Торгові мережі знову стають мішенню для ворожих нападів, а покупці активно набувають крупи та інші товари з тривалим терміном зберігання. Водночас аграрний сектор змушений коригувати свої посівні плани внаслідок морської блокади.
У інтерв'ю РБК-Україна міністр аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький розповів про те, як бізнес адаптує логістичні процеси для забезпечення стабільних поставок продуктів харчування, а також поділився інформацією про продовольчу безпеку України і результати цьогорічного збору врожаю аграріями.
Про пошук складів для торгових мереж
Не так давно відбулася зустріч президента Володимира Зеленського з представниками торгових мереж, під час якої обговорювалося питання використання митних складів на території сусідніх країн, а також приміщень комунальних і державних підприємств для зберігання продуктів харчування. Які результати цієї ініціативи?
- Російські атаки регулярно пошкоджують і знищують логістичні та складські центри роздрібних торговельних мереж. Тому зараз важливо не тільки відновлювати втрачені потужності, а й шукати рішення, які дадуть змогу зменшити ризики таких втрат у майбутньому.
Один із можливих шляхів – це швидка релокація складів або їх відновлення на основі об'єктів, що належать державі та громадам. Для реалізації цієї ідеї ми зібрали дані від Фонду державного майна України та обласних військових адміністрацій щодо приміщень, які можуть бути придатними для цих цілей.
Цю інформацію було надано представникам торгових мереж в конфіденційному порядку, щоб вони мали можливість оцінити запропоновані об'єкти і, в разі зацікавленості, скористатися ними.
Компанія зможе визначити, який тип складу їй найкраще підходить, та матиме можливість його орендувати або придбати.
Таким чином, також вивчається варіант зберігання товарів за межами України, проте в безпосередній близькості до кордону, щоб у разі потреби можна було швидко доставити потрібні обсяги до місць споживання.
Зображення: Тарас Висоцький (інфографічний матеріал РБК-Україна)
Мінагрополітики звернулося до представників бізнесу та зібрало інформацію про те, які типи складів їм потрібні, а також чи мають компанії вже знайдені варіанти таких приміщень. Паралельно разом із Міністерством закордонних справ опрацьовується можливість налагодження B2B-контактів між українськими компаніями та власниками складських приміщень за кордоном.
В даний момент ми розглядаємо необхідність внесення змін до законодавства України, Європейського Союзу або Молдови. Щодо питання перенесення складських потужностей, це поки що на стадії дослідження.
Посольства України отримали завдання дослідити доступні ресурси та встановити зв'язки з власниками складів у відповідних державах.
Щодо асортименту продуктів у торгових точках.
- Яка на сьогодні забезпеченість торгових мереж продуктами харчування? Якщо певного продукту немає - це дефіцит самого продукту чи це проблема його доставки?
На даний момент ми не спостерігаємо проблем із дефіцитом харчових товарів. Балансові дані свідчать про те, що виробництво є стабільним, і продукції вистачає для задоволення потреб споживачів.
Сьогодні основним викликом є питання логістики. Класична схема "виробник - великий склад - точка продажу" в багатьох випадках виявилася недієздатною, і її заміна ще перебуває в стадії розробки. Натомість нові моделі, такі як "виробник - місце продажу" або "виробник - менший децентралізований склад - місце реалізації", потребують збільшення витрат на логістичні процеси, більше водіїв, додаткового транспорту та подовженого часу на перевезення.
Логістика - це зараз те, що може призвести до тимчасової відсутності або зменшення номенклатури товарів у магазинах.
- Компанії зрозуміли, що не варто тримати продукцію на великих складах, а треба створити безперервні та розгалужені ланцюги постачання?
- Так, це така логістика "з коліс", вона вже відпрацьована на ринку палива, де є розуміння щоденних та щотижневих обсягів продажів на кожній АЗС і логістика вибудовується так, щоб бензовози рухалися від кордону так, щоб не було дефіциту і не треба щось накопичувати.
Продовольчі підприємства також аналізують обсяги споживання в різних точках продажу та оцінюють потребу в транспортних засобах, щоб сформувати ланцюги поставок без етапу накопичення.
Так, саме до цього ми і прагнемо. Виробники співпрацюють із ритейлерами, оскільки одному з учасників важко самостійно забезпечити весь логістичний процес. У деяких випадках транспортні послуги надає виробник, а в інших – торговельна мережа. Таким чином, вони разом формують маршрут переміщення товарів від виробництва до місця продажу.
Певний запас на місці виробництва, звісно, залишатиметься. Але завдання -- максимально зменшити великі обсяги накопичення на проміжних складах і зробити постачання більш прямим та оперативним.
Зображення: Тарас Висоцький (інфографічний матеріал РБК-Україна)
- За якими продуктами харчування Україна залежить від імпорту?
Перш за все, мова йде про товари, які в Україні не створюються або не вирощуються. Серед них можна згадати екзотичні фрукти, такі як цитрусові та банани. Крім того, ми імпортуємо сировину, яку не виробляємо самостійно, зокрема каву й какао-боби.
Досить значною є частка імпорту рибної продукції, передусім океанічної та морської риби. Під час війни промисловий вилов у Чорному та Азовському морях фактично відсутній, тому тут імпорт відіграє важливу роль.
В інших категоріях також спостерігається імпорт, але в цьому випадку все залежить від вибору споживача. Наприклад, деякі люди надають перевагу конкретним імпортним солодощам або кормам для своїх домашніх улюбленців.
Водночас критичної залежності від імпорту за більшістю продуктів у нас немає. Українське виробництво здатне забезпечувати базові внутрішні потреби. Тому, якщо не брати до уваги екзотичні фрукти, окремі види сировини, а також океанічну та морську рибу, імпорт для нас переважно доповнює внутрішню пропозицію, а не заміщує її.
Чи є імпорт більш вразливим до атак та зривів постачання, ніж внутрішнє виробництво?
Імпорт не позбавлений своїх ризиків. Раніше значні обсяги товарів доставлялися до розподільчих центрів, де вони накопичувалися, а потім розподілялися далі. Внаслідок цього, такі центри також потрапили в зону ризику. Тож нині це питання вимагає децентралізації.
Імпорт має свої переваги з точки зору логістики, оскільки більшість вантажів доставляються автомобільним транспортом. Це дозволяє швидше коригувати та змінювати маршрути в залежності від поточних умов.
- Деякі торгові мережі почали запроваджувати обмеження на продаж товарів в одні руки, наприклад, 6 пляшок олії, 6 кілограмів крупи. Чи це передчасні заходи?
- По-перше, такі заходи точно передчасні. По-друге, потрібно проаналізувати, чи не створюють вони ще більший ажіотаж. Люди можуть сприймати це так: якщо вже запровадили обмеження, значить, треба купити всі шість пачок, навіть якщо спочатку планували взяти одну.
Це рішення не було обговорено з нами, тому важко визначити, як воно вплине на поведінку споживачів. Проте немає підстав для введення обмежень, оскільки фізично продукції вистачає.
Особливо важливо згадати про товари соціальної важливості, такі як цукор, крупи та олія. Загальні обсяги їх виробництва цілком задовольняють потреби. Хоча в окремих регіонах можуть виникати певні труднощі, в цілому по країні ситуація є стабільною.
Зображення: Тарас Висоцький (інфографічний матеріал РБК-Україна)
Не слід хвилюватися, якщо на деякий час з магазинних вітрин зникнуть крупи, масло, борошно, цукор чи яйця.
- У поточній ситуації підстав хвилюватися немає.
Які товари Україна може повністю виробляти на основі власних сировин?
- Ми абсолютно забезпечені хлібобулочними продуктами. Хоча деякий імпорт у цій сфері має місце, його обсяги не є критичними. Також ми на 100% забезпечені борошном. Україна вирощує більше 24 мільйонів тонн пшениці, в той час як внутрішнє споживання складає приблизно 6 мільйонів тонн, з яких для продовольчих потреб потрібно близько 3-3,5 мільйонів тонн.
Також у нас є широкий асортимент макаронних виробів. Імпортуємо лише певні види, враховуючи переваги наших клієнтів.
Що стосується зернових, то ми виробляємо значно більше пшеничних, ячмінних, вівсяних, гречаних та кукурудзяних продуктів, ніж споживаємо в межах країни. Проте рис ми змушені імпортувати, оскільки через природно-кліматичні умови в Україні його вирощують лише в обмежених кількостях.
Україна залишається експортно орієнтованою за цукром та олією. Виробництво олії перевищує внутрішнє споживання приблизно у десять разів.
Щодо овочів, що входять до складу борщового набору, існує можливість імпорту, проте більшість з них вирощується в Україні. У нас немає труднощів із постачанням картоплі, моркви, буряка, цибулі та капусти.
У секторі молочних продуктів спостерігається приблизно збалансована ситуація. Деякі категорії, такі як сири, ми більше імпортуємо, тоді як інші, зокрема сухе та згущене молоко, а також масло, переважають в експорті. Проте навіть у випадку, якщо імпорт припиниться, основні потреби в молочних продуктах все ще будуть задоволені.
Яйця Україна експортує. Свининою ми забезпечені власного виробництва. За м'ясом птиці Україна є нетто-експортером -- тобто експортує більше, ніж споживає.
А от сіль ми імпортуємо, оскільки основні її поклади пов'язані з "Артемсіллю", яка опинилася на тимчасово окупованій території.
- Який баланс виробництва-споживання курятини, як найбільш доступної м'ясної продукції?
Обсяги виробництва курятини досягають приблизно 1,4 мільйона тонн щорічно. Внутрішнє споживання складає 908 тисяч тонн, а експортні поставки становлять 550 тисяч тонн.
Чи знаєте ви, що роздрібні мережі починають активно поповнювати свої запаси товарами з тривалим терміном зберігання?
- Зростання продажів таких продуктів було більш актуальним у періоди відключень електроенергії, коли виникали труднощі зі зберіганням продукції.
На даний момент на ринку є достатня кількість товарів з обмеженим терміном зберігання. Хоча вибір може бути не таким різноманітним, як у минулі часи, ці продукти щодня доступні для покупки.
Тому передумов для зміни структури споживання ми не бачимо. Не можна сказати, що люди, наприклад, почали більше споживати консервованої продукції.
- По яким товарам все-таки виникнення дефіциту найбільш ймовірне?
- Це товари, які треба швидко реалізовувати, - овочі та фрукти. У них порівняно не такий довгий термін зберігання, вони об'ємні з точки зору перевезення. Частково це може бути свіжа і охолоджена продукція, яка може продаватися на льоду, - свіже м'ясо або риба. По іншим товарам таких ризиків немає.
Зображення: Тарас Висоцький (інфографічний матеріал РБК-Україна)
Чи повинна держава формувати резерви харчових продуктів для своїх громадян?
Військовий досвід, враховуючи наші виробничі можливості, свідчить про відсутність необхідності в таких запасах. їхнє формування призводить до збільшення витрат на зберігання. Якщо резерви не використовуються, продукцію слід регулярно оновлювати, а старі запаси — реалізовувати. Раніше в Україні функціонувала система державних резервів, проте вона не зарекомендувала себе як ефективний механізм.
Якщо б Україна була змушена імпортувати одну з ключових груп харчових продуктів, тоді формування таких резервів могло б мати сенс. У цьому випадку дійсно виникали б ризики зупинок у постачанні або нестачі конкретних товарів.
Україна є країною, що має потужний аграрний сектор, і в кожному її регіоні розвинене сільське господарство. Навіть у горах Карпат вирощують різні сільськогосподарські культури. Висока концентрація продовольства в одному місці може призводити до збільшення ризиків.
Коли виробництво харчових продуктів рівномірно розподілене по всій території країни, немає підстав для побоювань щодо можливості голоду серед українців.
Яким чином держава може регулювати ціни на продукти харчування в умовах стрімкого їх зростання? Наприклад, у паливному секторі функціонує державна компанія "Укрнафта", яка, згідно з урядовими вказівками, реалізує пальне за середніми цінами, що перешкоджає іншим автозаправним станціям підвищувати свої тарифи. Однак у сфері роздрібної торгівлі ми не маємо аналогічних державних магазинів або агрокомпаній.
- На паливному ринку працює, мабуть, близько десятка великих національних операторів. Натомість виробників продуктів харчування -- сотні. За такої кількості учасників ринку картельна змова практично неможлива.
Якщо якийсь виробник вирішить встановити вищу ціну, є велика ймовірність, що інші запропонують нижчу й таким чином заберуть частину його ринку.
Отже, в умовах сучасної організації продовольчого ринку немає необхідності в додаткових заходах регулювання чи в утворенні масштабного державного підприємства.
- Зараз діє обмеження націнки на соціально значущі товари - 10%, її дотримання має контролювати Держпродспоживслужба.
Ця норма діє в умовах воєнного стану. Існує обмежений список продуктів, до яких вона застосовується, і він досить короткий. Серед них: олія, яйця категорії С1, пшеничне борошно, курятина, батон та олія.
Суть цього обмеження полягає в запобіганні надмірному підвищенню цін на ці товари без вагомих причин.
Досвід свідчить, що значних зловживань у цінах не спостерігається: у 99% випадків мережі торгівлі дотримуються встановлених норм. Таким чином, цей механізм слугує більше як сигнал для ринку. Подібний суспільний договір функціонує: держава визначила певні межі, і учасники ринку їх дотримуються.
Якщо розглянути питання врожаю, його експорт та блокаду чорноморських портів, які ваші думки щодо врожаю цього року?
В умовах продовження конфлікту, врожай цього року можна вважати досить вдалим. За нашими прогнозами, його обсяги можуть перевищити минулорічні на 1,5-2%.
У цілому ми прогнозуємо збір понад 80 мільйонів тонн зернових та олійних культур. Усі ключові категорії демонструють позитивні результати.
Які нині формуються ціни на глобальному ринку для нашого товару?
Ціни дещо підвищилися, зокрема через зменшення експорту з Чорноморського району, проте різкого стрибка, подібного до того, що спостерігався у 2022 році, не сталося.
Зростання цін не компенсує додаткові витрати на логістичні послуги, пов'язані з використанням портів на Дунаї, західних залізничних переходів та додаткового автотранспорту. В результаті, експортні поставки зернових виявилися збитковими.
Зображення: Тарас Висоцький (інфографічний матеріал РБК-Україна)
Пропоную зазначити витрати на транспортування та ціни для конкретної сільськогосподарської культури.
Розглянемо пшеницю як приклад. У найоптимістичнішому варіанті собівартість її вирощування становить приблизно 150 доларів за тонну. На початку липня агровиробники мали можливість реалізувати тонну пшениці, відвантажуючи її через глибоководні порти в районі Великої Одеси, за ціною близько 205 доларів, не враховуючи витрати на транспортування.
Сьогодні ціна пшениці зросла до 275 доларів за тонну. Але додаткова логістика через порти Дунаю до Чорного моря коштує понад 100 доларів. Якщо врахувати й інші витрати виробника, маємо ситуацію, коли експорт пшениці сьогодні є збитковим.
Отже, чому ж підприємства не квапляться експортувати пшеницю?
Звичайно. Виробники починають розмірковувати: можливо, в наступному сезоні доцільніше висаджувати менше, адже навіщо реалізовувати продукцію зі збитками?
Яка частка товарів, які раніше експортери відправляли через порти Великої Одеси, сьогодні може бути перевезена іншими шляхами – залізницею через західний кордон, річкою Дунай та автотранспортом?
Альтернативні маршрути можуть забезпечити приблизно 40% від обсягів, які раніше проходили через порти. Наразі вивозиться близько 38% від очікуваного обсягу експорту.
Якщо обставини складуться на нашу користь, цей показник може досягти 50%, але це буде його верхня межа. Вивезти більші обсяги через альтернативні маршрути не вдасться.
Чи проявляють українські компанії інтерес до повної пропускної спроможності альтернативних логістичних шляхів, або ж значне зростання вартості перевезень призвело до істотного зменшення обсягів експорту?
Існує попит на рівні 40% від потужностей портів, проте важливо враховувати різні категорії продукції.
Олійні культури, що складають приблизно 20 мільйонів тонн, а також продукти їх переробки, залишаються рентабельними, навіть за умов підвищеної вартості транспорту. Аналогічно, експорт зернових з прикордонних територій, таких як Чернівецька область, може бути беззбитковим або навіть приносити певний дохід. Саме ця продукція забезпечує потреби на рівні 40% до 50% від загальної пропускної спроможності.
Одночасно, навіть якщо альтернативні логістичні рішення забезпечили б можливість транспортувати більші обсяги, продукції для такого експорту може просто не вистачити. Згідно з нашими оцінками, економічна доцільність експорту 26 мільйонів тонн зерна — 16 мільйонів тонн кукурудзи та 10 мільйонів тонн пшениці — в умовах, що склалися, є сумнівною.
Яким чином ви співпрацюєте з країнами-сусідами для покращення можливостей альтернативних маршрутів?
Ми звертаємося до наших партнерів, зокрема до Румунії, де спостерігаємо найвищий потенціал, а також до Польщі, з проханням підвищити пропускну здатність їх залізничних шляхів.
Сьогодні "Укрзалізниця" могла б транспортувати до кордону з Румунією чи Польщею значно більше агропродукції, ніж залізничні мережі цих країн можуть обробити далі. Тому ми звертаємося з проханням збільшити кількість потягів, що проходять за добу, щонайменше на 50%.
Щодо автомобільного транспорту, розширення обсягів перевезень цим методом є досить витратним і ускладненим процесом.
Ви раніше згадували, що з Польщею ведуться переговори щодо підвищення обсягу транзиту агропродукції до 600 тисяч тонн щомісяця. Яка ймовірність реалізації цього плану?
Такий обсяг є досяжним, якщо всі фактори будуть на нашій стороні. У липні ми транспортували 400 тисяч тонн агропродовольства через Польщу, використовуючи як автомобільний, так і залізничний транспорт. У серпні нам вдалося збільшити обсяги до 530 тисяч тонн.
Тобто прогрес є, і мета збільшити цей обсяг до 600 тисяч тонн на місяць цілком реалістична. Можливо, вдасться вийти навіть на 650 тисяч тонн на місяць.
Протягом 2022-2023 років в Європейському Союзі функціонувала ініціатива "Шляхи солідарності", яка мала на меті зменшити витрати на транспортування українських товарів до європейських портів. Чи є наміри відновити цю програму?
- Ця ініціатива продовжує працювати. Ми одразу відновили комунікацію з Брюсселем та іншими країнами щодо того, де можна пришвидшити огляд товарів, запровадити цілодобовий режим роботи та зменшити бюрократичні процедури.
Зростання транзиту з 400 тисяч тонн до 530 тисяч тонн у польському напрямку є яскравим підтвердженням ефективності застосування інструментів "солідарності".
Зображення: Тарас Висоцький (інфографічний матеріал РБК-Україна)
Чи виникнуть труднощі з імпортом українських товарів на польський ринок, як це спостерігалося в минулі роки?
- Таких ризиків немає, оскільки зараз уже не діє режим вільної торгівлі, який був у 2022-2023 роках. Для постачання окремих товарів встановлені квоти, і перевищити їх ми не можемо.
В Європейському Союзі функціонує централізована система, що контролює обсяги імпортованих товарів. Коли ліміт використано, ця система реєструє це, і подальше переміщення таких продуктів по території ЄС можливе лише в режимі транзиту.
Чи є нам важко тепер змагатися з великими агровиробниками з країн Латинської Америки?
Щодо зернових культур: на сьогоднішній день експорт наших зернових є збитковим, тоді як в інших країнах цей процес приносить прибуток.
Чимало підприємств почали використовувати поліетиленові рукави для зберігання, зокрема, зерна. Чи можуть подібні нестандартні рішення спричинити збільшення втрат урожаю?
Досвід, отриманий у 2022-2023 роках, свідчить про те, що при дотриманні правильних технологічних процесів складування, якість зерна, наприклад кукурудзи, залишається стабільною протягом двох років. Наша компанія має достатню кількість рукавів для зберігання зерна, а також отримує підтримку від партнерів, не кажучи вже про наявність потужностей елеваторів. На сьогоднішній день немає системної загрози втрати врожаю через брак потужностей, проте в окремих регіонах та в періоди пікового збору все ще існує потреба в додаткових тимчасових сховищах.
Чи може блокада портів призвести до зменшення обсягу переробки таких продуктів, як олія, цукор та борошно?
Щодо олії, наразі немає підстав для прогнозування зниження цін. Що стосується борошна та інших товарів, основи ціноутворення встановлені до липня 2027 року, і зменшення обсягів сировини не очікується. В аграрному секторі діють тривалі цикли, які тривають щонайменше один рік. На даний момент ми перебуваємо в рамках вже закладеного циклу.
Ви зазначали, що через труднощі з експортом підприємства можуть зменшувати площі для посівів. Які саме масштаби це може охоплювати?
-- Якщо порти залишатимуться заблокованими понад пів року, ітиметься не так про скорочення, як про менш продуктивне використання землі -- на площі до 7 млн гектарів. А це третина всіх посівних площ України.
Що це означає? Просто залишити землю не вийде, адже за нею необхідно слідкувати, щоб уникнути заростання бур'янами, видалення яких у майбутньому обійдеться значно дорожче.
Отже, ймовірно, на цих територіях відмовляться від інтенсивних методів вирощування, обираючи технології з меншими витратами. Наприклад, планується висівати сидерати — рослини, які згодом закорінюватимуть у ґрунт для збагачення. Таким чином, землі залишаться у належному стані, хоча й не принесуть врожаю. Якщо обставини не зміняться, агрокомпанії можуть впровадити цю практику вже наступної весни.
Чи може блокада портів призвести до зменшення обсягів переробки — виробництва олії, цукру та борошна?
На сьогодні немає підстав для зниження цін на олію. Збір цукрового буряка лише розпочався. Що стосується борошна та інших товарів, то основи виробництва закладені до липня 2027 року, тому дефіцит сировини не передбачається. Аграрний сектор функціонує за довгостроковими циклами - не менше одного року, і наразі ми перебуваємо в межах вже сформованого циклу.
#
