На п'ятому році активного конфлікту український сегмент мікро-, малого та середнього бізнесу (ММСП) потрапив у дивну ситуацію. З одного боку, підприємці показують вражаючу здатність до адаптації, купуючи тисячі генераторів і акумуляторних систем за рахунок власних коштів чи грантів. З іншого боку, компанії функціонують у умовах повної вразливості до системних потрясінь.
Згідно з вересневим етапом дослідження, 24% компаній стали жертвами фізичних ушкоджень майна або приміщень через бойові дії та удари ракетами і дронами протягом останнього року. У 3,5% опитаних об'єкти внаслідок влучань залишалися зовсім непридатними для експлуатації на певний період.
Рекламное сообщение
Здавалося б, такий високий рівень загрози мав би створити гігантський попит на інструменти мінімізації та передачі ризиків. Проте реальність інша: страхове покриття воєнних ризиків мають лише 0,9% українських компаній.
Ми спостерігаємо суттєвий розрив між вимогами реального сектора економіки та пропозиціями фінансово-інфраструктурного ринку. Бізнес стикається з серйозною загрозою втрати активів і системним нестачами енергетичних ресурсів, оскільки традиційні ринкові механізми в умовах конфлікту виявилися неефективними.
Читайте також: Бізнес в небезпеці. Чи може держава надати підтримку?
Економіка недостачі страхового покриття: причини неефективності ринку.
Спроби бізнесменів самостійно застрахувати своє майно стикаються з реаліями страхового ринку. Протягом останнього року лише 18% підприємств зверталися за страхуванням воєнних ризиків. Однак переважна більшість з них отримала відмови або пропозиції, які можна охарактеризувати як фінансовий абсурд.
Страхові компанії оцінюють воєнні ризики в Україні через премії, що перевищують 6% від вартості майна на рік. Для розуміння того, чому цей тариф є непідйомним для українського ММСП, достатньо подивитися на фінансові можливості та очікування самих підприємців:
49% підприємств готові витрачати на страхування воєнних ризиків не більше 1% річної вартості своїх активів.
* 15% бізнесів спроможні витягнути ставку в коридорі 1-2%.
* Лише 5,6% респондентів згодні на тариф вище 2%.
* При цьому 30,4% зазначають, що не страхувалися б за жодного тарифу - через загальну зневіру в реальності виплат або критичний брак коштів.
Основною причиною цього розриву є те, що ринок надає послугу за тарифами, які були актуальні в період економічного процвітання, коли підприємства вже не мають фінансової подушки безпеки.
Наші дані показують, що 74% підприємств мають фінансові резерви менш ніж на три місяці витрат, а майже третина (32%) - менш ніж на місяць або не мають їх взагалі! Вимагати від бізнесу, який працює "із коліс" і витрачає обігові кошти на виживання, віддавати понад 6% вартості своїх основних засобів за страховий поліс - це ілюзія.
Криза довіри: чому 80% постраждалих списують збитки
Відносини між бізнесом і державою переживають ще більш руйнівний етап, стосуючись компенсацій за збитки, завдані війною. З числа 24% підприємств, чиє майно постраждало або було знищено за минулий рік, лише 3% змогли отримати реальне відшкодування. Ще 17% компаній подали всі необхідні документи і наразі очікують на розгляд своїх заяв чи ухвалення рішення.
Найбільш занепокоюючим сигналом є реакція інших постраждалих: 80% підприємців, які зазнали втрат, взагалі не зверталися за державною компенсацією.
Коли 80% бізнесів, які зазнали збитків, свідомо уникають спроб задокументувати та компенсувати свої втрати через офіційні канали, це вказує на серйозну системну кризу довіри до державних установ.
* 40% підприємців відверто заявляють, що вважають процес подачі та отримання компенсації безперспективним через бюрократію і відсутність реальних виплат.
25% респондентів вважають, що їхній вид майна, тип ушкоджень або форма володіння не входять до офіційних державних списків і програм відшкодування.
Внаслідок цього величезний обсяг втрат українського приватного сектора фактично залишається поза юридичним обліком. Підприємства змушені за власний рахунок відносити втрачені активи до збитків, що ще більше виснажує їх і без того обмежений капітал.
Рекламное сообщение
Читайте також: Міністр економіки Кравченко оголосив про заснування державного страхового фонду для підприємств.
Енергоавтономія: ілюзія готовності та бар'єр капіталу
Системна криза в енергетичній сфері продовжує залишатися серйозною загрозою для української економіки. Хоча бізнес проявляє характерну гнучкість у відповідь на цей виклик, процеси адаптації не можуть тривати безкінечно, і ресурси для такої реакції швидко вичерпуються.
Згідно з результатами опитування, 87% компаній вже використовують різні джерела автономного енергопостачання. Найбільш поширеними варіантами є системи безперебійного живлення та акумулятори, які застосовують 58% підприємств, дизельні та бензинові генератори – 54%, а сонячні електростанції – 17%.
Однак під цими статистичними даними криється серйозна ілюзія готовності сектору малих і середніх підприємств до зимових умов: 43% компаній, які мають автономні джерела енергії, можуть забезпечити не більше ніж 20% своїх критично необхідних потреб у потужності за їх рахунок. Лише 19% підприємств здатні працювати в режимі повної (або майже повної, на рівні 80-100%) енергоавтономії.
Ця проблема є особливо актуальною для виробничих підприємств, оскільки генератор може підтримувати лише роботу сервера та освітлення в офісі, не зупиняючи при цьому перебої в технологічних процесах.
Вплив відключень електроенергії відчувається у вигляді значних фінансових втрат. У результаті планових та непередбачуваних відключень 58% компаній стикаються з втратою понад 10% своїх доходів, тоді як 25% підприємств зазнають втрат, що перевищують 35% їхнього виторгу.
В цих умовах 28% підприємств мають намір здійснити нові інвестиції в покращення енергоавтономії перед зимовим сезоном. Однак розширення енергетичної стійкості стикається з серйозними фінансовими обмеженнями.
56% підприємців вважають, що основною перешкодою є висока ціна на енергетичне обладнання, таке як промислові генератори, когенераційні установки та потужні сонячні електростанції.
* 42% людей зазначають, що стикаються з серйозною недостатністю власних фінансових ресурсів та можливостей для отримання кредитів.
Бізнес усвідомлює, які кроки потрібно вжити, проте він зіткнувся з недостатністю фінансів для самостійного вирішення проблем у державній та регіональній інфраструктурі.
Практичні інструменти: що дійсно необхідно для успіху бізнесу.
Рекламное сообщение
Аби запобігти масовій зупинці підприємств та згортанню ділової активності взимку, державна політика та допомога міжнародних партнерів мають бути жорстко синхронізовані з реальним фокусом запитів бізнесу.
Результати проведеного опитування показують, що трійка найбільш популярних видів підтримки на зимовий сезон виглядає наступним чином:
* Гранти та субсидії на купівлю енергетичного обладнання (56%).
* Пряме відшкодування частини витрат на паливо для генераторів (39%).
* Впровадження доступних страхових програм для покриття військових ризиків (39%).
Впровадження цих трьох основних напрямків потребує переходу від декларацій до реальних економічних інструментів.
По-перше, необхідне створення Державно-приватного страхового пулу із залученням міжнародних реіншурансових компаній та донорських гарантійних фондів. Механізм має працювати за принципом субсидування: бізнес сплачує посильний тариф у розмірі 1%, а решту ризикової ставки страховикам покриває спеціальний гарантійний фонд за підтримки міжнародних фінансових організацій (MIGA, DFC, EBRD або в спосіб, аналогічний наданню Україні кредитів в рахунок майбутніх репарацій під заставу російських активів).
По-друге, необхідно забезпечити прозору дебюрократизацію процесу фіксації збитків. Важливо максимально спростити процедури оформлення актів пошкоджень для малих і середніх підприємств, впровадивши цифрову фіксацію через платформу "Дія", подібно до системи єВідновлення для громадян. Це допоможе відновити довіру у 80% підприємців, які наразі вважають цей процес безперспективним, а також створити документальний реєстр збитків для можливих міжнародних репарацій у майбутньому.
Третім аспектом є розширення пільгового кредитування в рамках програми "5-7-9%", що орієнтоване на проєкти, пов'язані з енергонезалежністю, а також на розвиток виробництв і логістичних рішень. Це передбачає впровадження державних грантових програм, які можуть покривати від 30% до 50% вартості обладнання для критично важливих секторів малих і середніх підприємств.
Український бізнес знову підтвердив свою надзвичайну стійкість, адаптуючись до ракетних атак, браку трудових ресурсів та відключень електроенергії. Однак функціонувати в умовах, коли 74% підприємств мають фінансові резерви лише на три місяці, а страхування та компенсаційна підтримка практично відсутні – це справжнє балансування на межі кризи.
Економіка не витримає ще один зимовий сезон на суто самовідданості та генераторах. Держава, страховий ринок та міжнародні партнери мають запропонувати бізнесу прагматичні, доступні інструменти захисту, субсидій та енергонезалежності.
Читайте також: Корецький повідомив, що Україна включила всі 43 категорії заяв до Реєстру втрат через російську агресію.
#Україна #Економіка #Бойові дії #Бюрократія #Ризик #Електричний генератор #Реклама #Субсидія #Страхування #Актив #Мікроекономіка #Військовий резерв #Військові репарації #Страховий поліс #Бізнес #Зробити #Компаній #Кредит (значення) #Конструктивна надійність #Капітал (економіка) #Держава (політика)
