доктор економічних наук, доктор бізнес-адміністрування (DBA), професор університету
Країни, які постійно знаходяться під впливом геополітичних викликів, дуже уважно ставляться до розвитку свого наукового потенціалу. За майстерної державної політики наука перетворюється на інструмент стримування супротивника, не менш потужний, аніж конвенційна або навіть ядерна зброя.
Так виглядає стратегічне уявлення про науку в контексті національної безпеки країн, які за різними обставинами стикаються з геополітичними та безпековими викликами протягом останніх кількох десятиліть. Варто звернути увагу на кількість дослідників на 1 мільйон населення, що є відображенням державної політики у сфері національної безпеки та бачення держави щодо значення науки.
Стратегічне бачення уряду Південної Кореї викликає захоплення, оскільки країна змогла значно збільшити кількість науковців серед свого населення. За цим показником Південна Корея суттєво випереджає Польщу, що є учасником Східного флангу НАТО, у кілька разів, а також перевершує підсанкційний Іран більш ніж у десять разів і практично у двадцять разів - Україну, яка протягом багатьох років залишається геополітичною буферною зоною.
Цікавим є той момент, що Україна є єдиною з чотирьох згаданих країн, яка з часу здобуття незалежності демонструє негативну тенденцію в цьому показнику. Це відбувається на фоні суттєвого зменшення населення країни!
Зверніть увагу на Іран - геополітичний тиск на країну починаючи з 2000 років видав на-гора відповідну реакцію уряду країни - зростання наукомісткості за часткою науково-дослідних працівників серед загалу населення країни.
Це кардинально відрізняється від ситуації в Україні, де навіть 2014 рік, з усіма його викликами, пов’язаними з гібридною агресією Росії, не зміг зупинити негативну тенденцію у розвитку людського капіталу в науковій сфері. Можливо, представники влади не усвідомлювали загроз безпеці України, або ж не визнавали значення науки для національної безпеки. Або ж вони просто не розуміли ані одного, ані іншого.
Аналіз фінансування наукових досліджень державою, через що відбувається якісне використання людського капіталу, його розвиток, виявить аналогічну проблему - якщо в країнах Європи державні видатки на науку складають близько 270 євро на одного мешканця, то в Україні - лише близько 10 євро!
В Південній Кореї цей показник перевищує 320 євро, що в 32 рази більше, ніж в Україні. Проте, ВВП на душу населення в Україні менший у 6 разів у порівнянні з Кореєю. Це вказує на значне недофінансування науки з боку держави.
Отже, наукоємність валового внутрішнього продукту України на душу населення є в шість разів нижчою, ніж у Південній Кореї! Якщо врахувати також, що кількість науковців-дослідників в Україні становить майже в 20 разів менше ніж у Південній Кореї, чи це не ставить під загрозу національну безпеку нашої країни?
Країни, які стикаються з тривалими та складними геополітичними викликами, шукають шляхи для розвитку через наукові інновації. Це включає як нарощування наукового потенціалу, так і збільшення частки наукових витрат у валовому внутрішньому продукті, що свідчить про зростання інвестицій у науку.
Розглянемо Ізраїль і Південну Корею: за останні три десятиліття ці держави істотно підвищили частку наукових досліджень у своєму валовому внутрішньому продукті, збільшивши її більш ніж удвічі – до 5% та 5,5% відповідно.
На сьогодні Польща та Іран демонструють рівень наукоємності свого ВВП, що перевищує показники, зафіксовані наприкінці 90-х – на початку 2000-х років. Протягом останніх двох десятиліть та десяти років відповідно, обидві країни показують стійку тенденцію до зростання наукоємності свого валового внутрішнього продукту.
Яке місце займає Україна у цій ситуації? Ми спостерігаємо стабільну, але протилежну тенденцію: з 2004 року в нашій економіці спостерігається процес денаціоналізації науки, що проявляється у зменшенні витрат на наукові дослідження як частки від ВВП. Найбільш вражає тривалість цього явища - вже понад 20 років.
Це є сутність стратегії економічного прогресу держави, яка передбачає зменшення ролі науки?
Хто з причетних до управління державою за останні 20 років на різних рівнях може довести ефективність стратегії "денаукомізації" економіки країни, якщо ж це не можливо, то тоді пояснити мету такої "передової" стратегії?
Колеги з Ізраїлю, Південної Кореї, Польщі й Ірану вірогідно щось не розуміють, якщо вперто йдуть іншим шляхом.
#Бізнес #Росія #Польща #Іран #Україна #Європа #Південна Корея #НАТО #Геополітика #Капітал (економіка) #Економіка #Євро #Стратегія #Валовий внутрішній продукт #Наука #Ядерна зброя #Ізраїль #Національна безпека #Агресивна війна #Фланг
