Як штучний інтелект впливає на кіберзагрози в електронній комерції та які заходи слід вжити бізнесу.

Сергій Колозенко — український IT-підприємець, творець і головний ідеолог компанії MEGASITE.

AI прискорює пошук вразливостей і кібератаки. Які ризики це створює для e-commerce та як підготувати бізнес до нових загроз.

Штучний інтелект пришвидшує здійснення атак і зменшує час реагування.

Бізнес поступово все більше впроваджує інтеграційні рішення, сторонні платформи та цифрові засоби для автоматизації процесів продажу, маркетингу і внутрішніх операцій. Кожна нова технологія робить роботу більш зручною, але водночас створює нові загрози для безпеки. Кібератаки стають усе більш автоматизованими. Якщо раніше виявлення вразливостей вимагало значних зусиль з боку фахівців, то сьогодні багато з цих завдань виконуються за допомогою інструментів штучного інтелекту.

Для e-commerce це особливо небезпечно, оскільки сучасний інтернет-магазин рідко складається лише із сайту. Зазвичай це десятки інтеграцій із CRM, платіжними системами, службами доставки, маркетинговими сервісами та мобільними застосунками.

Кожна така інтеграція створює додаткову точку входу. ШІ значно спрощує пошук старих помилок у коді, аналіз публічних репозиторіїв, бібліотек та API. Якщо кілька років тому після появи нової вразливості бізнес мав більше часу на оновлення системи, то зараз масове сканування сайтів може початися практично одразу після публікації інформації про проблему. Тому головна загроза для e-commerce у 2026 році -- це не лише окремий хакер, а автоматизовані атаки, які здатні швидко знаходити слабкі місця в коді, API та конфігурації серверів.

Швидка розробка на базі штучного інтелекту не завжди гарантує безпеку процесу.

На ринку вже з'явилася велика кількість товарів, розроблених переважно за допомогою штучного інтелекту. Сам по собі АІ не є негативним чинником, навпаки, він ефективно сприяє автоматизації різних процесів. Однак проблеми можуть виникнути, коли бізнес ухвалює рішення про те, що штучний інтелект здатен повністю замінити команду розробників. Відсутність експертної перевірки коду значно підвищує ризик виникнення вразливостей.

Архітектура продуктів, розроблених переважно з використанням штучного інтелекту, може містити суттєво більше потенційних уразливостей. Це пояснюється тим, що AI здатен генерувати код, який функціонує, але не завжди враховує всі аспекти безпеки. Додатково, багато користувачів не мають чіткої уяви про те, які саме ділянки коду потребують додаткової перевірки.

Окремий ризик виникає, коли один штучний інтелект створює код, а інший його перевіряє. У цій схемі може здаватися, що контроль є надійним, проте на практиці ніхто не може гарантувати, що критичні помилки будуть виявлені. Іноді трапляються навіть зовсім елементарні недоліки. Наприклад, API-ключі, токени або інші конфіденційні дані можуть ненавмисно залишитися на стороні frontend. Це означає, що будь-яка особа, яка перегляне код сторінки, матиме змогу отримати доступ до цих даних.

Я переконаний, що в найближчі роки ми станемо свідками численних випадків зламу та витоків даних у продуктах, розроблених за концепцією "все за допомогою AI". Штучний інтелект може бути ефективним інструментом, якщо його використовує досвідчений розробник. Однак він не повинен повністю замінювати команду, яка відповідає за архітектуру, безпеку та якість продукту.

Безпека закладається в основі архітектури веб-сайту.

В сучасних методах кібербезпеки важливо уникати принципу "автоматичної довіри". Навіть якщо користувач або сервіс вже зареєстровані в системі, це не означає, що їм слід надавати безумовний доступ до всіх її функцій. Це особливо актуально для електронної комерції, де інтернет-магазини включають численні ролі та інтеграції: покупці, менеджери, адміністратори, CRM-системи, служби доставки, платіжні системи та мобільні додатки. У разі компрометації одного з цих компонентів, він не повинен автоматично надавати доступ до всього проєкту.

На практиці це означає, що контролювати права доступу слід не лише під час входу до системи, але й при виконанні будь-яких важливих дій. Наприклад, працівник може мати можливість переглядати замовлення, але це не означає, що він має право змінювати ціни, експортувати дані про клієнтів чи створювати нових адміністраторів. Найкраще впроваджувати такі механізми ще на етапі проектування системи. Якщо спочатку розробити систему з думкою "головне, щоб працювало", а потім намагатися додати елементи безпеки, це зазвичай виявляється значно дорожчим рішенням.

Помилка, скоєна однією особою, не повинна ставити під загрозу розвиток бізнесу.

Немає жодної організації, яка б була повністю захищена від випадків, коли працівник ненавмисно відкриє підозріле повідомлення або натисне на фішингову ссылку. Саме тому необхідно створювати систему, що дозволяє уникнути ризику для всього бізнесу через помилку окремої особи.

Наприклад, експорт даних клієнтів, налаштування нових адміністраторів або зміна умов оплати повинні регулюватися окремо і вимагати додаткового підтвердження. Також важливо правильно розподілити права доступу серед працівників. Якщо один з акаунтів буде скомпрометований, це не повинно призвести до втрати контролю над усім проєктом.

План дій має бути підготовлений ще до виникнення першого інциденту.

Розробка плану дій на випадок інцидентів є необхідною ще до виникнення проблем. У випадку критичних ситуацій команда повинна бути добре обізнана щодо відповідальних осіб за доступи, розташування резервних копій і способів оперативного відновлення роботи системи.

Після здійснення атаки необхідно негайно зібрати журнали подій, проаналізувати обсяг проблеми та виявити причини інциденту. Це дозволить запобігти виникненню подібних ситуацій у майбутньому.

Для електронної комерції безладні дії після кібератаки можуть обійтися так само дорого, як і сам інцидент. Чим більш підготовленою є компанія, тим швидше вона зможе відновити свою діяльність і знизити ризики для своєї репутації та фінансових втрат.