Повітряні тривоги у Харкові лунають цілодобово - майже кожні пів години, російські обстріли - щодня. Попри це все у місті пульсує життя. Напівпорожні понівечені квартали межують із затишними кав'ярнями та ресторанами. У місті контрастів чисто, все є і навіть театр дає вистави.
Донбас Реалії (ініціатива Радіо Свобода) відвідали Харків, щоб дослідити, як місто намагається не просто існувати, а й процвітати, перебуваючи всього за близько 20 кілометрів від лінії фронту.
Російські збройні сили постійно обстрілюють місто, використовуючи ракети, керовані авіаційні бомби, ударні безпілотники та дрони FPV.
Попри це у Харкові працюють громадський транспорт, лікарні, підземні школи, бізнес і комунальні служби.
У парку місцева жителька Дар'я заколисує у візочку малюка. Розповідає, що через постійні обстріли державні дитячі садки не працюють. Під час повітряної тривоги вони залишаються вдома, однак за першої можливості все одно виходять з дитиною на прогулянки.
"Намагаємося вихоплювати такі моменти й усе одно їхати до парку, тому що неможливо не гуляти, не виходити з дому взагалі", - каже вона.
"Мешканці Харкова вже адаптувались, можна стверджувати. Так, на жаль, здається, що ми, напевно, втрачаємо розум. До цього просто неможливо звикнути, як зазначає інший місцевий житель Євген."
У бесіді з журналістами Донбас Реалії, мер Харкова Ігор Терехов зазначив, що з початку повномасштабного вторгнення Росії місто зазнало значних втрат. Він підкреслив, що серед усіх великих міст України Харків зазнав найбільших руйнувань.
"На жаль, Харків перебуває під постійними обстрілами... Буває по-різному насправді. Буває більше, буває менше, але практично кожного дня ми перебуваємо під обстрілами", - каже міський голова Ігор Терехов.
На початку масштабного конфлікту багато жителів Харкова залишили своє місто, проте згодом значна частина з них повернулася, і цей процес триває й досі.
"Коли ми виїжджали, у мене було велике бажання залишитися. Моя мама була категорично проти, і саме вона наполягала на поверненні. Тепер ми раді, що знайшли можливість повернутися назад," - ділиться враженнями місцева мешканка Євгенія.
Згідно з інформацією Ігоря Терехова, до 24 лютого 2022 року чисельність населення Харкова була близько двох мільйонів осіб, що підтверджували дані перевезень у метрополітені та інші "індикатори, які відображають реальну ситуацію". Однак наразі, за словами мера,
FPV-дрони - нова загроза для Харкова
У травні цього року в Харкові зафіксували перші інциденти, коли російські FPV-дрони атакували цивільні та поліцейські автомобілі. Ці безпілотники проникають у місто з різних напрямків.
. Деякими ділянками місцева влада наполегливо рекомендує не пересуватись.
"Коли над нами пролітали "шахеди", тоді, хоч-не-хоч, ми ховалися. А так - працюємо. Стріляють - ми працюємо. Та й із сиреною (під час повітряної тривоги - ред.) ми працюємо", - каже бригадир ТОВ "Дорожнє покриття" Олександр, який саме встановлює антидронові сітки.
"Дощ той самий нас не лякає. Ми почали взимку, вже звикли, а спека нас уже не злякає точно", - додає він.
Харків постійно зазнає атак новими типами російських ударних безпілотників, такими як "Італмас", "Молнія" і "Бандероль", здатними досягати практично будь-якої локації в місті.
"Швидко залишайте вулицю, адже над вами пролітає дрон. Поспішайте, не гайте часу!"
Поліцейський, працюючи у Харкові на місці наслідків атаки російської "Бандеролі" по цивільних авто, почув по рації, що вулицею, де він живе з родиною, летить FPV-дрон. Поліцейський почав терміново зв'язуватись із дружиною, це вдалося не з першого разу. Донбас Реалії стали свідками цієї ситуації.
У травні російські війська активізували свої атаки на автозаправні станції в Харківській області та в самому Харкові. У зв'язку з цим, більшість АЗС почали використовувати антидронові сітки для захисту, вимикають освітлення в нічний час, а під час оголошення повітряних тривог зупиняють обслуговування клієнтів.
"Якщо ми не почнемо танцювати, нічого не зміниться."
На центральній площі Харкова кілька разів на тиждень збираються городяни, переважно старші, щоб потанцювати. Організаторка зустрічей Надія Новікова розповідає: на початку повномасштабної війни харків'яни боялися виходити з дому. Тоді вона запросила знайомих на танці, п'ятьох людей, але згодом охочих ставало дедалі більше.
"Люди, звісно, спочатку були незадоволені й засуджували, що йде війна, люди гинуть. Я все це розумію, у мене зять служить, і взагалі я все це розумію, але якщо ми не будемо танцювати, нічого не зміниться, правда?", - риторично запитує Надія.
На думку Віри, яка приходить на танці, ці зустрічі стали для багатьох шансом на декілька годин забути про війну.
"У наші складні часи, коли навколо панує хаос, це справжня відрада. Ми відвідуємо це місце двічі на тиждень, щоб зберегти рівновагу, - розповідає жінка. - Я теж працюю, у нас знищили підприємство, але ми намагаємось триматися."
Серед постійних відвідувачів танців на площі - 95-річний Георгій Петрович. Він жартує, що приходить "подивитися на дівчат" та каже, що під час обстрілів уже не ховається.
"А куди мені ховатись? І мені вже втрачати нічого. Я не ховаюсь. У мене старша дочка в лікарні. У мене внуки ж воюють. Одна на фронті, а молодший онук - спеціаліст із дронів, він бере участь у підготовці спеціалістів", - ділиться чоловік.
Зникло 300 тварин, більшість території зазнала значних руйнувань. Відновлення "Фельдман Екопарку" розпочинається.
На початку повномасштабного вторгнення Росії "Фельдман Екопарк", що знаходиться в околицях Харкова, зазнав суттєвих пошкоджень через російські обстріли. Як повідомила прессекретарка парку Олена Клименко,
Протягом перших 199 днів масштабного конфлікту парк зазнавав регулярних атак, внаслідок чого понад п’ять тисяч тварин було евакуйовано до інших зоопарків в Україні та за її межами.
"На жаль, ми також зазнали втрат. Внаслідок трагедії загинули 300 тварин, і це сталося не лише через уламки. У нас, наприклад, є інші причини. Крім того, ми зазнали втрат серед людей: шестеро працівників і волонтерів, які пожертвували своїм життям, щоб врятувати цих тварин," - зазначає Олена Клименко.
Екопарк поступово відновлюють. Відремонтовані вольєри знову відкривають для тварин, а відвідувачі можуть побачити, зокрема, лемурів, шимпанзе, орангутанга та новонароджене тигреня.
Адміністратор Екопарку Юрій Гошовський повідомляє, що після кількох років, коли практично не було потомства, тварини знову почали розмножуватися.
"Останні кілька років у нас спостерігається справжній бебі-бум. У перші роки війни, наприклад, альпаки майже не розмножувалися. У нашій Долині альпак, 2022, 2023 та 2024 роки виявилися безплідними. Проте з минулого року, починаючи з нового сезону, у нас з'явилося п'ять чи шість нових альпак," - ділиться він новинами про молоде покоління екопарку.
З деякими тваринами можна взаємодіяти — годувати їх та гладити. Олена Клменко зазначає, що така взаємодія має дуже хороший вплив як на дітей, так і на дорослих.
"У нас дуже часто реабілітаційна програма відбувається. Для діток з особливими потребами - вадами слуху, порушенням зору. Ми дозволяємо заходити, і настільки відчуття дарують тварини їм, що виходять люди з зовсім іншим виразом обличчя, іншим відчуттям внутрішнім. І це настільки приємно. Іноді приїжджають хлопці - ДСНС, серйозні, які на обстрілах [працюють]. Вони спочатку досить затиснуті, але заходять сюди - потіскали їх, і виходять як хлоп'ята, такі радісні - ми гладили лемура!", - розповідає вона.
За її твердженнями, тварини, подібно до людей, поступово пристосувалися до умов війни.
"Якщо вибухи лунатимуть на відстані, люди, ймовірно, не звернуть на це уваги. Проте, якщо вони стануться поблизу, це може викликати у деяких людей здригання або зміни в їхній поведінці," – зазначає прес-секретарка екопарку.
Харків знову став прихистком для евакуйованих
Завдяки постійним обстрілам з КАБів та атакам FPV-дронів, жителі прифронтових населених пунктів все частіше залишають свої домівки та евакуюються до Харкова.
Втікаючи від обстрілів у надії знайти хоч якийсь захист, Харків знову перетворився на великий притулок для тих, хто залишився без нічого.
Згідно з інформацією, наданою міським головою Ігорем Тереховим, на сьогодні в Харкові мешкає приблизно 219 тисяч осіб, які були вимушені залишити свої домівки.
"Ці особи опинилися в ситуації без будь-якого забезпечення. Без житла, без особистих речей, а в багатьох випадках і без документів. Проте вони свідомо вирішили, що їхнім домом стане Україна, і свідомо обрали Харків як своє місце проживання," - зазначає Терехов.
Щодня бригади швидкого реагування, що належать до Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ), виконують важливі завдання. Існують також національні товариства Червоного Хреста, одне з яких функціонує в Україні з 1993 року під назвою Товариство Червоного Хреста України. Хоча МКЧХ не здійснює керівництво національними товариствами і вони не є його підрозділами, ці організації дотримуються принципів всесвітнього руху, сплачують внески міжнародній Федерації Червоного Хреста та діють згідно зі своїми статутами і законодавством країни. Вони також співпрацюють із поліцією для евакуації людей з населених пунктів, що опинилися близько до зони бойових дій.
Працівник підрозділу Гарік зазначає, що з кожним новим днем процес евакуації стає все більш ризикованим.
"Якщо є така можливість, доцільніше виїхати заздалегідь, аби уникнути ризиків для себе та нас. Адже щоразу в'їжджати стає дедалі важче", – зазначає він.
Сергій, ще один член команди швидкого реагування, ділиться, що більшість його товаришів по службі до початку війни не мали медичної освіти. Вони об'єдналися завдяки спільному бажанню надавати допомогу людям.
"Кожен, хто працює в загоні швидкого реагування, це людина з великим серцем, перш за все... І ми всі розуміємо, що ми їдемо і ризикуємо життям. Для нас мотивація, мабуть, така, що ти їдеш і ти рятуєш людину", - пояснює він.
Незважаючи на безперервні атаки, Харків не втрачає свого ритму життя. Волонтери зазначають, що в місті спостерігається зростання населення.
"Я висловлю свою думку так: ті, хто залишився в місті, напевно, мають глибоку прихильність до нього. Це, безумовно, основна причина, чому вони не виїжджають. Вони активно допомагають, беруть участь у різних ініціативах. Відчуття мотивації жити у своєму рідному місті є дуже сильним. Саме це, на мою думку, спонукає людей об'єднуватися", - міркує Гарік.
(Текст до публікації підготувала Вікторія Жук) можна перефразувати так: (Підготовку тексту для публікації здійснила Вікторія Жук).
#Росія #Україна #Місто #Донецький вугільний басейн #Радіо «Свобода» #Харків #Кав'ярня #Харківська область #Волонтерство #Міський голова #Тварина #Дощ #Міжнародний комітет Червоного Хреста #Громадський транспорт #Старший #Ракета #Поліція #Танець #Міжнародний рух Червоного Хреста та Червоного Півмісяця #Швидкісний транспорт #Альпака #Оскільки #Передня лінія #Заправна станція #Імператорська російська армія
