Стратегічна розмова між Китаєм та Європейським Союзом: виклики та можливості для співпраці.

Стратегічний діалог Китай-ЄС під час саміту в Пекіні 24-го липня 2025 року характеризується закладанням Китаєм фундаменту для нової багатополярної економічної системи, побудованої на власній автономності та захищеності від західного тиску й стратегічного стримування. Китай сприймається ЄС як партнер, але водночас як конкурент і системний суперник. При цьому внаслідок дедалі агресивніших виступів Пекіна на міжнародній арені та більш репресивних дій усередині країни, аспект "системного суперника" набуває особливого значення.

З одного боку, спостерігається небажання Пекіна формалізувати співпрацю з відверто антизахідними країнами (такими як РФ, Іран і КНДР), які він використовує для дестабілізації сил та ослаблення демократичного блоку. З іншого боку, Китай активно зміцнює стратегічне партнерство з Москвою, зокрема через посилення військової та військово-технічної співпраці. Варто зазначити, що КНР постачає понад 76% машинобудівних верстатів для російського оборонно-промислового комплексу, що підвищує впевненість Кремля в здатності реалізувати свою агресивну політику.

Позиція Європейського Союзу: Україна як вирішальний чинник.

Ми також є свідками ставлення Брюсселем розбудови взаємин із Китаєм у пряму залежність від позиції останнього стосовно ситуації в Україні. При цьому в ЄС усвідомлюють небажання КНР до політичної взаємодії, яка залишає у фокусі уваги лише економічну складову. Крім того, ЄС відмовився від концепції "зміни через торгівлю", за якою економічні зв'язки з авторитарними режимами виступають інструментами їхньої лібералізації та демократизації. Певною мірою ускладнюється формування єдиної позиції ЄС щодо діалогу з КНР внаслідок відмінності позицій окремих держав-членів об'єднання (Угорщина) з цього питання через конфлікт їхніх національних інтересів із загальноєвропейськими.

Для керівництва Євросоюзу ключовими темами для обговорення під час саміту є неприйнятність рівня підтримки, яку Китай надає Росії, а також його позиція щодо "недопущення поразки РФ" з перспективою поглиблення співпраці. Цю позицію пояснюють побоюваннями втрати контролю над ядерним арсеналом Росії в разі її невдачі. Брюссель розглядає можливість зняття обмежень на китайські товари на європейському ринку в обмін на зменшення проросійської політики, а також можливість залучення китайських компаній до відновлення України після війни. У свою чергу, Китай зацікавлений в активізації двостороннього економічного співробітництва та інвестиційних можливостей на фоні вразливості ЄС перед непередбачуваністю американської політики.

Обмеження, глобальна політика та надії щодо Китаю

Китай став об'єктом як прямого, так і непрямого впливу в останньому, вже 18-му пакеті санкцій Європейського Союзу, спрямованих проти Росії. Декілька китайських компаній і фінансових установ були внесені до чорного списку, внаслідок чого Міністерство торгівлі КНР висловило своє невдоволення цим рішенням. Нові обмеження, які впроваджує ЄС, зокрема заборона нафтопродуктів, отриманих з російської нафти і перероблених у третіх країнах, також можуть мати непрямий вплив на Китай. Хоча не передбачається жодних значних змін у "партнерстві без обмежень" між Пекіном і Москвою, Брюссель сподівається на певні обережні кроки, такі як посилення контролю за митними та фінансовими потоками товарів подвійного призначення. Як одна з найбільших економік світу та значний геополітичний актор, Китай має певні зобов'язання впливати на інші держави, дотримуючись міжнародного права та працюючи над усуненням загроз у сфері безпеки.

Використання миротворчої риторики Китаєм для підвищення своєї міжнародної легітимності в ролі відповідального глобального гравця матиме сенс лише за умови суворого дотримання принципів ООН. Країни демократичного табору підтримують політику "одного Китаю", що не заважає інтересам КНР у відношенні територіальної цілісності. Китаю вигідніше налагоджувати партнерські відносини з Європою, ніж робити агресивні заяви. Стабільна і безпечна Європа стане надійним союзником КНР на тривалий термін. Реалізація глобальних стратегічних цілей КНР можлива лише в рамках тісної співпраці та стратегічного партнерства з розвиненими європейськими країнами, з обов'язковим дотриманням принципів суверенітету, територіальної цілісності та безпеки, які неодноразово підкреслювались Пекіном як офіційна позиція. Тому для Європи актуальною є обрана Китаєм модель миру, заснована на діалозі, без вдавання до сили, з акцентом на рівноправність і суверенітет, що повинно поширюватися на всі країни, без винятків.

Водночас світова спільнота очікує від Китаю чіткої позиції щодо агресії Росії проти України та готовності Пекіна взяти на себе важливу відповідальність за дотримання міжнародного права і підтримку незалежності України, включаючи її суверенітет. Китай повинен переглянути свою участь у російських агресивних планах, відмовившись від підтримки агресора. Закупівля енергоресурсів у Росії фактично сприяє продовженню війни в Україні, а постачання компонентів подвійного призначення та обладнання для російських оборонних підприємств ставить Китай у позицію співучасника конфлікту, що посилює нестабільність безпеки в Європі. Брюссель висловлює невдоволення щодо постійного експорту Китаєм до Москви таких товарів, як двигуни для безпілотників. Для єдиної Європи така поведінка є неприйнятною.

Статус і вплив Китаю на глобальній арені не узгоджуються з його позицією "нейтралітету" та прихованою підтримкою агресора в конфлікті, що стосується територіальної цілісності і суверенітету незалежної держави України, кордони якої захищені міжнародними нормами. Оголошення Пекіном мирного плану є недостатнім кроком для припинення війни, що безпосередньо загрожує європейській спільноті. Китай повинен скористатися своїм унікальним впливом на Росію, щоб переконати її зупинити агресію і завершити конфлікт відповідно до вимог міжнародного права і Статуту ООН. Затягування бойових дій, зокрема через підтримку російської економіки та військово-промислового комплексу, підвищує ймовірність ескалації конфлікту в Європі, а також поширення нестабільності на Близькому Сході, в Африці та Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Якщо Китай дійсно прагне дотримуватися міжнародного порядку, заснованого на правилах, він має чітко засудити грубе порушення Росією суверенітету України, її територіальної цілісності та міжнародно визнаних кордонів, а також вжити відповідних дій.

Війна між Росією та Україною спричинила серйозні руйнування в глобальних економічних ланцюгах, порушивши логістичні маршрути і ведучи до зростання цін на експорт. Агресивні дії Росії посилили ризики для морського судноплавства, ускладнюючи міжнародну торгівлю. Це, в свою чергу, негативно вплинуло на економіку Китаю, яка залежить від експорту. Відмовившись від співпраці з Росією, Китай може сподіватися на зняття торговельних бар'єрів на європейському ринку та поступове збільшення постачання природного урану до ЄС, особливо в умовах зменшення поставок з Росії та Нігеру. Китай також підтримує ініціативу укладення угоди між ядерними державами про невикористання ядерної зброї проти країн, що не мають ядерного арсеналу. Проте Росія активно ігнорує цю ініціативу, постійно погрожуючи безпідставним застосуванням ядерної зброї проти України та європейських держав. Кремль знизив поріг використання ядерної зброї, дозволивши її застосування в рамках традиційної війни у разі загрози територіальній цілісності, попри те, що на території чотирьох незаконно анексованих українських областей тривають бойові дії. Будь-яка зовнішня підтримка посилює впевненість Москви та розширює її уявлення про допустимі дії, що робить можливим використання ядерної зброї проти України. У такому випадку країни, які відкрито або приховано підтримують Росію, несуть спільну відповідальність за ці злочинні вчинки.

Ядерний шантаж, який практикує Кремль, підриває зусилля щодо ядерного роззброєння, що є важливою метою для Китаю. Росія, захопивши Запорізьку АЕС, створює небезпечний прецедент, що може стати прикладом для терористичних угруповань, які використовують об'єкти ядерної енергетики для залякування. Це підживлює глобальний тероризм і призводить до загальної нестабільності, що суперечить інтересам Китаю. Нестабільність всередині Росії, спричинена зниженням контролю федеральної влади, може поширитися на Центральну Азію, що також загрожує інтересам Пекіна. Росія має зосередитися на вирішенні своїх внутрішніх проблем безпеки та припинити зовнішню агресію. У відносинах із Пекіном Москва не прагне до зміцнення співпраці, а скоріше намагається залучити Китай до участі в силовому перерозподілі глобального порядку.

Висновки саміту та можливості для подальшої співпраці.

Голова Європейської Комісії Урсула фон дер Ляєн та президент Європейської Ради Антоніу Кошта провели зустріч з президентом та прем'єр-міністром Китаю в Пекіні 24 липня. Хоча згідно з протоколом саміт цього року мав відбутися в Брюсселі, європейська делегація вирішила провести переговори в Китаї через відмову Сі Цзіньпіна від візиту до Європи. Китайський лідер підкреслив, що відносини між ЄС та Китаєм знаходяться на важливому етапі, оскільки цього року відзначається 50-річчя дипломатичних зв'язків. Сі звернув увагу на необхідність взаємної поваги, спільної вигоди та конструктивного діалогу, незважаючи на існуючі розбіжності. Він закликав до стратегічного підходу, який відповідатиме інтересам обох сторін і сприятиме глобальній стабільності. На його думку, саме співпраця між Пекіном і Брюсселем може забезпечити впевненість в умовах сучасної нестабільності, зазначивши: "Всі виклики, з якими стикається Європа, не беруть свого початку в Китаї. Спроба покращити конкурентоспроможність за рахунок ізоляції призведе до ще більших труднощів".

Урсула фон дер Ляєн зазначила, що Європа перебуває на критичному етапі розвитку, і співпраця з Китаєм можлива тільки за умови суттєвого перезавантаження відносин. Серед ключових вимог – значне зменшення торговельного дефіциту, який у 2024 році досягне $360 мільярдів. Європейський Союз наполягає на справедливому балансі та прозорій конкуренції на своєму ринку, а також на наданні доступу до китайського внутрішнього ринку і рівних можливостей для європейських компаній. Необхідно також скасування обмежень на експорт рідкоземельних металів та стратегічних сировин, особливо в контексті недавніх обмежень на мікрочіпи та високотехнологічне обладнання. Тема війни в Україні викликала сильні емоції; Антоніу Кошта звернувся до Китаю з проханням вплинути на Кремль, щоб сприяти завершенню конфлікту. ЄС знову наголосив: "Без відкритої допомоги у контролі за постачаннями товарів подвійного призначення та банківською діяльністю, реальний мир в Європі неможливий."

Вперше за останні 15 років зустріч відбулася в скороченому варіанті — всього за один день. Пекін ухвалив рішення відмовитися від запланованої дводенної програми, зменшивши переговори до кількох годин. Європейський Союз та Китай знову підкреслили, що прагнення до компромісу має свої обмеження, коли йдеться про гроші, робочі місця та глобальний статус.