Останні місяці засвідчили, що російські ракети й дрони цілять не лише в об'єкти енергетики та порти, а й у логістичні підприємства і дата-центри, заводи й транспортну інфраструктуру. Мета таких ударів -- не окремий бізнес, а економіка загалом: її здатність виробляти, постачати й наповнювати бюджет.
Обґрунтовуючи нову систему компенсації за військові втрати, Міністерство економіки 18 вересня зазначило, що щорічні збитки основних засобів підприємств унаслідок війни "можуть сягати 4-10 мільярдів доларів і навіть більше". Ця цифра служить орієнтиром для держави при плануванні страхового фонду, який повинен запрацювати у 2027 році. Отже, питання вже не в тому, чи потрібно державі підтримувати бізнес після обстрілів, а в тому, як забезпечити цю підтримку швидко, у достатньому обсязі та так, щоб це не завдало шкоди податковій базі, з якої фінансуватимуться ці заходи.
Пряма втрата майна — це тільки перший етап. Після цього настають кредити, які потрібно погашати, незважаючи на знищену заставу, витрати на термінове перенесення виробничих потужностей і, найболісніше, втрата робочих місць. Співзасновниця компанії "Епіцентр К" Галина Герега 22 вересня зазначила: "Лише за минулий місяць, коли бізнес зазнає особливо жорстоких ударів, ми втратили 7000 робочих місць".
Ці втрати також відчуває й державний бюджет: кожен мільйон гривень заробітної плати, що пропав після атаки, щомісяця забирає з бюджету та соціальних фондів близько 450 тисяч гривень. Відновити виробництво силами компанії не вдасться, а банки не здатні повністю покрити цю потребу у фінансуванні. У зв'язку з цим, державі необхідно надати підтримку бізнесу для відновлення виробничих процесів та розробити ефективні програми для цього.
Що вже виконано державою
Початковою основою для реалізації нових ініціатив стала постанова Кабінету Міністрів, ухвалена 28 листопада 2025 року під номером 1541. Відповідно до затвердженого нею Порядку, з 1 січня 2026 року запрацювали дві програми: часткове відшкодування витрат на знищене або пошкоджене майно, а також часткова компенсація страхових внесків за угодами, що покривають військові ризики. Виплати, які здійснюються від імені держави, обробляє Експортно-кредитне агентство (ЕКА). Максимальний розмір компенсації для одного підприємства становить 30 мільйонів гривень протягом дії програми, а компанії, які бажають долучитися, повинні внести 0,5% від потенційних збитків. Коли використано 90% виділених бюджетних коштів, ЕКА призупиняє прийом нових заявок.
Від 22 вересня діють зміни, внесені постановою Кабміну від 17 вересня 2026 року №1157. До територій підвищеного ризику віднесли Київщину та Київ, а компенсацію поширили на майно, що розташоване чи перебуває на таких територіях або перевозиться через них транзитом.
Крім того, постановою від 15 вересня №1156 уряд розширив програму пільгових кредитів, затверджену постановою від 29 квітня №594. Тепер компанії можуть отримати до 1 млрд грн з компенсацією 5,5 відсоткового пункту річних від базової ставки банку, яка не може перевищувати 18% річних. Отже, позичальник сплачуватиме щонайбільше 12,5% річних.
Хоча рух у правильному напрямку, масштаби дій не відповідають обсягу проблеми. На 17 вересня, після майже дев'яти місяців, ЕКА затвердила 323 заявки на відшкодування майна на загальну суму близько 6,8 млрд грн. Водночас лише 39 підприємств отримали компенсацію страхових премій, що в сумі становить понад 56 млн грн.
Заступник міністра економіки та довкілля Єгор Перелигін 29 вересня пояснив ситуацію: "На сьогоднішній день вартість страхового покриття від воєнних ризиків коливається в межах 5-15% від загальної суми страхування". За інформацією Мінекономіки, оприлюдненою 18 вересня, місткість ринку страхування та перестрахування оцінюється в "до 1-1,5 мільярда доларів", при цьому в ризикових зонах укласти страховий договір неможливо. Це означає, що ринок може покрити лише частину потенційних втрат, а існуючі програми без значного збільшення фінансування залишаться на рівні експерименту.
Бюджет-2027: фінансування не забезпечено.
У проекті закону про державний бюджет України на 2027 рік уряд запланував виділити 96 млрд грн для стимулювання економіки та підтримки бізнесу, що на 45,7 млрд грн більше, ніж у 2026 році. З цієї суми 29 млрд грн передбачено на реалізацію програми "Доступні кредити 5-7-9%" і гарантії від Національної установи розвитку, 45 млрд грн буде спрямовано на забезпечення житлом громадян через програму "єОселя", 10,1 млрд грн планується витратити на Фонд розвитку інновацій, зокрема для оборонних технологій, а 9,4 млрд грн призначено на програми активної підтримки підприємництва.
Проте окремого інструменту, який допоміг би з обіговими коштами компаніям, що зазнали збитків від ударів, у повідомленні уряду від 16 вересня 2026 року не названо, тож бізнесу й далі доведеться покладатися на кредити.
Основна новація полягає в виділенні 58,7 млрд грн на страхування бізнесу від ризиків, пов'язаних з війною, а також додаткових 8,3 млрд грн для підтримки паливного сектору. Ці кошти будуть використані як державний внесок у спеціальний фонд, який має на меті зібрати близько 3-4 млрд доларів. З них приблизно 1 млрд доларів планується отримати з державного бюджету, тоді як 2-3 млрд доларів повинні бути залучені від міжнародних партнерів. Фонд надасть компенсацію збитків до 10 млн доларів для кожної юридичної особи, а внесок компанії складатиме 2% від обраного ліміту покриття.
Проте державна частка з'явиться тільки в тому випадку, якщо ставка ПДВ буде підвищена з 20% до 21%, а також якщо акцизи на паливо зростуть. Прем'єр-міністр Сергій Корецький в інтерв'ю ТСН.Тиждень 27 вересня зазначив: "Ми закладаємо в окрему статтю державного бюджету цей спеціальний фонд, який можна назвати спецрахунком, на суму в один мільярд". Він також додав: "На жаль, інших джерел немає". За оцінками аналітиків Vox Ukraine, близько 117,3 млрд грн запланованих податкових надходжень залежить від законодавчих ініціатив, які ще не були прийняті.
Бізнес реагує на цю ініціативу неоднозначно. Олександр Соколовський, засновник торговельно-виробничого об'єднання "Текстиль-Контакт", висловив свою підтримку урядовій пропозиції 22 вересня: "Ця ідея може не всім подобатися, але якщо ми не будемо діяти, нас усіх чекає невтішна перспектива". Проте Володимир Поперешнюк, співвласник "Нової пошти", в коментарі для РБК-Україна 30 вересня порівняв підвищення податків для підтримки бізнесу з намаганням загасити вогонь бензином. Голова комітету ВР з фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев пропонує інший шлях: "Нашими ресурсами і резервами слід скористатися для детінізації економіки".
Основна ідея заперечень зрозуміла: фінансування допомоги постраждалим планується здійснити за рахунок податку, який сплачуватимуть усі споживачі та легітимний бізнес. Кожен новий відсоток ПДВ підвищує спокусу працювати в тіні, через що частина запланованих коштів може не надійти до бюджету. Внаслідок цього в обговореннях виникла альтернатива – імпортний збір.
Імпортний збір
Заступник голови комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський 22 вересня запропонував повторити досвід минулого: "Уряд таке вже робив 2014 року. Тоді просто запровадив 5% на весь імпорт. Зараз можна відділити критичний і некритичний імпорт".
Проте ця концепція має принаймні три суттєві недоліки. Перший з них – правовий. Зазначене посилання на прецедент є неточним: додатковий імпортний збір в Україні було введено 25 лютого 2015 року, з тарифами 10% на сільськогосподарську продукцію та 5% на товари промислового виробництва. Цим рішенням було обґрунтовано статтею XII ГАТТ 1994 та угодою про положення Генеральної угоди з тарифами і торгівлею 1994 року, яка стосується платіжного балансу. Згідно з цими положеннями угод СОТ, у випадку виникнення проблем із платіжним балансом держави можуть тимчасово запроваджувати "додаткові імпортні збори", проте зобов'язані протягом чотирьох місяців розпочати консультації з Комітетом з обмежень у зв'язку з платіжним балансом. Україна провела такі консультації у 2015 році, а на початку 2016 року повністю скасувала цей збір.
Сьогодні довести аналогічну підставу стало набагато складніше: за інформацією Національного банку України, яку 8 вересня оприлюднив Mind, на 1 вересня 2026 року міжнародні резерви України становили 48,66 мільярда доларів. Цього обсягу вистачає для покриття приблизно чотирьох місяців імпорту, що сприяє підтримці стабільності на валютному ринку. Без належного обґрунтування проблем з платіжним балансом новий збір міг би порушити підпункт "b" пункту 1 статті II ГАТТ 1994, а щодо товарів з Європейського Союзу — також частину 1 статті 30 Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, яка забороняє введення нових мит. Отже, для реалізації такого рішення знадобилися б переговори з ЄС та консультації в рамках Світової організації торгівлі.
Іншою проблемою є економічний аспект. Введення збору призведе до збільшення вартості імпортного обладнання, комплектуючих та будівельних матеріалів, які є необхідними для відновлення виробництва підприємств після отриманих ушкоджень.
Третя проблема носить адміністративний характер. Розділення імпорту на "критичний" та "некритичний" створює можливості для лобістського впливу та маніпуляцій з класифікацією товарів, тоді як будь-яка нова надбавка на кордоні стимулює прибутковість від заниження митної вартості та контрабанди.
Таким чином, імпортний збір не вирішує питання, а просто перекладає його на плечі інших платників. Також не вдалося досягти податкових полегшень, на які сподівався бізнес.
Податковий відмовлення
Міністерство фінансів, як 2 жовтня повідомила народна депутатка Ольга Василевська-Смаглюк, не підтримало трьох пропозицій постраждалих компаній: відстрочення сплати податків без нарахування відсотків і без застави, скасування планових перевірок і поширення спеціальних правил підтвердження податкової звітності без первинних документів на підприємства, які втратили документи через обстріли поза зоною активних бойових дій.
Згідно з позицією відомства, "відсотки компенсують бюджетні втрати через затримки в надходженнях, а застава повинна слугувати захистом держави від ризиків неплатежів". Йдеться про відсоткову ставку на рівні 120% річних від облікової ставки НБУ, яка застосовується до відстрочених та розстрочених фінансових зобов'язань. Міністерство фінансів пояснює відмову від проведення перевірок посиланням на "обмеження щодо аудитів, ризики несплати податків та зобов'язання України перед міжнародними партнерами, зокрема Міжнародним валютним фондом".
Однак фіскальна логіка в цій ситуації виявляється недалекоглядною. Компанія, яка нещодавно втратила склад, не стане більш платоспроможною через нараховані відсотки; скоріше, вона швидше звільнить працівників, і замість того, щоб отримати відстрочений податок, бюджет зазнає втрат. Розумним рішенням було б не запроваджувати загальні пільги, а встановити чітко визначений режим для тих, хто дійсно постраждав: короткочасне відстрочення без нарахування відсотків, пов'язане із збереженням робочих місць, а також перевірки на основі оцінки ризиків замість загального мораторію. Тим часом експертна спільнота запропонувала більш широкий пакет рішень.
Які рекомендації надають фахівці?
Економічна експертна платформа розробила найґрунтовніший пакет пропозицій. Звернення до прем'єр-міністра, міністра економіки та міністра фінансів підписали одинадцять аналітичних центрів. Основна ідея полягає в тому, щоб замінити пряму компенсацію всіх збитків на багаторівневий механізм розподілу ризику. Перший рівень охоплює франшизу бізнесу (5-10% від вартості активів), другий - комерційне страхування, третій - перестрахування, а четвертий - державну гарантію на граничний збиток (stop-loss). Готовність бізнесу до розподілу ризиків також відзначають у парламенті: 4 жовтня Данило Гетманцев підкреслив, що "підприємці висловлюють потребу в розширенні страхового покриття і готові співпрацювати з державою у фінансуванні відповідних механізмів".
Економічна логіка цієї моделі переконлива. За розрахунками авторів звернення, пряма компенсація коштувала б бюджету близько 78 млрд грн на рік, тоді як багаторівнева модель -- 8-14 млрд грн. Решту ресурсів дадуть страхові премії, міжнародне перестрахування та банківський капітал під державні гарантії, а модель забезпечує "до 1,59 грн страхового покриття на кожну 1 грн бюджетного ресурсу".
До складу пакета входить механізм авансових виплат за заявленими збитками (claims-liquidity facility) на суму приблизно 3 млрд грн із середнім терміном виплати 30 днів, єдиний реєстр пошкоджень, що фіксує дані протягом 72 годин, а також кредити під 5-7% з можливістю відтермінування погашення основного боргу на 12-18 місяців. Ці ініціативи, разом із рішеннями уряду, дозволяють визначити основні принципи, на яких повинна будуватися державна підтримка.
Вісім основних принципів ефективної підтримки.
Перше: швидкість важливіша за розмір. Компенсація через рік рятує лише бухгалтерський баланс, а гроші через місяць -- саму компанію. Авансові виплати за попередньою оцінкою збитків варто запустити ще до того, як ЕКА завершить повну експертизу.
Інший підхід: використання страхування замість прямого відшкодування збитків. Державі вигідно взяти на себе верхній, катастрофічний рівень ризику, в той час як решту ризиків слід передати ринку, міжнародним перестраховикам та фінансовим установам, зокрема Багатосторонньому агентству з гарантування інвестицій (MIGA).
Третє: забезпечити фінансування підтримки шляхом детінізації, а не введення нових податків. Ресурси, що приховані в контрабанді, "сірому" імпорті та зарплатах "в конвертах", надають державі більше можливостей для дій, ніж підвищення податкових ставок, що негативно впливає на добросовісних платників.
Четверте: важливо захищати не тільки майно, а й робочі місця. Тимчасова фінансова підтримка фонду заробітної плати, яка пов'язана з утриманням співробітників, а також швидке працевлаштування звільнених у межах досяжності, буде економічно вигіднішою, ніж втрата кваліфікованих кадрів та податкових надходжень з їхніх зарплат.
П'ятий аспект: нова методика обліку збитків. На сьогоднішній день компанія представляє одні й ті ж втрати в різний спосіб для ЕКА, податкових органів, банківських установ та страховиків. Запровадження єдиного державного реєстру пошкоджень з використанням стандартизованої фото- і відеофіксації допоможе зменшити терміни обробки даних та мінімізувати ризики зловживань.
Шостий аспект: система протиповітряної оборони. Найбільш вигідна компенсація – це та, яку не потрібно виплачувати. Захист логістичних і промислових центрів, розподіл запасів та резервні маршрути слід планувати у співпраці з військовими заздалегідь, а не реагувати на наслідки чергового удару.
Сьоме: критичні ланцюги постачання. Швидке фінансування варто насамперед спрямовувати на ці ланцюги, а також на складську й паливну інфраструктуру.
Восьме: підтримка в обмін на зобов'язання підприємств.
Sure! Please provide the text you'd like me to make unique.
Держава вже визнала, що атаки на бізнес є системною загрозою, а не просто серією випадкових страхових випадків. Наступним етапом має стати перетворення одноразових рішень у постійну систему з чіткими правилами, швидкими виплатами та надійними джерелами фінансування, які не покладають тягар на добросовісних платників податків.
Іншими словами, державна стратегія повинна змінитися з підходу "компенсувати збитки" на підхід "забезпечити функціонування": страхування майна слід доповнити фінансуванням оборотних коштів, створенням резервів для критично важливої інфраструктури та швидкими авансовими виплатами.
Підприємець, котрий після прибуття прибирає залишки від руйнувань і наступного ранку знову відкриває свої двері, не жебракує. Він вимагає встановлення норм, які дозволять йому працювати в умовах обстрілів. Від того, чи отримає він ці правила, залежить не лише майбутнє його підприємства, а й наповненість бюджету, який живиться з його податкових внесків.
#
