Ілюстраційне зображення з публічних джерел.
"Неправильно покладати тему допомоги Україні винятково на європейських платників податків"
Що саме в даний момент Брюссель класифікує як використання заморожених активів Росії? Чи мова йде про повну конфіскацію цих активів, чи ж про механізм, за допомогою якого вони можуть слугувати забезпеченням для фінансування України? Які суми обговорюються в цьому контексті?
Коли ми обговорюємо Європейський Союз, варто зазначити, що йдеться приблизно про 210 мільярдів євро. У бельгійському фонді Euroclear зберігається близько 190-193 мільярдів євро. Це робить Euroclear ключовим гравцем у цій ситуації, і саме Бельгія, а також її прем'єр-міністр Де Вевер, активно протистоять різним пропозиціям, спрямованим на повне використання цих активів. Сьогодні ми спостерігаємо, що вже реалізовано певні ініціативи, такі як використання прибутків від активів і оподаткування, тобто збори податків, які також отримуються. Проте самі активи залишаються недоторканими і зберігають свою стабільність.
Проте, зважаючи на подальші видатки й необхідність фінансування оборони України, є також низка видатків відновлювального характеру. Зараз такою новою великою потенційною статтею є необхідність допомоги у відбудові українського (і не лише українського) великого бізнесу, який втратив свої активи внаслідок російських обстрілів. І все це, звісно, приводить до нових ідей щодо того, як можна повноцінно використовувати активи з точки зору конфіскації частини тих російських коштів, які зараз є у Євросоюзі та інших країнах. Але в цій ситуації критичною все одно залишається тема репутації єврозони -- як зони, що може надійно зберігати у себе активи і примножувати їх. Звичайно, є острах перед судовими перспективами, і неодноразово вже звучали пропозиції щодо розширення відповідальності -- зробити співвідповідальними за рішення всі ті країни, які до нього долучаться, щоб перевести удар з Бельгії та фонду Euroclear.
В принципі, до кінця 2027 року у нас ще є можливість розробити нові механізми підтримки. Наразі ми маємо підтверджене рішення про надання 90 мільярдів євро допомоги Україні, частина якої фінансується за рахунок заморожених російських активів. Проте, якщо конфлікт триватиме, нам доведеться шукати альтернативні варіанти. Зараз ми знаходимося на другому етапі програми. Перший етап передбачав кредит ERA Loans на 50 мільярдів євро, а тепер ми працюємо в рамках кредиту на 90 мільярдів євро до кінця 2027 року. Якщо війна не закінчиться, нам потрібно буде знайти нові рішення. Неправильно покладати всю відповідальність за допомогу Україні виключно на європейських платників податків. Росія повинна нести відповідальність за цю війну, включаючи відновлення української інфраструктури та інші витрати.
"Вирішення питань може здійснюватися шляхом проходження через Європейський парламент та інші інституції Європи."
Які конкретні юридичні та фінансові ризики виникають безпосередньо для бельгійської держави через активи, що зберігаються в Euroclear? Якщо Бельгія все ж таки вирішує ці активи передати у тому чи іншому форматі Україні -- що може зробити Росія? Позов до Бельгії?
З боку самої Російської Федерації вже є рішення Московського суду проти Euroclear з цього приводу. Ясна річ, ця тема не визнається у Європейському Союзі. Euroclear судиться, по суті, у бельгійській національній юрисдикції, але тут можуть бути реальні претензії. Ще за часів Радянського Союзу був підписаний інвестиційний договір між Бельгією, Люксембургом та СРСР. Здається, це був 1989 рік. Через арбітраж такі питання можуть вирішуватися. Росія, як відомо, перебирає на себе правонаступництво з часів СРСР, тож цей інвестиційний договір цілком може стати предметом для подальших судових суперечок у рамках арбітражу. Але можна шукати і навіть створювати нові інструменти. Наприклад, рішення можна ухвалювати за рахунок рішень того ж Європейського парламенту та проходження через інші європейські інституції, а також шляхом підтримки відповідного рішення на національних рівнях, для того щоб вивести удар безпосередньо з Бельгії та з фонду Euroclear.
Знайдеться спосіб, наприклад, через випуск облігацій.
Чим ця нова схема може відрізнятися від попередньої ідеї використовувати російські активи для репараційної позики? Ви згадали про те, що доходи від цих активів уже використовуються, тобто це не стало на заваді, щоб брати ці доходи й спрямовувати на допомогу Україні. Так само можна було б розподілити й усе тіло цих активів. Чи є зараз у ЄС розподілена відповідальність за долю цих активів?
Тут ми не маємо змішувати все разом. Те, з чого ви починали, мова йшла просто про перенесення частини коштів як елемент зменшення відповідальності. А співвідповідальність загалом -- це якраз намагання збити основний імовірний судовий удар, який може реалізувати РФ у майбутньому. Але залишається питання про так званий репараційний кредит. Бо зараз за жодних обставин більшість країн ЄС не розглядають пряму конфіскацію російських активів. Тобто буде знайдено механізм, наприклад, випуск облігацій. З точки зору знерухомленості відповідних активів Росія зможе отримати до них доступ, як тільки почне компенсувати Україні завдані збитки. Такий же підхід є в умовах цієї 90-мільярдної допомоги на 2026-2027 роки з боку Євросоюзу Україні. Я думаю, що ця тема дійсно буде масштабована на ті гіпотетичні рішення, які можуть бути ухвалені стосовно використання тіла російських заморожених активів.
"Існує окрема дискусія про доходи, а також окреме питання щодо оподаткування."
Чому питання доходів вирішуються юридично легше, ніж основної суми, яка виявляється значно складнішою? Справа в тому, що ЄС використовує прибутки від заморожених активів, при цьому самі ці активи залишаються під замком.
Ці активи не є власністю ані Європейського Союзу, ані держави, в якій вони зберігаються в депозитаріях. Ситуація змінюється, коли мова йде про доходи: якщо кошти заморожені відповідним рішенням, то Російська Федерація не має змоги отримувати з них прибуток. Проте ці фінанси залишаються в обігу, їх не усувають з фінансової системи, тому вони продовжують генерувати доходи, які можуть бути використані за новими рішеннями. Важливо розділяти ці питання: одна річ – доходи, інша – оподаткування. Наприклад, Бельгія надає нам податкові надходження від цих операцій для відновлювальних робіт. Часто доходи від заморожених російських активів використовуються, наприклад, для фінансування військової підтримки, зокрема, програм закупівлі та дронів. У цій ситуації важливо уникнути "червоної лінії", адже у разі конфіскації самих активів, Росія вже погрожувала Бельгії конфіскацією бельгійських активів на своїй території, що становить приблизно 16 мільярдів євро. Кожна країна має свої інтереси в Росії і побоюється можливих наслідків. Тому ми спостерігаємо за такими компромісними рішеннями.
"Росія погрожує не лише конфіскувати європейські активи на своїй території, а й збільшити гібридні атаки"
А чи можна юридично розділити ці ризики між усіма країнами ЄС, щоб у разі російських позовів про повернення активів відповідальність не лягала фактично на одну лише Бельгію? Чи може тоді РФ сказати: "Рішення конфіскувати ці активи було за всім Європейським Союзом, значить ми повністю конфіскуємо всі активи на території Росії, які належать країнам ЄС"? А це ж може бути еквівалентом тим 200 млрд, про які ми говоримо...
Цю спільну відповідальність намагатимуться реалізувати через загальноєвропейські рішення, залучаючи такі інституції, як Єврокомісія, Європейська Рада та Європейський парламент, а також через секторальну співпрацю в рамках Ради ЄС. Однак ключове питання полягає в тому, що Росія не лише погрожує конфіскацією європейських активів на своїй території, а й планує збільшити кількість гібридних атак. Це стосується не тільки диверсійних дій на території ЄС, але й використання російського флоту для нападів на вантажні судна, які транспортують європейські товари. Крім того, Росія запустила численні процеси, які ускладнюють повноцінне використання заморожених російських активів для потреб України.
Ігор Чаленко. Фото: Facebook
Які у нас плани на майбутнє? Враховуючи всі труднощі та виклики, навряд чи можна сподіватися, що в найближчі рік-два це питання буде вирішено.
Є ще один важливий аспект, який варто згадати. Ми якось упустили з уваги план Трампа, зокрема його версію 2.0, що містить 20 пунктів. У цьому документі йдеться про відновлення України та створення спеціальних фондів. Згідно з задумом, частина з 200 мільярдів євро, передбачених у рамках мирної угоди, мала б бути використана для відновлення України. Однак Росія прагне направити ці кошти на відновлення своїх окупованих територій. Консенсус щодо цього питання досі не досягнуто, але, тим не менш, ситуація залишається складною. Саме тому партнери не надто поспішають розморожувати ці активи: чим більше коштів буде витрачено зараз, тим менше можливостей залишиться для їх використання у період після війни, що, у свою чергу, призведе до необхідності залучати фінансові ресурси з ЄС, США та інших джерел.
Але ситуація змінюється. Ми маємо розуміти, що нам треба цю війну якось завершити. І якщо ми бачимо, що війна є тривалішою, ніж думали раніше, то передусім потрібно забезпечити питання Сил безпеки та оборони України, а також оперативного відновлення -- зокрема й за ті кошти, про які ми говорили.
Існує велика кількість держав, які виступатимуть проти рівномірного розподілу відповідальності серед усіх 27 країн-учасниць.
Протягом великої війни Росія не раз вдавалася до шантажу та ультиматумів по відношенню до України та Європейського Союзу. Але чому ЄС не використовує подібні тактики? Наскільки ймовірно, що європейські країни візьмуть на себе частину відповідальності і згодом заявлять: "Отже, росіяни, якщо ви не зупините війну до кінця 2027 року, ми перераховуємо ці кошти Україні"? Чи здатні європейці на такі кроки?
Проблема в тому, що потрібно мати 27 голосів "за". Тобто має бути консенсус. Але голоси не зберуться. Болгарія, Чехія, Словаччина, та навіть Франція чи Італія -- маю великі сумніви, що вони дадуть свій голос. Австрія так само. Тобто є значна кількість країн, які з різних причин будуть протидіяти подібному рішенню і "розмазуванню" відповідальності по всіх 27 країнах-членах. У цьому й полягає проблема. Мотивація у кожного різна, але вона не дає потрібного результату. Знову ми впираємося у недосконалість консенсусного ухвалення рішень -- особливо таких стратегічних, які зараз необхідні для того, аби боротися з гібридною агресією та допомагати Україні.
Проте варто зазначити, що з'являються нові пропозиції — наприклад, щодо покриття збитків великого бізнесу через використання активів як українських, так і міжнародних компаній. Це може бути цікаве рішення, хоча, на мій погляд, юридично воно є досить складним і вимагатиме багато років судових розглядів. Проте, незважаючи на це, позиції України продовжують зміцнюватися і з кожним місяцем стають дедалі кращими.
#
