Довіряйте перевіреним джерелам — підписуйтеся на Telegraf у Google Новинах!
Україна на законодавчому рівні заборонила використання ароматизованих рідин для електронних сигарет, ліквідувала можливість обходити цю заборону через так звані "самозамісі" та посилила контроль за обігом продукції, що містить нікотин. Проте вейпи залишаються на ринку. Натомість легальний сегмент суттєво скоротився.
Згідно з дослідженням, проведеним компанією Kantar у період з квітня по травень 2026 року серед постійних споживачів електронних сигарет, 93,3% товарів на ринку не відповідають законодавчим вимогам. Лише приблизно 4% продукції відповідає всім встановленим стандартам.
Ще одна вражаюча статистика: 75% споживачів здійснюють покупки вейпів офлайн. Це свідчить про те, що величезний нелегальний ринок функціонує не лише в Telegram-каналах, анонімних вебсайтах або в інтернет-підпіллі. Основна частина продукції реалізується фізично — через звичайні магазини, кіоски, спеціалізовані торгові точки та інші канали, які держава теоретично могла б легко контролювати.
Як Україна дійшла до ситуації, коли ціла підакцизна галузь фактично опинилася поза законом, розбирався "Телеграф".
Держава посилила контроль. Ринок фактично перестав дотримуватись законодавства.
Держава впровадила системне регулювання ринку електронних сигарет відносно пізно. З 2021 року, після внесення відповідних змін до законодавства, рідини для електронних сигарет почали вважатися підакцизними товарами, і для їх виробництва та реалізації були встановлені ліцензійні та фіскальні вимоги. Проте, ще на етапі створення закону була виявлена його вразливість: під підакцизний облік потрапляли лише готові суміші, в той час як окремі інгредієнти – гліцерин, пропіленгліколь та ароматизатори – залишалися доступними без сплати акцизу.
У 2024 році держава здійснила важливий крок, запровадивши повну заборону на ароматизовані рідини, які містять смаки фруктів, ягід, солодощів та інші аромати, не пов'язані з тютюном. Ці смаки становили основу популярності вейпінгу, особливо серед молодої аудиторії.
Тут виявилася активною та вразливість, закладена з самого початку. Індустрія оперативно знайшла обхідний шлях до нових норм: замість готового ароматизованого рідкого продукту магазини почали реалізовувати складові окремо: базу, ароматизатори та нікотин. Покупцям залишалося лише самостійно змішати ці інгредієнти.
На ринку почали активно з'являтися комплекти для "самостійного приготування". У рамках деяких з цих схем нікотин міг формально не реалізовуватися, а нібито надаватися безкоштовно разом із покупкою.
У 2025 році Верховна Рада спробувала закрити й цю лазівку. Законодавство додатково обмежило продаж сировини для виготовлення рідин і безоплатне розповсюдження нікотину. Але відбулося найважливіше: попит, як це завжди буває у випадку заборони адиктивних товарів (згадаймо історії з забороною алкоголю, або, наприклад, азартних ігор), нікуди не зник. Відтак галузь почала мігрувати в тінь.
Якщо до цього частина бізнесу ще намагалася пристосуватися до формальних вимог, то після посилення обмежень значний сегмент ринку просто перестав їх виконувати, використовуючи усі можливі шляхи обійти заборону.
Саме з цієї причини сьогодні основна проблема не стільки в строгості українського законодавства, яке, безумовно, є досить жорстким. Ключовим питанням залишається те, хто і яким чином має гарантувати їх дотримання та контроль за виконанням.
Число, яке викликає запитання до уряду.
Найбільш виразно обсяги проблеми ілюструють дослідження компанії Kantar. Останнє з них було проведено в період з квітня по травень 2026 року.
За його результатами, 93,3% продукції, якою користуються опитані споживачі, має ті чи інші ознаки невідповідності законодавству.
Повністю відповідними всім вимогам залишаються лише близько 4% товарів.
Серед ключових показників незаконності науковці виділяють:
* заборонені ароматичні добавки;
* одноразові пристрої або картриджі з об'ємом понад допустимий;
* концентрацію нікотину вище встановленої межі;
* відсутність належного акцизного маркування;
* нелегальна торгівля елементами для виробництва рідин;
* безкоштовне поширення нікотину;
* зовнішнє маркування та застереження, що не відповідають стандартам України.
Особливо напружена ситуація спостерігається в сегментах одноразових пристроїв та певних типів pod-систем. За даними дослідників, рівень продукції, що має ознаки нелегальності, у цих категоріях майже досягає 100%.
Отже, постає ключове запитання: як сталося, що в країні, де регулювання такої критично важливої для здоров'я нації сфери, як споживання продуктів, що містять нікотин, отримало значну увагу у вигляді численних законодавчих актів, цей ринок протягом багатьох років фактично функціонує поза рамками цих самих норм?
Як заборонена продукція може відкрито продаватися по всій країні?
Що насправді курять українці
Згідно з інформацією Kantar, серед користувачів все ще домінують кілька різновидів пристроїв.
* 42% респондентів використовують електронні сигарети, які оснащені змінними багаторазовими картриджами або pod-системами.
* 39% людей використовують одноразові електронні сигарети.
* 21% — вейпи з інтегрованим резервуаром для рідини.
* Ще 18% людей використовують системи з одноразовими картриджами, що змінюються.
Ці показники не слід підсумовувати до 100%, оскільки один і той же респондент міг використовувати декілька видів пристроїв.
У секторі пристроїв важливу частину ринку контролюють три китайські компанії: VapeOnly, Smoore та Woody Vapes. Саме з цими виробниками асоціюються популярні на українському ринку бренди Elf Bar, Lost Mary, Vaporesso та VooPoo.
На ринку рідин помітну частку мають українські виробники Chaser Lab, Liquid Lab та Octolab, а також VapeOnly.
Один з важливих показників - середній обсяг споживаної рідини. Згідно з дослідженням Kantar, цей показник становить приблизно 1,7 мл на день на одного споживача. Водночас, інші супутні дослідження, такі як опитування Центру Разумкова та дані Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), свідчать про те, що користувачами електронних сигарет в Україні є від 14,3% до 24% усіх курців.
Тобто йдеться не про малу нішу ентузіастів, а про сформований масовий ринок із регулярним споживанням. Будемо казати прямо - сегмент електронних сигарет сьогодні перетворилися на масовий "хімічний мейнстрим", який до того ж повністю тримається на заборонених фруктових та солодких ароматизаторах.
Найбільш вражаюча цифра – не 93%, а 75%.
На перший погляд, найбільш вражаючою цифрою цього дослідження є 93,3% продукції, що виготовляється нелегально. Однак, якщо розглядати це з точки зору державної діяльності, ще більш показовим є інший результат.
75% користувачів купують електронні сигарети та рідини офлайн.
В мережі Інтернет реалізується лише приблизно 25%.
Це спростовує зручну теорію, що нелегальний ринок вейпів ховається у важкодоступних місцях, таких як Telegram, закриті вебсайти або інші цифрові платформи, контроль за якими є складним. Насправді ж, три з чотирьох покупців здійснюють покупки в фізичних точках продажу — у найближчих кіосках, супермаркетах або торгових центрах.
Ось чому тема ефективності контролю стає вкрай делікатною. Якщо більше 93% продукції має ознаки порушень законодавства, а основним способом її реалізації є офлайн-торгівля, це свідчить про те, що держава протягом тривалого часу не може або не бажає зупинити відкритий продаж товарів, які сама ж заборонила.
Рейди проводяться, але результатів практично не видно.
БЕБ, податкова служба, поліція та інші державні інституції постійно інформують про виявлення незаконних рідин, електронних сигарет та pod-систем. Практично кожного тижня публікуються новини щодо виявлених складів, нелегального виробництва або вилучених партій товарів.
Але результат усієї цієї діяльності можна оцінювати не кількістю пресрелізів, а динамікою самого ринку. І тут статистика виглядає невтішно. За тогорічною хвилею дослідження Kantar, частка нелегальної продукції перебувала приблизно на рівні 93,6%. А навесні 2026 року аналогічне дослідження зафіксувало 93,3%.
Отже, суттєвих змін не відбулося. Держава коригувала правила, здійснювала перевірки, конфіскувала товари та звітувала щодо своїх зусиль у боротьбі з нелегальним ринком — проте частка контрабандної продукції залишилася майже незмінною.
Яскравим прикладом може слугувати нещодавнє оголошення БЕБ про confiscation у Бучанському районі приблизно 5 тисяч под-систем і 4 тисяч ємностей з рідинами. Загальна вартість вилучених товарів оцінюється приблизно в 2 мільйони гривень.
Таке вилучення може виявитися ефективною акцією, але в умовах національного ринку, де частка контрафактної продукції перевищує 93%, воно підкреслює іншу проблему: окремі рейди не здатні змінити систему в цілому.
Нові обмеження замість реалізації попередніх.
На фоні цих подій у Верховній Раді виникають нові пропозиції щодо подальшого регулювання використання електронних сигарет. Деякі депутати виступають за посилення вікових обмежень, тоді як інші розглядають більш радикальні заходи, аж до повної заборони певних типів електронних систем доставки нікотину та рідин.
Обговорення доцільності подібних ініціатив, безумовно, викликає великий інтерес і заслуговує на увагу. Однак статистичні дані вже сьогодні ставлять перед нами більш просте запитання: навіщо запроваджувати нові обмеження, якщо попередні не виконуються?
Якщо після заборони ароматизаторів ароматизована продукція залишилася у масовому продажу, після обмеження "самозамісів" вони не зникли, а після рейдів частка нелегальної продукції залишається понад 93%, проблема явно вже не лише у законодавстві.
Таким чином, ключове питання, від якого залежать інші аспекти, стосується правозастосування.
Чотири питання, на які уряд повинен дати відповіді.
Де ж БЕБ? Якщо частка незаконної продукції сягає понад 93%, чому удари по певним складах і виробництвах не впливають на структуру ринку? Де ж знаходяться великі організатори схем, оптові постачальники та системи доставки? І, зрештою, де імена реальних бенефіціарів нелегального ринку та покарання для винних?
Де ж знаходиться податкова служба? Як можливо, що відбувається масштабний продаж підакцизних товарів в офлайн-форматі з порушеннями закону? Хто відповідає за перевірку ліцензій, реєстраторів розрахункових операцій, сплату акцизів та легальність походження продукції? Це особливо актуально для фізичних торгових точок, до яких має доступ кожен звичайний платник податків.
Де ж митниця? Величезна кількість одноразових пристроїв і pod-систем виготовляється за межами нашої країни. Ароматизатори та інші елементи також імпортуються з-за кордону. Як же продукція, що не відповідає українським стандартам, потрапляє на внутрішній ринок у таких великих обсягах?
Де поліція та кіберполіція? Хто контролює відкритий роздріб забороненої продукції, онлайн-продаж та дотримання вікових обмежень?
Це вже не просто справа окремих правопорушень.
Якщо дані Kantar правильно відображають реальність, це свідчить про те, що держава фактично втратила контроль над значною частиною ринку підакцизних товарів. Найбільший парадокс полягає в тому, що незважаючи на зростання кількості заборон, обсяги нелегальних товарів тільки збільшуються.
"Телеграф" звернеться до БЕБ, ДПС, Держмитслужби та МВС з проханням надати роз'яснення щодо їхньої оцінки масштабів нелегального ринку, а також чому тривала боротьба з цією проблемою досі не принесла суттєвих результатів.
Проте це лише початок оповіді. Після того, як ми з'ясуємо, "який розмір чорного ринку?", з'являється ще більш захоплююче питання: хто постачає товари для цього ринку, хто управляє роздрібною торгівлею і які доходи отримують учасники цього процесу?
У наступній частині "Телеграф" розповість, як побудована система збуту нелегальних вейпів, через які компанії та торгові точки проходить продукція і чому ринок, який формально майже повністю перебуває поза законом, продовжує працювати практично у відкриту. Не перемикайтеся.
#
