Вітаємо, понеділок! Розпочинаємо новий тиждень!

Ура, понеділок! Це вже сорок п'ятий понеділок 2026 року.

Розпочнемо з подій, що відбулися в Петропавлівській Борщагівці 2 листопада. Це був драматичний випадок, пов'язаний із нібито сорока заручниками, випадками катувань і навіть загибеллю однієї людини. Інформація про цю ситуацію швидко поширювалася в соціальних мережах, а центральною фігурою стала Валентина Молода, яка представилася як власниця приватної швидкої медичної допомоги і прибула на місце, щоб врятувати постраждалих.

Молода вела прямі трансляції, вимагала пропустити її до будівлі, ставала на коліна перед воротами. Причому все це відбувалося перед камерою. Особисто мені ця сцена нагадувала погано поставлену театральну виставу. Людина нібито приїхала рятувати тих, хто потребує термінової медичної допомоги, але водночас знаходить час на ефектні сцени для глядачів у TikTok. Особливо дивно виглядало поєднання ролей: з одного боку, рятівниця, яка стоїть на колінах, з іншого, режисерка власної трансляції.

Вистава виявилася успішною. Поряд із будівлею утворився великий натовп, розпочалися конфлікти, люди прагнули потрапити всередину, в результаті чого було пошкоджено автобус Національної гвардії. Щоб вирішити ситуацію, знадобилася участь керівництва правоохоронних органів.

Пізніше стало відомо, що насправді там не було жодних сорока заручників. На території будівлі функціонував тимчасовий пункт розміщення військових, зокрема мобілізованих осіб та тих, хто повернувся після самовільного залишення служби. Інформація про загиблого також не знайшла підтвердження.

Водночас з'явилися питання щодо умов, у яких перебували наші військові. Мати одного з мобілізованих, налякана повідомленнями про те, що відбувається в будівлі, змогла потрапити всередину. Після цього вона розповіла, що з людьми все гаразд, але умови їхнього перебування назвала жахливими. І я вважаю, що на ці слова обов'язково потрібно звернути увагу. Люди, які захищають нашу країну, мають перебувати в гідних умовах. Їх не можна тримати, вибачте, як свиней у хліві. Якщо такі факти були, необхідно встановити, хто за це відповідає, і притягнути винних до відповідальності. Жодні обставини не можуть бути виправданням неналежного ставлення до українських військовослужбовців.

А тепер повернімося до самої суті провокації. Хто ж її ініціював? Хто відповідав за розповсюдження інформації про катування та заручників? Хто керував тими людьми, які намагалися штурмувати будівлю? І найважливіше, до яких глибин ведуть ці зв'язки у цій справі?

Адже все виглядало надто організовано. Соціальні мережі, емоційні повідомлення, жінка в медичній формі на колінах перед камерою, натовп, сутички. Причому російські інформаційні ресурси активно підхопили цю історію. Важко придумати кращий подарунок для російської пропаганди, ніж кадри, на яких українці штурмують місце розташування власних військових.

Такі провокації розраховані насамперед на людські емоції. Страх, обурення, відчуття несправедливості. Уявіть матір, чийого сина щойно мобілізували. Вона дізнається, що в будівлі, де він перебуває, нібито утримують заручників, катують людей і навіть когось убили. Звичайно, вона буде нажахана. Інші матері починають боятися, що те саме відбувається і з їхніми синами в інших місцях. Страх поширюється значно швидше, ніж перевірена інформація. А поруч завжди знайдуться люди, які взагалі не звикли критично мислити, перевіряти факти, помічати суперечності та очевидні ознаки постановки. Саме на таку реакцію, на мою думку, і розраховували організатори цієї історії.

Валентину Молоду було затримано, і суд ухвалив рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою без можливості внесення застави. На мою думку, це рішення є обґрунтованим. Тепер слідство має шанс з’ясувати, хто стоїть за організацією цієї ситуації і з якою метою.

Я б хотів, щоб розслідування не зосереджувалося тільки на Молодій. Важливо виявити всіх організаторів, координаторів і учасників цієї провокації. Якщо за цим стоять російські інтереси, суспільство повинно знати, хто їм сприяв.

Відповідальність за неналежні умови утримання наших військових повинні нести ті, хто допустив таку ситуацію. Крім того, за свідоме розповсюдження російських наративів, провокацію масових заворушень і дії, що мають на меті дискредитацію українських збройних сил, також має бути передбачена відповідальність.

Валентина Молода повинна понести відповідальність за свої вчинки, якщо її провина буде підтверджена. Ця відповідальність повинна бути такою, щоб усі, хто планує подібні дії в майбутньому, серйозно замислились над можливими наслідками.

Після ситуації з Петропавлівською Борщагівкою я хочу торкнутися іншого інциденту, який, чесно кажучи, викликає у мене відчуття нудьги. Мова йде про свіжі нюанси спецоперації НАБУ та САП під назвою "Карфаген". Часом, переглядаючи матеріали кримінальних справ, здається, що вже нічим не здивуєшся. Але цього разу навіть я відчула певний дискомфорт.

4 листопада Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) і Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) оголосили про розкриття злочинного угруповання, яке, згідно з даними слідства, займалося діяльністю шахрайських кол-центрів, наркоторгівлею та іншими правопорушеннями. Важливою деталлю є те, що їхню діяльність прикривали високопосадовці з Служби безпеки України, Національної поліції та прокуратури. Серед затриманих виявився навіть генерал СБУ.

За даними слідства, щонайменше 52 шахрайські колцентри щомісяця платили правоохоронцям по 7 тисяч доларів за можливість спокійно працювати. Тобто понад 360 тисяч доларів щомісяця лише з цих колцентрів. У схемі фігурує і транснаціональне наркоугруповання "Хімпром", керівник якого, за матеріалами розслідування, мав зв'язки з російською ФСБ.

Але найбільше мене вразило навіть не те, що йдеться про гроші. На оприлюднених записах учасники розмови обмірковують можливість фізичного знищення журналіста Дениса Бігуса та ветерана "Азову" Віктора Лахна, який пройшов через оборону Маріуполя і витримав російський полон. Серед запропонованих способів розправи звучать такі жахливі варіанти, як кислота і молотки. Уявіть собі: люди обговорюють, як заподіяти шкоду або навіть вбити українського ветерана, який змагався за незалежність своєї країни, лише тому, що він стає на заваді їхньому наркотичному бізнесу.

Моя молодість припала на дев’яності роки, які були сповнені випробувань, особливо для тих, хто, як і я, жив у регіонах із складними умовами. Я чітко пам’ятаю ті часи, коли панували бандитизм, рекет і кримінальні конфлікти, а відчуття небезпеки стало невід’ємною частиною життя. Проте, з огляду на те, що відбувалося тоді, мені здається, що навіть у тих бандитів були якісь свої правила. Вони, принаймні, усвідомлювали, що існують певні межі, порушення яких могло призвести до наслідків. Звісно, я не прагну романтизувати бандитів дев’яностих, але, якщо порівнювати з сучасністю, вони виглядають як діти на фоні всього, що сталося потім.

Ми маємо на увазі осіб, які, згідно з їхніми професійними обов'язками, зобов'язані охороняти законність, забезпечувати наші права та гарантувати безпеку. Це ті люди, яким держава надала зброю, повноваження, доступ до важливої інформації та право застосовувати силу. Проте, згідно з даними розслідування, вони, здається, використали ці можливості для підтримки злочинних угрупувань.

І жодних принципів, жодних моральних кордонів. За гроші можна покривати шахраїв, які обдирають людей. За гроші можна захищати наркобаронів. За гроші можна планувати розправу над журналістом чи ветераном війни. Здається, для цих осіб немає нічого святого. Існують лише гроші та сума, за яку вони готові на все.

Особливо жахливо усвідомлювати, що ці події відбуваються на фоні повномасштабної війни. Поки одні українці віддають свої життя за батьківщину, інші, зловживаючи своїми посадовими повноваженнями, за версією слідства, наживаються на злочинних схемах. Серед їхніх потенційних партнерів виявляються особи, пов’язані з російськими спецслужбами. Я навіть не знаю, якими словами описати таке моральне занепадництво.

Найгірше в цій ситуації те, що ці історії не мають кінця. Ми постійно отримуємо нові дані про корупційні схеми, нових чиновників, нові мільйони та нові злочини. Складається враження, що за кожним викритим випадком одразу з'являється новий. Наче існує безмежний резерв людей, для яких державна посада є лише можливістю нажитися на всьому, навіть на стражданнях інших, їхньому здоров'ї та житті.

Те, що мене найбільше вражає в цій ситуації, — це не лише величезні суми грошей. Значно більше бентежить повна відсутність моральних принципів у людей, які мають владу. Якщо ті, хто покликаний боротися зі злочинністю, самі стають її учасниками, то кому ж можна довірити захист своїх прав?

Моє бажання полягає в тому, щоб операція "Карфаген" завершилася не просто черговою серією сенсаційних арештів, а справжніми вироками і покараннями для всіх, хто має стосунок до цих злочинів. Важливо, щоб відповідали не лише ті, хто безпосередньо виконував накази, а також ті, хто надавав їм захист, допомагав у створенні цих схем і роками дозволяв їм функціонувати.

Оскільки найбільша загроза для нації виникає тоді, коли громадяни перестають розрізняти між правоохоронцями та злочинцями. Іноді злочинець навіть викликає більше співчуття, аніж представник закону.

Після двох розповідей про українські реалії, я нарешті отримав новину, яка викликає у мене оптимістичні почуття. 3 листопада в США відбулися проміжні вибори до Конгресу, і республіканці зазнали серйозної поразки. Демократи отримали перевагу в обох палатах — Палаті представників і Сенаті. Цікаво, що вони перемагали не лише на своїх традиційних територіях, а й у штатах, які роками підтримували республіканців.

Наприклад, демократи здобули перемогу на виборах до Сенату в Техасі, Канзасі, Південній Кароліні, Айові та Огайо. У багатьох із цих штатів кандидати від Демократичної партії не мали успіху протягом багатьох років. Це вже не просто звичайна зміна електоральних уподобань. Громадяни США висловили значне незадоволення політикою Дональда Трампа та його адміністрації.

Трамп самостійно пояснив ситуацію, стверджуючи, що республіканці зазнали поразки через його відсутність у виборчих бюлетенях. На його думку, якби він брав участь у виборах, партія змогла б досягти значної перемоги.

Я іноді дивуюся масштабам самооцінки цієї людини. Мені здається, якби Трамп поділився своїм самомилуванням із кожним мешканцем Землі, віддав кожному хоча б невеличку частинку, у нього все одно залишилося б стільки, що вистачило б ще на кілька планет.

На мою думку, результати виборів республіканців безпосередньо пов'язані з їхнім лідером Дональдом Трампом. Його дії, висловлювання, рішення, численні скандали, а також ставлення до союзників і симпатії до автократів не могли не вплинути на сприйняття партії серед виборців. Замість того, щоб взяти на себе хоч якусь відповідальність за невдачу, Трамп знову заявляє, що американці просто не мали змоги підтримати його, такого чудового кандидата.

На мою думку, результати цих виборів є позитивними для України. Трамп продовжує виконувати обов'язки президента США, і його повноваження залишаються незмінними. Проте, варто зазначити, що Сполучені Штати, на щастя, залишаються демократичною країною, де влада не зосереджена в руках однієї особи, навіть якщо ця особа дуже прагне, щоб все залежало виключно від неї.

Конгрес володіє своїми власними повноваженнями, зокрема в сферах бюджету, фінансування військових програм і контролю за діяльністю виконавчої влади. Коли новий склад Конгресу розпочне свою роботу в січні 2027 року, демократи матимуть значно більше можливостей впливати на рішення адміністрації Білого дому. Проте це не означає, що вони зможуть скасувати будь-яке президентське рішення. Трамп залишає за собою право вето і має значні повноваження у сфері зовнішньої політики. Однак інтегруватися у свої дії без врахування Конгресу стане для нього набагато важче.

Я сподіваюся, що це означатиме посилення підтримки України. Що Конгрес активніше відстоюватиме надання нам військової та фінансової допомоги, а також стримуватиме небезпечні ініціативи Трампа, зокрема його бажання домовлятися з путіним.

Я також сподіваюся, що ці вибори спонукатимуть республіканців задуматися, в якому напрямку їх веде теперішній лідер. Республіканська партія має багатий спадок, власні традиції та політиків, які усвідомлюють важливість американського лідерства на міжнародній арені. Не всі представники партії поділяють погляди Трампа щодо України та Росії.

Результати виборів показали, що навіть величезна політична влада, гроші, вплив та нескінченна впевненість у власній геніальності не гарантують підтримки виборців. Американці мають можливість сказати своєму президенту "ні". І цього разу вони скористалися нею.

Я щиро сподіваюся, що для України це "ні" призведе до прийняття значно більшої кількості рішень, які мають для нас велике значення. А для Трампа це стане нагадуванням про те, що президент США, незалежно від того, наскільки високо він себе оцінює, не є єдиним керівником країни.

Проте понеділок настало, і це вже позитивний знак.