У світі існує країну, щоб потрапити у яку туристам треба заплатити не лише за переліт, проживання та харчування, а й просто за дозвіл перебування. Країна стягує з більшості іноземних гостей спеціальний збір у розмірі 100 доларів за кожну ніч перебування. Це не просто туристичний податок: кошти спрямовують на охорону природи, розвиток інфраструктури, освіту, медицину та збереження культури.
Йдеться про Бутан — компактне королівство, розташоване в гірських районах Гімалаїв, між Індією та Китаєм. Більше про цю неповторну країну ви дізнаєтеся з матеріалів 24 Каналу.
Чому за перебування у Бутані треба платити?
Протягом тривалого часу Бутан залишався практично недоступним для масового туризму, а розвиток туристичної інфраструктури розпочався лише у 1974 році. Водночас країна активно працює над тим, щоб уникнути перетворення на ще один популярний туристичний напрямок. Саме тому більшість іноземців зобов'язані сплачувати збір за сталий розвиток (Sustainable Development Fee), який складає 100 доларів за кожну ніч перебування. Наприклад, турист, що проводить в Бутані п'ять ночей, повинен буде сплатити 500 доларів цього збору.
Для дітей від 6 до 12 років діє ставка 50 доларів за ніч, а діти до 6 років від збору звільнені. Окремо стягується одноразовий збір за оформлення візи - 40 доларів.
За даними уряду Бутану, кошти SDF використовують для фінансування безкоштовної медицини, освіти та професійного навчання, розвитку інфраструктури, охорони природи, збереження культурної спадщини та підтримки місцевого бізнесу.
Бутан не прагне приймати мільйони туристів, адже тут дотримуються принципу "High Value, Low Volume" - "висока цінність, низькі обсяги". Ідея полягає в тому, щоб туризм приносив країні гроші, але не перетворював її міста, монастирі та природні території на місця масового туризму. Тож Бутан - це точно не напрямок для бюджетних мандрівників.
Що цікавого варто знати туристам про Бутан?
На вершині скелі розташований монастир.
Однією з основних причин, чому мандрівники обирають Бутан для відвідин, є знаменитий буддійський монастир Такцанг, який також називають "Тигрове гніздо". Цей унікальний монастир знаходиться на стрімкому схилі скелі, що підноситься над мальовничою долиною Паро. Дорога до монастиря відсутня, тому останню частину шляху потрібно пройти пішки.
Столиця Бутану вважається однією з найменших на планеті.
Столицею Бутану є Тхімпху, що виконує роль адміністративного та культурного осередку країни. Ця місцевість кардинально відрізняється від звичних азійських столиць, які часто заповнені висотними будівлями та заторами. Тут можна насолодитися традиційною архітектурою, численними монастирями та храмами, а також невисокими спорудами, які створюють затишну атмосферу.
Мальовниче місто Тхімпху / Фото Riya Mondal
Тут розташовані неповторні фортеці дзонги.
Однією з найвизначніших архітектурних споруд Бутану є дзонг. Це велична фортеця-монастир, яка в історичному контексті виконувала релігійні, адміністративні та оборонні ролі. Подібні комплекси можна знайти в більшості великих регіонів країни. Їх вирізняють потужні кам'яні стіни, затишні внутрішні дворики, храми та витончені дерев'яні галереї.
Безліч дзонгів зводили без використання цвяхів і металевих елементів, дотримуючись стародавніх методів. Сьогодні дзонги стали символом Бутану - країни, в якій традиційна гімалайська архітектура все ще панує серед сучасних шляхів і готелів.
Дзонг Тронгса у Бутані / Фото з Вікіпедії
У Бутані існує концепція "валового національного щастя"
Одна з найбільш відомих особливостей країни - концепція Gross National Happiness, або валового національного щастя. Її запропонував четвертий король Бутану Джігме Сінг'є Вангчук у 1970-х роках. Ідея полягає в тому, що розвиток країни не варто оцінювати лише через економічні показники. Серед основних напрямів GNH - сталий соціально-економічний розвиток, збереження культури, охорона довкілля та ефективне державне управління.
Тому словосполучення "країна щастя", яке часто використовують щодо Бутану, - це реальна концепція державної політики.
У Бутані дуже багато лісів
Для гірської країни з відносно невеликою територією Бутан має надзвичайно багаті природні ландшафти. Ліси займають близько 71% території.
Тут розташовані гори, підйом на які суворо заборонений.
Бутан має одну дуже незвичайну особливість для гірської країни - частину вершин заборонено підкорювати. Зокрема, Гангкхар-Пуенсум вважається однією з найвищих непідкорених вершин світу, її висота становить близько 7570 метрів. Після 1994 року Бутан заборонив альпіністські експедиції на вершини понад 6000 метрів через релігійні та духовні переконання.
Найвища гора Бутану / Фото Adrian Bottomley
Подорожувати Бутаном без супроводу заборонено.
Іноземні туристи не можуть самостійно організувати подорож до Бутану. Країна має строгі правила щодо туризму, тому всім іноземцям під час перебування в Бутані необхідно мати з собою ліцензованого місцевого гіда. Візу та дозвіл на в'їзд можна отримати виключно через офіційного бутанського туроператора або його міжнародних партнерів. Також неможливо забронювати готель самостійно через платформу Booking.com.
Бутан не є ідеальним вибором для тих, хто хоче знайти бюджетний відпочинок в Азії, але ця країна безумовно виправдовує будь-які додаткові витрати. Відвідування Бутану нагадує занурення в унікальний світ, де панують свої власні традиції та закони.
