Законодавчий процес в Україні та Європейському Союзі: як відмінності у підходах впливають на бізнес-середовище.

У березні 2026 року Україна отримала від Європейського Союзу три фінальні переговорні кластери. Ми вперше в історії маємо повний перелік умов, які потрібно виконати для вступу в ЄС.

Ключове питання полягає не лише в адаптації українського законодавства до acquis communautaire - правової системи Європейського Союзу. Значно важливішою є зміна самої логіки державного управління і законотворення: перехід від переважно реактивної моделі до системи довгострокового, процедурного та прогнозованого регулювання.

Для підприємництва це охоплює набагато більше, ніж просто юридичні аспекти. Це стосується якості економічної ситуації, перспективи стратегічного планування та ступеня довіри до державних органів.

Українська модель: Гнучкість як реакція на виклики кризи.

Українська система законотворення формувалася в умовах постійної турбулентності - політичних трансформацій, економічних криз, війни та необхідності швидкої координації з міжнародними партнерами. У таких умовах швидкість ухвалення рішень часто ставала важливішою за тривалі процедури.

Ця модель суттєво посилила здатність держави реагувати на постійні виклики, проте водночас викликала труднощі для бізнес-середовища через високий ступінь регуляторної непередбачуваності.

На практиці це виявляється у одночасній реєстрації кількох альтернативних законопроєктів, значних змінах між етапами читання, внесенні правок під час парламентських обговорень та недостатній оцінці довгострокового регуляторного впливу. Як наслідок, бізнес змушений інвестувати не лише в свій власний розвиток, а й у безперервний моніторинг змін у законодавстві, юридичний супровід та оцінку ризиків.

Процес розгляду законопроєкту №11416-д, який передбачає підвищення податків восени 2024 року, став яскравим прикладом нестабільності. У зв'язку з потребою термінового покриття бюджетного дефіциту, документ зазнавав численних змін під час обговорення. Це створювало для бізнесу кілька місяців невизначеності стосовно майбутнього податкового навантаження, ускладнюючи фінансове планування на наступний рік.

Проблема полягає не лише в самих змінах правил, а в обмеженій прогнозованості цих змін. Для інвестора регуляторна непередбачуваність фактично працює як додаткова премія за ризик. Чим вищою є ймовірність різкої зміни умов, тим дорожчим стає капітал. Через це український бізнес історично часто працює в короткостроковій логіці, бо великі інвестиційні проєкти потребують прогнозованості на роки вперед.

У результаті ми маємо ситуацію, де дозволити собі вплив на законотворення і швидку адаптацію до нових вимог може переважно великий бізнес, а малому та середньому часто залишається лише реагувати на прийняті без нього рішення.

Європейська перспектива. Процес як складова економічної стійкості.

У країнах Європейського Союзу система прийняття законів організована за зовсім іншими принципами. Тут головна увага приділяється не стільки швидкості ухвалення рішень, скільки їхній передбачуваності. Європейська модель ґрунтується на переконанні, що стабільність правових норм є важливим економічним ресурсом. Це дозволяє бізнесу ефективно планувати інвестиційні проєкти, прогнозувати витрати та отримувати доступ до більш вигідного капіталу.

Це добре помітно на прикладі Іспанії. Європейське законодавство тут інтегроване в національну правову систему та має пріоритет у сферах компетенції ЄС, що створює високий рівень правової визначеності та розуміння, що базові правила не будуть суттєво змінені внаслідок короткострокової політичної кон'юнктури.

Одним із ключових інструментів є Memoria del Analisis de Impacto Normativo (MAIN) - обов'язковий аналітичний документ, який супроводжує законодавчі ініціативи уряду. Він включає обґрунтування необхідності прийняття певної норми, аналіз альтернативних рішень і прорахунок витрат і вигод для бізнесу та суспільства.

По суті, мова йде про механізм попередньої оцінки наслідків ще до прийняття рішення, що істотно зменшує ймовірність виникнення регуляторних змін, здатних призвести до непередбачуваних витрат для економічної системи.

Додатковим чинником у цьому процесі є Державна рада Іспанії, яка проводить аналіз законопроектів з точки зору їх юридичної якості, узгодженості та відповідності конституційним нормам і стандартам права ЄС. Хоча висновки цієї ради не завжди є обов'язковими для виконання, їхній вплив на якість законодавства виявляється значним. Крім того, слід зазначити, що зазвичай передбачено перехідний період для адаптації до нових норм, що дозволяє заздалегідь переглянути фінансові моделі, оцінити нові витрати та внести корективи в інвестиційні стратегії.

Це пояснює, чому в ряді країн Європейського Союзу стабільність регуляторного середовища для інвесторів часто має таку ж значущість, як і величина податкового тиску.

Що це означає для України?

Зараз Україні важливо переймати європейські практики та брати їх за основу власних підходів до законотворення. Важливо сформувати для українських підприємців середовище з прогнозованими податковими стратегіями, постійними консультаціями з бізнес-асоціаціями та низькими регуляторними ризиками.

Слід не просто формально виконати переговорні умови, а перейти від економіки короткого горизонту до нової моделі взаємодії бізнесу та держави.

Авторка Тетяна Лисенко є практикуючою експерткою у сфері українського та міжнародного оподаткування, а також співвласницею компанії UCBI.