Вільний експорт: чи досягли успіху українські виробники озброєнь і які труднощі ще попереду?

Початок літа став справжнім тріумфом для українських виробників зброї. На виставці Eurosatory 2026 Україна представила 80 компаній, що значно перевищує п’ять стендів, які були на заході чотири роки тому. Протягом виставки було оголошено приблизно 20 нових угод щодо співпраці з міжнародними виробниками.

1 липня уряд ухвалив рішення про початок експорту озброєнь. 3 липня, після проведення Ставки, президент Володимир Зеленський оголосив: "Україна досягла рівня виробництва технологічних видів зброї, який здатен в довгостроковій перспективі перевищити можливості Росії".

Протягом понад місяць Україна ефективно завдає ударів по російським промисловим об'єктам, які постачають ресурси для їх економіки. Ми з інтересом спостерігаємо за сценами палаючих фабрик та натовпами людей, що чекають на паливо.

Проте, чи насправді наші досягнення створюють для нас всі можливості, зокрема для продукції українських виробників озброєння?

Заступник верховного головнокомандувача об'єднаних збройних сил НАТО в Європі Джон Стрінджер розповів виданню Business Insider, що союзникам варто вчитися саме "темпу засвоєння і адаптації технологій" в Україні, де він вимірюється тижнями.

На думку експерта, ключовим фактором успіху України є тісна співпраця військових із технологами та виробниками на передовій, завдяки чому "отримані уроки не лише аналізуються, а й активно впроваджуються в практику".

Цей швидкий процес, що включає тестування, виявлення помилок, вдосконалення та повторне тестування, справді є ключовою перевагою.

Під час Defence talks, організованих в червні Незалежною антикорупційною комісією, учасники дискусії, зокрема керівник служби роботизованих комплексів батальйону "Вовки Да Вінчі" Олександр Ябчанка наголосив, що якщо в 2022-2023 ми воювали в основному артилерією, то зараз 80% уражень здійснюється дронами, які швидко еволюціонують.

Антон Мельник зазначив, що якщо в 2025 році оновлення дронів потребувало кілька місяців, то тепер цей процес відбувається щотижня. Це є частиною сучасності.

Все частіше в західних ЗМІ можна читати про те, що українські військові на навчаннях перемогли військових з країн НАТО. А дехто чесно визнає, що якщо з лінії фронту прибрати українських військових і запустити іноземних, давши ту саму зброю, то вони нічого не зможуть зробити.

І це не тільки про бойовий досвід як тактику і стратегію, але й про те, скільки українські військові докручують всього в майстернях до того, що їм видає Генштаб.

НАТО, безумовно, може багато чого навчитися в Україні. У цьому контексті Джон Стрінджер абсолютно правий. Швидкі тести, виявлення проблем, доопрацювання та повторне тестування формують нашу конкурентну перевагу. Адже на цьому ринку існує безліч компаній, що створює здорову конкуренцію.

Більше того, НАТО вчиться у нас не лише швидкості випробувань і кодифікацій. Воно вивчає нашу еволюцію і швидкість закупівель. Навіть дивлячись на цей процес з точки зору стратегічного огляду закупівель Україна-НАТО, можна зрозуміти, що Україна пройшла швидко такий складний шлях і розвинула закупівлі, що деякі індикатори, затверджені 2 роки тому вже не актуальні.

Тепер наші закупівельники отримують знання, зокрема, про використання таких інструментів, як Brave1 та Dot-chain.

Наш накопичений військовий досвід справді повинен перетворитися на цінний ресурс для вигідного обміну з партнерами.

Але перші два пункти, на жаль, не гарантують, що українська зброя швидко завоює світові ринки.

Отже, давайте знову зосередимося на Eurosatory 2026.

"Сьогодні Україна представлена 75 компаніями — це справжнє досягнення. Кожного року, відвідуючи цю виставку, я спостерігаю розвиток. Але цього разу це вже не просто розвиток, а справжня перемога нашої оборонної індустрії. Усі присутні відчувають, що Україна стає важливим гравцем на світовій арені озброєнь," - зазначив посол України у Франції Вадим Омельченко в коментарі для журналістів.

Після підсумків виставки було оголошено про близько 20 нових колаборацій, зокрема:

* Fire Point + німецька HENSOLDT -- угода щодо стратегічної співпраці ППО FREYJA, зокрема HENSOLDT постачатиме та інтегруватиме радари TRML-4D, які вже використовують в Україні. Один такий радар може одночасно відстежувати до 1 500 повітряних цілей, пише AIN;

КБ "Луч" та компанія MBDA уклали угоду про співпрацю, яка передбачає спільну роботу над удосконаленням крилатої ракети NEPTUNE2.

* "Українська бронетехніка" оголосила про співпрацю з чеською AviaNera, щоб виробляти двигуни для ракет і дронів;

Frontline Robotics та українсько-данська компанія Dropla об'єднують зусилля для створення роботизованих систем, спрямованих на боротьбу з дронами, а також продовжують інтеграцію "Бурі" в платформу THeMIS.

Українська компанія AIDronesUA та шведська Njord Technology уклали угоду щодо початку виробництва наземного роботизованого комплексу MAUL на території Швеції.

* MAC — співпраця в сфері дрона-перехоплювача Dead Fly та безекіпажного морського апарату KATRAN з метою виходу на ринки Європи та Африки.

Серед новинок експозиції можна побачити реактивний безпілотник UAV-290 від Укроборонпрому, що розвиває швидкість до 800 км/год, а також підводний апарат SEA TRIDENT від Global Mark, здатний нести до 1000 кг та мати дальність в 2000 миль. Окрім того, оновлені FP-1/2 з інтегрованим штучним інтелектом тепер у своїй ударній модифікації можуть перевозити 200 кг на відстань до 370 км.

Усе прекрасно.

Через тиждень на URC знову відбудеться анонс нових колаборацій.

Однак, паралельно з цим проходить Європейський саміт з питань оборонної безпеки, на якому обговорюються шляхи розвитку оборонної промисловості Європи. В кулуарах заходу лише одна українська оборонна компанія має представництво, а на сцені виступає всього один спікер з України, який не представляє офіційні державні інституції.

У цей час обговорення має для нас велике значення.

Єврокомісар з оборони Андрюс Кубілюс підкреслює: "Складно уявити, як ми могли б обійтися без інтеграції найсучаснішої оборонної промисловості світу в нашу європейську оборонно-технологічну та промислову екосистему. Нам потрібно включити Україну до нашого європейського оборонного ринку та майбутнього Європейського оборонного союзу".

Європейський Союз опинився у складній ситуації через зміни в американській політиці. У разі, якщо Сполучені Штати вирішать вивести з Європи свої стратегічні енергетичні активи, їхнє заміщення може обійтися в сотні мільярдів євро. Згідно з дослідженням Кільського інституту в Німеччині, ця сума складає близько 500 мільярдів євро. У той же час, бюджет, запланований Єврокомісією на період 2028-2034 років, становить лише 131 мільярд. Внаслідок цього Кубілюс пропонує звернутися до місцевих бюджетів, які в сумі можуть сягати 7 трильйонів євро.

Водночас він підкреслює, що близько 80% оборонних закупівель у Європі здійснюються через прямі контракти відповідно до статті 346 Договору про функціонування Європейського Союзу, без проведення конкурентних тендерів. Це призводить до ситуації, коли кілька компаній фактично контролюють ринок, а стартапи, а також малі та середні підприємства не мають можливостей для виходу на нього. Внаслідок цього Європейський Союз стикається з серйозною проблемою: "немає ринку — немає інновацій". У зв'язку з цим Кубілюс пропонує перейти від 27 окремих бюджетів до єдиного інтегрованого ринку.

І тут починається запекла дискусія. Представники менших європейських країн кажуть, що великі європейські збройні компанії з поточних інтересів блокують транснаціональні альянси і менші компанії, і пропонують долучати в проєкти менші компанії з Німеччини, Польщі, Португалії.

Яка думка самих великих компаній і асоціацій, що їх презентують?

Вони закликають уникати стереотипу "старі = застарілі": мовляв, великі корпорації активно вкладають кошти в інноваційні проекти і співпрацюють з новими гравцями на ринку. На їхню думку, Європа потребує трьох різних речей одночасно, і кожна з них вимагає свого підходу:

* Масовість -- через модернізацію і масштабування існуючих виробництв, готових до "fight tonight".

* Складні платформи -- ISR, зв'язок, комплексні операції: розробляються роками і не з'являються за ніч.

* Disruptive-інновації -- тут вони визнають, що треба максимально "вчитися в України". Але про купляти не каже ніхто.

В цілому, позиція великих європейських оборонних компаній можна охарактеризувати так: нехай фінанси залишаться у нас, а у разі необхідності ми, можливо, вкладемо їх у ваші дрони.

На тлі інших Свен Крук з "Quantum Systems" виглядає справжнім новатором, коли презентує своє бачення прогресу.

"Моя картинка завжди така: у нас є чорна кава -- старі legacy-гравці, і є молоко -- нові оборонні компанії. І нам треба знайти правильну суміш. Зараз ми просто вливаємо молоко в чорну каву. А потрібен капучино -- чи, може, макіато -- щоб пропорція була правильною".

Проте навіть цей спосіб приготування кави з молоком у європейському контексті завжди передбачає участь українських компаній на спільному європейському ринку.

Але ж як же всі ці меморандуми і співпраці? Поки що все це працює на українському ринку і для ЗСУ.

"У тих місцях, де були створені спільні підприємства, спостерігається фінансування з боку іноземних урядів та подальші постачання в Україну. Оцінити ефективність цих процесів з точки зору обсягів чи якості досить складно. А щодо підписаних меморандумів, важко зрозуміти їхній статус, поки не почнуться виконання контрактів чи не відбудеться публічне анонсування", - зазначає співрозмовник Цензор.НЕТ, коментуючи ситуацію на ринку озброєнь.

Минулого тижня голова Міноборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш заявив, що польська влада не передаватиме Києву винищувачі МіГ-29, оскільки українська сторона, як стверджує польський посадовець, відмовилась ділитися технологіями виробництва дронів.

Єдина компанія, яка офіційно оголосила про партнерство з польською стороною, - це TAF Industries. Ця подія відбулася під час URC, що проходила цьогоріч у польському місті Гданськ.

Цензор.НЕТ запитав Михайла Дяченка, CBDO компанії TAF Industries, про перспективи подальшої співпраці та можливість передачі технологій.

"Меморандуми, укладені в рамках ініціативи Build with Ukraine, є свідченням бажання обох сторін працювати разом. Це всього лише початковий етап, який створює основи для подальшої діяльності. Варто усвідомлювати, що на нас чекає ще чимало роботи," - зазначає Дяченко.

"Build with Ukraine - це чітко структурований процес, який враховує вимоги Міністерства оборони України та експортного контролю. Це не класичний експорт і не йдеться про повну передачу технологій. Ми прагнемо побудувати довготривалу співпрацю сьогодні та на перспективу. Тобто це не про "отримати технологію", а про створення спільної цінності, де кожна сторона зберігає свою силу", - додає він.

Відповідаючи на запитання про те, як триває співпраця після підписання меморандумів і чи не залишається вона лише на паперових носіях, Дяченко зазначив:

"Підписання меморандумів про наміри є початковим, але надзвичайно важливим етапом у формуванні стабільної співпраці. Ми розуміємо, що заснування спільних оборонних підприємств не відбудеться миттєво, і в цьому процесі поспіх абсолютно недоречний, зокрема у розвитку наших відносин."

"Ми маємо визначені пріоритети і рухаємося в їхньому напрямку. У меморандумах сторони закріплюють свої позиції, після чого розпочинаємо конструктивну, але обмірковану роботу. Усі учасники прагнуть виконати завдання на високому рівні, щоб подальша співпраця була результативною для кожної зі сторін," - зазначає CBDO TAF Industries.

Але зазвичай від меморандуму до якогось результату минає 6-8 місяців.

Отже, результати, оголошені в період з квітня по червень, стануть помітними лише наприкінці року.

Чому українські компанії шукають цих партнерств? Здебільшого, щоб отримати доступ до європейських фінансових інструментів типу SAFE таEDIP або ж просто інвестицій.

Оголошений експорт відкриє можливості для деяких українських підприємств здійснювати експорт своїх продуктів. Зокрема, це стосуватиметься і експорту технологій, для яких буде отримано відповідну ліцензію. Важливо зазначити, що право на інтелектуальну власність залишиться за Україною. Крім того, контракти мають мати мінімальну вартість від 15 мільйонів гривень (350 тисяч євро), щоб уникнути випадків промислового шпигунства, в які деякі компанії можуть намагатися втрутитися.

На сьогоднішній день, експорт, що набрав чинності 1 липня, охоплює лише угоду щодо дронів. Цей процес стосується кількох європейських держав, зокрема Латвії, Литви, а також Катару, ОАЕ, Азербайджану і Саудівської Аравії. Водночас тривають попередні переговори про укладення подібних угод ще з двадцятьма країнами.

Швидше за все, лише кілька компаній зможуть скористатися цим.

Отже, наразі українські підприємства активно шукають закордонних партнерів, переважно з метою нарощування своїх можливостей у якості постачальників для українських збройних сил. Лише кілька з них замислюються про вихід на європейський ринок з наміром закріпитися там.

Отже, навіть якщо українська зброя і стала технологічною, щоб змінити перебіг війни з Росією, вона ще тільки починає шлях до виходу на світові ринки.

Важливо враховувати не лише бізнесові чи міжурядові контакти, а також здійснити глибокий аналітичний аналіз, щоб зрозуміти, які можливості ми можемо реалізувати для успішного виходу на міжнародний ринок. Крім того, слід розширити наші пропозиції для ЄС в контексті dual-use, щоб максимально використати наш потенціал.

Ось ще один важливий аспект: в даний момент ми обговорюємо експорт лише в контексті дронів. Однак варто усвідомити, що, хоча артилерійську продукцію ми наразі виготовляємо тільки для власних потреб і не плануємо експортувати, її наявність у необхідній кількості впливає на зниження цін у світовому масштабі. Яскравим підтвердженням цього є останні тендери на 155-міліметрові снаряди.