Сім'я Сулейманових переїхала на Вінниччину з окупованого Мелітополя. Аліна займається кінним спортом як тренерка, а Ілля є ветераном Національної гвардії, який повернувся з російського полону. Подружжя придбало оселю в селі Людавка Жмеринської міської громади та створило власну кінну ферму. Проте, їхня присутність викликала напруженість у відносинах з частиною місцевих жителів, які звертаються до поліції та подають численні скарги на нових сусідів.
Кінна ферма родини ветерана з Мелітополя у Вінницькій області
Ілля Сулейманов боровся за Маріуполь, перебуваючи у складі Національної гвардії України, в військовій частині 3033, що розташована в Запоріжжі. Після тривалих і запеклих боїв за місто, 15 березня 2022 року його підрозділ отримав наказ спробувати вирватися з оточення та дістатися до своїх. Нажаль, ця небезпечна місія закінчилася невдачею — Ілля потрапив у полон. Він провів у неволі два роки і п’ять місяців.
"Мене утримували в тюрмах і колоніях на окупованій частині Донецької області -- в Оленівці, Горлівці та Торезі. Мали етапувати далі до Росії, але я дочекався обміну й був звільнений", -- розповідає Ілля.
14 серпня 2024 року ветеран повернувся на територію, що контролюється Україною. Після завершення лікування він ще протягом півроку виконував свої обов'язки в армії, а згодом вирішив залишити військову службу. Завдяки виплатам, отриманим після перебування в полоні, подружжя змогло придбати будинок у Людавці.
Аліна, дружина героя нашої історії, із самого раннього віку має пристрасть до кінного спорту. У віці 12 років вона стала власницею свого першого коня.
"З раннього віку я працювала на кінних базах і в пунктах прокату. У Мелітополі були конюшні, але не вистачало кваліфікованих тренерів. Тому я вирішила самостійно досліджувати цю галузь і дедалі більше занурювалася в її тонкощі," — ділиться своїм досвідом жінка.
З часом Аліна вирішила самостійно навчати вершників. Після початку масштабного вторгнення вона переїхала до Черкас і активно взяла участь в евакуації коней з небезпечних районів.
Коли родина знову зібралася разом, подружжя вирішило відкрити власний бізнес і заснувало динамічну кінну ферму. Як зазначають власники, їхні тварини живуть у умовах, які максимально наближені до природних, проводячи більшу частину часу на свіжому повітрі. Наразі Аліна та Ілля піклуються про сімох дорослих коней і одного маленького лоша.
"Ми займаємося іпотерапією, використовуючи верхову їзду, щоб допомогти дітям з ДЦП отримати можливість стояти на ногах. Це не лише фізична, але й психологічна реабілітація. Наші програми спрямовані на підтримку як військових, так і цивільних осіб. Крім того, ми активно співпрацюємо з хабом 'ЯМаріуполь', який організовує для нас візити дітей для занять і спілкування з кіньми. Усі ці послуги надаються безкоштовно", -- зазначила Аліна.
Водночас кінна ферма працює і як сімейний бізнес. Тут проводять прогулянки верхи, індивідуальні заняття з верхової їзди, організовують фотосесії та інші активності для відвідувачів. За словами власників, саме ці послуги дозволяють утримувати господарство, доглядати за тваринами та продовжувати безкоштовні реабілітаційні й благодійні ініціативи для тих, хто цього потребує.
Запис на заняття відбувається за попередньою домовленістю. Наприклад, час розважальної їзди коштує 1000 грн. Деталі щодо послуг і їх вартості власники повідомляють під час особистого звернення, зокрема через сторінки ферми в соціальних мережах та обговорюються індивідуально.
"Ви -- окупанти": Версія родини Сулейманових
Однак, сім'я вже більше року має суперечки з сусідами, які почалися в 2025 році. Як зазначає Аліна Сулейманова, перші непорозуміння з'явилися після того, як вони попросили сусідів не проводити косіння трави на їхній території, оскільки це стало важливим кормом для кінного господарства.
Після цього моменту настала коротка тиша. Проте згодом конфлікт знову загорівся, і до нього приєдналися й знайомі сусідів.
"Спочатку жінка разом із своєю матір'ю почали висловлювати незадоволення через те, що коні занадто гучно іржуть. Згодом вони заявили, що відчувають страх, ніби ці тварини можуть їх атакувати. Це просто смішно," — стверджує Аліна.
Жінка пояснює, що на фермі займаються вершники, які регулярно виїжджають на прогулянки та тренування в поля. Для цього доводиться проїжджати через село. Коні рухаються спокійним кроком, але сусідки, за словами Аліни, заявляють, що бояться тварин на вулицях. Мовляв, вершник може впасти, а кінь -- неконтрольовано бігати селом.
Сусіди не раз зверталися до поліції. Правоохоронці прибували на місце події, проте не виявили жодних правопорушень з боку господарів ферми.
З часом конфлікт переріс у щось більше, ніж просто побутові незгоди. Як зазначила Аліна, сусіди почали висувати свої вимоги не лише до коней, а й до самої родини.
"Вони стверджують, що ми — загарбники. Ви тільки уявіть! Людину, яка повернулася з російського полону, звинувачують в окупації. Вони зовсім не хочуть нас бачити у селі і вимагають, щоб ми покинули його," — розповідає жінка.
За її словами, під час конфліктів сусіди вживають лайливі слова та образливі висловлювання. Іллю постійно запитують, чому він залишився тут і чому не повертається на передову.
Кілька разів на ферму приїжджали представники місцевої влади та профільних служб, щоб перевірити умови утримання тварин. Жодних зауважень до господарів вони не висловили.
Попри це конфлікт не вщухає. Аліна та Ілля намагаються не піддаватися емоціям і спокійно реагувати на чергові звернення до поліції та державних установ.
"У Жмеринській адміністрації вже почали сміятися з цієї ситуації. Жартують, що лише у нас можна зустріти коней-людожерів," -- з усмішкою зауважує Аліна.
"Вони — вкрай неадекватні": Думка сусідів
Кореспондентам "Новин Донбасу" вдалося поспілкуватися з Оленою -- однією із сусідок, які незадоволені сусідством із кінною фермою. Жінка має власне бачення ситуації та категорично не погоджується з версією родини Сулейманових.
"Вони ще зовсім молоді і не мають достатнього досвіду. Сподівалися, що, переїхавши сюди, отримають багато порад щодо ведення господарства. Але, на жаль, не бажають прислухатися до нікого," – ділиться своїми думками Олена про своїх сусідів.
За її словами, основна скарга полягає в тому, що сім'я ветерана не запитала думку жителів сусідніх будинків, перш ніж почати розводити коней у безпосередній близькості до житлових зон.
Олена зазначає, що спершу вона була обережною щодо наявності двох чи трьох коней у господарстві. Але з часом, коли кількість коней зросла, її думка змінилася.
"Кінна ферма повинна знаходитися на відстані не менше 100-150 метрів від житлових приміщень, а не бути розміщеною між домами," - впевнена жінка.
Вона також висловлює незадоволення через неприємні запахи, які виникають від утримання тварин. За її словами, екскременти коней та сіно, що зберігається на території, викликають незручності для сусідів.
"А ми аміаком дихаємо!", -- переконана вона.
Олена також зазначає, що її собака реагує на іржання коней гавкотом, і через це, за її словами, часом прокидається не лише її донька, а й інші сусіди з навколишніх домівок.
"Голова села повідомив, що їм надали землю поруч зі школою. Проте, вони не планують переводити туди своїх коней, оскільки не проявляють бажання і просто сидять, смакуючи каву. Крім того, вони припинили виплачувати заробітну плату працівникам, які у них працювали," — зазначила вона.
Щодо особистих нападок, Олена спростовує заяви Аліни Сулейманової, яка стверджувала, що вона нібито називала родину окупантами або вимагала від них покинути село через їхнє походження з окупованої території. Водночас, Олена визнає, що робила зауваження сусідам з приводу використання російської мови.
"Я відверта людина і не можу стримати обурення, коли на нашій території звучить російська мова, а наші хлопці щодня втрачають життя на фронті," -- підкреслює вона.
Стосовно військової служби та захисті Маріуполя Іллі Сулейманова та його перебування в полоні Олена висловлює сумніви.
"Моя донька боролася протягом трьох з половиною років. Вона працює парамедиком і рятувала життя людей. Вона з гордістю демонструє своє посвідчення учасника бойових дій. Ми запитували його про документи, але він так і не надав їх ані нам, ані поліцейським. Можливо, він просто ховався десь в окопі," – розповідає жінка.
Також Олена стверджує, що саме Сулейманови неодноразово провокували конфлікти, могли ображати її та погрожувати фізичною розправою, попри її поважний вік.
"Вони ведуть себе дивно. Постійно кричать і використовують нецензурну лексику. Люди з нормальною поведінкою так не чинять," – переконана вона.
Олена звернулася до сільської ради, проте їй відповіли, що це питання не входить до їхніх повноважень. Представник Жмеринської районної ради завітав до Людавки, коли ні вона, ні її донька не були вдома. За словами Олени, чиновник спілкувався лише з власниками коней, і у нього не виникло жодних зауважень.
"Треба зачекати": Що каже місцева влада
Кореспондентам "Новин Донбасу" вдалося зв'язатися зі старостою Людавського старостинського округу Жмеринської міської громади Романом Пашковським. Він повідомив, що обізнаний із ситуацією, яка склалася навколо кінної ферми в селі.
За інформацією представника влади, він не раз відвідував територію, де випасають коней, і не помітив жодних порушень у їхньому утриманні. Разом з тим, Роман Пашковський висловив подив з приводу того, що місцеві мешканці, які зараз висловлюють незадоволення через сусідство з кінним господарством, протягом тривалого часу не зверталися зі своїми скаргами.
Щодо припущень, що конфлікт має більше ідеологічний характер, ніж пов'язаний із повсякденними чи матеріальними питаннями, староста зазначив, що у нього немає такої інформації. Він також підкреслив, що жодна зі сторін конфлікту не є корінними мешканцями Людавки, і він ставиться до всіх мешканців громади з однаковою повагою.
На завершення, Роман Пашковський підкреслив, що відкриття кінної ферми, яка пропонуватиме реабілітаційні програми для дітей та ветеранів, є значущою та корисною для суспільства справою. Разом з тим, він звернув увагу на скарги місцевих жителів щодо можливих неприємних запахів і закликав до терпіння та розуміння в цій ситуації.
"Господарям ферми виділяють земельну ділянку на околиці села, на що вони погоджуються, тож треба трохи зачекати", -- сказав він.
На сьогоднішній день конфлікт між родиною Сулейманових та їх сусідами залишається без вирішення. На жаль, у таких ситуаціях початкова причина суперечки часто втрачає актуальність, поступаючи місцем образам і недовіру. Обидві сторони підтверджують, що до процесу врегулювання вже залучені представники місцевої влади. Важливо, щоб за допомогою цих представників вдалося досягти взаєморозуміння, адже це не лише визначить результат конфлікту, а й вплине на можливість мирного співіснування у громаді людей з різними поглядами та досвідом.
#Росія #Запоріжжя #Бойові дії #Донецький вугільний басейн #Донецька область #Правоохоронний орган #Вінницька область #Маріуполь #Національна гвардія України #Оточення #Психологія #Номер військової частини #Горлівка #Полон #Колонія #Ферма #Черкаси #Мелітополь #Бізнес #Поліція #Кінь #Трава #Вершник #Голова громади #Кінний спорт #Оленівка, Волновахський район #Стабільний #Евакуація в надзвичайних ситуаціях #Детський церебральний параліч #Торез
