Згідно з даними, отриманими від джерел Mind, у міжнародному відборі на посаду керівника найбільшої енергетичної компанії України "Енергоатом" на поточному етапі визначено основного кандидата – Юрія Ткачука, який наразі очолює "Укргазвидобування" та є членом правління "Нафтогазу".
Протягом останніх чотирьох років Ткачук здійснив вражаючий перехід від посади фінансового директора "Укрнафти" до одного з основних кандидатів на керівництво найбільшими державними генеруючими підприємствами. Однак значна частина його професійного шляху була тісно пов'язана з енергетичним бізнесом Костянтина Григоришина.
Наглядова рада "Енергоатома" поки що не прийняла остаточного рішення. Прийом заявок від кандидатів завершився лише 14 серпня. Раніше в урядових колах висловлювали припущення, що конкурсний відбір та призначення нового керівника мають відбутися не пізніше жовтня.
Mind провів дослідження про те, як Юрій Ткачук став одним із найвідоміших менеджерів у сфері державної енергетики та чому його кандидатура виявилася найпривабливішою в конкурсі "Енергоатома".
Поява Юрія Ткачука на першому місці робить конкурс цікавим далеко за межами атомної галузі. Причина не лише в тому, що він ніколи не працював в атомній енергетиці. Значно показовіша швидкість, з якою протягом останніх років Ткачук переміщується між найбільшими державними енергетичними активами - і те, звідки починалася його кар'єра задовго до приходу в команду нинішнього прем'єра Сергія Корецького.
Наприкінці грудня 2025 року Ткачука призначили генеральним директором "Укргазвидобування" (УГВ). Конкурс не оголошували. Тодішній голова "Нафтогазу" Сергій Корецький називав цю посаду "однією з найвідповідальніших управлінських позицій у галузі" й ставив перед новим керівником завдання відновлювати зруйновані російськими атаками об'єкти, збільшувати видобуток, бурити нові свердловини та впроваджувати нові технології.
Минуло менше семи місяців і 13 липня 2026 року наглядова рада "Нафтогазу" ввела Ткачука ще й до складу правління компанії на п'ятирічний строк. Майже відразу ЗМІ почали називати його одним із можливих наступників Корецького на посаді голови всієї групи.
16 липня Корецького призначили прем'єр-міністром. Головою "Нафтогазу" Ткачук зрештою не став - виконувачем обов'язків призначили комерційного директора Сергія Федоренка.
Але вже за кілька місяців Ткачук, за інформацією Mind, отримує шанс очолити актив, який за масштабом, грошовими потоками та політичним значенням виходить далеко за межі УГВ.
Особа з команди Корецького
Ткачук справді належить до вузького кола менеджерів, кар'єра яких у державному секторі останніми роками тісно пов'язана із Сергієм Корецьким.
В "Укрнафту" він приєднався в листопаді 2022 року, що збіглося з початком роботи Корецького на цій посаді, обійнявши роль фінансового директора. У його обов'язки входила розробка фінансової стратегії, управління податковою та обліковою політикою, ризик-менеджмент, а також координація інвестиційних процесів.
Коли у травні 2025 року Корецький перейшов керувати "Нафтогазом", Ткачук змінив його на посаді керівника "Укрнафти" як виконувач обов'язків. У грудні того самого року він очолив "Укргазвидобування", а вже в липні 2026-го увійшов до правління "Нафтогазу".
Тож поява його прізвища на чолі шорт-листа конкурсу на голову правління "Енергоатома" ставить очевидне питання: чому Ткачука так швидко рухають далі?
Він зайняв посаду керівника УГВ менше ніж рік тому. За цей короткий період важко не тільки впровадити довгострокову стратегію однієї з ключових компаній у державному енергетичному секторі, але й адекватно оцінити результати діяльності самого керівника.
Безумовно, Ткачук формально міг самостійно подати заявку на відкритий конкурс. Але в такому випадку виникає інше запитання: навіщо менеджеру, який нещодавно зайняв одну з провідних позицій у своїй сфері і ще не встиг відпрацювати навіть перший повний рік, шукати нові можливості?
Інакше кажучи, вся ця послідовність останніх кадрових рішень більше схожа на швидке переміщення одного й того самого менеджера між дедалі важливішими державними активами.
Перед Корецьким був Григоришин.
Але державна частина кар'єри Ткачука - лише її останній етап.
Його нинішня офіційна біографія в "Нафтогазі" свідчить, що до приходу в державну групу він працював фінансовим директором "Запоріжтрансформатора" (ЗТР), а потім фінансовим директором Індустріального дивізіону групи "Енергетичний стандарт".
Обидва об'єкти входили до складу бізнес-імперії Костянтина Григоришина.
Цей епізод тривав досить довго. Принаймні, з травня 2007 року Ткачук займав пост фінансового директора ЗТР. У 2011 році він також став членом ревізійної комісії "Заводу малогабаритних трансформаторів", а в 2017 році його знову обрали до цього складу. Серед акціонерів компанії були організації, пов'язані із ЗТР та Energy Standard.
Отже, саме команда Григоришина стала для Ткачука тривалою школою у сфері великого енергетичного бізнесу, що передувала появі команди Корецького.
У період роботи Ткачука в цьому корпоративному середовищі підприємства групи неодноразово потрапляли в поле зору Антимонопольного комітету та правоохоронців через відносини з обленерго і продаж енергетичного обладнання.
У 2015 році Запорізьке територіальне відділення АМКУ встановило, що "Запоріжтрансформатор" і "Запорізький завод надпотужних трансформаторів" узгоджували свої дії під час шести закупівель трансформаторів, які проводили "Сумиобленерго", "Вінницяобленерго" та "Чернігівобленерго" у 2011-2013 роках.
АМКУ з'ясував, що друге підприємство, яке постачало трансформатори, насправді не займалося їх виробництвом у зазначений період і виконувало роль технічного учасника, що сприяло перемозі ЗТР. Обидві компанії були оштрафовані за узгоджені антиконкурентні дії.
"Інвестиційна рада" і трансформатор ЗТР
23 листопада 2019 року Ткачук очолив ТОВ "Інвестиційна рада" (нині "БЕК Проматом". Через місяць компанія змінила основний вид діяльності з операцій із нерухомістю на оптову торгівлю машинами та устаткуванням.
Одразу ж після його призначення розпочинається операція з продукцією компанії, в якій він працював до цього.
У грудні 2019 року "Інвестиційна рада" здійснила покупку силового трансформатора ТДТН-16000/110 У1 у компанії "Запоріжтрансформатор", що належить Григоришину. Після цього трансформатор був проданий ТОВ "Проматом" за 12,2 млн грн, а вже "Проматом" перепродав його "Сумиобленерго" за 14,3 млн грн. На той час приблизно 72% акцій "Сумиобленерго" асоціювали з Костянтином Григоришиним та Ігорем Коломойським, тоді як 25% акцій належали державі. Сьогодні частка держави в компанії оцінюється в 68,5%.
У 2021 році цей ланцюг вивчало Головне слідче управління Нацполіції у кримінальному провадженні за ч. 5 ст. 191 КК. У матеріалах слідства, викладених у судових рішеннях, зазначалося, що аналогічні трансформатори ЗТР іншим покупцям коштували в середньому 5-7 млн грн. Правоохоронці перевіряли версію про штучне завищення вартості обладнання.
Проте трансформатор виявився всього лише одним з моментів.
Нацполіція також проводила перевірку угод "Сумиобленерго" щодо інвестиційних сертифікатів. У матеріалах справи згадувалося про можливе використання цих фінансових інструментів для перерозподілу коштів між підприємствами фінансово-промислової групи "Енергетичний стандарт". У судових документах фігурувала також компанія "Інвестиційна рада".
Згідно з одним із висновків експерта, який був наведений у слідчих матеріалах, вказані операції могли призвести до збитків для "Сумиобленерго" в розмірі десятків мільйонів гривень. У подальшому розслідуванні правоохоронні органи вже вивчали операції на суму понад 195 мільйонів гривень.
У матеріалах справи також наведено угоду про купівлю-продаж цінних паперів, укладену 3 листопада 2020 року між "Інвестиційною радою" і "Енера Суми". Цей документ був вилучений слідчими під час обшуку і був визнаний речовим доказом.
Отже, можна зробити висновок, що значна частина кар'єри Ткачука до його переходу в державний сектор була пов'язана з бізнес-структурами Костянтина Григоришина. У цих системах компанії постачали обладнання для обленерго через посередницькі компанії, а окремі закупівлі ставали підставою для рішень Антимонопольного комітету щодо антиконкурентних практик. Крім того, фінансові операції потрапляли під увагу правоохоронних органів і ставали об'єктом кримінальних розслідувань.
З одного магазину - в інший.
У 2020 році Ткачук переходить до "Нафтогазу", де працює бізнес-партнером з економіки та фінансів дивізіону "Технічне забезпечення". Потім - "Укрнафта" Корецького, тимчасове керівництво нею, УГВ, правління "Нафтогазу".
Його професійний шлях відзначається винятковою здатністю адаптуватися до різних галузей: фінансист, що працював у трансформаторній індустрії, стає керівником нафтової компанії, потім з головою поринає у газовидобуток, а тепер має можливість очолити атомну енергетику.
Особливо показовим є липень 2026 року. Ткачука вводять у правління "Нафтогазу", його називають можливим наступником Корецького - буквально напередодні переходу самого Корецького на посаду прем'єра. Через кілька місяців він виходить на перше місце в поточному відборі на голову "Енергоатома".
Це не свідчить про те, що прем'єр мав вплив на конкурс "Енергоатома", але вказує на те, що команда, яку зібрав Корецький у державному нафтогазовому секторі, все більше виглядає як потенційний кадровий резерв для енергетичної сфери країни в цілому.
Конкурс "Енергоатому": суперечливе питання номер один.
З метою розширення списку потенційних кандидатів, наглядова рада ухвалила рішення змінити управлінську модель "Енергоатома" перед проведенням конкурсу. Було вирішено відокремити функції голови правління та керівника, відповідального за ядерну безпеку та експлуатацію. Рада охарактеризувала попередню структуру як "радянську модель" і послалася на досвід великих західних операторів атомної енергетики.
Незважаючи на те, що зміни до Кваліфікаційних вимог до керівників та заступників керівників експлуатуючих організацій (операторів) ядерних установок вимагали зміни цілої низки законів та нормативних актів, виявилося достатньо наказу Міненерго (виконавець - директор Департаменту ядерної енергетики та атомної промисловості Ігор Іванов, погоджено головою ДІЯРУ Олегом Коріковим, функція якого як раз і стежити щоб у оператора АЕС ядерна безпека домінувала у пріоритетах).
Проте це дало змогу шукати генерального директора серед фахівців за межами української атомної галузі, які володіють потрібним досвідом та ліцензією ДІЯРУ. Наглядова рада підкреслила, що саме розширення кадрового резерву є одним із досягнень реформи.
Такий підхід викликав жорстку критику з боку деяких українських експертів ще навесні. Ольга Кошарна, фахівець у сфері ядерної безпеки, звернула увагу на думку атомника Георгія Балакана, який відкидає саму концепцію "радянської спадщини". Він зазначає, що незалежне регулювання, кваліфікаційні вимоги та ліцензування керівників ядерної індустрії були сформовані вже після Чорнобиля та в незалежній Україні, з метою створення системи стримувань. На його думку, розмежування технічної компетенції від керівника оператора породжує новий ризик: непрофесійний CEO стає більш залежним від наглядової ради та зовнішніх корпоративних або політичних впливів, оскільки не має можливості ефективно протистояти їм, відстоюючи принцип "ядерна безпека понад усе".
Старший науковий співробітник Інституту Кеннана та директор енергетичних програм Українського інституту майбутнього Андріан Прокіп назвав такий підхід Наглядової ради "Енергоатома" "спробою узаконення нефаховості". Адже саме CEO визначає ресурси, кадрову політику, пріоритети та ставлення компанії до ядерних ризиків.
Згідно з даними, отриманими від джерел Mind, на цю вакансію було подано велику кількість заявок від фахівців з атомної сфери, проте до фінального етапу відбору потрапив лише один кандидат.
І тут історія повертається до того, з чого починалося перезавантаження "Енергоатома" після операції "Мідас".
Після скандалу, пов'язаного з корупцією, новий наглядовий орган запевнив, що змінить існуючу ситуацію. Голова ради Руміна Велші підкреслила, що основними критеріями для оцінки керівників є "компетентність, ефективність та доброчесність". Вона також зазначила, що процес відбору нових менеджерів буде незалежним та ґрунтуватиметься на професійних досягненнях.
У документах конкурсу рада окремо пообіцяла, що всі кандидати оцінюватимуться винятково за кваліфікацією, досвідом, досягненнями та лідерськими якостями, а рішення ухвалюватимуться незалежно від неправомірного впливу, конфліктів інтересів чи упередженості. Особливу увагу мали приділити доброчесності та діловій репутації.
Отже, запитання до наглядової ради виникають не тільки з приводу прізвища кандидата №1.
Конкурс "Енергоатому": спірне питання №2
На тлі свого головування в наглядовій раді "Енергоатома", Руміна Велші також виконує обов'язки радниці генерального директора та правління ORLEN Synthos Green Energy (OSGE). Ця спільна компанія ORLEN і Synthos Green Energy займається розробкою програми малих реакторів BWRX-300 у Польщі. OSGE визначає свої завдання як стратегічне науково-технічне консультування, що охоплює питання впровадження BWRX-300, розвиток міжнародних партнерських відносин та регуляторний діалог. 30 березня 2026 року, вже після обрання Велші на посаду голови наглядової ради "Енергоатома", OSGE оприлюднила її заяву на підтримку проєкту BWRX-300, підписану від її імені як радниці CEO та правління компанії.
OSGE має намір реалізувати великий ядерний проєкт: у червні компанія надіслала запит польському уряду щодо державної підтримки для зведення 14 реакторів BWRX-300 у трьох різних місцях. Загалом, програма передбачає розгортання до 26 реакторів.
Спільна діяльність Велші в обох організаціях сама по собі не є доказом конфлікту інтересів. Однак польський проект та "Енергоатом" можуть змагатися за міжнародних партнерів, постачальників, інженерні ресурси, фінансування та позиції в європейських ядерних ланцюгах постачання. Тому важливо зрозуміти, яким чином регулюється цей можливий перетин інтересів.
Законодавство, що регулює акціонерні товариства, зобов'язує керівників діяти в інтересах підприємства, уникати конфліктів інтересів, а в разі їх виникнення - терміново повідомляти про це наглядову раду у письмовій формі. Проте в офіційній біографії Велші, представленій на сайті "Енергоатома", немає згадки про її поточну діяльність в OSGE. Які причини цього?
І це ще одне питання до конкурсу на голову правління.
Після інциденту з "Мідасом" наглядова рада запевнила в проведенні відбору, що не піддається політичному впливу, а також у дотриманні професійних стандартів, чесності та прозорості. За даними Mind, першим кандидатом у конкурсі став менеджер, який менше ніж рік тому очолив іншу стратегічну державну компанію. У липні його розглядали як потенційного наступника чинного прем'єра в "Нафтогазі", і протягом останніх чотирьох років він слідував тією ж кар'єрною траєкторією.
Конкурс ще не завершений. Тепер останнє слово за наглядовою радою. Якщо вона зупиниться на кандидатурі Ткачука, саме їй доведеться пояснити, чому першим став виходець із бізнес-системи Костянтина Григоришина і менеджер з кадрової орбіти чинного прем'єра - і як сама рада забезпечує незалежність та запобігає конфліктам інтересів.
Оригінальні деталі
Поки готувався цей матеріал, Атомпрофспілка України оприлюднила відкритий лист до президента, прем'єра, керівництва парламенту, Міненерго, ДІЯРУ, МАГАТЕ, послів G7 та міжнародних профоб'єднань із вимогою не призначати головою "Енергоатома" людину без досвіду в ядерній галузі та відповідної кваліфікації. У листі профспілка стверджує, що відбір увійшов у фінальну фазу і "готується призначення" керівника без профільного досвіду та персональної ліцензії ДІЯРУ.
Про важливість призначення спеціалізованого керівника профспілка висловлювалась ще на початку року. Але чому ж у той час, коли відбувався перегляд кваліфікаційних вимог, вона не проводила такої ж активної публічної кампанії за їх збереження? Чому це питання було винесене на рівень президента, прем'єр-міністра, G7 та МАГАТЕ лише на фінальному етапі конкурсу? Така стратегія залишається незрозумілою.
Ще один суттєвий сигнал: 7 вересня наглядова рада ухвалила рішення призупинити конкурс на посаду члена правління, який відповідає за розвиток проєктів. Це було обґрунтовано потребою "зміцнення компетенцій у галузі ядерної та радіаційної безпеки на рівні правління". Наглядова рада також вирішила провести перегляд структури правління та функцій окремих посад.
Втім, ця дискусія сама по собі не є аргументом ані за скасування міжнародного конкурсу на голову правління, ані за демонтаж незалежної наглядової ради. Навпаки, сенс корпоративної реформи саме в тому, щоб спірні кадрові рішення виправлялися всередині прозорої процедури, а не черговою зміною правил або органів управління. Питання значно конкретніше: чи були правильно визначені вимоги до першої особи "Енергоатома" і чи дозволяють вони обрати найсильнішого кандидата?
#
