Під густою кроною дерев, схожою на зелений купол, волонтерка прив'язує пачку медикаментів до мотузки. За мить знеболювальне поволі підіймається на третій поверх, до 80-річної Таіси Василівни. Ця жінка вже три роки не покидає свою квартиру, побоюючись впасти і залишитися безпорадною. У Херсоні такі сцени стали звичними для місцевих жителів. Принаймні, поки листя дерев надійно приховує їх від поглядів російських безпілотників.
На цій вулиці звук генераторів приглушує шум дронів. Вже третій тиждень немає електрики, а мобільний зв'язок час від часу обривається. Люди швидко пересуваються з одного будинку до іншого, ховаючись за деревами і постійно поглядаючи в небо. На сходах маршруток пасажири хрестяться, заходячи всередину – громадський транспорт давно став однією з цілей окупантів. Лише 4 вересня внаслідок атаки російського FPV на автобус загинула одна людина, ще 12 отримали поранення. Атаки росіян зазвичай відбуваються вранці, коли в транспорті найбільше людей.
Кількість атак на торгові об'єкти зросла. У серпні загарбники зруйнували супермаркет, торговий центр, ринок та кілька магазинів. Під обстріл потрапляють також вантажівки, що постачають продукти. Після деяких нападів кілька великих мереж супермаркетів були змушені тимчасово закрити свої двері.
"А далі що, коли листя спаде?"
Дніпровський район вважається одним з найнебезпечніших районів Херсона ще з часів деокупації міста в 2022 році. Одним з перших його почали обстрілювати російські військові, відступивши на лівий берег Дніпра. Так звана кілзона від лінії води розширюється все далі і далі, вулиця за вулицею. Життя вирує лише на одній. Тут можна купити продукти та ліки, сходити в перукарню і кав'ярню. Досі працює місцевий ринок, точніше те, що від нього лишилось. Десятки артилерійських обстрілів, щоденні дронові атаки та скиди протипіхотних мін випалюють звідси торговців, позбавляючи їх хоч якогось заробітку та засобів існування.
Дніпровський базар, Херсон
У цьому маленькому магазинчику людно, вся зала заповнена покупцями. Продавець обслуговує клієнтів, використовуючи світло ліхтарика.
Заправивши генератор, до прилавка повертається власник магазину — Осип Любомирович. Він походить з Львівщини, а в молодості приїхав до Херсона для навчання, де закохався в це місто і вирішив залишитись жити на півдні. Разом зі своєю дружиною вони все життя займаються підприємництвом. Спочатку працювали на центральному ринку, а в останні роки орендують це приміщення.
"Генератор працює безперервно протягом дня. Ввечері ми його вимикаємо, а вранці знову запускаємо. Це задоволення обходиться мені в 2000-2500 гривень щодня. Все ж, це не покриває витрат, тому я вже перестав замовляти заморозку. Але принаймні є зв'язок — я провів оптоволоконний інтернет, і тепер термінали функціонують, тож можна розраховуватися карткою," — ділиться Осип.
Осип разом з дружиною за прилавком
Каже, постачальники вже відмовляються завозити товар в Херсон. Доводиться забирати самому: їхати в Миколаїв або виїжджати назустріч і перевантажувати товар на домовленій локації між обласними центрами. За словами Осипа, це лише одна із проблем. Інша -- пошук пального для авто та генератора. Більшість заправок розтрощені, приїжджати на вцілілі величезний ризик.
"Я вже одного разу доїздився. Машину розбило в хлам. Я ось і поранення отримав... вже трохи відійшов. Ну і знову, ще одну машину відремонтував та їжджу, а що робити. Або так, або ніяк. Якщо я не їздитиму, мені доведеться закриватися. Не хотілось би, бо на районі багато хто закрився, або згорів буквально. Людей вистачає, на це не жаліюсь. У нас є майже все для того, щоб прожити. Єдине, що погано -- постачання. Виживаємо, а далі побачимо", -- каже Осип.
Осип демонструє наслідки ушкоджень, отриманих в результаті атаки російського безпілотника.
"Дрони пішки ходять! Привіз товар, а розвантажити не можу -- бігаю від них. Отак понад стінкою швиденько. А далі що, коли листя спаде?"", -- додає чоловік.
На наступний день я знову завітав до магазинчика Осипа. Цього разу під ногами хрустить розбите скло, яке залишилося після атаки російського дрону на автомобіль, припаркований навпроти. Вибухова хвиля вибила вікна, а уламки пошкодили фасад будівлі. Осип, з віником у руках, прибирає наслідки та знову підраховує збитки. Проте магазин продовжує функціонувати. У районах, де великий бізнес вже не працює або працює з перебоями, ці маленькі крамниці залишаються одними з небагатьох місць, де можна придбати найнеобхідніше неподалік від дому.
За пару кілометрів звідси -- ще одне згарище
Таврійський мікрорайон ще нещодавно вважався одним із відносно безпечних районів, оскільки знаходився далеко від Дніпра. Проте це уявлення вже давно спростували російські військові. Артилерійські обстріли, авіаудари та значно зросла кількість дронів, у тому числі і тих, що використовують оптоволокно. З кожним новим днем на вулицях, які раніше були сповнені життя, з'являється все більше і більше шрамів від війни.
Кав'ярню "11:11" черговий російський удар знищив вночі. Від приміщення, куди ще напередодні приходили по каву та смачні тістечка, залишились обгорілі стіни. Назва закладу була символічна -- саме 11 листопада 2022 року українські військові звільнили Херсон від російської окупації.
"Це було як промінь надії для нас. Тут ми відчули можливість трохи відновити свої сили," - поділився власник кав'ярні, Олександр, який особисто завітав на місце трагедії, щоб зафіксувати ситуацію на відео та висловити підтримку в соціальних мережах.
Чоловік заходить у приміщення, де ще вчора розташовувалися комфортні дивани. Збоку стоять обвуглені сковорідки. Окрім кави та солодощів, тут також функціонувала маленька, але смачна кухня. Це була локація для зустрічей, подій та майстер-класів, де завжди лунав жвавий гамір — тепер все це стало недосяжним.
"Протягом останніх трьох років я святкував тут Новий рік і чотири свої Дні народження. За цей час сталося багато подій, які потребували вирішення. Це вже не перша атака на цей заклад — їх було, принаймні, ще дві. Я вважаю, що російські військові намагаються вкинути нас у безодню. Вони руйнують все, що приносить надію, щось на зразок віддушини, ви розумієте? І це ще без урахування економічних втрат. Подивіться, скільки підприємств постраждало за цей період, особливо в останні місяці," — розповідає Олександр.
Кав'ярня все одно продовжить свою роботу, хоч і на новому місці. Про це вже заявив власник в своїх соцмережах та в інтерв'ю локальним медіа. Поруч зі згарищем пошкоджені й інші торгівельні приміщення. Працівники виносять те, що вдалося врятувати, розбирають завали й намагаються зрозуміти, чи є сенс відновлюватися знову.
"Я завжди пам'ятатиму цей вибух."
Після кожної атаки Херсон змінюється. За обгорілими фасадами, вибитими вікнами й закритими закладами -- історії людей, життя яких назавжди змінилось в один момент.
В лікарняні палати ледь пробивається сонячне світло. Вікна забиті фанерою, деінде закладені мішками з піском. Тут пахне кров'ю, болем та страхом. Більшість пацієнтів -- постраждалі від атак дронів. І ті ж самі дрони нескінченно жужжать над лікарнею, вишукуючи нову ціль.
У коридорах травматологічного відділення готові ліжка чекають на нових пацієнтів, які потребують термінової допомоги. Хірурги працюють без жодних перерв, день за днем виконуючи операції. За інформацією Херсонської обласної військової адміністрації, лише протягом перших двох тижнів вересня 200 цивільних осіб стали жертвами мінно-вибухових травм, з яких 18 не змогли вижити.
Юрій — один із тих, кому вдалося вижити. Він перебуває в лікарні з середини липня. Правої ноги нижче коліна вже немає, а в лівій залишилися металеві спиці. Чоловік уже кілька місяців змушений залишатися в ліжку. Підготовка до реабілітації та протезування ще попереду, тому розробляти ліву ногу йому поки що не доведеться. Наразі він намагається оговтатися і згадує той день, який назавжди змінив його життя на "до" і "після".
"На моєму балконі живе пташка. Вона така витончена, схожа на маленького сокола. Раптом вона почала метушитися, вилетіла і приземлилася під вікном. Вона зовсім ручна, тому я вийшов, щоб повернути її на місце. В цей момент я почав чути звук дрона. Я притиснувся до стіни, намагаючись злитися з нею. Дрон жужжав, здається, зависнув прямо над моєю головою. Я сподівався, що він полетить далі, але в той момент стався вибух..." -- ділиться Юрій.
Чоловік закликав на допомогу. Сусіди відразу ж прийшли на виручку, викликавши швидку та поліцію. У нього не залишилося рідних, а друзі в Херсоні вже покинули місто — всі виїхали. Документи залишилися в квартирі, і він навіть не може згадати, куди поділися ключі.
"Добре хоч сусіди пташку забрали. За це хоч спокійний", -- додає він.
Сусідня палата -- жіноча. П'ять з шести жінок тут теж після атак дронів, лише одна чекає планову операцію. На ліжку біля вікна сидить, відкинувшись на подушки, жінка. Сусідки її заспокоюють: все буде добре, знову скоро зможеш ходити.
"Ось, погляньте на це... як це назвати? Культя. Лікар повідомив, що протез не підійде. Знову доведеться робити операцію, аж ось так. Уявляєте собі? Все вже загоїлося, скільки всього я витримала за місяць – і знову все спочатку?" – жінка не стримує сліз.
Її ім'я Ірина, і їй вже 66 років. Сьомого липня, як і в будь-який інший день, вона доглядала за козами неподалік від цвинтаря. Згадує, що дрони постійно кружляли над її головою, але жодного разу не звертали на неї уваги. Проте в той день все змінилося.
"Він пролетів, як завжди. Поглянула вгору — помітила його, маленьку крапку в небі. Час минав, і ось він уже ближче, чую його звук. Стала під деревом, як і раніше, трохи постояла. Покружляв і полетів далі. Через хвилинку — раптовий вибух. Відпрацював, значить, я й вийшла на стежку. І тут раптом — зовсім поруч. Я вже не йшла, я бігла! Бігла на всі боки! І ось він прямо над головою і бахнув у кількох метрах від мене. Цей вибух я ніколи не забуду. Якби я не бігла, можливо, мене вже не було б", — ділиться своїми переживаннями жінка.
Вона залишалась при свідомості й сама подзвонила сестрі. Вивезти до лікарні вдалось тільки поліцейським, швидка в той район вже не виїжджає. Ліву ногу врятувати не вдалось. Далі пошук центрів протезування та так само довга реабілітація.
Херсон виблискує під південним сонцем. Оптоволоконні сліди від російських дронів наче павутиння розплетене між будинками та стовпами, деревами та дротами. Навіть кущі троянд тут огорнені сивим волосінням.
Листя все ще тримається на гілках дерев. Крони надають вулицям відчуття затишку, і життя тут не зупиняється. Під звуки генераторів відкривають свої двері крамниці, перукарні та кав'ярні. Херсонці продовжують жити своєю повсякденністю, яка, однак, адаптується до умов військового часу.
Авторка: Дарина Літовченко
Під патронатом "Медіамережі"
#Росія #Товари #Безпілотний бойовий літальний апарат #Кава #Львівська область #Артилерія #Дніпро #Передача інформації #Роздрібний магазин #Фасад #Соціальна мережа #Електричний генератор #Супермаркет #Херсон #Миколаїв #Маршрутка #Протипіхотна міна #Мікрорайон #Бізнес #Дніпровський район, Київ #Ліки #Вибух #Дерево #Оскільки #Кав'ярня
