Пономарьов, Бобул та Сумська поділилися своїми спогадами про те, як вони відчули перші миті своєї популярності.

Українські митці поділилися своїми унікальними спогадами про 90-ті роки: хто з них вже тоді насолоджувався розкішним життям, а хто змушений був старатися за досягненням популярності.

У свіжому номері ЖВЛ своїми спогадами про 90-ті роки поділилися Олександр Пономарьов, Дмитро Коляденко, Іво Бобул та Ольга Сумська.

Для кожного з них цей період став особливим: хтось саме тоді здобув першу популярність, хтось уже міг дозволити собі розкішні покупки, а хтось працював майже без відпочинку, щоб завоювати місце на сцені.

Олександр Пономарьов: "У 1993 році я вперше усвідомив, що став зіркою."

Співак, котрий практично два роки утримувався від спілкування з пресою, вирішив зробити виняток та поділитися спогадами про 90-ті роки. Артист згадав, що ключовим моментом у його кар'єрі став 1993 рік, коли він здобув перемогу на фестивалі "Червона рута" в Донецьку.

"Коли я переміг на фестивалі Червона рута, тоді відчув свій офіційний статус співака на сцені. Пам'ятаю, мене всі вітали, і я подумав: Ну все, завтра вже в мене братимуть автографи", -- розповів співак.

За словами Пономарьова, в той час український шоу-бізнес тільки починав свій шлях, а артисти спільно з продюсерами фактично формували його з нуля.

"Спочатку ми мали лише шоу, але бізнесу ще не існувало. Ми постійно шукали шляхи, як перетворити це в справжню індустрію. Згодом з'явилися платні концерти, і все почало налагоджуватися."

Особливо тепло виконавець згадує фестиваль Таврійські ігри, який називає унікальним явищем для української музичної сцени. Попри непросту репутацію 90-х, артист переконує, що особисто для нього той період не асоціюється з небезпекою.

"На моєму життєвому шляху зустрічалися люди, які не лише не ставили перешкод, а й активно підтримували мене. Вони були моїми прихильниками і прагнули чути мої пісні."

Дмитро Коляденко: "У мене вже були долари, коли їх майже ні в кого не було"

Дмитро Коляденко з ностальгією згадує 90-ті роки. Саме в цей період на світ з'явився його син Пилип, а сам він лише робив перші кроки у своїй кар'єрі.

Це чудовий період у моєму житті. Мобільні телефони ще не існували, а мої батьки були поруч. Я з великою ностальгією згадую ті часи.

Одночасно Коляденко щиро зізнався, що його життя було значно заможніше в порівнянні з багатьма його однолітками.

Мої батьки працювали в Монголії, тому я отримав свої перші долари. В Україні в той час цієї валюти майже не було, а тато вирішив подарувати мені сто доларів.

За словами виконавця, він був одним із перших, хто придбав японський телевізор, відеомагнітофон, мобільний телефон, стильний одяг та коштовне взуття.

"Казали, що я був мажорним хлопчиком. У мене вже були дублянки, гарне взуття, спортивні костюми. У театральному всі дивувалися, як я так одягаюся".

Іво Бобул: "90-ті були важкими роками"

Народний артист України Іво Бобул відкриває, що незважаючи на свою популярність, цей період виявився одним із найважчих у його кар'єрі.

"90-ті були важкі роки для мене. Це було становлення як співака, великі конкурси, через які потрібно було пройти".

Виконавець також пригадав, наскільки виснажливою була концертна діяльність.

У нашій команді налічувалося близько 12 осіб. Ми виступали тричі на день: приїжджали, розвантажували обладнання, потім знову завантажували все й вирушали в наступний пункт. Це було справді нелегко.

Ольга Сумська: "Я стала відомою після Роксолани"

Для Ольги Сумської 90-ті назавжди залишаться періодом стрімкого творчого злету.

"90-ті роки займають особливе місце в моєму серці. У 1997 році, після виходу на екрани 'Роксолани', я здобула широку популярність як акторка."

З посмішкою вона пригадує перші мобільні телефони та пейджери, які в ті часи вважалися справжнім символом розкоші.

"Коли з'явилися телефони-розкладачки, я почувалася королевою. А ще був пейджер. Зараз навіть важко уявити, що колись ми жили без усього цього".