Українські підприємства починають самостійно фінансувати захист своїх заводів, складів та критично важливої інфраструктури від атак російських дронів і ракет. До середини липня 2026 року 51 компанія отримала дозвіл на участь у програмі приватного протиповітряного захисту. Однак лише чотири з них змогли перейти до бойового чергування.
Захист серйозного об'єкта може коштувати від 20 млн грн. Залежно від конфігурації повноцінна система для великого промислового майданчика оцінюється у суму від $250 тис. до $500 тис. і більше. Потенційно йдеться про мільярдний ринок, хоча його фактичний оборот, кількість клієнтів і суми контрактів залишаються закритими.
Delo.ua провело аналіз щодо того, хто наразі працює у сфері приватних ППО, які саме закупівлі здійснює бізнес, яким чином держава контролює використання зброї та чи буде ця система актуальною після завершення війни.
Понад 50 компаній отримали допуск, але бойове чергування несли одиниці
Станом на 16 липня заявки на участь в експерименті, за даними Міноборони, подали 62 підприємства, 51 отримало спеціальний статус, але бойове чергування несли групи лише чотирьох компаній. Відомство повідомляло про понад 50 знищених ударних дронів "Шахед" і розвідувальних Zala.
"Уповноважене підприємство" — це організація, якій Міністерство оборони надало право на формування власної системи протиповітряної оборони та інтеграцію в державну систему захисту повітряного простору. Цей статус може бути наданий як спеціалізованому оператору, що пропонує свої послуги іншим, так і виробничому підприємству, енергетичній компанії або оператору інфраструктури, який забезпечує захист своїх об'єктів.
Отже, 51 уповноважене підприємство не свідчить про наявність 51 постачальника послуг або таку ж кількість платних клієнтів. Відсутній єдиний відкритий реєстр, що містив би інформацію про існуючі групи, їхніх замовників, контракти та результати діяльності.
В ексклюзивному коментарі для Delo.ua Ігор Федірко, виконавчий директор Української ради зброярів, зазначив, що близько 20 компаній беруть участь у цьому секторі. Серед них є не лише оператори, але також виробники дронів, радарів та засобів радіоелектронної боротьби, а також постачальники обладнання і системні інтегратори. Проте, лише невелика кількість компаній має можливість створити комплексні рішення з повним циклом захисту та організувати цілодобове чергування.
Серед усіх операторів найбільше незалежних підтверджень отримали Carmine Sky та Gvardiia. Агентство Reuters розповіло, як Carmine Sky інтегрує дрони-перехоплювачі з дистанційно керованими турелями, які обладнані кулеметами M2 Browning. У свою чергу, Gvardiia формує мобільні підрозділи та проводить навчання для пілотів, а підготовка нового оператора триває приблизно три тижні.
Carmine Sky operates through the entity known as TOV "Karmín Skai". According to the data from the Unified State Register, 55% of the company is owned by its director, Yegor Korneenko, while the remaining 45% belongs to Ihor Srebrodolskyi. The authorized capital amounts to 6.98 million UAH. In 2025, the business reported a revenue of 3.34 million UAH and a net profit of 1.52 million UAH. However, it is important to note that the company was registered only in September 2025, which means these figures do not yet account for earnings from private software development.
Бренд Gvardiia представляє ТОВ "Служба охорони "Гвардія"". Владислав Гальчевський володіє 90% акцій і є кінцевим бенефіціаром, в той час як 10% належать директору Валерію Кочерзі, згідно з даними реєстру. Статутний капітал компанії складає 5 тисяч гривень, але інформації про дохід за 2025 рік у фінансовій звітності немає. Служба розпочала свою бойову діяльність у 2026 році.
На ринку також оголосили про свій вихід компанії SHERIFF, Triarius та "Генерал Черешня". SHERIFF надає комплексні рішення для захисту, включаючи акустичне виявлення, засоби радіоелектронної боротьби, перехоплювачі та турелі, проте не уточнює, яка конкретно юридична особа холдингу отримала відповідний дозвіл. Triarius, у свою чергу, повідомила про запити від приватних підприємств та державних операторів критичної інфраструктури, однак не розкрила імена клієнтів чи деталі контрактів.
З брендом "Генерал Черешня" пов'язане ТОВ "Центр досліджень безпілотних систем", власником якого є Ярослав Гришин. Статутний капітал компанії становить 53,42 млн грн. У 2024 році вона отримала 657,96 млн грн доходу та 224,36 млн грн чистого прибутку. Але ці показники стосуються всього виробництва безпілотників, переважно для Сил оборони, а не лише приватної ППО.
Оператори не розкривають кількість своїх клієнтів через питання безпеки. У своєму дослідженні Forbes Ukraine зазначав про два приватні контракти з Carmine Sky, проте без вказівки імен та вартості. BBC News Україна згадувала "Київводоканал" серед об'єктів, що знаходяться під захистом Gvardiia. Інші підприємства, які були згадані публічно, зазвичай виступають як ймовірні замовники послуг.
Чому приватні військові формування не є приватними арміями?
Термін "приватна ППО" є умовним. Приватними можуть вважатися фінансові ресурси, обладнання та персонал, проте рішення щодо відкриття вогню залишається за військовими. Згідно з постановою Кабінету Міністрів №1506, підприємства мають можливість створити власну групу, але її діяльність регулюється в рамках загальної системи Збройних Сил України. Повітряне командування визначає зону чергування, дозволені засоби захисту та цілі для атаки. Використання засобів електронної боротьби, турелей або дронів-перехоплювачів можливе лише за наказом військових командирів.
Відповідно до алгоритму Міністерства оборони, підприємство проходить етапи перевірки, узгоджує з Повітряними силами склад і зону діяльності групи, здійснює закупівлю обладнання, проводить навчання персоналу та інтегрується в єдину систему управління протиповітряною обороною. Оператори залишаються у статусі цивільних працівників, і їх участь у групі не гарантує автоматичного звільнення від мобілізації.
Компанія оплачує зарплати, навчання, закупівлю та обслуговування техніки. Придбане обладнання залишається її власністю. Після змін, ухвалених у березні 2026 року, військові частини також можуть тимчасово передавати приватним групам незадіяне державне озброєння і боєприпаси.
Економічні передумови такого ринку з'явилися ще восени 2022 року, коли Росія почала масово застосовувати "Шахеди". Бізнес фінансував прожектори, тепловізори, автомобілі та зв'язок для військових мобільних груп, але не мав права створювати власні бойові підрозділи.
Корпоративний сегмент офіційно виник у листопаді 2025 року. У березні 2026 року Міністерство оборони вперше визнало факти бойових перехоплень, здійснених приватними групами Shahed і Zala, на території Харківської області.
Попит підтримує масштаб загрози. У липні Росія застосувала проти України понад 9000 ударних дронів і ракет. Українська ППО перехопила понад 5300 цілей. Для заводів, енергетики, складів і логістичних вузлів повітряний захист перетворюється на умову безперервної роботи.
Оператор приватної платформи ППО не пропонує окремі дрони чи кулемети, а забезпечує цілісний процес: "виявлення -- ідентифікація -- передача цілевказівки -- знищення". Ця система протидії безпілотникам, відома як counter-UAS, інтегрує сенсори, захищені канали зв'язку, програмні рішення, засоби радіоелектронної боротьби та кінетичні перехоплювачі.
"Ця модель має велику цінність, оскільки компанія визначає чітку місію, а виробники змагаються не лише окремими продуктами, а й комплексними рішеннями," — зазначає Федірко.
Тобто приватна ППО є додатковим локальним ешелоном проти ударних і розвідувальних дронів, а не корпоративним аналогом Patriot.
Яка вартість забезпечення безпеки бізнесу?
Фінансування приватної протиповітряної оборони включає в себе витрати на первісну закупівлю техніки, її інтеграцію, безперервне обслуговування команди, а також витрати на боєприпаси. Орієнтовні кошториси стартують від 20 мільйонів гривень.
"Вартість системи безпеки для великого промислового об'єкта може варіюватися від 250 до 500 тисяч доларів і навіть перевищувати ці межі, залежно від її конфігурації. До цієї суми слід також включити витрати на операторів, навчання, технічне обслуговування та придбання нових перехоплювачів", -- підкреслює Федірко.
Це не єдиний тарифний варіант. Гривневі та доларові орієнтири відносяться до різних налаштувань і частково перекриваються. Вартість визначається в залежності від розміру об'єкта, рельєфних умов, маршрутів можливих атак, дистанції виявлення, кількості контрольних пунктів та типу засобів для ураження.
Якби кожне з 51 уповноваженого підприємства власним коштом придбало хоча б один комплект за 20 млн грн, загальна сума становила б 1,02 млрд грн. Але це лише ілюстративний розрахунок, а не фактичний оборот: бойові групи мають лише окремі підприємства, а частину техніки може надати держава.
Найдешевшим засобом фізичного знищення цілі залишаються дрони-перехоплювачі. Українські апарати цього класу коштують від $1000 до $2000, тоді як Shahed -- близько $30 тис. Отже, сам перехоплювач у 15-30 разів дешевший за ціль.
Проте це не означає, що в стільки ж разів дешевше коштує гарантоване перехоплення. Повна собівартість охоплює сенсори, зв'язок, чергування, ремонт і невдалі запуски. РНБО оцінює середню успішність місій українських перехоплювачів у понад 60%, але не розкриває детальну методику розрахунку.
Для порівняння, у 2025 році обсяг державних контрактів на українські дрони-перехоплювачі перевищив 3 млрд грн. Зіставного показника для приватного сегмента немає.
Основними клієнтами можуть стати промислові, енергетичні, аграрні та логістичні компанії, для яких зупинка виробництва коштує дорожче за систему захисту. Для малого бізнесу поріг у десятки мільйонів гривень здебільшого непідйомний. Виходом може стати кластерна модель, коли одна група захищає промислову зону, порт або логістичний вузол із кількома підприємствами.
Питання відповідальності залишається відкритим. Необхідно чітко встановити, хто нестиме відповідальність за відшкодування шкоди, якщо перехоплений дрон або його уламки впадуть на житлові будинки чи підприємства поблизу: чи буде це власник групи, держава, чи військове командування, яке санкціонувало їх використання. Відсутність такого механізму ускладнює бізнесу процес інвестування в систему, яку він фінансує, але використовує за наказом держави.
Які зміни очікують на ринку?
У найближчий рік головним показником буде не кількість виданих дозволів, а число груп, які реально вийшли на цілодобове бойове чергування. Розрив між понад півсотнею уповноважених підприємств і кількома активними операторами показує основні проблеми: високу вартість радарів, підготовку персоналу, інтеграцію з Повітряними силами та доступ до військового цілевказання.
Ринок, швидше за все, буде консолідуватися навколо декількох інтеграторів, які мають перевірену статистику перехоплень. Вони пропонуватимуть не просто комплекти обладнання, а тривалі послуги, які включають оцінку загроз, проектування, монтаж, обслуговування, навчання та оновлення запасів перехоплювачів.
#Росія #Україна #Безпілотний бойовий літальний апарат #Збройні сили України #Інфраструктура #Бренд #Уряд України #Передача інформації #Міністерство оборони (Україна) #Турель #Харків #Контракт #Протиповітряна оборона #Ціна #Модель #Бізнес #Forbes #Кулемет #Ракета #Компаній #Радіоелектронна боротьба #Статутний капітал #Аналітична оцінка #Некомерційна організація #Літак-перехоплювач #Дика вишня
