Чи можливо відновити країну без участі жінок?

Основним викликом майбутнього відновлення є не фінансові ресурси, а людські кадри. Як їх знайти?

Багато говориться про участь жінок у відновленні після війни. Це питання охоплює не лише аспекти представництва, рівноправності та справедливості, а також стосується інвестиційної привабливості, якості людського капіталу та темпів економічного зростання держави.

Незважаючи на масштабний конфлікт, Україна продовжує залишатися привабливою для інвестицій, оскільки інвестори бачать її величезний потенціал і зрозумілі умови для ведення бізнесу. Вони вірять у нашу перемогу та європейське майбутнє, адже для того, щоб вкласти кошти в Україну, недостатньо лише аналізувати цифри та факти — потрібна також віра в наш успіх.

Співпрацюючи з міжнародними інвесторами та донорами, я помічаю, що вони високо цінують український потенціал і відзначають наші переваги: велику гнучкість бізнесу, наявність кваліфікованих фахівців із потужними технічними навичками, а також здатність швидко приймати рішення і розширюватися.

Цікаво, що війна не є основним стримуючим фактором. Значно більше викликають занепокоєння непередбачуваність правових норм, зокрема корупція, а також нестабільність інститутів.

Я супроводжувала кілька великих угод - від купівлі заводів на сотні мільйонів доларів до інвестицій в українські miltech-компанії. У переговорах з української та іноземної сторін завжди брали участь жінки. Вони виконували різні ролі: від лідерських до не менш важливих залаштункових. Присутність жінок змінює динаміку: менше змагання за домінування, більше уваги до деталей.

Якщо розглянути питання не тільки з точки зору інвестицій, а й в контексті загальної відбудови України після війни, основною проблемою є не стільки фінансові ресурси. Гроші не є єдиним чинником, що вплине на темпи та якість відновлення. Найсуттєвіший дефіцит — це людські ресурси.

Не вистачає підприємців, здатних ініціювати бізнеси та брати на себе відповідальність; лідерів громад, які вміють ефективно організовувати діяльність та налагоджувати довіру на місцевому рівні; технічних експертів, без яких реалізація інфраструктурних проєктів стає неможливою. В умовах війни проблема нестачі кадрів загострюється: кількість чоловіків працездатного віку зменшується, що матиме тривалі наслідки для відновлення навіть після завершення бойових дій.

Ось чому інтеграція жінок у різні сфери стає ключовим елементом. Це не лише питання забезпечення рівноваги чи довіри з боку інвесторів, а й основна умова для відновлення економічної активності. Без активної участі жінок цей процес триватиме довше, громади стануть менш стабільними, а економіка - більш вразливою. Нам слід максимально використовувати всі можливості нашого людського потенціалу.

Постконфліктні країни, де жінки отримували більше економічних можливостей і доступ до ухвалення рішень, проходили шлях відновлення швидше.

Після конфлікту 1991-1995 років Хорватія зробила перехід до сфери послуг, де туризм відіграє важливу роль, формуючи 15-20% валового внутрішнього продукту – це один з найвищих показників у Європі. Малий бізнес став основою цього переходу: багато готелів, ресторанів і сервісів відкривалися переважно жінками. Разом із процесами приватизації, залученням іноземних інвестицій та прагненням до євроінтеграції жіноче підприємництво стало важливим чинником у відновленні зайнятості в країні.

Після геноциду 1994 року в Руанді жінки становили 70% населення країни і взяли на себе відповідальність за відновлення суспільства: від управління домогосподарствами до участі в парламентських справах. Цю роль було закріплено на державному рівні, що включало запровадження квот для виборних посад і досягнення 64% жінок у парламенті у 2013 році. Вони ініціювали різноманітні реформи, які охоплювали питання рівної оплати праці та боротьби з домашнім насильством.

Інший яскравий приклад – Ліберія. У 2005 році, після чотирнадцяти років війни, країна отримала велику честь – її очолила Елен Джонсон-Серліф, яка стала першою в Африці жінкою-президентом, обраною демократичним шляхом. Протягом її президентського терміну вдалося залучити понад 16 мільярдів доларів інвестицій, збільшити бюджет у вісім разів та забезпечити стабільне зростання економіки.

На рівні громад цей ефект не менш помітний. У Косові після війни жінки створювали кооперативи з виробництва консервації, які зараз експортують продукцію до кількох країн Європи. У Боснії і Герцеговині саме жіночий малий бізнес став основою відновлення локальної економіки.

У Північній Ірландії жіночі організації об'єднали свої зусилля, щоб активно брати участь у мирних переговорах, що призвело до внесення в Угоду Страсної п'ятниці 1998 року важливих положень, що стосуються прав жертв, доступу до житла та освіти — тем, які раніше залишалися поза увагою. Залучення жінок до економічної діяльності, управлінських процесів та розвитку місцевих громад сприяє підвищенню потенціалу країни.

Україна впевнено просувається вперед. У 2025 році жінки стали 34% засновників нових підприємств і зареєстрували більше 60% фізичних осіб-підприємців, в основному в секторах торгівлі, послуг та освіти. Жінки керують 450 тисячами бізнесів, що складає майже третину всіх підприємств у країні.

Зростає роль жінок і в державному управлінні та корпоративному секторі. У Верховній Раді є 80 жінок, тоді як у попередніх скликаннях їх було 20-35. У корпоративному секторі частка жінок теж зростає: у наглядових радах компаній їх 31%, тоді як раніше в 50-х найбільших компаніях країни їх було 17,6%.

Жінки становлять більшість працівників та активістів громадського сектору, особливо у сферах освіти, соціальних послуг, гуманітарної допомоги та роботи з громадами. Майже 58% жінок залучені до волонтерських ініціатив.

Жінки становлять ключову силу в державному управлінні, економічному розвитку, громадських ініціативах та соціальній стабільності. Проте їхній потенціал залишається значною мірою недооціненим. Це пов'язано з існуючими бар'єрами, які все ще перешкоджають їхньому повному залученню. Які кроки можна вжити для змін?

Державі слід забезпечити залучення жінок до програм відновлення та державних закупівель. Я підтримую ідею таких квот, оскільки вони сприяють розширенню можливостей для жінок.

Бізнес має прагнути до залучення та перекваліфікації жінок, створюючи можливості для їхнього розвитку на всіх рівнях. Важливо також інтегрувати їх у процеси управління та переговори з міжнародними партнерами.

Донорам слід підтримувати не лише жіноче підприємництво, але й сприяти розвитку жіночого лідерства в сферах відновлення, таких як будівництво, енергетика та місцеве самоврядування.