Довіряйте надійному -- підпишіться на Telegraf у Google Новинах
Удар по нафтопереробним підприємствам Росії призвів до знищення майже третини їхніх потужностей. А попереду сезон збору врожаю, для якого потрібен дизель. Без врожаю не буде можливості розрахуватися з банками за отримані кредити. Це може стати серйозним ударом для фінансової системи та бюджету Російської Федерації.
"Телеграф" з'ясував у профільних експертів, наскільки цей сценарій реальний. Висновок неоднозначний: проблема справжня, але у повноцінний колапс вона переросте лише за однієї умови -- якщо вогонь дістанеться ще двох великих НПЗ за Уралом, а Кремлю забракне грошей латати дефіцит за будь-яку ціну.
Третина нафтопереробки в диму
Вплив ударів на російську нафтопереробну промисловість став настільки очевидним, що навіть офіційна статистика Росії не може його приховати. Згідно з оцінками експертів, обсяги переробки нафти в країні у травні знизилися до найнижчого рівня за останні 16 років — всього 4,58 мільйона барелів на добу, і це ще до найзначніших атак червня. З початку 2026 року українські безпілотники вдарили по нафтопереробним заводам щонайменше 47 разів, що перевищує загальну кількість атак за весь 2025 рік.
Найбільш суттєвим ударом виявився напад на московський завод у Капотні, що постачав близько 40% бензину та половину дизельного пального для столиці. Завод зазнав атак двічі протягом одного тижня, і, згідно з прогнозами експертів, його повне відновлення не відбудеться принаймні до 2027 року — устаткування виготовляється лише у Франції та Японії, а Росія зазнає санкцій.
Свіжий напад вразив Кстовський нафтопереробний завод, розташований у Нижньогородській області, який є четвертим за величиною в Росії та другим за обсягом виробництва бензину. Цей завод забезпечував близько 11% всього бензину в країні, значна частина якого постачалася до московського регіону. Унаслідок атаки постраждала установка первинної переробки, без якої інші цехи - каталітичний крекінг, риформінг і гідроочищення - залишаються без необхідної сировини. Таким чином, вихід з ладу однієї установки завдає удару по кільком виробничим процесам заводу одночасно.
Згідно з прогнозами експертів, у червні обсяги переробки нафти в Росії знизилися до 560 тисяч тонн на добу, що стало найнижчим рівнем для цього місяця за останні кілька років. Виробництво бензину наприкінці червня становило близько 90 тисяч тонн на добу, у той час як літнє споживання перевищує 110 тисяч тонн. Таким чином, існує дефіцит щонайменше 20 тисяч тонн щодня, що в сумі складає приблизно 600 тисяч тонн за місяць. Крім того, у червні обсяги перевезення нафти та нафтопродуктів залізницями Росії зменшилися приблизно на 17% у порівнянні з минулим роком, а біржові продажі дизельного пального та бензину АІ-92 на Петербурзькій товарно-сировинній біржі впали більш ніж удвічі.
Дефіцит уже відчули щонайменше 25 регіонів країни, включно з Москвою та Санкт-Петербургом, хоча й нерівномірно. Обидві столиці отримують ресурс від великих вертикально інтегрованих нафтових компаній у пріоритетному порядку, тоді як у Краснодарському краї, Іркутській області, Забайкаллі, Поволжі та на окупованих територіях закриваються заправки й запроваджується ручний розподіл. У Краснодарському краї до чергування на заправках навіть залучили козаків і волонтерів -- вони стежать за порядком і регулюють потік машин, поки місцева влада намагається уникнути паніки. У Держдумі тим часом визнають: уряд замовчує масштаб кризи, а країна ризикує лишитися без хліба.
Іван Ус, головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень, пояснює "Телеграфу", чому Україна робить ставку саме на нафтопереробку.
За його словами, удари по НПЗ -- це насамперед підрив фінансових можливостей Кремля. Росія вже зупинила експорт нафтопродукції, а це щороку приносило бюджету близько 50 мільярдів доларів.
Жнива без палива: чому урожай може лишитися в полі
Найбільш гостро проблема постане саме тепер, коли Росія повинна займатися збором ячменю та озимої пшениці, а до кінця вересня – решти зернових. Основні посівні території зосереджені на півдні країни, де спостерігається найбільший дефіцит дизельного пального.
Аграрії з південних регіонів скаржаться, що оптові ціни на дизель від початку року зросли майже вдвічі і подекуди перевищили 100 тисяч рублів за тонну. Постачальники не гарантують ні обсягів, ні термінів відвантаження. Інженер одного з поволзьких агрохолдингів розповідав, що машини по кілька днів стоять в черзі на заправку, а кубанські фермери їздять по пальне аж у Поволжя.
Затримка у зборі врожаю може загрожувати не лише його обсягу, а й якості зерна. Якщо процес збирання затягнеться, то частина продукції може втратити свій товарний клас, що, відповідно, вплине на ціну. У тимчасово окупованому Криму, за словами місцевого агронома, потенціал для високої врожайності є, але немає можливості зібрати урожай через катастрофічний дефіцит пального. Місцева влада вже почала обмежувати продаж дизельного пального для звичайних споживачів.
Леонід Косянчук, фахівець у галузі ринку нафтопродуктів, закликає уникати крайнощів у своїх оцінках. Проте він зазначає, що в питанні розподілу ресурсів перевага завжди надаватиметься військовим, а не сільському господарству.
За його інформацією, деяка кількість пального, яке має використовуватися для військових потреб, вже потрапляє на чорний ринок.
За словами експерта, в Криму ціни на пальне в деяких місцях перевищують тисячу рублів за літр. Це сталося через руйнування термінала компанії ТЕС, внаслідок чого постачання пального до регіону практично зупинилося.
Кредит, який нікому повертати
Саме тут запускається другий, менш очевидний етап кризи -- фінансовий. Російське сільське господарство підійшло до цих жнив уже ослабленим: за останні п'ять років кількість фермерських господарств у країні скоротилася щонайменше на 35 тисяч, а окремі аграрні регіони, зокрема Ростовська область, ще торік отримали від Путіна мораторій на банкрутство через неврожай.
Схема проста й жорстока: немає дизеля -- немає врожаю, немає врожаю -- немає чим повертати агрокредит. Банки в Росії вже оцінюють сільське господарство як високоризикову галузь -- середньозважені ставки на кредити до року для аграрного сектору перевищують 20%, а обсяг кредитування галузі становить менш як два відсотки від усіх виданих бізнесу позик. Застава під такі кредити -- земля, техніка й майбутній урожай, тож у разі його втрати фермери ризикують не тільки грошима, а й господарством.
Іван Ус проводить цікаву історичну аналогію, яка, на його думку, демонструє важливість серйозного ставлення до черг за паливом.
Він висловлює свій прогноз з обережністю, підкреслюючи, що це лише його особисте бачення, а не безсумнівна істина.
Чи зможе імпорт врятувати Росію?
Офіційні представники Москви намагаються зменшити значення виниклої проблеми. Віцепрем'єр Олександр Новак характеризує ситуацію як "складну, проте контрольовану", тоді як міністр фінансів Антон Силуанов заперечує істотне підвищення цін. Тим часом уряд розглядає можливість впровадження повної заборони на експорт дизельного пального, а Росстат призупинив публікацію регіональних даних про ціни на паливо.
Леонід Косянчук роз'яснює, чому тимчасовий дефіцит не є ознакою системної кризи.
Ці два заводи, розташовані далеко від лінії фронту, залишаються практично недоторканими для українських дронів через відстань. Водночас, за оцінкою експерта, навіть удари по портовій інфраструктурі -- Усть-Лузі та Новоросійську -- вимагають набагато потужніших засобів ураження, ніж легкі дрони, які здатні пошкодити хіба трубопровід чи резервуар, але не паралізувати весь термінал.
Чотири методи, щоб зашити отвір — і чотири нові виклики.
Поки не вражені заводи за Уралом, Кремль намагається залатати дефіцит підручними засобами. Але кожен із цих способів має свою ціну.
Перша альтернатива — погіршення якості пального. Уряд вирішив дозволити продаж бензину стандарту "Євро-3" до кінця року, фактично відновивши норму, скасовану в 2016 році. Це рішення дозволяє частково уникнути проблем з пошкодженими установками глибокої переробки, що дає змогу швидше отримувати готове паливо, але водночас підвищує вміст сірки, бензолу та ароматичних сполук. Старі радянські автомобілі витримають таке пальне без проблем, в той час як сучасні іномарки, а також російська Lada Vesta можуть зіткнутися з швидшим зносом каталізаторів і датчиків. Таким чином, частину наслідків кризи Кремль перекладає на автомобілістів та екологічну ситуацію в містах.
* Другий спосіб -- імпорт, і тут виникає майже абсурдна схема. Москва планує купувати до 400 тисяч тонн бензину на місяць, Білорусь уже майже потроїла залізничні поставки. Ще складніша історія -- з Індією: щонайменше два танкери з паливом уже прийшли з НПЗ Nayara Energy, який на 49% належить "Роснефти". Виходить, що Росія продає Індії сиру нафту, індійський завод переробляє її на бензин, а Москва викуповує його назад -- уже дорожчим, з націнкою за переробку, фрахт, страхування і перевалку. Але 400 тисяч тонн на місяць -- це лише близько 13 тисяч тонн на добу, тобто не покриває навіть базовий розрив. До того ж порти Приморськ, Усть-Луга і Новоросійськ будувалися для експорту нафтопродуктів, а не для масового приймання -- їм бракує вільних резервуарів, залізничних цистерн і логістики вглиб країни. А ще ці самі порти лишаються в радіусі ураження Сил оборони України, тож імпортний ланцюжок сам по собі вразливий.
Третя проблема полягає в питанні фінансування цих витрат. Якщо вартість імпортної тонни пального перевищує внутрішню ціну хоча б на 100 доларів, то компенсація для 400 тисяч тонн обійдеться російському бюджету приблизно в 40 мільйонів доларів щомісячно. У разі, якщо різниця становитиме 200 доларів, ця сума подвоїться. Інший варіант — дозволити цінам на пальне вітчизняного ринку зростати, що зробить імпорт більш привабливим з комерційної точки зору, внаслідок чого попит природним чином зменшиться. Проте, підвищення цін на паливо одразу відобразиться на тарифах за вантажні перевезення, витратах аграріїв та продовольчій інфляції, що знову призведе до загрози для врожаю. Наразі Кремль обрав третій шлях — адміністративне стримування цін у мережах великих компаній, що призвело до виникнення двох паралельних реальностей: дешевий бензин, якого фактично немає, та дорогий — у незалежних постачальників.
* Четвертий інструмент -- перерозподіл ресурсу між регіонами. Майже непоміченою в медіа пройшла новина про зниження обов'язкового продажу бензину на біржі з 15% до 10%. На практиці це означає, що більше пального залишається всередині мереж великих компаній, яким належить 60% заправок країни. Натомість 40% незалежних АЗС, розташованих здебільшого в невеликих населених пунктах, куди великі мережі не йдуть, дедалі частіше лишаються без ресурсу -- пальне перенаправляють у великі міста.
Клапан для санкцій, який можна ще заблокувати.
Тиск з боку України та західних країн може значно ускладнити процеси адаптації. Киргизстан, що отримує понад 90% бензину з Росії, вже звертається по допомогу до Казахстану, Азербайджану, Узбекистану та Туркменістану. У ситуації дефіциту в регіоні одна й та ж тонна пального може бути спрямована або до Росії, або на підтримку ринків Центральної Азії. Якщо контракт з Москвою буде пов'язаний із ризиками санкцій, постачальники можуть вибрати більш надійного покупця.
Яскравим прикладом може слугувати Казахстан: спочатку з'явилася інформація про ведення переговорів щодо постачання близько 50 тисяч тонн бензину АІ-92 до Росії, а згодом стало відомо, що Астана вимагає офіційного запиту та підтвердження наявності вільних експортних ресурсів, що свідчить про обережність у процесі постачання. Загроза санкцій, що можуть бути накладені на трейдерів, банки, власників суден та термінали, які регулярно здійснюють імпорт до РФ, може суттєво вплинути на комерційні рішення таких "нейтральних" країн.
Другий важливий аспект тиску — це техніка, що використовується для ремонту нафтопереробних заводів. Європейський Союз вже запровадив заборону на постачання товарів та технологій для нафтопереробної промисловості в Росію, в той час як Великобританія окремо вводить обмеження на обладнання для нафтопереробки, паливні добавки та супутні послуги. Проблема полягає не в недостачі санкцій, а в тому, наскільки часто оновлюється список критично важливого обладнання, як відстежуються постачання через треті країни та як закриваються прогалини в постачанні запчастин і техобслуговуванні.
Цілком ймовірно, що Росія не залишиться зовсім без бензину. Однак кожен новий спосіб його отримання буде коштувати дорожче за попередній: спочатку використовуватимуться запаси та вводитимуться обмеження на експорт, потім якість пального погіршиться, далі буде намагатись імпортувати за субсидованими цінами, і, врешті-решт, запровадять ручний розподіл між різними регіонами та категоріями споживачів. Тому тепер важливіше не питання "чи зможе Москва знайти бензин", а скільки вона буде готова за нього заплатити — через бюджетні витрати, інфляцію, доходи від експорту, ресурси автомобільного парку та стабільність регіонів.
Що це означає для світового ринку зерна
Росія займає друге місце у світі за обсягами експорту дизельного пального, поступаючись лише США, та залишається провідним постачальником пшениці на міжнародній арені. Тому будь-яке зменшення виробництва в цій країні відчується й за її межами. Аналітики компанії S&P Global вже прогнозують, що у сезоні 2026-2027 врожай пшениці в Росії знизиться до 84 мільйонів тонн, що є значним падінням у порівнянні з понад 88 мільйонами тонн роком раніше, і це ще без врахування повного впливу нещодавніх атак на нафтопереробні заводи.
Паливо -- це, по суті, наскрізна складова харчового ланцюга: дизель потрібен і на етапі оранки, і під час жнив, і для перевезення зерна в порти. Якщо Кремль запровадить повну заборону на експорт дизелю, щоб захистити внутрішній ринок, це підштовхне вгору світові ціни на пальне для аграрної техніки -- а отже, і собівартість зерна -- у США, Європі та інших країнах, які купують паливо на глобальному ринку.
#Кремль (фортифікаційна споруда) #Володимир Путін #Росія #Україна #Європейський Союз #Краснодар #Москва #Японія #Безпілотний бойовий літальний апарат #Дефіцит #Крим #Експорт #Бюджет #Казахстан #Нафтопродукт #Зерно #Паливо #Франція #Московський Кремль #тонна #Санкт-Петербург #Індія #Дизельний двигун #Імпорт #Нафта #Центральна Азія #Узбекистан #Ростовська область #Нафтопереробний завод #Новоросійськ #Процеси переробки нафти #Забайкалля #Урал #Бензин #Іркутська область #Урожайність #Кредит (значення) #Оскільки #Автомобільне паливо #Нижньогородська область #Нур-Султан
