Цифрові ідентифікаційні системи в Африці: Чи є це шляхом до інклюзії чи викликом для конфіденційності?

Зображення чоловіка, що тримає карту Гани, з відео на YouTube під назвою "Реєстрація карти Гани: NIA розпочинає процес оформлення та видачі посвідчень для біженців", від каналу ChannelOne TV. Використано в межах добросовісного використання.

У різних країнах Африки уряди активно впроваджують цифрові системи ідентифікації, щоб поліпшити якість надання послуг, сприяти економічній інтеграції та підвищити рівень безпеки. Наприклад, в Кенії реалізовано проект "Майша Намба", а в Нігерії функціонує національний ідентифікаційний номер (NIN), завдяки яким мільйони громадян отримують доступ до медичних послуг, освіти та фінансових ресурсів. Не дивлячись на це, близько 500 мільйонів африканців все ще не мають належної ідентифікації.

Африканський Союз (АС) визначив цифрову ідентифікацію як один із основних аспектів своєї Стратегії цифрової трансформації на період 2020-2030 років. Мета цієї стратегії полягає в забезпеченні кожного мешканця Африки унікальними цифровими ідентифікаторами до 2030 року. Ці ініціативи спрямовані на відкриття нових економічних можливостей та покращення управлінських процесів, зокрема шляхом забезпечення безперешкодної торгівлі на кордонах у рамках Африканської континентальної зони вільної торгівлі.

Незважаючи на ці обіцянки, занепокоєння щодо конфіденційності, безпеки та ізоляції зростає. Критики, серед яких Privacy International та Access Now, б'ють на сполох через ризики, які несуть у собі погано регульовані системи цифрової ідентифікації. Вони застерігають: "Без надійних гарантій мрія Африки про цифрову ідентифікацію ризикує перетворитися на жахливий кошмар спостереження". Витоки даних і неадекватна правова база ще більше піднімають питання про те, чи розширюють ці програми можливості громадян, чи наражають їх на нові вразливості.

Зі зростанням популярності цифрових ідентифікаторів виникають запитання: чи можуть вони стати важливим каталізатором розвитку Африки, чи ж являють собою серйозну небезпеку для приватності та прав людини?

Системи цифрової ідентифікації відкривають значні можливості для африканських країн, пропонуючи шлях до більшої фінансової інклюзії, покращення надання послуг та зміцнення державного управління. Ключовою перевагою є розширення економічних можливостей: за прогнозами UNECA (Економічна комісія ООН для Африки), ефективне впровадження систем цифрової ідентифікації може сприяти зростанню ВВП Африки на 3-13% до 2030 року. Ці системи також розширюють фінансову інклюзію, надаючи доступ до банківських, кредитних та офіційних ринків.

Додатково, цифрові ідентифікатори суттєво підвищують ефективність державних послуг, спрощуючи реалізацію програм у сферах охорони здоров'я, освіти та соціального захисту. Громадяни отримують легший доступ до державних сервісів, що зменшує бюрократичні бар'єри і підвищує точність їх надання. У Руанді більше 98% дорослого населення внесено до національної системи ідентифікації, яка є однією з найсучасніших в Африці. Світовий банк зазначає, що надійні цифрові ідентифікаційні системи не тільки сприяють економічній участі, але й зменшують випадки шахрайства в програмах соціального забезпечення. Ініціативи Руанди в цій сфері дозволили значно поліпшити адресність соціальних програм і спростити доступ до медичних послуг, особливо для вразливих груп населення.

Відповідно до Угоди про вільну торгівлю, цифрові ідентифікаційні документи сприяють спрощенню трансакцій між країнами та покращують мобільність робочої сили. Вони надають надійний і безпечний механізм для підприємств і громадян, що бажають брати участь у торгівлі по всьому континенту, зменшуючи затримки та підвищуючи довіру до економічних угод.

Успішність цифрової ідентифікації базується на інклюзивності, що забезпечує участь сільських спільнот та біженців у цьому процесі, запобігаючи їхній ізоляції.

Одним із ключових ризиків є захист даних, оскільки централізовані бази даних все частіше стають привабливими цілями для кібератак і несанкціонованого доступу. Країни, які реалізують програми цифрової ідентифікації, такі як Нігерія та Кенія, вже стикалися з витоками даних, що викликає занепокоєння щодо здатності урядів забезпечити безпеку конфіденційної особистої інформації.

Окрім питань, пов'язаних із безпекою, виникають побоювання щодо можливого урядового контролю та зловживань з інформацією. Правозахисні організації, зокрема Access Now, попереджають про те, що системи цифрової ідентифікації можуть бути застосовані для спостереження за громадянами, придушення інакомислення та порушення основних прав людини. Відсутність чіткої та ефективної політики захисту даних ставить під загрозу персональні відомості, які збираються для ідентифікації, оскільки їх можуть використовувати в політичних або комерційних цілях.

Більше того, відсутність інформованої згоди становить значну проблему. Як зазначає Європейський центр управління політикою розвитку, "африканські уряди розробляють біометричні бази даних і системи цифрової ідентифікації здебільшого до створення надійної системи управління даними, наприклад, законів про захист даних і кібербезпеку". Як наслідок, багато людей, зареєстрованих у цих системах, можуть не до кінця розуміти, як їхні дані будуть використовуватися або поширюватися.

Громадська довіра до систем цифрової ідентифікації стикається з різними викликами. Дослідження, проведене Африканською мережею цифрових прав, виявило, що мешканці ряду африканських країн виявляють обережність стосовно обробки своїх даних у рамках цих систем. Вони висловлюють занепокоєння щодо питань конфіденційності та можливого спостереження, зокрема у зв'язку з реєстрацією SIM-карт, що пов'язані з цифровими ідентифікаторами. Це свідчить про необхідність впровадження надійних правових механізмів для захисту особистих даних громадян та підвищення довіри до ініціатив у сфері цифрової ідентифікації.

Цифрова грамотність становить ще один важливий бар'єр для впровадження систем цифрової ідентифікації в Африці. Багато людей, особливо в сільських районах та громадах з обмеженим доступом до послуг, не володіють необхідними навичками для ефективного користування цифровими платформами. Ініціативи на кшталт Дня безпечного Інтернету, який щорічно відзначається 11 лютого, сприяють усуненню цієї проблеми, привертаючи увагу до питань конфіденційності в мережі, кібербезпеки та відповідальної цифрової поведінки. Ці зусилля забезпечують усвідомлення людьми своїх прав та обов'язків у сучасному цифровому світі.

У звіті Світового банку за 2022 рік зазначено, що в Африці спостерігається низький рівень цифрових навичок, причому в багатьох країнах цей показник нижчий за світовий середній. Також відзначається брак формального навчання в цій сфері. Ці недоліки вказують на необхідність термінових державних заходів і освітніх ініціатив, спрямованих на підвищення цифрової грамотності та ефективне впровадження систем цифрової ідентифікації.

Крім того, проблеми доступності непропорційно впливають на соціально незахищені групи населення. Управління Верховного комісара ООН у справах біженців підкреслює той факт, що вимушено переміщені особи та особи без громадянства часто недостатньо представлені або невидимі в національних даних. Такий брак інклюзії може перешкоджати їхньому доступу до основних послуг та юридичному визнанню, що підкреслює потребу в інклюзивних системах реєстрації актів цивільного стану.

Правова основа для цифрової ідентифікації залишається фрагментованою: в деяких країнах існує розвинута законодавча база щодо захисту персональних даних, в той час як інші не мають чітких правил щодо збору та зберігання інформації. Згідно з даними Міжнародного союзу електрозв'язку, менш ніж половина країн Африки володіє всебічною нормативною базою, яка відповідає міжнародним стандартам, таким як Загальний регламент захисту даних.

Оскільки Африка прискорює свої зусилля з цифрової трансформації, дотримання балансу між інноваціями та конфіденційністю має вирішальне значення. На думку Африканського Союзу, гармонізація систем цифрової ідентифікації в державах-членах має важливе значення для сприяння економічному зростанню при одночасному захисті персональних даних. Уряди африканських країн повинні підвищити прозорість, кібербезпеку та законодавчу базу, щоб зміцнити довіру до впровадження цифрової ідентифікації.

Для досягнення цього балансу державам необхідно вкладати ресурси в програми розвитку спроможностей, встановлювати чіткі правові норми та активізувати інформаційні кампанії для підвищення обізнаності населення. Співпраця між урядовими структурами, представниками громадянського суспільства та бізнесом є ключовою для формування інклюзивної та безпечної системи цифрової ідентифікації.