Турецькі "обговорення" без суті.

професор порівняльної політології Києво-Могилянської академії

Хоча президент України Володимир Зеленський заявив про свою готовність взяти участь у переговорах у Туреччині, і президент США Дональд Трамп сподівається, що на зустрічі в Стамбулі будуть присутні як Зеленський, так і Путін, я не вірю, що російський лідер відвідає це місто.

Існують моменти, коли зустрічі між лідерами можуть стати каталізаторами змін у ситуації. Трамп вважає, що такі зустрічі мають значення. Проте важливо усвідомлювати, що навіть якщо б відбулася зустріч між Зеленським та Путіним, навряд чи вона могла б призвести до значних зрушень. Причини криються в суттєвих розбіжностях між сторонами. Вирішити ці питання під час однієї зустрічі, особливо з огляду на складні стосунки між Путіним, який виступає в ролі агресора, і Зеленським, що представляє країну, яка зазнала агресії, є практично неможливим.

Загалом тема переговорів в Стамбулі для обох сторін - це як "гаряче вугілля", яке кожен намагається перекинути іншому. Ніхто не хоче виглядати перед Трампом таким, хто не сприяє переговорам. Тому і Україна, і Росія тут воліють перекинути відповідальність одна на одну.

За словами деяких аналітиків, існує ймовірність, що в переддень оголошеної дати (15 травня) Росія може влаштувати напад на Україну.

Отже, Зеленський може опинитися в обставинах, які унеможливлять його візит до Туреччини. Або, з іншого боку, російська сторона може організувати провокацію на своїй території, після чого Путін заявить, що українці здійснюють напад, і тому поїздка стане неможливою.

Такий варіант розвитку подій не можна виключати, але, думаю, Путін все ж намагатиметься переконати Трампа в іншому. Зараз РФ намагається показати "готовність" до прямих переговорів. Але, аби пояснити, чому Путіну особисто не потрібно їхати до Стамбулу, росіяни будуть використовувати різні витівки, про які ми вже давно знаємо. Приміром, вони можуть сказати, що зустріч лідерів має бути підготовленою. Або, що перша зустріч не повинна бути одразу на найвищому рівні. Також можуть заявити, що не можуть зустрічатись з президентом, який нібито не є легітимним...

Крім того, тепер вони заявляють, що мова йде про "відновлення" діалогу в Стамбулі, що стартував у 2022 році і який, за їхніми словами, був зупинений Україною. Отже, російська сторона знову почне висувати вимоги, які були актуальні у 2022 році.

Деякі вважають, що Путін міг би розглянути можливість укладення перемир'я, оскільки це могло б зняти з нього значний тягар, пов'язаний із військовими витратами.

Можливо, це дійсно так. Путін, безумовно, має інтерес у цьому питанні, але лише на своїх умовах, адже він прагне зберегти контроль над захопленими територіями та Запорізькою атомною електростанцією тощо. Тому, вважаю, що він прагне розпочати "переговори" виключно для показу. Мовляв, переговори тривають, тому знімайте з мене санкції.

Слід усвідомлювати, що в рамках цієї моделі він буде пропонувати Трампу звичні бізнес-можливості — розробку рідкоземельних елементів у Росії, використання арктичних ресурсів, зведення "Трамп тауер" у Москві — все, що здатне його задовольнити. У той же час Росія продовжуватиме свої бомбардування України. Саме такий підхід до "переговорів" вигідний для Путіна. Наразі він діє саме в цьому руслі.

На жаль, попри всі дії Росії, її небажання дійсно йти на перемир'я, Трамп ніяк не наважиться бодай посилити санкції проти неї. Дуже шкода, що президент США не може зайняти рішучої позиції та увесь час іде на поступки росіянам. З його боку домінує підхід, що Росія йому потрібна як глобальний гравець, аби розв'язувати питання в інших регіонах, наприклад, на Близькому Сході чи в переговорах з Іраном. Трамп досі вважає, що зможе "відірвати" Москву від Пекіна, хоча приїзд Сі на парад у Москві, показує зворотне...

Тому, думаю, буде продовжуватись дипломатична боротьба.