Медіа визначили фактори, через які вартість землі залишилася практично незмінною протягом останніх п'яти років. І це не тільки війна.

Замість обіцяних $5000, які мали бути встановлені перед запуском ринку землі сільськогосподарського призначення, через шість років середня вартість одного гектара ледь досягла $1800. Причинами цього стали не лише війна, а й відсутність реальних економічних стимулів для підвищення ефективності виробництва, недостатній попит з боку великих агрохолдингів, а також фактична заборона для компаній з іноземним капіталом на придбання земельних ділянок. Такі дані наводяться в матеріалі ТСН.

Компанії, які займаються угодами з купівлі-продажу сільськогосподарських земель, обіцяють потенційним інвесторам прибутковість на рівні 15-20% щорічно з кожного гектара. Ці оптимістичні прогнози базуються на ряді факторів, таких як очікуване відновлення після війни, збільшення іноземних інвестицій та брак якісних земель через окупацію, мінування, а також близькість багатьох родючих територій до зони конфлікту. Проте, фактичні дані свідчать про те, що ці сподівання можуть бути завищеними.

За даними OpenDataBot, середня вартість гектара землі за неповні пів року з початку 2026-го становила близько 75 тис. грн -- це не більше $ 1800. При цьому порівняно із 2021 роком, коли середня ціна становила 36,5 тис. грн ($ 1350) зростання склало 32%, або близько 5% на рік, що відповідає інфляції долара. Усього за чотири роки повноцінної роботи ринку було укладено близько пів мільйона угод на загальну суму близько 50 млрд грн -- близько $ 1,2 млрд, що явно "не дотягує" до очікуваних десятків мільярдів інвестицій. Сама кількість угод при цьому зменшується: якщо у січні-квітні 2025 року продали 92,9 тис. га, то цього року -- 82,1 тис. га.

У Державному агентстві земельних ресурсів під час аналізу розвитку ринку земель на початку весни цього року, після того як було подолано позначку в 1 мільйон гектарів, зазначили, що очікування щодо значних обсягів продажу земельних ділянок не виправдалися. Виявилося, що в економічному обігу перебуває лише близько 6% від усієї площі, яка раніше була під мораторієм.

Навіть коли у 2024 році ринок відкрився для юридичних осіб, "буму" все одно не сталося. Тоді Мінекономіки прогнозувало щорічне збільшення ціни гектара на 10-15%, бо на ринок мали б вийти "ті, хто давно чекає". Комерційні компанії давали прогнози від 15-20% до 50-60% зростання цін у перший рік. Натомість, у перший тиждень відкриття ринку для компаній не уклали жодної угоди за участю юридичних осіб, а бізнес у перші тижні радше продавав землю, ніж купував. В цілому ж за чотири роки власників змінили заледве 1,5% наділів, кажуть експерти.

Ще одна причина, чому не відбувся "бум", полягає в тому, що ринок залишається закритим для іноземців та українських підприємств з іноземним капіталом. Багато агрокомпаній мають нерезидентів серед своїх засновників, що заважає їм брати участь у процесі купівлі. Проте самі агрокомпанії не демонструють активної зацікавленості у придбанні земель, зосереджуючи увагу на оренді. Більше того, за словами деяких учасників ринку, найцінніші земельні ділянки вже здаються в оренду, тому кількість орендодавців, готових продати свої прибуткові активи, залишається обмеженою.

Таким чином, підвищення цін в межах 8-10% щорічно цілком узгоджується з цим адміністративним "інструментом", що штучно підвищує вартість, а не внаслідок зростання попиту чи підвищення ефективності використання земель. Врешті-решт, ціна на землю формується в контексті реальних умов аграрного виробництва. Враховуючи ряд негативних факторів, з якими останнім часом зіштовхуються агрокомпанії, не слід очікувати значного зростання рентабельності земель.

У документі підкреслюється важливість обережного ставлення до сподівань на швидкий приплив іноземних інвестицій у земельний сектор.

Безумовно, Україні знадобляться сотні мільярдів доларів для відновлення економічної інфраструктури, причому значна частина цих коштів буде спрямована на аграрний сектор. Однак важливо з обережністю оцінювати, яка частина цих інвестицій дійде до ринку. Поки ринок залишається закритим для іноземних інвесторів, швидке зростання залишається лише теоретичною можливістю. Поствоєнні ризики, наявність мін, а також конкуренція з місцевими виробниками можуть стримати навіть спекулятивний інтерес з боку зовнішніх інвесторів, які готові купувати землі для перепродажу, а не для сільськогосподарського використання. Додатково, використання земельних ділянок як застави для отримання кредитів на бізнес-розвиток залишається досить рідкісним явищем, зазначається в статті.

Раніше "ФАКТИ" інформували про те, де розташована найдорожча земельна ділянка в Україні.