Українська дипломатія здійснила майстерний маневр, цього разу не на публічних сценах під яскравими ліхтарями та камерами, а на, здавалося б, нейтральному закритому винному конкурсі в Сан-Франциско. Основною зброєю стали не гучні промови, а уважний моніторинг медіа, співпраця з партнерами та здатність використати зарозумілість росіян проти них самих.
Ось з чого все почалося.
У листопаді російські посадовці з великим захопленням повідомили, що вина з Росії вперше в значних обсягах були представлені на одному з найпрестижніших дегустаційних конкурсів у США - San Francisco International Wine Competition.
Спеціальний представник президента Російської Федерації Борис Тітов, разом з галузевими чиновниками та відповідними медіа, представили це як політичний меседж: мовляв, "перешкоди зникають", "ніякої ізоляції не існує", російське вино знову на західних ринках.
Росіяни не просто інформували - вони хизувалися.
Російський медіа-ресурс "Коммерсант" та спеціалізовані джерела детально розкрили методи ухилення від заборони на імпорт російського алкоголю до США, охрестивши цю діяльність "Операція 'Челнок'". Практично сотня пляшок транспортувалася з документами третьої країни як особистий вантаж через території Грузії, Катару та Об'єднаних Арабських Еміратів.
Цікаво, що росіяни зовсім не соромилися своєї задумки привезти на конкурс вино, використовуючи справжню контрабанду.
Розглядали також інший варіант операції, який отримав назву "Мексиканський койот". Йдеться про доставку вина через кордон США, використовуючи послуги "койота" – особи, що займається нелегальним перевезенням людей чи товарів з Мексики до Америки. Проте від цієї ідеї вирішили відмовитися не через юридичні аспекти, а через "складність координації".
Російські акцизні марки заклеювали стікерами "Не для продажу" різними мовами, російське вино перемішувалося з грузинським та ізраїльським, щоб надати легшого вигляду нібито "колекційному" постачанню.
Особливий аспект: серед учасників не опинилися випадкові господарства, а важливі складові путінської "винної імперії" - "Криниця" та "Усадьба Дивноморське", розташовані поруч із відомим "палацом Путіна" у Геленджику.
А ще - виноробні, які ЗМІ пов'язують з патріархом Кирилом, головою "Сбербанку" Германом Грефом та іншими представниками російської еліти.
Ці об'єкти раніше потрапляли під увагу журналістських розслідувань, які характеризували їх як розкішні іграшки для кремлівської еліти, що фінансуються установами банку "Россия" на фоні війни та дефіциту бюджету.
Коли ці матеріали опинилися в полі зору дипломатів з генерального консульства України в Сан-Франциско, стало очевидно: йдеться не просто про "виноробство поза політикою", а про спробу Кремля показати світові, що навіть під санкціями його елітні вина спокійно отримують визнання у США. Далі почалася робота з деталями:
Паралельно до процесу залучили друзів України в Каліфорнії. Велику допомогу надав конгресмен Майк Томпсон, який представляє винний регіон Напа та є співголовою Конгресового винного кокусу, та інші американські політики, що добре розуміють як винну галузь, так і контекст війни, а також місцеві активісти Деббі Альтер-Старр та Енді Старр, співзасновники ініціативи Napa Valley To Ukraine.
Основний аспект цього "дипломатичного айкідо" полягав у тому, що українська сторона уникала висунення різких обвинувачень.
Організаторам просто показали те, чим росіяни самі вихвалялися: їхні ж цитати про обходи санкцій, назви виноробень, пов'язаних із Путіним та іншим вищим керівництвом, і контекст пропагандистського "винного прориву".
Безумовно, високе самозадоволення щодо американців також негативно вплинуло на самих росіян.
Після внутрішніх консультацій із юристами та керівництвом The Tasting Alliance оприлюднив офіційну заяву. San Francisco International Wine Competition визначив, що "15 російських виноробень були помилково допущені до участі у конкурсі 2025 року" і що "ці виноробні не мають права брати участь через санкції США, запроваджені у відповідь на вторгнення Росії в Україну".
Російські виноробні офіційно були усунуті від участі в конкурсі; їхні зразки не підлягатимуть оцінюванню і повинні бути знищені. Організатори конкурсу публічно визнали свою відповідальність за їх первинний допуск.
В акаунтах конкурсу в соцмережах з'явився прямий, недвозначний меседж: рішення ухвалено саме через санкційні обмеження, пов'язані з агресією РФ проти України.
На цьому тлі російська риторика виглядала особливо контрастно.
Лише за кілька днів до оголошення результатів, Російська асоціація виноградарів і виноробів (АВВР) зазначала про "неймовірну участь 95 російських вин", ділилася сподіваннями на "перемоги" та акцентувала увагу на символічному значенні конкурсу, що проходив у Сан-Франциско.
Після дискваліфікації російська АВВР змушена була визнати, що організатори вирішили виключити всі російські вина з конкурсу, а результати оцінювання не будуть оприлюднені.
Ця історія - про боротьбу за рамки.
Росія прагне продемонструвати, що незважаючи на конфлікт і санкції, вона все ще є "звичайним" гравцем на міжнародній арені. Нібито, її елітні вина здобувають нагороди у Сан-Франциско, бізнес представляє країну на авторитетних заходах, а її "винні парки" на узбережжі Чорного моря — це всього лише елементи туризму та гастрономічної культури.
Крім того, це ризикована спроба подати окуповані виноробні в Криму як частину Росії та узаконити цю ідею.
Україна наполегливо стверджує, що не можна розглядати ці блискучі наративи окремо від справжньої дійсності — постійних обстрілів українських міст, анексованого Криму, знищених виноградників на півдні та експлуатації захоплених активів на користь російського ринку.
Коли вино з виноградників, що розташовані неподалік від путінського "палацу", беруть участь в американському конкурсі, це не може вважатися "поза політикою".
Сан-Франциський міжнародний винний конкурс, ймовірно, не мав на меті стати центром геополітичних подій.
Завдяки зусиллям українських дипломатів цей випадок став значущим прецедентом: коли факти представлені на розгляд, авторитетна організація визнає свою помилку, змінює своє рішення та відкрито посилається на накладені санкції.
Цей приклад ілюструє кілька ключових висновків.
По-перше, санкції реально працюють там, де є політична воля й уважне ставлення до деталей. Вони не обмежуються списками в офіційних документах - вони доходять навіть до дегустаційних залів у Сан-Франциско, якщо хтось готовий вчасно поставити правильне питання.
По-друге, потужність України полягає в її коаліціях. Генеральне консульство, українська діаспора, місцеві ініціативи, такі як Napa Valley To Ukraine, а також впливові американські політики, що користуються повагою в професійних колах, разом формують критичну масу, яку неможливо ігнорувати.
По-третє, українська дипломатія має здатність використовувати проти Росії ті ж самі інструменти, якими вона сама пишається. Росія докладно виклала свої методи обходу санкцій, і Україна уважно їх вивчила, переклавши на юридичну та етичну мову, що призвело до ухвалення рішення, яке підірвало кремлівський "успіх".
В результаті Росія не здобула медалей, а зазнала публічного сорому.
Її вина офіційно отримали статус небажаних на одному з найпрестижніших винних змагань у США внаслідок санкцій, які були введені через агресивні дії стосовно України.
Україна продемонструвала ще один випадок, коли систематичний підхід у дипломатії трансформує навіть маловідомий майданчик у арену, де правила все ж відіграють важливу роль.
Автор: Дмитро Кушнерuk.
#Сполучені Штати #Президент (державна посада) #Кремль (фортифікаційна споруда) #Володимир Путін #Росія #Україна #Міжнародні санкції щодо Росії (2014—дотепер) #Товари #Крим #Українська мова #Мексика #Росіяни #Північна та Південна Америка #Законодавство #Каліфорнія #Моніторинг #Об'єднані Арабські Емірати #Західна Європа #Ізраїль #Імпорт #Контрабанда #Вино #Дипломат #Дипломатія #Грузія (країна) #Катар #Виноробство #Еліта #Патріарх Московський і всієї Русі #Медаль #Ентузіазм #Сан-Франциско #Рекламний ролик #Консульство #Геленджик
