Угода на суму 750 мільярдів доларів: чому інвестори скептично ставляться до енергетичних стратегій Європейського Союзу та Сполучених Штатів.

7 серпня в офіційний обіг вступили оголошені президентом США Дональдом Трампом дзеркальні торгові мита на товари з інших країн. Як зазначає Bloomberg, середній рівень цих мит зріс з минулорічних 2,3% до рекордних 15,2%, що є найвищим показником з часів Другої світової війни.

Згідно з інформацією, опублікованою виданням The Washington Post на основі урядових матеріалів, адміністрація президента США використовує тарифи та пов'язані з ними переговори не лише для зменшення торгового дефіциту, але й для досягнення більш глобальних цілей. Серед них — забезпечення національної безпеки та захист інтересів американського бізнесу. Це включає в себе збільшення витрат на оборону союзників, стримування китайського впливу, а також просування специфічних умов на ринках і тиск на інші країни з метою блокування екологічних ініціатив, які можуть зменшити попит на нафту та природний газ, в сфері постачання яких провідну роль займають американські експортери.

Погодження таких специфічних умов дозволило Євросоюзу домовитися з Дональдом Трампом про митні ставки на базовому рівні 15% замість 30%, що здається м'яким рішенням порівняно з "досягненнями" Бразилії (50%) та Швейцарії (39%).

Для запобігання загостренню торгової війни, президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн уклала політичні угоди зі Сполученими Штатами, які передбачають, зокрема, закупівлю американських енергоносіїв на вражаючу суму в $750 млрд протягом наступних трьох років. Проте, експерти висловлюють сумніви щодо реалістичності реалізації цих домовленостей.

Mind аналізував фактори, що викликають скептицизм щодо трансатлантичної угоди, а також вивчав реакцію бізнес-спільноти та сигнали, які ринок отримав стосовно майбутнього російського газу в контексті політичних угод між ЄС і США.

Відколи стало відомо, що енергетика є частиною нової торговельної угоди між США та ЄС, на ринку не вщухають суперечки щодо її реалізації. Напруженості додає й те, що текст документа, підписаного Урсулою фон дер Ляєн і Дональдом Трампом, не оприлюднено. Тому деталі про його змістовне наповнення ринок дізнається із суперечливих чиновницьких коментарів, які ще більше ускладнюють оцінку ситуації.

У своїй заяві Урсула фон дер Ляєн підкреслила, що угоди зі Сполученими Штатами сприятимуть Європейському Союзу у прискореному відмовленні від закупівель російського газу. "Ми все ще отримуємо занадто великі обсяги російського зрідженого природного газу", - зазначила вона, також вказавши на продовження постачання російської нафти.

Віцепрезидент Європейської комісії Марош Шефчович зазначив, що стратегічні зобов'язання Європейського Союзу передбачають інвестиції в обсязі 750 мільярдів доларів "в енергетичний сектор". Ці кошти будуть використані для закупівлі нафти, природного газу, ядерного палива та новітніх технологій "протягом президентства Трампа, а можливо, і після його завершення". Крім того, очікуються ще 600 мільярдів доларів приватних інвестицій в американську економіку.

Багато експертів вважають, що обсяги енергетичної співпраці, зазначені в угоді між США та Європою, виглядають малоймовірними.

Анн-Софі Корбо, експертка з міжнародного газового ринку з Центру глобальної енергетичної політики Колумбійського університету, підкреслює, що ці угоди є безглуздими.

"Я вже не раз звертала увагу, що Білий дім має проблеми з цифрами - і, схоже, так само і Єврокомісія. Або ж вони просто не наважилися суперечити президенту Трампу", - написала вона у своєму коментарі на LinkedIn.

Для виконання своїх зобов'язань Європейський Союз повинен буде імпортувати 60% усіх енергетичних ресурсів зі Сполучених Штатів, беручи до уваги дані 2024 року. Це вимагатиме потроїти обсяги закупівель, враховуючи зміни валютних курсів. Згідно зі статистикою ЄС, наразі Сполучені Штати постачають половину імпортованого зрідженого природного газу, близько 15% нафтопродуктів і близько третини вугілля.

"Навіть якщо весь газ, що імпортується до ЄС (як у вигляді зрідженого природного газу, так і через трубопроводи), буде надходити з США, у 2024 році витрати не перевищать 100 мільярдів євро. У 2022 році, під час піку енергетичної кризи, Європейський Союз витратив більше ніж 250 мільярдів доларів на закупівлю газу через високі ціни, але зараз країни блоку не мають наміру знову потрапляти в таку ситуацію", - підкреслила Анн-Софі Корбо.

Вона зазначила, що для виконання зобов'язань Європейському Союзу слід суттєво наростити обсяги імпорту, залучаючи ресурси з інших держав. Крім того, необхідно, щоб ціни на вуглеводні стабільно підвищувалися. Такі умови суперечать не лише прагненню ЄС зменшити витрати на енергію, але й ініціативам Трампа щодо зниження цін на нафту.

"Для виконання домовленостей ЄС і США потрібно змінити напрямок майже всієї світової торгівлі енергоносіями. Це неможливо. Тому $750 млрд - цифра гарна, але нереалістична", - сказав Воррен Паттерсон із банку ING у коментарі The Wall Street Journal.

Як йдеться в публікації видання Semafor: "Невідомо також, звідки у Сполучених Штатів візьметься додатковий газ. Термінали США для експорту ЗПГ уже працюють на повну потужність. Декілька нових - на етапі будівництва й запрацюють лише за кілька років. Але за цей час споживання газу в Європі стабілізується, а тому зростання імпорту є малоймовірним".

Щодо впровадження новітніх ядерних технологій з США, зокрема малих модульних реакторів, Європейський Союз покладає на них великі надії. Проте ці технології наразі перебувають на стадії тестування, і точний термін їх готовності до комерційного використання залишається невідомим.

Загальний обсяг імпорту зрідженого природного газу до Європейського Союзу, мільярди кубічних метрів.

Значною проблемою у практичному втіленні енергетичних домовленостей Євросоюз і США, укладених на вищому політичному рівні, є те, що рішення про закупівлі ухвалює приватний бізнес, а не уряди.

"ЄС не має окремого бюджету для прямої закупівлі енергії, тож це доведеться здійснювати через приватних покупців. І єдиний ефективний механізм, щоб їх підштовхнути, - це субсидії. Але щойно з'являється такий сигнал, ринки починають діяти на випередження. Ми вже були в такій ситуації, коли Німеччина розглядала можливість субсидування поповнення газових сховищ, і трейдери почали використовувати очікувані потоки собі на користь, одержуючи надприбутки від спекулятивних операцій", - пояснив Mind один із газових трейдерів, що працює на міжнародному ринку.

Інший потенційний варіант, на який він вказав, - це регуляторна дискримінація конкурентних постачальників, до якої можуть вдатися уряди країн ЄС.

"Проте це може негативно вплинути на наші стосунки з важливими партнерами. Зокрема, з Норвегією, яка перетворилася на одного з найнадійніших постачальників газу через трубопроводи для ЄС, замінивши російський "Газпром". Це також може поставити під загрозу вже існуючі довгострокові угоди", - зазначив співрозмовник Mind.

Проте, як зазначила Анн-Софі Корбо, існуюча регазифікаційна інфраструктура в Європі вже перевищує реальні потреби в газі. Навіть якщо виникла б можливість для будівництва нових терміналів, незрозуміло, чи збільшення залежності ЄС від американського газу відповідає довгостроковим стратегічним інтересам союзу.

"Конфлікт між Росією та Україною яскраво виявив небезпеки, пов'язані з надмірною залежністю від одного політично неоднозначного постачальника. Європейський Союз опинився у новій пастці, пов'язаній із ризикованою залежністю від викопних енергоресурсів," - зазначає Лорі ван дер Бург, керівниця з державного фінансування в організації Oil Change International.

Ед Кокс, аналітик ринку зрідженого природного газу та редактор Independent Commodity Intelligence Services, підкреслив, що Європейський Союз все більше залежить від газу зі США. Він прогнозує, що протягом наступних п'яти років Сполучені Штати "зможуть зберегти і навіть розширити свою присутність на європейському ринку через відсутність російських поставок".

Однак, за словами експерта, ідея річного обсягу закупівель ЄС у $250 млрд здається нереалістичною. На сьогодні "важко уявити", як лише американський ЗПГ здатен забезпечити такий високий показник у рамках угоди Білого дому з Євросоюзом.

Згідно з інформацією від Straits Research, у 2024 році глобальний ринок зрідженого природного газу (ЗПГ) оцінювався в 128,44 мільярда доларів, а в 2025 році прогнозується, що він досягне 162,86 мільярда доларів.

Після того, як кілька аналітиків висловили скептицизм щодо можливості реалізації угод між Дональдом Трампом і Урсулою фон дер Ляєн, офіційні представники обох сторін зробили свої коментарі у відповідь.

"Не фокусуймося лише на цифрах!" - закликали представники Єврокомісії під час брифінгу для журналістів щодо енергетичної угоди зі США на суму $750 млрд, згідно з інформацією видання Montel.

Для підвищення обсягів імпорту зрідженого природного газу зі США, Брюссель також вивчає варіант використання електронної платформи AggregateEU, призначеної для координації спільних закупівель та транскордонного обміну газом, яка була заснована у 2022 році. "Якщо з'явиться попит та зацікавленість з боку ринку, це питання може бути обговорене вже у вересні," - зазначили представники Європейської комісії.

Також, за їхніми словами, угода із США не суперечить кліматичним цілям ЄС, які включають юридичні зобов'язання країн блоку скоротити викиди парникових газів і споживання викопного палива до 2030 та 2050 років. "Це жодним чином не вплине на наші цілі декарбонізації. Угода діє лише три роки, і не більше трьох років", - акцентували в ЄК.

Однак у інформаційному бюлетені Європейської комісії зазначається, що угода відкриває можливість постачання зрідженого природного газу з США для європейських компаній на значно подовжений термін - з 2025 по 2050 рік.

Висловлюючи думки щодо поширених сумнівів стосовно реалістичності закупівель американських енергоносіїв на суму $750 млрд, які передбачені угодою між Вашингтоном і Брюсселем, представник адміністрації президента США в інтерв'ю для Axios зазначив: "Це угода, яку підтримав Європейський Союз. Президент Трамп зберігає за собою право переглядати митні ставки у випадку, якщо країни не дотримуватимуться своїх зобов'язань".

Це також може означати прямий сигнал від Вашингтону для ринку, що відновлення російського газового експорту до ЄС, про який час від часу говорять окремі політики, є неприйнятним сценарієм, який суперечить ідеї розвитку взаємовигідної співпраці Європи й Білого дому.

Як повідомляв Mind, ЄС має намір остаточно відмовитися від імпорту російського газу до початку 2028 року, але може змістити цей термін на більш ранній строк - уже на січень 2027 року.