Росія продовжує завдавати ударів по складах: аналітик розкрив, яким чином це позначається на економічній ситуації та державному фінансуванні.

Загальнонаціональний підйом рівня безробіття, ймовірно, не буде мати місця.

Росіяни продовжують бити по складах українського бізнесу. І це впливає як на безпосередньо працівників, так і на економіку країни та бюджет в цілому. Як саме це відбивається на економічному секторі, у статті "Ракетні обстріли логістики: масштаби втрат і напрями їх мінімізації" розповів керівник аналітичного відділу мережі "АНТС" Ігор Крупка.

Перший наслідок полягає в руйнуванні капіталу та запасів. Це не просто фінансові втрати: компанії доводиться повторно фінансувати те, що вже було придбано. Гроші, які могли б використовуватися для відкриття нових магазинів, впровадження автоматизації, підвищення заробітних плат або створення нових робочих місць, витрачаються на відновлення старих потужностей. Для країни це означає знижену ефективність інвестицій: частина інвестиційних ресурсів не сприяє розширенню економіки, а лише повертає її до стану, що існував до обстрілу, — зазначає автор.

Іншим наслідком, про який згадує Крупка, є зростання витрат на логістику. Якщо склади будуть розташовані на значній відстані один від одного, це знизить ризик одночасного знищення всіх запасів. Водночас, це призведе до збільшення кількості перевезень, необхідності дублікації обладнання, найму більшої кількості охоронців та управлінського персоналу, а також витрат на зв'язок. Частину цих витрат бізнес може компенсувати за рахунок маржі, а іншу частину закладає у ціни. Таким чином, атаки на логістичні ланцюги можуть не лише зменшити зайнятість на конкретному знищеному хабі, але й, навпаки, спричинити збільшення попиту на працівників у нових, менших логістичних центрах.

Третій аспект — фіскальний. Коли зарплати зникають, громадські фінанси втрачають надходження від податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) та військового збору, а система соціального страхування позбавляється єдиного соціального внеску (ЄСВ). У 2026 році стандартні ставки для найманих працівників складають 18% ПДФО, 5% військового збору та 22% ЄСВ, що сплачує роботодавець. Наприклад, якщо через звільнення працівників повністю зникає 1 мільйон гривень місячної фонду зарплати, то за стандартними ставками і без урахування спеціальних пільг або обмежень бази ЄСВ, під загрозою опиняється приблизно 450 тисяч гривень щомісячних надходжень податків і соціальних внесків: 180 тисяч гривень ПДФО, 50 тисяч гривень військового збору та 220 тисяч гривень ЄСВ, — зазначає Крупка.

За словами автора, це лише частина втрат. Коли обсяги продажів зменшуються, база для обчислення ПДВ і прибуток також знижуються. У випадку, якщо бізнес закривається, зникає податок на прибуток підприємств та певні місцеві збори.

"Якщо людина довше шукає роботу -- держава витрачає кошти на допомогу по безробіттю, перенавчання та програми зайнятості. Якщо ж працівник переходить до іншого роботодавця швидко, значна частина цього фіскального ефекту просто переміщується, а не зникає. Саме тому швидкість повторного працевлаштування має не лише соціальне, а й бюджетне значення", -- додає експерт.

Отже, за словами Крупки, в найближчі місяці не слід очікувати загальнонаціонального підвищення рівня безробіття. Замість цього, ймовірно, спостерігатимемо зростання кількості локальних звільнень, простої та переведень. Український ринок праці все ще страждає від браку кадрів у багатьох робітничих сферах, тому більшість водіїв, операторів техніки, ремонтників та досвідчених логістів зможуть швидко знайти нову роботу. Проте для працівників масових складських операцій у регіонах, де Російська Федерація знищила великі об'єкти, ризики щодо працевлаштування будуть вищими. Аналогічна ситуація стосується сервісного персоналу з обмеженою мобільністю.

"Набагато небезпечніший сценарій -- повторювані удари по одному логістичному кластеру. Після першого знищеного складу мережа ще має резервну площу. Після другого -- резерв дорожчає. Після третього -- бізнес починає не лише переміщати операції, а й зменшувати їх, відкладати інвестиції, скорочувати асортимент, більше віддавати на аутсорсинг або переносити частину функцій за кордон. Саме за таких умов тимчасове безробіття може перетворитися на структурне", -- підсумував Крупка.

Експерт також підкреслив, що звільнення працівників, хоча і можуть мати місце, не є автоматичною реакцією всіх компаній на атаки на продовольчу інфраструктуру. Крупка зазначив, що руйнування складу дійсно підвищує ризик безробіття, проте реальний масштаб цього ризику залежить від фінансової стабільності підприємства, кількості доступних альтернативних майданчиків, дефіциту кадрів у галузі та прогнозованого терміну відновлення. Крім того, вплив на різних працівників від атак на склади може суттєво варіюватися.