Знайомий нам світ підійшов до завершення. На його місці виникає нова реальність, - зазначив польський політик Чех.

#Політика

Польський державний діяч, історик і журналіст, колишній депутат сейму Польщі двох скликань Мирослав Чех у бесіді з ведучим програми "Студія Захід" Антоном Борковським поділився своїми думками про геополітичні трансформації у світі, а також про зовнішню політику президента США Дональда Трампа і переговори, пов'язані з російсько-українським конфліктом.

Мені цікаво обговорити нову американську дипломатію під керівництвом нового президента та його адміністрації. В день інавгурації Трамп не упустив можливості підписати кілька указів, які впливають не лише на внутрішні справи США, але й на глобальну американську допомогу. Ситуація в Європі наразі дуже напружена, і це зрозуміло, адже Трамп тепер має завдання балансувати між різними аспектами, зокрема, з тим, що ми звикли називати "старим світом".

Він уже розпочав цей процес. Ще в період його першого терміну ми зрозуміли, що Трамп прийшов, щоб порушити усталений порядок, який сформувався після Другої світової війни. Цей порядок базувався на міжнародному праві, особливо після завершення Холодної війни. Наразі цього порядку вже не існує.

Тобто пост'ялтинський світ ми вже поховали, точніше Трамп разом з Путіним. У них паралельні треки, але пост'ялтинський світ поховано.

Ще не поховано, але в намірі.

Проте могилу все ж таки вирили.

Путін, звичайно, це намагається зробити. В Трампа були величезні наміри й бажання, щоб в цю могилу, яку викопав Путін, весь світ заштовхати.

Але дійсність є настільки складною і багатогранною, - коли тобі здається, що простими рішеннями можна вирішити проблеми, які накопичувалися десятиліттями, а то й століттями, то так просто не буває. Навіть Трамп, який говорить, що він очолює найпотужнішу державу світу, не є всесильним.

Якою мірою Трамп матиме вплив на ситуацію з російсько-українською війною? Він подає різноманітні сигнали, які ми намагаємось зрозуміти. Трамп може ставити певні вимоги, але, з іншого боку, Путін також має свої козирі, якими може загрожувати Трампу.

Трамп усвідомив, і це вже чітко видно з його останніх висловлювань, зокрема під час світового економічного форуму в Давосі, що він потрапив у пастку, заявивши про можливість завершення війни за 24 години. Це просто неможливо, адже така ситуація означала б одне - безумовну капітуляцію України. Виглядає так, що він намагається тиснути на Україну, співпрацюючи з Кремлем, щоб домогтися її капітуляції.

Трамп не для того став вдруге президентом Сполучених Штатів, щоб бути підлеглим Путіну.

Трамп не хоче цього визнавати, адже він вважає себе найбільшим політиком у світі. Але реальність зовсім інша. І що? Чи прийшов би він з пропозицією: "Українці, прийміть "стамбульські умови", запропоновані Путіним"? А українці б відповіли: "У нас інша думка, ми не підемо на поступки, адже у нас є свій потенціал, численна армія та суспільство, яке стало ще більш згуртованим за ці 11 років війни. Крім того, Україна має підтримку союзників у Європі".

Ніхто не відміняв той факт, що Великобританія залишається одним з найближчих союзників України. Нещодавно ці дві країни уклали угоду про столітнє партнерство, що стало історичним моментом для України.

Як тільки я зауважу британську ескадрилью в Кропивницькому, тоді зможу вважати, що ця угода набрала чинності.

Звичайно, на столі зараз лежать і питання ескадрильї. Тобто Трамп зрозумів, що за 24 години миру не вийде. Тепер почав говорити Келлог, який є його спеціальним посланником до України та до Росії, про 100 днів, а то й про пів року.

А то і до кінця року.

А то і до кінця року, тому що Трамп відповів на запитання, зазначивши, що війна буде наступного року, і сказав: "Йдіть до Путіна і питайте в нього". Різка зміна, тобто реальності ніхто не скасовував.

Зараз відбувається серйозний глобальний процес, за яким треба слідкувати, що США не зійдуть зі своєї програми. Набагато більшу роль у фінансуванні підтримки України як в економічному плані, так і у військовому плані, має грати Європа.

Сполучені Штати більше не бажають продовжувати фінансування "парасольки" безпеки, яка була створена ще з часів Другої світової війни. Спочатку вона охоплювала західну Європу, а згодом, після розпаду Радянського Союзу, і центральні регіони.

Річард Гренелл, радник з особливих доручень при адміністрації Дональда Трампа, висловив свою думку щодо Марка Рютте, колишнього прем'єр-міністра Нідерландів, який наразі займає посаду генерального секретаря НАТО. Він підкреслив, що Рютте підтримує ідею прийняття України до НАТО, і запитав, чому США повинні нести витрати за це. Мені подобається цей підхід.

Однак мене турбує цей підхід: якщо Португалія, Угорщина, Словаччина і Польща не зможуть покрити всю вартість, адже справа стосується не лише фінансів, а й постачання амуніції та озброєння.

Зараз перейдемо і до амуніції, і до озброєння, але є факт - американці виводять 20 000 контингенту з Європи.

Одну п'яту частину.

Це безсумнівно. По-перше, необхідно знайти заміну для існуючих ресурсів. По-друге, озброєння включене до стратегічних планів НАТО, і європейські держави підтвердили свою підтримку. Генеральний секретар НАТО та міністр оборони Німеччини неодноразово зазначали, що Росія може стати загрозою для країн НАТО протягом наступних 4-5 років. Це вказує на те, що країнам знадобляться не лише боєприпаси та озброєння, а й підготовлені військові сили та інші ресурси.

Європа має бути готовою відбивати цю агресію. Тобто це серйозна історія після суттєвого скорочення американського контингенту в Європі. Сьогодні це одне скорочення, а післязавтра - друге. Потім країни Балтії, Сувалки й так далі. Це серйозна російська погроза.

Не лише країни Балтійського регіону, такі як Естонія, Латвія та Литва, а також Фінляндія та Швеція залишаються в полі зору. Норвегія та Данія також висловлюють серйозні побоювання щодо своєї безпеки.

У Балтійському морі вже спостерігається майже конфліктна ситуація.

Прем'єр-міністр Швеції сказав: "Ні стан війни, ні стан миру", тобто маємо таку ситуацію.

Проте повернімося до питання, що протягом наступних 4-5 років слід бути готовими до різних викликів. Важливо зазначити, що багато серйозних політичних діячів – як європейських, так і з НАТО, а також американських – підкреслюють, що найефективнішим і найекономічнішим способом для Європи та Заходу протистояти цій загрозі є зміцнення військового потенціалу України. Це дозволить Україні зайняти більш вигідну позицію під час переговорів з Росією.

Тут ми звертаємося до Путіна, чий погляд на світ виявляється доволі спрощеним. Як колишній чекіст, він впевнений, що завдяки своїй мережі впливу та агентів зумів захопити половину Заходу і частину Америки, вважаючи, що все це знаходиться під його контролем.

Путін, на мою думку, вважає, і до цього є певні свідчення, що Трамп ще з початку своєї першої виборчої кампанії є його "ресурсом".

Невідомо, чи мав Путін на Трампа якісь компрометуючі матеріали, чи ні. Проте один із західних аналітиків зауважив важливий аспект, відзначивши: "Перемога Трампа на виборах позбавила всіх побоювань, пов'язаних із його минулим та можливістю наявності у когось на нього компромату".

Сьогодні - це інший Трамп, який говорить Росії: "Слухай, або тепер укладаєш угоду, або чекають тебе санкції, мита і так далі". Друге - коли він говорить, щоб задумалися про долю Каддафі чи якогось іншого диктатора, то вони всі в Росії, думаю, в стані шоку, що почути таке від Трампа, за перемогу якого відкривали шампанське. Тобто ситуація змінилася абсолютно кардинально.

Необхідно уважно стежити за політичною ситуацією, враховуючи, як розвиватиметься допомога Україні та присутність американських сил на Європейському континенті, а також динаміку на фронті. Важливо також звертати увагу на коментарі керівників різних інституцій. Адже Трамп — це один персонаж, а Маск — зовсім інший. Це все теж є частиною великого шоу.

Уявляю собі, що якби прем'єр-міністр Польщі чи України вчинив щось подібне в Капітолії, це призвело б до хвилі обурення. Водночас у США це сприйняли б просто як прояв ексцентричності молодого мільярдера.

Так не є. Маск зараз назбирає проти себе таку непогану когорту ворогів, у нього будуть свої проблеми. Я називаю зараз цей момент - "атаки шоку і відчаю".

Конфронтація з реальністю вже відбулася як для Трампа, так і для його команди. Його спеціальний представник планував відвідати Київ ще до інавгурації, щоб Трамп міг 20 січня оголосити: "Ось мій план миру! Я зателефоную Путіну і скажу: "Хочу досягти угоди". Проте, Келлог так і не вирушив у поїздку, адже я маю 100 днів на дії. Пентагон підтвердив, що військова підтримка Україні продовжується.

Проте нові пропозиції від адміністрації Трампа можуть виявитися вдвічі менш об'ємними.

Ні, тепер Рютте висловлює свої погляди на те, як все повинно виглядати.

Проте це точка зору Рютте.

Рютте передасть те, що почув від Трампа та його команди. Обговорюється питання постачання зброї, але фінансувати це повинні європейці - така концепція. Тут немає нічого особистісного, лише бізнес. Наразі основна загроза, яка не пов'язана з американською військовою підтримкою Україні, полягає в тому, що Трамп почав натякати на територіальну цілісність деяких країн: "Гренландія повинна бути нашою", "Панамський канал має належати нам". Це викликає занепокоєння - в яких рамках ми зараз опинилися? Весь світовий порядок може виявитися під загрозою.

Світ, який ми розуміли й знали, закінчився. Тепер формується новий світ.

Я хочу зазначити, що в Україні щось подібне траплялося після 1919 року, коли слова влади мали більше значення, ніж закони. Це все призвело до певних наслідків, які були незворотними.

Це ще не кінець.

Проте все змінилося 24 лютого 2022 року. Держава існує. Суспільство та держава об'єднали свої зусилля на підтримку Збройних Сил у боротьбі з російською агресією.

Ніхто не відмовлявся від нової "осі зла". Іран уклав угоду про стратегічне партнерство з США та Росією. Північна Корея підтримує Путіна всіма можливими способами. Китай продовжує свою підтримку Росії, і, більше того, невдовзі після інавгурації Трампа, Сі Цзіньпінь або Путін зв’язалися один з одним, щоб обговорити спільні плани. Офіційно Китай підтвердив намір посилити співпрацю з Росією. Отже, це питання залишилося актуальним.

Клуб диктаторів та авторитарних режимів об'єднався і кинув виклик демократичним країнам світу. Байден відповідав на це в один спосіб. Трамп пробує використовувати методи, якими користуються диктаторські режими, щоб якось цей світ по-новому впорядкувати.

Повернемося до концепції Трампа, яка ілюструє зміни в геополітичних акцентах — Панамський канал, Гренландія. Мене турбує, що в нинішніх умовах спостерігається трансформація не лише інформаційних, а й смислових аспектів нової американської адміністрації. Вони усунули значну частину представників попередньої команди, які були частиною традиційного американського діпстейту, зокрема генералів, розвідників і контррозвідників, що займалися формуванням глобального порядку денного для США. Це може призвести до переходу в так званий напівконтрольований режим.

По-перше, те, що Трамп почав займатися Панамським каналом, Гренландією засвідчує те, що значна частина цього діпстейту і політичної еліти прийшла до висновку - є загроза базовим інтересам США ще з доктрини Монро: на півкулі, де є Північна Америка і Південна Америка, - це наше і вам до цього зась. Виявилося, що світ вже пройшов інший шлях - це не твоє. В Арктиці дуже серйозні зміни відбулися і будуть відбуватись. Чому Ніколай Патрушев вийшов з посади секретаря ради національної безпеки та оборони РФ і став тільки радником Путіна?

З морських питань.

Отже, що стосується морських питань, це означає визначення нового пріоритету для російської держави, подібно до другої п'ятирічки Сталіна. Слід пам'ятати, що саме в цей період Сталін мав намір створити найбільший океанський флот у світі, включаючи лінкори та авіаносці. Проте ці плани так і не втілилися в реальність, і це вже інша історія. Але самі наміри були досить амбітними.

У Путіна також є амбіції щодо створення військових баз в Арктиці. Як я пам'ятаю, у їхньому стратегічному плануванні ще десять років тому вони вже визначили, що Арктика стане об'єктом освоєння. Наразі Росія уклала угоду з Китаєм для спільних дій у цьому регіоні. Це частина їхнього довгострокового плану. У відповідь на це Трамп зазначив, що США не можуть дозволити, щоб хтось контролював Панамський канал.

Суецький канал відійшов від британського контролю, проте Сполучене Королівство поки що утримується від коментарів.

Це одне. Друге - чи Європа має більше за себе подбати, тут і про безпековий момент. Звичайно, це інтерес України, не лише Сполучених Штатів, тому що Україна має себе віднайти в новій безпековій реальності.

Треба віддати належне президенту Зеленському, який це дуже чітко і виважено артикулює, вживаючи міцних аргументів: "Чекайте, в мене мільйонна армія. Наступна армія - французька, в якої 200 тисяч, а британці - 100 з чимось тисяч. І що? То так має виглядати безпекова конструкція, що я на собі маю це тримати?".

Америка змінює свою роль — це безперечний факт. Вона вже не буде нести таке ж навантаження, як раніше. Отже, давайте зберемося і обговоримо це питання. Я вважаю, що це дуже конструктивний підхід.

Нам необхідно знайти шлях до "американського серця", зокрема, до Трампа. Я не впевнений, які у нас є підстави для цього, але у Орбана вони точно є. Трамп має з ним зустрічі на його ранчо. Чи був Орбан запрошений на інавгурацію Трампа?

Так, був. А ви на інавгурації були? Ні, не був. Чому ж так? Бо у мене була важлива пресконференція в Будапешті, де я мав говорити про досягнення Угорщини на посту голови Європейської Ради. Це ж справжня епохальна подія, чи не так? Хоча, звичайно, з інавгурацією Трампа не порівняти. А хто з європейських представників там був?

Мелоні.

Прем'єр-міністр Італії, яка за п'ять днів до своєї інаугурації відвідала ранчо, де її тепло зустріли. Під час візиту обговорювалися питання бізнесу, геополітики та багато інших тем. Чи можна вважати її союзником України?

Хорошо.

Я до чого веду, що треба відійти від умовно спрощених схем, вийти з цього, бо світ - інший. Більш-менш названі інтереси США, які сформовані та названі Трампом. Зараз є період такого їхнього штурму. Ми у шоку від цього всього, але виходить державний секретар Марко Рубіо, неостання людина зараз в США, і заявляє про те, що мають відбутись перемовини про мир в Україні. Наша позиція - Україна має бути самостійною, суверенною державою і мир має бути стійким, щоб через два-чотири роки знову не відновилася війна. Влаштовується це Україну? Повністю! Тоді до чого йдемо? А це так звані гарантії безпеки України.

Путін наразі висуває лише один варіант – продовження ескалації, а, можливо, навіть її посилення. Інших пропозицій з його боку немає. Які ж сигнали можна прочитати з його дій?

Не пропонує. Патрушев сказав, що давайте робити розмови тільки на двох.

Без Європи. Адже Європа - розколота, за версією Патрушева, завдяки Фіцо та Орбану. Для Патрушева це був аргумент.

Ні, такі доводи не можуть бути прийняті.

Путін відчуває себе настільки сильним, бо, по-перше, перемагає на фронтах України. Друге - половина Європи його, третє - він каже: "Трамп, ти ж хочеш знищити Європейський Союз, хочеш вийти з НАТО, то давай домовлятися". А далі продовжує: "Ну чекай, я хочу, щоб ти уклав мир з тим Зеленським". Йому Україна асоціюється з суцільними проблемами.

Якими були причини першого імпічменту Трампа? Він намагався отримати від президента Зеленського інформацію, що могла б зашкодити синові Байдена.

По-друге, Україна не дала йому зробити великої справи з Путіним у 2016 році і тепер те саме у другій каденції.

Більше того, Трамп та його команда усвідомили, що немає простих рішень, і що він не може дозволити собі ухилятися від відповідальності не лише за вихід з Афганістану, але й за інші виклики. У випадку з Афганістаном, там розпалася ціла система, і не було кому підтримувати антиталібанський уряд. А як це виглядає в Україні? Уявіть, що Америка вирішила б відійти і заявила: "Ну що ж, Україно, капітулюй". А українці у відповідь запитали б: "Трамп, чому ми маємо це робити?"

Але він все-таки планує зустрітися з Путіним, спочатку буде телефонний дзвінок, а потім зустріч - візаві.

Хай збираються. І що? Не буде розмови без України про Україну, тому що це б означало, що є розмови про Європу без Європи. Такого не буде, бо це б означало розпускання НАТО та всього іншого. Це тоді була б ломка така, що сам Трамп не втримався б у своїй Америці.

Путін буде готовий міняти свою концепцію ескалації в російсько-українській війні?

Ні, це не так.

Отже, чи буде продовжувати рухатися до завершення?

Звичайно. У цьому нестабільному світі є один незмінний фактор, що залишається постійним, - це погляди Путіна на глобальні події. Його підхід до війни в Україні, прагнення знищити країну та продовжити агресію є єдиною стабільною основою. Він вважає, що світ слід поділити не на дві, а на три частини, причому Європа має належати йому, а не Америці. Таким чином, ми маємо чітку стабільність. І цю стабільність представляє опір України.

Отже, світ можна сприймати через призму трьох основних регіонів: Латинська та Південна Америка асоціюються зі Сполученими Штатами, Європа опинилася під впливом Кремля, а Південно-Східна Азія - під контролем Китаю. А як щодо Африки?

Не так. Росія дуже жорстку заяву зробила по Панамському каналу: "Не пробуйте!". Росія - молодший партнер Китаю на добрі та погані часи, вже цей перерозподіл відбувся. Це тільки Трампу здавалося, що він такий великий, тому може зробити подібний перерозподіл.

Вся політична і геополітична ситуація складається так, що великий перерозподіл світу почався з війни Росії проти України, спроби знищення Української держави.

Відповідь на це питання знаходиться в Україні. Якщо Україна вистоїть і отримає надійні гарантії безпеки, що Росія більше не наважиться нападати, це створить можливості для нового світового порядку. В противному випадку, ми можемо стати свідками етапу значної нестабільності в різних куточках світу.