Державна податкова служба надала роз'яснення стосовно необхідності нарахування ПДВ при списанні обладнання, яке було знищене внаслідок збройної агресії. Мова йде про випадок, коли компанія використовувала орендоване основне засіб, що вже повністю амортизувалося, і в подальшому було знищене під час бойових дій.
Під час індивідуальної податкової консультації фахівці податкової служби акцентували увагу на ситуаціях, коли ліквідація майна не розглядається як його постачання в контексті ПДВ. Однак для підприємства критично важливо мати документальне підтвердження того, що обладнання було знищено саме через форс-мажорні обставини, а не внаслідок власного рішення про ліквідацію.
Розбираємо, які правила діють для знищених основних засобів, коли виникають податкові зобов'язання з ПДВ, які документи потрібно мати підприємству та що змінює повна амортизація майна.
Коли вибуття основного засобу не трактують як його поставку.
Компанія звернулася до податкових органів у зв'язку з руйнуванням обладнання, яке було передано в оренду, внаслідок збройної агресії. Унікальність ситуації полягала в тому, що на момент знищення даний об'єкт вже пройшов повну амортизацію, а його залишкова вартість у бухгалтерських записах становила нуль.
Загальна норма Податкового кодексу виглядає досить суворо для платників податків. Згідно з підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ, до постачання товарів відноситься, зокрема, ліквідація необоротних активів на власний розсуд платника податків. Таким чином, при звичайній ліквідації основних засобів можуть виникати наслідки у вигляді ПДВ.
Згідно з пунктом 189.9 статті 189 Податкового кодексу України, у випадку, коли платник податків приймає власне рішення про ліквідацію основних виробничих або невиробничих активів, ця дія вважається постачанням за звичайними цінами для цілей оподаткування, але не може бути нижчою за балансову вартість на час ліквідації.
Проте для військових втрат закон передбачає абсолютно інший підхід. Якщо основний актив знищується або зазнає руйнування внаслідок непереборної сили, така ліквідація не розглядається як звичайне постачання. Аналогічна ситуація виникає і в інших випадках, коли ліквідація відбувається без згоди платника, наприклад, у випадках крадіжки майна.
Отже, основним аспектом є причина втрати власності. Якщо компанія самостійно ухвалила рішення про утилізацію застарілого обладнання – це одна ситуація. Але якщо устаткування було знищене в результаті ракетного удару, військових дій чи інших форс-мажорних обставин – це вже зовсім інша справа. Саме цю різницю необхідно чітко відобразити в документації.
Державна податкова служба акцентує увагу на важливості наявності документального підтвердження факту знищення майна та обставин, що цьому передували. Податківці, зокрема, посилаються на пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, згідно з яким дані податкової звітності мають базуватися на інформації, підтвердженій відповідними документами.
Окремо ІПК звертає увагу на важливість проведення інвентаризації. Відповідно до статті 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підприємства зобов'язані здійснювати інвентаризацію активів і зобов'язань, аби забезпечити точність даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Згідно з Положенням про інвентаризацію активів та зобов'язань, що затверджене наказом Мінфіну №879, проведення інвентаризації є обов'язковим, зокрема у випадках виявлення псування цінностей, а також після техногенних катастроф, пожеж або природних лих.
Отже, алгоритм для компанії фактично розпочинається не з бухгалтерських записів, а з етапу збору доказів.
Які документи можуть підтвердити знищення майна
ДПС посилається на Узагальнюючу податкову консультацію, затверджену наказом Мінфіну від 3 серпня 2018 року №673. У ній наведено перелік документів, які залежно від обставин можуть підтверджувати знищення або зруйнування основного засобу. Зокрема, йдеться про:
* свідоцтво Торгово-промислової палати України про непередбачені обставини;
* документ, який підтверджує наявність пожежі;
* інформація або витяг з відповідного реєстру, що підтверджує анулювання права власності на основний засіб, який був повністю знищений;
* витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань - у випадку викрадення;
* інші документи, що згідно з законодавством підтверджують факт знищення, руйнування або викрадення майна.
У цьому контексті Державна податкова служба підкреслює, що для підтвердження наявності форс-мажорних обставин можна використовувати сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженою нею регіональною палатою. Наявність відповідного документа є ключовою для розмежування примусового списання майна, що було знищене внаслідок війни, від добровільної ліквідації.
Чи є необхідність у нарахуванні податку на додану вартість?
У даній ситуації відповідь Державної податкової служби є вигідною для платника. У випадку, якщо основний засіб постраждав або був знищений внаслідок форс-мажорних обставин, і підприємство має відповідні підтверджуючі документи, операція з його ліквідації не класифікується як постачання з точки зору ПДВ. Таким чином, податкові зобов'язання з ПДВ при такому списанні не виникають.
Державна податкова служба прямо розповсюджує цей висновок на ситуації, коли основні засоби знищуються внаслідок збройної агресії. Це також охоплює випадки, коли актив був повністю амортизований. Важливо зазначити, що нульова залишкова вартість не є достатньою підставою для звільнення від нарахування ПДВ. Ключовими факторами є не лише вартість активу за бухгалтерськими даними, а й причини його вибуття та можливість підприємства підтвердити це документально.
Для цілей оподаткування важливо зазначити, що обладнання було знищене через обставини непереборної сили, і підприємство має відповідні документи, що підтверджують цей факт.
Окреме питання стосується виникнення податкових зобов'язань з ПДВ у підприємств. Згідно з пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, загальне правило полягає в тому, що платник податків зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання, якщо придбані товари, послуги або необоротні активи з ПДВ починають використовуватися в рамках неоподатковуваних операцій або в діяльності, яка не є комерційною. Однак варто зазначити, що воєнні втрати підлягають особливому регулюванню.
Згідно з пунктом 32-1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, під час воєнного або надзвичайного стану товари, які були придбані в рамках оподатковуваних ПДВ операцій і знищені або втрачені через форс-мажорні обставини, не вважаються використаними в неоподатковуваних операціях або у нерегулярній діяльності. В результаті цього, у таких випадках не виникає необхідності нараховувати податкові зобов'язання відповідно до пункту 198.5 ПКУ та формувати зведену податкову накладну.
У цьому розділі Державна податкова служба підкреслює важливий момент: для використання положень пункту 32-1 обов'язково потрібен сертифікат, що підтверджує виникнення форс-мажорних ситуацій.
Проте є один суттєвий момент: основні засоби і товари не є ідентичними поняттями. Державна податкова служба чітко вказує, що положення пункту 32-1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України стосуються товарів, придбаних із ПДВ, які не відносяться до основних засобів, і які були знищені або втрачено внаслідок форс-мажорних обставин під час воєнних або надзвичайних ситуацій.
Для основних засобів діє інший принцип — перш за все, це стосується положення пункту 189.9 Податкового кодексу України та вимог щодо документального підтвердження знищення або руйнування. Тому компанії не слід автоматично використовувати однакову процедуру для знищених товарів і обладнання.
Оподаткування визначається в залежності від типу втрати.
Податок на доходи
Для визначення податку на прибуток підприємство спирається на інформацію бухгалтерського обліку та фінансової звітності, що містить відомості про доходи, витрати та фінансові результати до оподаткування. У випадку, якщо платник використовує податкові різниці, положення пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачає, що фінансовий результат підлягає збільшенню, зокрема, на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів при його ліквідації.
Водночас пункт 138.2 передбачає відповідне зменшення фінансового результату на суму залишкової вартості об'єкта, визначеної з урахуванням положень статті 138 ПКУ. І саме тут має значення обставина, з якої починається ця історія: обладнання на дату знищення було повністю замортизоване. Його залишкова вартість у бухгалтерському обліку дорівнювала нулю.
У ситуації, яку описало підприємство в запиті, немає залишкової вартості, яка могла б сформувати відповідну податкову різницю. Іншими словами, повна амортизація обладнання має наслідки не лише для бухгалтерського обліку, а й для розрахунку податку на прибуток.
Отже, для бізнесу, який під час війни втратив обладнання, важливо розуміти: сам факт знищення майна не означає, що підприємству автоматично доведеться ще й сплачувати з нього ПДВ. Якщо обладнання було знищене через бойові дії, а підприємство може це підтвердити документами, його можна списати без нарахування ПДВ у випадках, про які говорить ДПС.
Саме така документація стане запорукою успішного проходження податкової перевірки, уберігаючи від виникнення додаткових податкових зобов'язань за майно, яке було втрачено без власної вини.
Приєднуйтесь до нашого Telegram-каналу t.me/sudua, а також слідкуйте за новинами SUD.UA на Google, підписуйтесь на наш Viber та WhatsApp, а також на сторінки у Facebook, Instagram та X, щоб бути в центрі важливих подій.
#Документ #Товари #Міністерство фінансів (Україна) #Facebook #Державна податкова служба України #Бойові дії #Instagram #Google #Бухгалтерський облік #WhatsApp #Податковий кодекс України #Податок на додану вартість #Агресивна війна #Актив #Амортизація #Надзвичайний стан #Основні засоби #Чому #Природне лихо #Податок на прибуток підприємств #Компаній #Фінансовий звіт #Право власності #Підсумкове підбиття підсумків #Велика пожежа
