Якщо у бізнесу існує потреба в програмі компенсації та страхування від воєнних ризиків, то така програма є актуальною, зазначив голова правління ЕКА.

Інтерв'ю з головою правління "Експортно-кредитного агентства" (ЕКА) Русланом Гашевим

Текст: Лідія Гришан

Державна програма страхування від воєнних ризиків функціонує вже більше дев'яти місяців, і тепер настав час оцінити її результати. Який у вас рівень задоволення від її роботи?

- Так, у цілому задоволені. Хоча ми, як адміністратор, не можемо бути задоволені програмою завжди. І саме про це свідчать зміни, які в ній відбувалися.

Якщо проаналізувати розвиток програми, можна помітити, що на початку, коли діяла перша версія постанови (постанова Кабінету міністрів №1541, що запровадила державний механізм страхування та компенсації воєнних ризиків для підприємств через ЕКА), кількість учасників була досить обмеженою. Ми постійно вдосконалювали програму, спілкувалися з представниками бізнесу, виявляли проблемні аспекти, висловлювали пропозиції і, в результаті, змогли збільшити кількість учасників.

Водночас можу з упевненістю стверджувати, що на цьому труднощі не завершуються. Вони продовжують існувати, оскільки в будь-якому процесі, коли ви виявляєте певне "вузьке місце" і усуваєте його, це не гарантує, що весь процес стане бездоганним. Можливо, нове "вузьке місце" вже не таке критичне, як попереднє, але воно все ще присутнє. Тому з цієї перспективи можна сказати, що проблеми не зникли — вони все ще будуть виникати. І досягти повного задоволення від такого процесу абсолютно неможливо.

Тепер щодо самих результатів. Якщо у бізнесу є попит, то програма затребувана. Про це свідчать останні показники за програмою. Є такий показник, як вартість майна, заявленого до участі у програмі. Наразі ця вартість становить 70 мільярдів гривень. Є також розмір імовірних збитків - це величина, яка демонструє, скільки доведеться виплатити всім учасникам, яких ми вже включили до програми, якщо настануть події, що зобов'яжуть нас здійснити виплати у заявленому ними розмірі. Станом на зараз ця цифра сягає 13,66 мільярдів гривень.

Отже, різниця між 70 мільярдами та 13,66 мільярда гривень вказує на додаткові потреби бізнесу. Підкреслюю, що це стосується лише прифронтових територій, без урахування Києва та Київської області, які також можуть мати потребу в подібному страхуванні.

- Но таких коштів для виплат програма не має, що з цим робити?

Зрозуміло, що у держави існують певні обмеження. Ми усвідомлюємо, що в першу чергу йдеться про бюджетні рамки. Це питання було піднято як прем'єр-міністром, так і міністром фінансів, а також депутатами: виникають певні труднощі з фінансуванням бюджетних витрат, що не дозволяє нам забезпечити повне покриття всіх потреб.

Але, з іншого боку, ми розуміємо, що ймовірність того, що нам доведеться виплатити абсолютно все, не наближається до 100%. Незважаючи на те, що йдеться про прифронтові території, і самі страховики називають такі збитки катастрофічними, саме тому вони й не йдуть страхувати ці ризики.

Ось приклад. Один з учасників програми, який скористався першим компонентом (пряма компенсація за пошкоджене чи знищене майно підприємств у зонах, близьких до фронту) у Харківській області, зазнав шкоди двічі: його підприємство піддалося обстрілам двічі. Якщо припустити, що він подав заявку на максимальну компенсацію у 30 мільйонів гривень, то на сьогодні його збитки, які ще не повністю задокументовані, за його оцінками, складають приблизно 2 мільйони гривень.

Тобто навіть один приліт не гарантує максимального розміру збитку. Десь потрібно замінити вікна чи двері, десь відремонтувати елементи фасаду або покрівлю. Це об'єктивні витрати, але вони не обов'язково становитимуть максимальну суму.

Тому ми не кажемо, що нам зараз потрібно 13,66 мільярда гривень для повноцінного функціонування цієї програми.

З огляду на стимулювання бізнесу, я позитивно оцінюю досягнуті результати.

На мою думку, це призведе до того, що після завершення програми бізнес і надалі захоче захищати себе від подібних ризиків. І я сподіваюся, що на той момент страховий ринок буде більш сміливо працювати навіть на прифронтових територіях і зможе перебрати на себе цю функцію держави.

Також у бізнесу може сформуватися те, про що ми часто говоримо - культура страхування. В Україні її серед бізнесу поки що недостатньо. Але якщо компанії отримають позитивний досвід такого страхування, у них з'явиться бажання й надалі захищати себе від подібних ризиків - незалежно від того, йдеться про війну чи мирний час.

Отже, страхування ризиків, пов'язаних з війною, здатне вплинути як на ставлення компаній до страхових послуг, так і на принципи функціонування самого страхового ринку.

Так, я був приємно вражений, коли дізнався, що ми маємо укладені страхові угоди в регіонах, де не очікували їх наявності. Це стосується Чернігівської, Харківської та Дніпропетровської областей – саме там реалізується перший етап програми.

Отже, модель функціонування страхового ринку зазнає змін. Найважливішим є виявити та визначити той момент, коли ми усвідомимо, що ринок страхування досягнув достатнього рівня розвитку, і державі варто з нього відійти.

- Раніше ви казали, що в основному у програмі приймають участь орендодавці нерухомості, а не промисловий, чи аграрний бізнес як хотілося б?

Це не є проблемою, я просто відзначив певний факт. Проте давайте розглянемо, чому це може траплятися. Коли ви займаєтеся виробництвом, ви стикаєтеся з конкуренцією. У цьому контексті важливу роль відіграє ціна. Якщо ваші витрати на щось, скажімо, на страхування або участь у різних програмах, починають зростати, вам доводиться враховувати їх у собівартості вашої продукції. В результаті, це може призвести до зниження конкурентоспроможності вашого товару.

З іншого боку, не всі компанії володіють приміщеннями, де здійснюють виробництво, або навіть обладнанням. Часто обладнання знаходиться в оренді чи лізингу. Відповідно, такі підприємства не можуть брати участь у програмі. Хоча їхні орендодавці або лізингодавці можуть долучитися до програми, сам бізнес не матиме змоги це зробити.

З іншого боку, варто знову зазначити, що це свідчить про брак культури страхування. В нашій країні виробники в минулому також рідко зверталися до страхування.

Розумієте, це питання поведінкової моделі, відповідності критеріям програми з точки зору права власності на це майно і складності закладання вартості страхування у вартість продукції. Мені здається, що для невеликого бізнесу це було просто дуже дорого.

Щодо виплат: скільки з них вже виконано на цей момент? Яка причина затримок, якщо, наприклад, подія по першому етапу програми відбулася ще в березні, а виплата здійснюється лише тепер?

Пропоную таку версію: Перші виплати вже відбулися. На сьогоднішній день компенсації здійснювалися виключно за другим компонентом. Загалом на покриття страхових премій виділено 20 мільйонів гривень, а ще близько 40 мільйонів гривень уже отримали схвалення.

На першому етапі ми ще не отримали жодної виплати, хоча рішення про них вже ухвалені. Однак, ці виплати поки що не були реалізовані, оскільки ми не отримали фінансування, необхідного для їх виконання.

В цілому, враховуючи перший і другий елементи, ми плануємо, що протягом місяця після отримання цих фінансів, а також з урахуванням нових рішень, які ще будуть ухвалені, зможемо виплатити додаткові 150 мільйонів гривень.

Отже, у вас наразі немає резервного бюджету, з якого ви могли б вільно витягувати кошти за необхідності?

Ні, це дійсно є проблемою та ризиком. Однак, слід врахувати об'єктивні аспекти: обмеженість державного бюджету та потребу у фінансуванні пріоритетних витрат на безпеку, оборону, соціальні програми та охорону здоров'я. Всі ці чинники мають бути взяті до уваги.

Тому, підсумовуючи, процедурно не можна бути на 100% задоволеним тим, як усе відбувається. У будь-якому разі будуть моменти, які треба змінювати.

- Але такі затримки не сприяють формуванню культури страхування.

- Звичайно. Тому я й кажу, що не можна бути задоволеним усім. Коли ми говоримо про програму, є видима її частина, яку бачить бізнес, а є невидима, яку бачимо лише ми. І невидима частина - це якраз процес фінансування.

Ми маємо дві урядові постанови, що визначають ці програми. Перша з них — це сама програма, зафіксована в постанові №1541. Друга регулює порядок витрачання коштів з державного бюджету. Всі необхідні норми наразі містяться саме у цьому порядку використання бюджетних коштів.

Яка кількість заявок на участь у програмі вже подана на даний момент?

На даний момент отримано схвалення для 325 учасників програми по першому компоненту.

Ми не обираємо учасників за іншим компонентом - приймаємо всіх, хто відповідає критеріям. Наразі у нас є 205 учасників, але також зафіксовано 14 випадків відмови у виплаті компенсації.

Цього тижня, на мою думку, ми зможемо залучити понад 20 нових учасників до першого компоненту програми. Однак, слід очікувати й значну кількість відмов, оскільки деякі заявки не відповідатимуть встановленим критеріям, а документи можуть вимагати додаткових доопрацювань.

Отже, це свідчить про те, що якість представлених документів є досить незадовільною?

Отже, варто зазначити, що якість пакету документів, зокрема за першим компонентом, залишає бажати кращого. Причина цього явища досить очевидна: підприємства подають на участь не тільки нерухомість, але й обладнання для виробництва.

Наприклад, у нас є одна заявка, що містить приблизно 300 найменувань об'єктів для включення в програму. Оскільки за правилами програми майно повинно бути у власності, нам потрібно перевірити статус кожного об'єкта — чи він є власністю, чи ні. Для підтвердження кожного з них можуть використовуватися різні документи.

Не завжди бізнес усвідомлює, що наявність майна на балансі, його інвентарний номер та бухгалтерська документація не є достатніми доказами права власності. Насправді, єдиним дійсним підтвердженням є договір купівлі-продажу, який стосується майна, приміщень або обладнання. Якщо в договорі зазначено, що необхідні певні накладні, які є невід'ємною частиною угоди, їх також слід надати. Що стосується нерухомості, ситуація є простішою — достатньо витягу з реєстру, який підтверджує ваше право власності.

Ці документи становлять основну частину нашої роботи. Однак, іноді виникають помилки: наприклад, в договорі вказується одне, а в заявці на участь у програмі - зовсім інше. Тому ми відправляємо документи на доопрацювання, аби інформація відповідала всім вимогам. Такі ситуації трапляються.

Що стосується другого компоненту де страхування здійснює страховик, там ми тепер прийшли до того, що нехай він сам ідентифікує, чи є страховий інтерес. Ми туди більше не втручаємося: власність, не власність - головне, щоб був страховий інтерес.

- Постанова Кабміну, якою Київ включений до переліку небезпечних територій, якось позначиться на програмі страхування?

- Дуже сильно збільшиться попит. Там ще включається вантажний транспорт від 7,5 тони, пальне, яке знаходиться на АЗС, у бензовозах і резервуарах. Тобто це теж досить великий сегмент. Включається сільськогосподарська техніка. Це дуже сильно збільшить навантаження на програму. Тобто заявок буде значно більше.

Чи залишаються виплати незмінними? Чи потрібно їх підвищувати, скажімо, з 30 до 50 мільйонів гривень?

- У цьому немає сенсу на даний момент і в умовах поточного обсягу фінансування. Дивіться, у нас були опитування, які проводило Міністерство економіки ще наприкінці минулого року. Ми запитали обласні військові адміністрації: назвіть, будь ласка, кількість постраждалих суб'єктів у прифронтових областях і загальну суму збитків. І ми зрозуміли, що серед постраждалих, які були на той момент, середній розмір збитку становить близько 25 мільйонів гривень. Є сенс обговорювати збільшення розмірів компенсацій, якщо параметри фінансування буде змінено або розширено зону покриття.

- А скільки ви зараз компенсуєте страховикам страхової премії і наскільки знижується тариф для бізнесу?

Згідно з останніми поправками, сума компенсації була підвищена з 3 до 5 мільйонів гривень. Це є максимальною сумою, яку можна отримати протягом року. Щодо страхового тарифу, то ми відзначили, що середній показник до виплат становить приблизно 5%. Після здійснення компенсацій за вже активними договорами, цей показник знизився до близько 1,2%.

Коли ми лише почали розглядати ці програми, страхові компанії висловлювали сумніви, заявляючи, що не готові страхувати прифронтові території, оскільки це для них означало б величезні фінансові втрати. Вони наводили аргумент, що їхніми критичними збитками вважаються ті випадки, коли ймовірність їх виникнення перевищує 70%.

Я хочу внести уточнення: ми не є страховою компанією, що займається майновим страхуванням. Тому я спираюся на інформацію, яку надає ринок страхування, якщо він зосереджений на цій сфері.

У даний момент у нашій програмі бере участь більше 300 осіб. Проте ми усвідомлюємо, що близько 7% з них зазнали негативного впливу. Однак ці 7% не відображають загальний обсяг збитків, оскільки їхня оцінка ще не завершена. Ми маємо на увазі, що приблизно 7% учасників зазнали шкоди, якщо говорити про їхню чисельність.

До речі, це наш аргумент на користь того, що ми ж не вибираємо, кого брати у програму, а кого ні, у залежності від території розташування. Ми просто перевіряємо відповідність умовам програми. І це, з моєї точки зору, ставить під сумнів думку, що на прифронтових територіях всюди катастрофічні збитки.

Нещодавно їздив у Запоріжжя. Був на південній околиці міста, приблизно за 20 кілометрів від лінії зіткнення. Там територія активно обстрілюється. Постійно чути звуки пострілів, вибухів. При тому це не завжди дрони, може працювати артилерія. Але бізнес продовжує працювати.

Тому я й кажу, що, коли ми будемо бачити все більше статистики, все більше учасників і результати виплат за першим компонентом, це має сприяти зміні поведінки страхового ринку щодо таких територій.

Проте рівень перестрахування залишається дуже низьким, і саме це викликає побоювання у страховиків?

- Якесь перестрахування все ж таки є. Ну, давайте всі будемо сидіти й боятися. Нам же тут жити.

Які кроки, на вашу думку, слід вжити для того, щоб програма стала по-справжньому ефективною? Враховуючи, що бюджет не є єдиним фактором.

Дивіться, я прагматик. Пропоную поділити цю ситуацію на дві складові: процедурну та фінансову. З процедурної точки зору ніколи не можна стверджувати, що все функціонує бездоганно. Завжди знайдеться щось, що працює неправильно, і постійно виникатимуть нарікання на те, що когось не беруть до уваги, або що певні категорії майна, запаси чи готова продукція не враховуються.

Фінансово, я думаю, що нам із часом треба прийти до зміни порядку використання коштів державного бюджету. Один із моментів: нехай нам не дають усю суму авансом, але певний відсоток від уже схвалених у межах програми учасників і сум можна було б давати авансом.

Але, знову ж таки, будь-яка державна програма, і ця не виняток, має діяти лише у короткостроковій або середньостроковій перспективі. Інакше ми ніколи не створимо повноцінний ринок.

Тому, якщо ми не будемо стимулювати страховий ринок, розширювати покриття, знижувати вартість і по-іншому дивитись на прифронтові території, страховики ніколи там не почнуть повноцінно страхувати.

З часом програма повинна відійти на другий план, а страховики вийти на перший. Лише тоді ми зможемо стверджувати, що досягли успіху в реалізації цієї ініціативи. Це станеться, коли програма завершиться, і держава більше не витрачатиме з державного бюджету кошти на її підтримку, а страховики візьмуть на себе відповідальність і лідерство, які раніше виконувала держава.

З того моменту можна буде стверджувати, що програма успішно виконала свої функції.

В даний час активно розглядається ініціатива щодо заснування фонду страхування від військових ризиків, фінансування якого здійснюватиметься шляхом підвищення ставки ПДВ на 1%. Яким чином буде функціонувати цей фонд?

Давайте відразу з'ясуємо: це не буде фонд у розумінні юридичної особи. Фонд слід розуміти як агрегат фінансових ресурсів. Ми можемо дати йому будь-яку назву, але насправді це просто збір коштів, які передаються для управління певному органу. Існує набір процедур, що регулює, як саме ці кошти можуть бути використані.

Станом на зараз затвердженої процедурної рамки немає. Ми говоримо лише про ідею покриття перших збитків. І це правильно. Тому, що це знижує навантаження на страхову компанію і, відповідно, зменшує вартість страхування.

З іншого боку, страховики отримують додатковий аргумент у переговорах із перестраховиками. Вони можуть сказати: дивись, тут держава забере на себе ту частину ризику, яка є найдорожчою. Тому ми з вами, шановний перестраховику, вже говоримо про іншу, менш ризиковану частину.

Отже, схема функціонуватиме приблизно відповідно до вашого першого або другого елементу програми?

- Це буде аналог першого компонента існуючої програми, але з поправкою на те, що тепер він поширюватиметься на всю територію України, а не лише на прифронтові території. І там буде зовсім інша сума покриття. В інших основних моментах умови також можуть змінюватися, але ключове це збільшена сума покриття і поширення програми на всю територію України.

І це важливо. Зараз страховик бере на себе ризик у Житомирській, Чернівецькій чи Львівській області, і може знизити вартість такого страхування, тому що у страхувальника є покриття перших збитків. Якщо страховик і перестраховик розуміють, що держава забирає на себе найімовірніший шар збитків, вартість такого страхування має знизитися.

Ось чому я вважаю, що відшкодування початкових втрат є вірним рішенням.

Крім того, ми йдемо ще до того, щоб поступово закрити другий компонент програми, тому що не потрібно буде компенсувати страхові премії. Ми отримаємо більш-менш ринкову ставку, яка стала такою завдяки наявності компенсації перших збитків.

- Тобто, в принципі, така ідея реальна?

Так, ця концепція цілком здійсненна.

- На ринку лунають пропозиції , щоб ЕКА стало перестраховиком. Як ви до цього відноситись?

- Дивіться: ЕКА має певний мандат відповідно до закону та рекомендацій ОЕСР (Організації економічного співробітництва та розвитку). Це інституція, яка займається конкретними напрямами діяльності з розвитку експорту і не може бути майновим перестраховиком на ринку України. Це окремі види діяльності.

Якщо ми хочемо розвивати перестрахування всередині країни, то, мабуть, простіше перебудувати МТСБУ або створити для цього нову інституцію. Але буде неорганічним приєднувати це до ЕКА. Ми плануємо залучити в компанію інвестора з відповідною профільною компетенцією в сфері підтримки експорту і перебудова ЕКА на майнового перестраховика може змінити плани інвестора.

Коли ми говоримо, що ЕКА має розширювати ринок страхування для майнових страховиків усередині країни, покривати воєнні ризики, давайте не забувати, чим ми в принципі займаємося.

У минулому місяці ми стали партнерами в новому інвестиційному проєкті, що передбачає будівництво заводу, який буде захищений від військових загроз, із загальною вартістю 1,4 мільярда гривень. Протягом перших восьми місяців цього року, якщо враховувати дані до кінця серпня, ми сприяли українському експорту на суму близько 11 мільярдів гривень. Це перевищує показники за весь минулий рік і стосується виключно нового експорту.

Ось те, чим ми займаємось.

Ми здатні реалізовувати запити держави відповідно до правил та умов, встановлених Кабінетом Міністрів. При цьому наша діяльність не підлягає регулюванню з боку Національного банку України. У разі ж, якщо ми почнемо функціонувати як перестрахувальник, наша діяльність потрапить під контроль Національного банку.

У такому випадку постає питання: чи вважаєте ви, що ми справді будемо перестраховувати кожен актив, який нам запропонують? Ні, це буде бізнес-процес, і ми самостійно визначимо, що підлягає перестрахуванню. В результаті кожна компанія запитуватиме: чому ви не надаєте мені перестрахування?

Тому хочу підкреслити. ЕКА не буде перестраховиком у тій моделі, в якій воно зараз існує. Давайте залишимо цю дискусію про те, хто має займатися перестрахуванням усередині країни.

На Європейському космічному агентстві (ЕКА) зростає кількість завдань, які ставлять перед організацією. Які умови необхідні для того, щоб ви могли безперервно розвиватися?

- Оскільки у нашій основній діяльності ми маємо постійно зростати, у нас уже нагально постає питання збільшення спроможностей. А збільшити їх можна виключно за рахунок капіталу, вже можна говорити про це прямо.

Якщо повернутися до того, що я казав про вкрай обмежені можливості держави щодо фінансування, тут є такий інструмент, як державні гарантії. Але інструмент державних гарантій, який зараз передбачений Бюджетним кодексом, нам не підходить. Він передбачає, що державні гарантії можуть надаватися за зобов'язаннями позичальників перед кредиторами.

У нас відсутні позичальники та кредитори; є лише страхувальники і страховик. Тому необхідно ввести новий тип державної гарантії. Але ми не винаходимо велосипед: інші експортно-кредитні агентства вже давно використовують державні гарантії своїх країн.

Говорячи про важливість розширення інвестиційних проєктів у експортній сфері, а також про зростання числа експортерів і обсягів нових поставок, необхідно знайти певний баланс. Цей баланс можна досягти шляхом посилення наших капітальних можливостей.

Що стосується державних гарантій, то для їх реалізації необхідно внести зміни до Бюджетного кодексу та ухвалити відповідне рішення Кабінету Міністрів. У нашому законопроекті вже закладено можливість надання державної гарантії, що також відображено в нормативних актах Національного банку.

Наприклад, коли ми забезпечуємо страхування банківських кредитів, коефіцієнт ліквідності становить 0,85. У випадку наявності державної гарантії, цей показник підвищується до 1,0. Це означає, що з точки зору забезпечення ми фактично рівняємося з державною гарантією Міністерства фінансів, а також з гарантами, які мають рейтинг "ААА".

Вважаю, що врешті-решт ми все одно досягнемо цього етапу, адже світова практика це підтверджує. Єдине питання полягає в тому, скільки часу нам знадобиться для цього.