Радіомовлення в Україні: Як було ліквідовано стратегічну інформаційну зброю? Альтернативний досвід європейських країн.

Україна сьогодні перебуває на найгірших позиціях у Європі за рівнем розвитку середньохвильового (СХ) радіомовлення. У той час, коли європейські країни модернізують свої СХ-мережі або використовують їх для стратегічних завдань, українські об'єкти зазнали значного занепаду. Це стало наслідком не тільки російської агресії, але й системних проблем в управлінні інформаційною політикою.

Можливості та розвиток середньохвильового радіомовлення в Україні.

Перед початком агресії з боку Росії Україна володіла розвиненою інфраструктурою СХ-мовлення. Нині основні частоти, що забезпечували стратегічну перевагу, опинилися в критичному стані:

Питання відновлення далекобійного радіомовлення як важливого інструменту інформаційної боротьби залишилось в тіні під час офіційних заходів, присвячених 100-річчю Українського радіо, а також в контексті матеріалів, підготовлених українським Суспільним мовником до цієї річниці.

Між тим дуже символічно, що "мертвою" наразі лишається і історична довгохвильова частота Українського радіо 207 кГц. Адже перший передавач почав мовити з Харкова на частоті 209 кГц з потужністю всього 5 кВт. Після узгодження частотних планів на міжнародному рівні Українське радіо весь час своєї історію працювало саме на частоті 207 кГц з Києва з потужністю 500 кВт і покривало сигналом цілодобово територію від Туреччини до Фінляндії. Європа покривалася радіосигналом повністю. Радіопередавальний центр у Броварах Київської області ліквідовано у 2013 році Держспецзв'язку та Концерном РРТ, за вказівкою уряду Миколи Азарова, який після відставки 2014-го року переїхав до Австрії, а звідти втік до Москви.

"Вартість відновлення цієї радіостанції $3 млн. Національна суспільна телерадіокомпанія України (НСТУ) від ліцензії відмовилась, зараз вона в резерві Нацради. Фактично, лише один передавач СХ-діапазону нині залишається активним. Це наслідок як військових дій, так і багаторічних управлінських рішень, що призвели до знищення інфраструктури", - зауважує український радіоексперт, екс-очільник Концерну РРТ Валерій Юрченко.

Ліцензія НСТУ, видана 31 серпня 2017 року, передбачала мовлення на довгих і середніх хвилях на 36 частотах, з загальною потужністю передавачів 6123,7 кВт. Для реалізації цього проекту було необхідно щорічне фінансування в розмірі 20 мільйонів доларів, що становило 25% від річної державної підтримки. Однак у ліцензії НСТУ, виданій 15 грудня 2022 року, залишилися лише 15 частот для мовлення в СХ-діапазоні, з загальною потужністю 1570 кВт. Наразі функціонує тільки один передавач потужністю 100 кВт на частоті 1278 кГц.

Інфраструктура Концерну РРТ колись охоплювала:

Ця інфраструктура забезпечувала трансляції на майже всі континенти. Проте внаслідок заходів, вжитих Концерном РРТ, багато передавачів і антен було або виведено з експлуатації, або знищено, а частину обладнання вирішили здати на металобрухт.

Комітет Верховної Ради України (ВРУ) з гуманітарних та інформаційних питань під керівництвом Микити Потураєва вніс зміни до закону про НСТУ, виключивши з його завдань вимогу про 100% покриття радіомовленням території України та прибравши обов'язок щодо іномовлення. Національна рада з питань телебачення і радіомовлення підтримала скорочення мовлення на середніх хвилях (СХ) та відкликала значну кількість ліцензій у цій сфері, аргументуючи це тим, що мовлення на СХ не є необхідним. Концерн РРТ також вносив свій вклад, знищуючи радіоцентри, передавачі та антени, перетворюючи їх на металобрухт, що стало вигідним бізнесом. Кабінет Міністрів та Міністерство культури не виконували своїх обов'язків як акціонери, фактично відмовившись від контролю за використанням державного майна та фінансів. В результаті всіх цих дій, НСТУ вимушена орендувати канали у інших компаній, витрачаючи державні кошти, - зазначає Валерій Юрченко.

Європейський досвід: приклади успішного використання СХ-мовлення

У Європі СХ-радіо залишається важливим елементом інформаційної інфраструктури. Навіть у країнах, де це мовлення частково згорнуто, його адаптують до сучасних потреб. Деякі країни, такі як Нідерлади і Італія, покриті мережами приватних малопотужних радіостанцій з потужністю передавачів 100-400Вт. Але зупинимося на прикладах кількох країн, які використовують середньохвильовий ресурс стратегічно:

Так, у Литві частота 1386 кГц використовується для міжнародного мовлення, включно з нічною трансляцією програм Українського радіо за підтримки Уряду Литви. Це дозволяє забезпечувати аудиторію в сусідніх країнах, зокрема в Білорусі та Росії, правдивою інформацією. Також працюють радіостанції на частотах 666 і 1557 кГц (з потужностями 25 і 75 кВт відповідно), орієнтовані на боротьбу з російською пропагандою.

Румунія: На частоті 1179 кГц потужний транслятор потужністю 400 кВт охоплює всю територію країни та прилеглі регіони. Радіо Румунії використовує хвильову мережу для трансляції як національних, так і регіональних програм.

Угорщина: Передавач потужністю 1000 кВт, що працює на частоті 540 кГц, охоплює територію Карпатського басейну та виконує важливу роль у забезпеченні інформаційних потреб як угорського населення, так і жителів сусідніх держав.

Болгарія: У Відіні розташований передавач, що працює на частоті 576 кГц з потужністю 200 кВт, гарантуючи надійний сигнал навіть у важкодоступних куточках країни.

Кіпр: Станції RIK Proto і RIK Triton на частотах 963 і 603 кГц відповідно працюють як для внутрішнього ринку, так і для аудиторії в Східному Середземномор'ї.

Крім того, у Франції, Великій Британії, Чехії та ряді інших країн активно та традиційно здійснюється мовлення в середньохвильовому діапазоні.

Що з цим робить Росія?

Як раніше повідомляв портал LRT.lt, Росія поновила трансляцію своїх пропагандистських радіопередач на середніх хвилях із території Калінінградської області. Для цього використовуються потужні передавачі на 600 кВт і 1 МВт, що працюють на частоті 549 кГц, яку до 2022 року займало Українське радіо. Ця частота була частиною колишньої синхронної мережі Радянського Союзу. Після знищення українського передавача в Миколаївській області Росія вирішила скористатися цим фактом для посилення свого інформаційного впливу на країни Балтії та Європи.

Валерій Юрченко вказує на те, що найефективнішим шляхом протистояння є активізація українського передавача на тій же частоті, що суттєво зменшить потужність російського сигналу. У той же час, Литовська служба регулювання зв'язку (RRT) акцентує увагу на обмежених технічних ресурсах для боротьби з таким мовленням, закликаючи до посилення інформаційного опору шляхом викриття пропагандистських матеріалів.

Росія активно і цілестпрямовано повертається до використання середніх і коротких хвиль, прагнучи відновити втрачені можливості інформаційного впливу в Європі.

Значення СХ-радіо для України

Середньохвильове радіомовлення є не тільки способом забезпечення інформацією віддалених районів, а й ефективним засобом інформаційної політики. Це дозволяє досягати окупованих територій, регіонів з обмеженим доступом до Інтернету, а також ворожих держав, де альтернативні джерела інформації зазнають блокувань.

Аналізуючи український досвід у контексті європейських практик, можна виділити кілька основних висновків:

"Відсутність інформації з України привела до іміджевих втрат в США, Німеччині, Польщі і в багатьох країнах світу, де продовжується інформаційне домінування Росії, заміна послів без потужної інформаційної підтримки питання не вирішіть", - резюмує Валерій Юрченко.

Криза українського СХ-радіомовлення становить серйозну загрозу для інформаційної безпеки держави. Проте досвід європейських країн демонструє, що навіть у складних умовах радіомовлення може стати ефективним інструментом державної політики. Відновлення пошкоджених передавачів і розробка нових програм нададуть Україні можливість відновити втрачені позиції та забезпечити доступ до правдивої інформації для мільйонів слухачів як у межах країни, так і за кордоном.