Віктор Карабан, уродженець Волині, вступив до лав 100-ї окремої механізованої бригади на початку повномасштабного вторгнення. Він активно боровся в боях у районах Бахмута, Куп'янська, Лимана, Очеретиного та Торецька. Навесні 2026 року через проблеми зі здоров'ям військовий змушений був завершити службу. Після демобілізації він повернувся до своєї колишньої діяльності, започаткувавши новий магазин.
Він поділився своїм бойовим досвідом, адаптацією до мирного життя та започаткуванням власної справи в інтерв'ю для Суспільного.
Віктор Карабан служив у мотопіхотному батальйоні 100-ї окремої механізованої бригади, був головним сержантом роти. 24 лютого 2022 року перебував на Волині.
"Вранці пролунав вибух, а вже ввечері ми отримали зброю. Ми з карабінами приїхали, усе в багажник накидали. Не знали, що нас чекає, говорили про можливе вторгнення з боку Білорусі. Ми звернули на це увагу," - поділився військовослужбовець. Він зазначив, що вже наступного дня їх підрозділ вирушив на схід України, і першим пунктом для них став Бахмутський напрямок.
"Перший день на війні - ми виїхали з наших білоруських лісів у напрямку Бахмута, Часового Яру і тримали Бахмутський напрямок. Те, як ми туди заїхали і скільки там вибухів на одну годину, з такого життя переїхати туди - це вже було шоком. І з першого дня моя рота пішла на штурм", - каже Віктор.
Читати далі: "Щоб заглушити звуки вибухів, ми вмикнули музику на максимальній гучності," - розповідає прикордонник з Волинської області, відомий під псевдонімом Хасан.
Протягом служби він відвідав, зокрема, такі місця, як Бахмут, Куп'янськ, Лиман, Серебрянський ліс, Очеретине та Торецьк.
Військовослужбовець зазначає, що його цивільні навички виявилися надзвичайно корисними на фронті. Раніше він працював м'ясником, і цей досвід допомагає йому в службі.
"Я з 25 років ріжу свиней. І запахи для мене там практично були всі знайомі. Людям, які цього не робили, було важко, бо коли ми зайшли перший раз у ті ліси, це все смерділо трупами. Після боїв заходимо - море трупів", - розповів ветеран.
У 2025 році Карабан переїхав до Луцька з огляду на проблеми зі здоров'ям. А навесні 2026 року він залишив військову службу через отриману інвалідність.
Ветеран зазначає, що повернення до мирного життя стало можливим завдяки підтримці родини, дітей і власного бізнесу. "Справжня реабілітація - це сім'я та діти", - впевнений Віктор Карабан.
Після повернення з армії він знову зайнявся бізнесом, який започаткував до початку великої війни. Для підтримки свого підприємства ветеран отримав 1,5 мільйона гривень у вигляді гранту від Українського ветеранського фонду в рамках програми "Варто". Півроку тому він успішно запустив новий магазин.
Чоловік зазначає, що для багатьох ветеранів адаптація до мирного життя є нелегким процесом. Дехто з його товаришів, після звільнення з армії, вирішив знову стати на службу.
"Безліч моїх товаришів, повернувшись додому, відчувають себе загубленими і знову вирішують повернутися на службу. Серед моєї роти також є кілька осіб, які переїхали сюди і продовжують службу в Краматорську. Протягом п'яти років вони зрозуміли, що їм потрібно робити", – ділиться своїми думками ветеран.
Читати ще: Одна з візитівок Волині: як працює ветеранський бренд чаю Travka
Під час служби Віктор Карабан разом зі своїм товаришем мріяли про те, як після закінчення війни куплять мотоцикли. Коли вони були на Торецькому напрямку, Віктор натрапив на оголошення про продаж мотоцикла і вирішив втілити свою давню мрію в життя.
"Колись я разом із кумом перебував поблизу Бахмута, де точилися запеклі бої. Я тоді сказав: якщо ми вийдемо з цього живими, купимо собі мотоцикли, і це стане нашим найкращим способом відновлення. І ось, перебуваючи в Торецьку, я натрапив на мотоцикл на одному з каналів. І я зробив свій вибір", - поділився своїми думками ветеран. Ще до початку повномасштабного вторгнення Віктор Карабан висадив біля свого дому власний ліс. Він розповідає, що там росте близько 150 дерев, більшість з яких – сосни та берези. Його дружина посадила верби, а також подружжя вирощує калину, яблуні та сливи.
Тепер це місце стало для ветерана важливим способом відновлення після пережитих жахів війни. "Цей ліс завжди приносить мені радість, я приходжу сюди, і він заспокоює мою душу. Спочатку, коли я повернувся, уникнув лісів. Я провів усі ці роки серед посадок та лісів, і природа не приваблювала мене зовсім. Військовим хочеться ближче до цивілізації, до людей. А ліси, поля, гриби, Карпати – ні, це точно не для мене в перший рік", - ділиться своїми відчуттями Віктор Карабан.
Говорячи про майбутнє України, ветеран зазначає, що очікує завершення війни та повернення українських територій.
"Я думаю, що війна закінчиться в один день, якоюсь несподіванкою. І бачу, що якщо все буде так відбуватися, як зараз, то я думаю, що ми повернемо всі наші території і, напевно, Крим повернеться швидше, ніж Донбас", - міркує ветеран.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, аби першими дізнаватись найактуальніші новини Волині, України та світу
#
