"Вейпи" як прикриття для наркотиків: як українцям реалізують небезпечні речовини через Telegram та Instagram.

Довіряйте перевіреним джерелам — підписуйтеся на Telegraf у Google Новинах!

У 2026 році український сегмент електронних сигарет залишався в основному в тіні легального ринку. Згідно з дослідженнями Kantar, 93,3% продукції виявилися невідповідними вимогам законодавства. Незважаючи на загальноприйняті погляди, переважна більшість — 75% — реалізуються в офлайн-форматі: в магазинах, кіосках, спеціалізованих торгових точках та інших каналах. Лише 25% продажів відбувається онлайн. Проте це не зменшує ризиків, пов'язаних з такою ситуацією.

Коли людина купує електронні сигарети та рідини до них, наприклад, через Instagram-магазини або Telegram-боти, вона фактично втрачає свої права. Ці платформи діють анонімно. Якщо виникне ситуація, коли хтось отруїться - такі інциденти вже мали місце - або ж пристрій виявиться небезпечним, наприклад, через вибух акумулятора чи витік небезпечних речовин, не буде кому пред'явити претензії.

Інша проблема полягає в безмежній доступності та відсутності контролю над продажем. Будь-яка особа, навіть неповнолітня, має можливість придбати партію рідин і, наприклад, почати розповсюджувати такі "курилки" в навчальних закладах. Схожа ситуація спостерігалася й з традиційними сигаретами, поки держава не запровадила регулювання їх реалізації.

Не можна ігнорувати можливість, що під маскою "безневинного вейпу" можуть ховатися наркотичні засоби. Деякі магазини вже реалізують картриджі з канабісом TAC, стверджуючи, що в їхньому складі немає заборонених речовин. То що заважає їм продавати справжню "траву" непомітно?

OBOZ.UA з'ясував, де українцям продають незаконні "самозаміси" і що надсилають покупцям магазини. Також журналісти розбиралися, чому "курилки" досі легко придбати, попри заборону.

В інтернеті можна купити будь-що: як продають "вейпи з наркотиками"

Контроль за інтернет-магазинами практично відсутній. Завдяки соціальним мережам та анонімним веб-сайтам можна купувати товари, що містять небезпечні домішки, які можуть серйозно зашкодити здоров'ю. Встановити, хто несе за це відповідальність, стає надзвичайно складно.

Виготовлення вейпів не підлягає жодному контролю на жодному етапі процесу. Якщо хтось вирішить навмисно вчинити злочин і збувати небезпечну продукцію, відрізнити його від більш "чесного" продавця буде практично неможливо, адже більшість ринку функціонує в умовах абсолютної непрозорості.

Яскравий приклад - реалізація субстанцій, які нагадують наркотики, під маркою "вейпу".

Один з інтернет-магазинів пропонує картриджі з канабісом під маркою TAC. На їхньому вебсайті зазначено: "Наша формула не містить заборонених компонентів, таких як HHC і Δ9‑ТГК, і забезпечує збалансований, контрольований ефект, не поступаючись ТГК".

Вебсайт цього магазину містить частину інформації російською мовою. Аналогічна ситуація спостерігається й на їхній Instagram-сторінці. Посилання в Telegram направляє до "Поліни, менеджера магазину".

Відомостей про власників цього магазину немає, так само як і інформації про походження товарів. Єдина зазначена фізична адреса чомусь знаходиться в Чехії. Проте на сайті досить багато запевнень, що продукція не є наркотичною. Складається враження, що власники магазину роблять все можливе, щоб підкреслити свою легальність.

А якщо все відповідає закону, то чому жодних відомостей про цей магазин не знайти? Чому його власники залишаються в тіні? Чи не є їхні гучні заяви про "чистоту" всього процесу лише димовою завісою, за якою прихована торгівля справжніми наркотиками? Якщо продавці мають у своїх запасах великі кількості нібито легальних канабіс-продуктів, то є ймовірність, що вони можуть також продавати "курилки" з "незаконними" речовинами.

Подібні ситуації не залишаються поза увагою правоохоронних органів. У кінці вересня Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області повідомило про арешт 17 осіб, які входили до міжрегіональної мережі наркоторговців, що здійснювали продаж наркотичних засобів по всій Україні.

Злочинці приймали замовлення через інтернет і реалізовували продукцію через власні магазини або доставляли її поштою. "Споживачі" могли оформити замовлення на сайті кав'ярень системи POD, де пропонувався екстракт канабісу, що містив наркотичний тетрагідроканабінол (ТГК), - повідомили представники правоохоронних органів.

Токсичні речовини та "масові" поставки за невелику ціну для всіх.

Онлайн-торгівля сама по собі не є забороненою. В Україні законодавство дозволяє продаж тютюнових виробів, електронних сигарет та рідин для них через інтернет, але при цьому накладає певні вимоги на ліцензованих продавців. Зокрема, їм потрібно вказувати адреси веб-сайтів, на яких ведеться торгівля.

Легальний онлайн-магазин не знаходиться у "сірій зоні": він зобов'язаний дотримуватись тих самих ліцензійних вимог і контролю, які застосовуються до звичайних торгових точок. Проблеми виникають, коли за веб-інтерфейсом не стоїть належна ліцензія, відсутнє коректне маркування продукції або не налагоджено чітке спілкування між споживачем і юридично відповідальним продавцем. Адже:

В онлайн-просторі споживачам складніше підтвердити джерело товару, наявність необхідних ліцензій у продавця та відповідність продукції визначеним стандартам.

Анонімні профілі у соціальних мережах, продаж через месенджери та веб-сайти без інформації про продавців можуть використовуватися для обігу незаконних товарів і обходу державного нагляду.

У таких випадках виникають проблеми із законом і ризики для покупців. Якщо товар виявиться неякісним або незаконним, знайти продавця й притягнути його до відповідальності буде складніше.

Це не просто домисли. У Кременчуці підліток був шпиталізований у реанімацію після вживання електронних сигарет. Нещодавно 14-річна дівчина знову потрапила до лікарні через куріння вейпів. Це сталося вже вдруге.

"Без впливу зовнішніх чинників, таких як куріння електронних сигарет, подібна реакція могла б і не виникнути. Проте на фоні вживання цих пристроїв у неї швидко з'являються симптоми дихальної недостатності", - зазначали тоді новинні джерела.

Щоб контролювати онлайн-продажі, потрібно перевіряти ліцензії та дотримання правил торгівлі, а покупцям пояснювати, як відрізнити легального продавця від нелегального.

Продавці повинні обов'язково здійснювати перевірку віку своїх клієнтів. Неповнолітні без значних труднощів можуть придбати "самозаміси" в звичайних магазинах (додаткова інформація - за посиланням). В той же час, в Інтернеті, здається, взагалі немає ніяких норм.

Більше того, неповнолітні мають можливість купувати товар у значних обсягах і за дуже низькими цінами. Один із Telegram-каналів пропонує 200 одиниць рідини всього по 60 грн за одиницю. У магазинах роздрібна ціна перевищує 300 грн, тож така вигідна пропозиція може спонукати молодь до небезпечного "бізнесу", наприклад, до торгівлі "курилками" в навчальних закладах. Подібним чином колись реалізовували звичайні сигарети.

Це вже питання до правоохоронців. Якщо підлітки можуть знайти такі магазини, що заважає зробити це правоохоронцям? Чому вони досі цього не зробили? Виходить, що "під носом" у них відбуваються кричущі порушення, а реакції немає.

Яким чином представлені вейп-магазини у соціальних мережах Instagram та Telegram?

Онлайн-покупка вейпів має свої особливості, які значно відрізняються від покупок у звичайних магазинах:

У типовій точці продажу споживач має можливість, принаймні, виявити особу продавця, оглянути упаковку, маркування та супровідні документи на товар, а також, залежно від обставин, отримати чек.

У процесі реалізації нелегальної продукції через інтернет такі можливості часто відсутні: акаунт чи бот можуть бути видалені, перейменовані або просто закриті після здійснення продажу.

OBOZ.UA здійснив аналіз кількох Instagram-акаунтів, що спеціалізуються на продажу вейпів. Вражає яскравий дизайн їхнього контенту. Фотографії та відео виконані в ніжних або холодних, але завжди елегантних кольорах. Це створює привабливий вигляд, який, перш за все, привертає увагу. Особливо це стосується молодої аудиторії, котра починає знайомитися з вейпами вже в підлітковому віці. Більш детально про причини, чому підлітки вдаються до вейпінгу, ми розповідали в нашій попередній статті.

Іншою виразною особливістю є велика кількість інформації. Майже всі канали детально розглядають різні аспекти: від підбору підсистеми до зон, де куріння дозволене або заборонене.

На веб-сайтах магазинів не можна знайти інформацію про негативні наслідки куріння вейпів. Замість цього, там присутня велика кількість відео, на яких люди насолоджуються вейпінгом і виглядають щасливими, а також жарти на кшталт: "з вейпом - радість, без нього - нудьга".

Третя риса - відсутність офіційних даних про тих, хто стоїть за віртуальним магазином. Немає й інформації про виробника чи походження товару.

Якщо у споживача виникнуть труднощі з "куривом", виявити особу, відповідальну за продаж, буде надзвичайно важко. Ситуація є непрозорою: продавець залишається невидимим, а всі ризики лягають на плечі покупця. Наприклад, він може отруїтися випарами невідомої рідини або ж акумулятор може загорітися.

Telegram-канали, які також перевірив OBOZ.UA, значно простіші. Платформа не дає їм таких можливостей для оформлення, тож вони менш яскраві, містять менше інформації й орієнтовані на прямий продаж.

Єдине, що об’єднує ці канали з "Instagram-магазинами", – це абсолютна анонімність. Багато з них не мають прямого спілкування з клієнтами: замовити "курилку" або отримати додаткову інформацію можна лише через бота. Звісно, інформації про сам товар також немає.

У Instagram та Telegram продаж вейпів здійснюється подібним чином: під красивим оформленням і зручними умовами замовлення прихована відсутність прозорості. Магазини в Instagram залучають покупців яскравими візуалізаціями, корисними порадами, які на перший погляд виглядають привабливо, та романтизованим образом куріння. У Telegram-каналах акцент роблять на оперативність продажів.

Ані одна, ані інша сторона не квапляться розкривати інформацію про постачальників та виробників, склад продуктів або нагадувати про можливі загрози для здоров'я. Споживач отримує товар, походження якого залишається невідомим, і ризикує опинитися наодинці з наслідками його використання, не маючи уявлення про те, хто несе відповідальність за це.

Що міститься в "пакунку з вейпом"?

Ми вирішили не обмежуватися оглядом інтернет-магазинів вейпів і рідин. Тож придбали "самозаміс" і перевірили, що отримують покупці.

Замовлення було оформлено на веб-сайті Opal Vape Shop. Магазин вибрали випадково, просто клікнувши на перше посилання в пошуковій системі Google.

Посилка надійшла дуже швидко, вже на наступний день. Всередині містився стандартний комплект:

* Капсула з ароматизатором. На ній - логотип, назва, склад українською мовою та правила використання. Акцизної марки немає - лише наклейка, ймовірно, роздрукована на домашньому принтері й стилізована під штрихкод. Даних про виробника теж немає.

На гліцерині немає наклейки, так само як і відомостей про виробника. На етикетці присутня інформація про склад українською мовою, рекомендації щодо зберігання, дата виготовлення та повний штрихкод. Завдяки йому можна визначити країну походження продукту – Парагвай. Проте на цьому інформація фактично закінчується: у відкритих глобальних каталогах нам не вдалося знайти назву товару, що була б публічно пов'язана з цим штрихкодом.

* На пакуванні бустера, саме так почали називати нікотин після введення нових законодавчих обмежень, вказані лише складові, термін придатності, застереження "не ковтати" та рекомендація уникати продукту алергікам і вагітним. Інформації про виробника, звичайно ж, немає.

На упаковці, в якій був замовлений товар, вказані тільки умови зберігання "самозамісу", попередження, термін "вжити до" та штрихкод. Він вказує на Парагвай як країну-виробника, але більше інформації отримати не вдалося. На коробці обіцяють додаткову інструкцію щодо використання суміші, проте її там немає. Також відсутні дані про виробника та імпортера.

З чека стало відомо, що фінансування за "самозаміс" отримав підприємець Максим Орестович Салітринський. За інформацією з системи YouControl, цей підприємець дійсно існує:

* зареєстрований у липні 2023 року;

* місце реєстрації - Тернопіль. Це ж місто вказане на сайті Opal Vape Shop;

Основний напрямок роботи - "роздрібна торгівля, яка реалізується компаніями через поштові замовлення або онлайн-платформи".

Максим Орестович Салітринський на даний момент має 23 роки.

Згідно з інформацією від Getcontact, вказаний телефонний номер має мітку "Картридж" і класифікується як спам. При цьому, ані номер, ані електронна пошта не відповідають контактним даним, розміщеним на веб-сайті магазину.

Що це може означати? Принаймні, це свідчить про те, що кожен, незалежно від віку, має можливість без обмежень замовити в інтернеті певну кількість рідин для куріння, а потім так само без жодних перепон перепродати їх бажаючим. Інша ж тема — чи не є цей підприємець "досвідом" для тих, хто займається більш серйозними справами, продаючи не лише вейпи, а й значно небезпечніші речовини.

Тютюновий офшор: нові обмеження для легальної діяльності та можливості для тіньової торгівлі.

Основний аспект цієї історії полягає в тому, що "самозаміси" є незаконними самі по собі. Здається, що правоохоронні органи не виявляють до цього жодної уваги.

Питання, яке ми розглядаємо, стосується здоров'я населення та ризику, що уряд сам може створити внутрішній "тютюновий офшор". Поки що акциз на легальні сигарети знову зростає, а для нікотинових подушечок пропонують повну заборону, нелегальний ринок "самозамісів" надає можливість обійти існуючі регуляції. Таким чином, ситуація виглядає наступним чином:

Легальний бізнес виконує свої податкові зобов’язання та діє в рамках визначених норм.

* Його нелегальні конкуренти пропонують покупцям просту схему: замість готової рідини - кілька флаконів, які треба змішати самостійно.

Закон №3817-IX прямо забороняє роздрібно продавати сировину для рідин, які використовують в електронних сигаретах, та/або нікотин - окремо чи в наборах. Тому пояснення "це лише компоненти, покупець змішає їх удома" саме по собі не звільняє продавця від відповідальності.

Хто повинен реагувати на правопорушення? Наразі відповідальність розподілена між різними інституціями. Це, ймовірно, є однією з причин колективної нерішучості.

Та запитань до державних органів чимало:

* До Державної податкової служби надійшли запити стосовно ліцензування, сплати акцизних зборів, фіскалізації продажів та контролю за обігом заборонених товарів. Чи перевіряють податківці, що конкретно реалізується під виглядом складових частин? Чи застосовують санкції у випадках, коли перевірки виявляють порушення?

* До Державної служби з питань безпеки харчових продуктів та захисту споживачів - щодо складу й етикетки товару, упаковки та норм реалізації для споживачів. Споживач повинен отримувати точну інформацію про продукцію, а продавець зобов'язаний дотримуватись встановлених вимог.

* До Національної поліції - з метою реагування на зафіксовані правопорушення та проведення розслідувань випадків, що входять до її юрисдикції. Матеріали журналістських розслідувань повинні піддаватися детальній процесуальній оцінці.

* До Бюро економічної безпеки - щодо організаторів і фінансової сторони ринку. Хто постачає нікотинову сировину? Як її ввозять та обліковують? Чи є ознаки незаконного виробництва й ухилення від сплати податків? Хто отримує основний прибуток?

* До народних депутатів - якщо практика виявляє неоднозначності у визначенні сировини або доведенні порушень, їх треба усунути.

Перед запровадженням нових обмежень парламент повинен вимагати звіт від відповідних органів. Яка кількість виявлених порушень? Які санкції були застосовані? Чи були зупинені постачальники? Боротьба з нелегальним ринком не повинна обмежуватися лише перевіркою продавця на прилавку. Необхідно прослідкувати весь ланцюг: від імпорту та розподілу сировини до виробництва рідин, роздрібного продажу та фінансових потоків.

Доти, поки цей механізм функціонує, нові регуляції для легального ринку лише зміцнюватимуть позиції тіньового сектору. Внутрішній "тютюновий офшор" продовжуватиме отримувати прибутки, користуючись різницею між жорсткими законами та недостатнім контролем за їх дотриманням.