Ціни на житло в містах Європи в середньому на 31% перевищують середній показник по країні, тоді як у сільській місцевості вони нижчі на 30%. Найбільший ціновий розрив між містом і селом зафіксували в Данії, Угорщині та Фінляндії.
Згідно з аналізом, проведеним Euronews Business на базі звіту Організації економічного співробітництва та розвитку "Регіони та міста: огляд 2026", у 16 європейських країнах виявлено, що нерухомість у приміських районах, звідки люди щоденно їздять на роботу, у середньому на 11% дешевша за загальнонаціональний рівень. В усіх вивчених країнах, за винятком Нідерландів, житло в таких зонах є більш доступним, ніж у міських центрах, проте дорожчим, ніж у віддалених сільських місцевостях. Зосередження робочих місць, інвестицій та інновацій у великих містах стимулює людей до переїзду в мегаполіси, що, в свою чергу, підвищує попит на нерухомість.
Де спостерігається максимальне та мінімальне цінове співвідношення?
Найбільший дисбаланс спостерігається в Данії, де ціни на нерухомість у міських центрах виявляються на 64% вищими за середні показники по країні. Водночас, вартість житла за межами міст і зон щоденних поїздок виявляється на 51% нижчою. Якщо взяти середній рівень по країні за 100, то індекс для данських міст складе 164, тоді як у сільських районах він досягне лише 49. Це означає, що ціна за квадратний метр у центральних частинах міст приблизно в 3,4 рази перевищує ціну в сільській місцевості.
Наступними у списку йдуть Угорщина, де ціни в містах перевищують середні на 57%, тоді як у регіонах вони виявляються на 45% нижчими. Фінляндія демонструє схожі тенденції з показниками плюс 55% у містах і мінус 44% у регіонах. Значний дисбаланс спостерігається також у Швеції, де вартість житла в мегаполісах вища на 46%, а в селах – нижча на 42%. Ірландія має показники плюс 43% та мінус 36%, тоді як у Португалії відхилення становить плюс 38% і мінус 35%.
"Велику роль у бумі на ринку нерухомості в Будапешті відіграє спекулятивний попит," - зазначив Йожеф Хегедус, старший дослідник житлової політики в Інституті столичних досліджень.
Натомість найменші розбіжності зафіксували у Нідерландах та Великій Британії. У Нідерландах ціни в містах перевищують середній показник по країні лише на 1%, а за межами міст вони нижчі на 9%, тому співвідношення цін у містах і за їхніми межами становить лише 1,1 раза. У Британії міське житло дорожче за середнє на 4%, а позаміське дешевше на 9%.
Причини зростання цін на міську нерухомість та хто є найбільшими споживачами.
На думку фахівців, ступінь розриву визначається тим, наскільки економічні ресурси зосереджені в одному великому місті, якою є зручність транспортних зв'язків між іншими регіонами та центрами працевлаштування, а також швидкістю реакції будівельного ринку. Коли попит на житло зростає, ціни підвищуються, особливо якщо нове будівництво обмежується географічними факторами, містобудівними нормами або опором місцевих жителів.
"Урбаністичні центри є осередками трудової активності, вищої освіти, різноманітних послуг та культурних закладів. Компанії виграють від близькості до працівників, клієнтів та інших підприємств, а домогосподарства цінують можливості для працевлаштування та насолоду міським стилем життя, що сприяє високому попиту на добре з'єднані райони," – підкреслив професор Габріель М. Альфельдт з Гумбольдтського університету в Берліні.
У той же час, невелика середня різниця не забезпечує доступність житла. У густонаселених країнах, таких як Нідерланди та Бельгія, сільські території знаходяться поруч із великими ринками праці, через що ціни на житло залишаються високими скрізь. У Великій Британії статистичні дані вирівнюються завдяки більшій площі будинків у регіонах та високому попиту на житло в південно-східній частині країни.
Внутрішні диспропорції також помітні між містами однієї країни. Наприклад, у Німеччині виявлено найбільший рівень міжміської нерівності серед проаналізованих держав: для придбання житла в Мюнхені потрібно витратити приблизно на 17 років більше доходу, ніж у Хемніці. Загалом у 11 з 13 країн, для яких доступні порівняльні дані, виявляється, що найбільший столичний регіон виявляється дорожчим у відношенні до місцевих заробітків в порівнянні з іншими великими містами.
"Основна різниця полягає в тому, що одні вже мають власність у престижних районах, тоді як інші лише прагнуть до неї дістатися," — зазначив Габріель М. Альфельдт.
Найбільші труднощі переживає молодь, яка не має сімейного капіталу, покупці першого житла та працівники сфери послуг у містах з низькими доходами. Як відзначив Йожеф Хегедус, в Угорщині можливість придбати власну квартиру все більше залежить від фінансової підтримки батьків, які в регіонах часто не можуть надати таку допомогу. У багатьох європейських містах оренда житла поглинає майже всю зарплату — наприклад, у 2025 році навіть середня чиста зарплата в Лісабоні та Стамбулі не вистачала для оренди однокімнатної квартири в центрі.
#