Україна створює нову інфраструктуру для розвитку факторингу.
Сергій Савчук, керівник Департаменту методології регулювання небанківських фінансових установ Національного банку України, поділився інформацією про основні зміни в законодавстві та можливі наслідки реформи для розвитку факторингових послуг в Україні.
Факторинг дозволяє бізнесу перетворити свою торговельну дебіторську заборгованість на джерело обігових коштів. Це має особливе значення для української економіки в умовах війни, адже затримки з платежами та порушення в ланцюгах постачання зростають потребу компаній у ліквідних ресурсах.
У той же час, колишня модель регулювання не забезпечувала належного рівня правової визначеності, необхідного для істотного розвитку торговельного факторингу.
Норми виявилися розірваними, відсутній був чіткий механізм для відкритої перевірки передачі прав вимоги, а невизначеність лише збільшувала юридичні ризики та знижувала бажання фінансових установ надавати таку підтримку.
Реформа факторингу трансформує цю структуру. Її основна мета полягає не лише у регулюванні конкретної фінансової послуги, а й у перетворенні торговельної дебіторської заборгованості на стабільний і передбачуваний актив для отримання фінансування.
Ця модель допоможе зменшити юридичні ризики, стимулювати конкуренцію на ринку та забезпечити більший доступ для бізнесу, особливо для малих і середніх підприємств, до фінансування оборотних коштів.
У перспективі це має підтримати ліквідність українських підприємств і стійкість ланцюгів постачання.
Простір для вашої реклами
Нещодавно Верховна Рада затвердила у другому читанні та в цілому вдосконалений законопроєкт № 13007-д, який вносить зміни до законодавства, що регулює діяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО), Національного банку України (НБУ) та інститутів спільного інвестування (ІСІ).
Законопроєкт покликаний зробити виведення проблемних банків з ринку чіткішим і менш затратним. Він надасть більше повноважень НБУ як забезпеченому кредитору, запровадить механізм взаємодії між неплатоспроможними та приймаючими банками, удосконалить обмін інформацією між НБУ та ФГВФО, зокрема щодо банківської таємниці.
Окрім того, зростають вимоги до капіталу фінансових установ відповідно до стандартів Європейського Союзу, а також вдосконалюється регулювання в областях кібербезпеки, грошових транзакцій та колективного інвестування.
#Інвестиції #Європейський Союз #Законодавство #Економіка України #Ризик #Реклама #Національний банк України #Банк #Конкуренція (економіка) #Інвестиційний фонд #Банківська таємниця #Фонд гарантування вкладів фізичних осіб #Оборотний капітал #Бізнес #Факторинг (фінанси) #Капітал (економіка) #Ринкова ліквідність #Обіг (валюта)
