В Одесі колишні військові, які повернулися з полону, заснували кондитерську справу під назвою "Cream Story".

Вони захищали Маріуполь, витримали неймовірні труднощі під час ворожого полону, а повернувшись додому, вирішили допомогти відновити економіку України. Ветерани російсько-української війни Микита і Михайло заснували в Одесі власну кондитерську компанію.

Досліджуйте бойовий шлях чоловіків, їхні прагнення та причини, що спонукають їх рухатися вперед, у наступному матеріалі.

Вони обидва з Донеччини. З перших днів повномасштабної війни долучилися до оборони Маріуполя. Михайло - у складі морської охорони прикордонної служби, Микита - у лавах Національної гвардії. Згадують, наскільки запеклими були бої: ворог атакував місто з усіх видів озброєння.

Микита Селютін, учасник війни між Росією та Україною:

Для мене було складно бачити тих дідусів, бабусь, дітей, жінок, які сидять в таких самих бункерах, як і ми, але в них немає ані зброї, ані їжі, ані тепла, ані підтримки, ані зв'язку - от на це мені було дивитись найважче.

Далі — полон. Микита провів три роки в російських в'язницях, тоді як Михайло залишався там на пів року довше. Відомо, що підрахувати кількість військових злочинів, скоєних агресором, надзвичайно складно.

Михайло Карась, учасник російсько-українського конфлікту:

На наших очах стріляли хлопців. Прийомка була і ті, котрі були вже дуже "трьохсоті" - їх стріляли, або тих, хто огризався: ну, тобто вони не змогли зламати його і щоб інші це не бачили - вони просто вбивали його і все.

Жахливі побиття, тортури під час допитів, безперервний голод і холод. Микита пам’ятає, що найбільшою мукою під час його ув'язнення стало відвідування лазні: навіть у цьому місці тюремники не залишали шансів на спокій, продовжуючи знущання.

Микита Селютін, учасник війни між Росією та Україною:

Ти стаєш під душем, вмикаєш крижану воду, і поки мийся, відчуваєш, як твій організм піддається шоку - це триває всього десять секунд. Тебе наче паралізує легкий електричний удар. Хоча сила струму незначна, напруга досягає вражаючих двадцяти тисяч вольт. У цей момент шкіра відчуває пекучий біль.

Проте зламати волю не вдалося. Чоловіки діляться: вони знаходили сили завдяки думкам про своїх близьких, а також завдяки гумору та підтримці товаришів.

Михайло Карась, учасник російсько-українського конфлікту:

Коли ти в умовах, де важко знайти навіть кусень хліба, і ділиш його з товаришем, який поряд з тобою, це справжнє братерство. Ти, можливо, залишаєш шматок під подушкою вночі, і коли він його знаходить і їсть, його радість свідчить про справжню підтримку та взаєморозуміння. Саме так я бачу суть побратимства.

Минулого року, в рамках обміну, Михайло та Микита повернулися до України. Спочатку вони проходили лікування в лікарнях, де і познайомилися, а згодом стали друзями. Більше того, вони вирішили об'єднати свої зусилля і створити спільний бізнес. Полон не став на заваді їхньому успіху.

Микита Селютін, учасник війни між Росією та Україною:

Ми також пройшли через реабілітаційні програми, які включали лікарні та спеціалізовані центри. Паралельно з цим ми активно шукали проекти для інвестицій, прагнучи не лише вкласти капітал, але й активно займатися розвитком бізнесу в цій сфері.

Так виникло кондитерське виробництво з назвою "Cream Story". Тут пропонують широкий асортимент тортів, тістечок, десертів і печива, які постачаються в кав'ярні, ресторани та магазини. Основна стратегія полягає в тому, щоб спочатку виготовляти невеликі партії продукції, але зосереджуватися на високій якості. Після того, як продукт здобуде популярність, планується розширення бізнесу.

Михайло Карась, учасник російсько-українського конфлікту:

Ми дотримуємось чітких стандартів: якщо ми використовуємо масло, то це саме масло, якщо шоколад, то це справжній шоколад, а не просто какао. Наша виробнича потужність не є надто великою, тому ми можемо забезпечувати високу якість продукції та постійно контролювати її.

У майстерні трудяться досвідчені кондитерки. Вони відзначають, що працювати під наглядом ветеранів для них дуже зручно. Адже ці хлопці сповнені креативності, енергії та здатні надихати своїм ентузіазмом.

Марія Михайлова, шефиня-кондитерка:

Існує думка, що хлопці, які повернулися з фронту, повинні бути засмученими і втомленими. Проте насправді це надзвичайно оптимістичні молоді люди, які завжди дивляться вперед з надією. Вони бачать своє майбутнє яскравим у нашій країні, і це надзвичайно мотивує.

Одеський осередок Ветеранського корпусу активно підтримує хлопців у розвитку їхнього бізнесу. Фахівці організації пропонують юридичні та психологічні консультації, а також допомагають розширити клієнтську базу. Тому підприємці радять своїм побратимам: якщо у вас є мрія започаткувати власну справу, не бійтеся і сміливо реалізовуйте свої ідеї.

Михайло Карась, учасник російсько-українського конфлікту:

Ветерани можуть звертатися до Ветеранського корпусу, який знаходиться в їхньому місті. Вас там вислухають, вам там дадуть пораду або ви там познайомитеся з тими, хто допоможе вам або поділяє вашу думку.

Микита Селютін, учасник війни між Росією та Україною:

Вірю, що ми можемо стати чудовим прикладом для ветеранів та тих, хто звільнився або вийшов із армії, демонструючи, як розпочати новий етап у цивільному житті. Це життя може бути сповнене радості, творчості, краси та привабливості – воно може мати безліч відтінків і можливостей.