Початок ери злиднів: як занепадала нафтова імперія Коломойського та хто отримає її залишки.

Нафтова імперія колись одного з наймогутніших олігархів розсипається. Що спричинило крах найбільшої мережі АЗС і кому дістануться її залишки?

Декілька років тому Ігор Коломойський разом із партнерами управляли в Україні комплексною вертикально-інтегрованою компанією, яка включала власні розвідувальні служби, видобуток та переробку нафти, а також реалізацію пального через мережу своїх автозаправних станцій.

Остання мережа була найбільшою в Україні, об'єднуючи більше 1 600 станцій. Це давало можливість групі "Приват" протягом багатьох років утримувати лідерські позиції на ринку нафтопродуктів, забезпечуючи продаж кожного третього літра пального в країні. Навіть у перші місяці після початку масштабної війни, мережа Коломойського залишалася на вершині.

Усе змінилося після рішення влади націоналізувати "Укрнафту" та Кременчуцький НПЗ, які завдяки дешевій сировині та її переробці формували основні прибутки нафтової імперії бізнесмена. Після їх втрати "посипалася" й мережа АЗС.

З більш ніж півтори тисячі заправок під контролем групи Коломойського лишилося близько 600, але й вони згодом зупинилися через відсутність пального. Останні кілька місяців бізнес-партнер олігарха Михайло Кіперман активно зустрічається з бізнесменами та вивчає можливість продажу залишків паливного бізнесу.

Згідно з інформацією, отриманою від джерел ЕП, головним зацікавленим є Володимир Петренко, власник мережі UPG, який має намір придбати приблизно 400 автозаправних станцій "ANP/Авіас". Сторони вирішили розпочати співпрацю з малого, орендувавши три десятки заправок у столиці та її околицях.

Перед початком великої війни Коломойський займав позицію одного з найвпливовіших та найзаможніших олігархів, який контролював активи в багатьох секторах. Його інтереси охоплювали металургію, авіацію, логістику, фінанси, торгівлю та медіа.

Проте найбільшою була нафтова імперія Коломойського, основи якої почали закладатися на початку 2000-х. У 2003 році неформальне об'єднання "Приват" здобуло контроль над "Укрнафтою" — найбільшим видобувником нафти в Україні. Тоді Коломойський разом із партнерами володіли приблизно 42% акцій компанії, тоді як контрольний пакет, що складав 50% + 1 акція, належав державі.

Як пізніше виявив Коломойський, з 2003 року він регулярно виплачував 5 мільйонів доларів щомісяця за можливість контролювати "Укрнафту". Загальна сума хабарів склала 110 мільйонів доларів, які були вимушені віддаватися за вказівкою тодішнього президента Леоніда Кучми через його зятя, олігарха Віктора Пінчука.

У 2007 році Ігор Коломойський разом із партнерами здійснили рейдерське захоплення контролю над компанією "Укртатнафта", що володіє найбільшим нафтопереробним заводом в Україні - Кременчуцьким НПЗ. Держава мала частку у 43%, проте, подібно до ситуації з "Укрнафтою", фактичний вплив на ухвалення рішень у компанії був відсутній. Протягом багатьох років оперативне управління підприємством перебувало в руках менеджерів групи "Приват".

Бізнес-модель виглядала так: основний заробіток формувався завдяки сировині напівдержавної "Укрнафти", яку за заниженими цінами виводили з компанії та переробляли на Кременчуцькому нафтопереробному заводі.

Основна частина прибутків виводилася через мережу автозаправних станцій, яка за два десятиліття перетворилася на найбільшу в Україні, досягаючи піку з понад 1 600 заправок. Протягом двадцяти років ситуація залишалася незмінною: незалежно від політичних змін, Коломойський разом з партнерами успішно підтримували контроль над своїми активами, незважаючи на численні скандали та зміни в управлінні.

Усе змінилося восени 2022 року, коли держава вирішила націоналізувати "Укрнафту" та "Укртатнафту", а сам Коломойський опинився за ґратами через підозри в масштабних махінаціях, зокрема на згаданих вище підприємствах.

Після зміни менеджменту новий очільник "Укрнафти" Сергій Корецький заявляв, що через дії Коломойського та його менеджерів держава могла втратити до 100 млрд грн. Згодом ці звинувачення трансформувалися в кримінальні справи проти олігарха та його спільників, а сам Коломойський залишився в СІЗО.

Після затримання підприємця та передачі "Укрнафти" та Кременчуцького НПЗ під державний контроль, нафтовий бізнес олігарха почав поступово руйнуватись. Кількість автозаправних станцій, що раніше налічувала 1 650, скоротилася до 660. Які зміни відбулися з ними протягом останніх трьох років?

У процесі націоналізації 537 заправок повернула собі вже державна "Укрнафта". Ще 245 АЗС перебували в заставі в Приватбанку і були предметом судових суперечок між уже державним банком та представниками Коломойського.

У жовтні 2024 року маловідома компанія "Макс енерго ресурс" придбала комплекси на конкурсі. Однак новий учасник ринку не зміг отримати схвалення на концентрацію активів від Антимонопольного комітету України, внаслідок чого активи залишаються в невизначеному стані.

Деяка частина автозаправних станцій була втрачена в анексованому Криму, а також на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей. Інші АЗС або зруйновані, або захоплені після початку масштабних бойових дій. В даний момент близько 600 заправних комплексів, які залишаються під контролем бізнес-партнерів Коломойського, призупинили свою діяльність через брак пального.

"Декілька комплексів почали закриватися в жовтні-листопаді 2024 року, а в грудні припинили діяльність останні станції. Приблизно 200 з них вже позбавлені ліцензій, щоб уникнути накопичення податкових боргів. Ситуація критична. 80% працівників у регіонах не отримали зарплату і змушені шукати альтернативні шляхи для її отримання, навіть вивозячи обладнання. Водночас, працівники подають колективні позови", - зазначає співрозмовник ЕП на ринку пального.

Як неочікувано багаторічний лідер галузі опинився на межі фінансового краху? "Протягом тривалого часу ця група користувалася державними ресурсами, отримуючи вигоду з доступу до недорогої нафти та її переробки. Для неї автозаправні станції стали своєрідними банкоматами для отримання готівки," - зазначає представник одного з трейдерів.

"Таким чином, коли «Укрнафта» та кременчуцький завод були усунуті з ринку, все почало йти шкереберть. Це свідчить про їхню нездатність ефективно конкурувати з іншими гравцями на ринку. Вони ніколи не зосереджувалися на розвитку непаливних продажів та не створювали необхідну інфраструктуру для залучення клієнтів", - зазначає він.

За інформацією представника однієї з приватних компаній у паливному секторі, обстановка стає все складнішою з кожним місяцем. "Щоб погасити існуючі борги та залишитися на плаву, приватні компанії змушені щомісяця реалізовувати кілька своїх автозаправних станцій. У березні вони позбулися шести АЗС, а в квітні - ще восьми", - зазначив співрозмовник ЕП.

З понад 600 автозаправних станцій, що належать Коломойському, лише близько 10% залишаються у стані, який дозволяє відновити їхню роботу протягом кількох тижнів. Яка ж доля чекає на решту?

В сфері паливного ринку активно поширюються новини про те, що куратор нафтового бізнесу групи "Приват" Михайло Кіперман, можливо, розглядає різні варіанти продажу залишкових АЗС. За останній час були запропоновані кілька різних концепцій, включаючи як повний продаж усієї мережі, так і передачу частини заправок в оренду або спільне управління.

За останніми даними, які ЕП підтвердили три учасники ринку, наразі основним претендентом на актив є компанія бізнесмена Володимира Петренка "Укрпалетсистем", яка володіє мережею з 85 заправок під брендом UPG.

Довідка. До великої війни "Укрпалетсистем" була великим імпортером білоруського бензину та дизпального з Мозирського та Новополоцького НПЗ. Через це злі язики приписували компанії зв'язки з білоруським олігархом Ніколаєм Воробйом та старшим сином диктатора Олександра Лукашенка Віктором.

Враховуючи значні обсяги імпорту та специфіку контрактних умов, цю компанію неодноразово охарактеризовували як "суперексклюзивного імпортера білоруського пального" і "преміум-спонсора режиму Лукашенка". Однак, представники компанії Петренка спростували ці твердження.

"У разі відсутності Ігоря Валерійовича, рішення по заправках "Привату" приймає Кіперман. Вони кілька разів обговорювали ситуацію з Петренком і, схоже, досягли попередньої угоди", - зазначає представник одного з українських паливних трейдерів в коментарі для ЕП.

Кіперман уже протягом тривалого часу знаходиться за межами країни. В Україні він є ключовою постаттю у декількох кримінальних справах, пов'язаних із розкраданням сотень мільйонів гривень з "Укренерго" та "Укртатнафти". На початку 2024 року Національне антикорупційне бюро оголосило його в розшук.

За даними джерел ЕП, Кіперман розглядає можливість продажу від 400 до 420 заправок, ще близько 200 планує залишити у власності групи "Приват".

"Ці 400-420 АЗС у перспективі може забрати Петренко, але він не готовий їх викупити одразу, а розглядає варіант оренди з опціоном на право викупу. Почати планують із 34 АЗС у Києві та області, бо в столичному регіоні розташовані найбільш ліквідні об'єкти, які дають понад 20% продажів. Хочуть протестувати, чи щось з цього вийде, а далі ухвалювати рішення", - каже співрозмовник ЕП.

"Усі мають намір орендувати поетапно. Для перших 34 АЗС були подані документи до АМКУ. Вони стверджують, що отримали відмову, тому ми спостерігаємо за розвитком подій", - зазначає він.

Скільки треба грошей для запуску мережі? Опитані ЕП експерти наголошують, що вивести середню ціну складно через велику різницю між об'єктами.

"Вартість оренди значною мірою визначається місцем розташування, площею та станом комплексу. Наприклад, вартість оренди АЗС може варіюватися від 2-3 тисяч доларів на місяць до 10 тисяч, залежно від конкретної станції. А якщо мова йде про високоякісні станції, такі як ОККО або WOG, то ціна може досягати 20-25 тисяч доларів", - повідомляє представник одного з великих ритейлерів в інтерв'ю для ЕП.

Ці самі фактори — місце розташування, площа та технічний стан — мають значення і при продажу автозаправних станцій. Наприклад, бюджетні АЗС оцінюються в 100-300 тисяч доларів, тоді як якісні станції в столиці можуть коштувати від 1 до 1,2 мільйона доларів. Аналогічно, витрати на ребрендинг можуть варіюватися: бюджетна реконструкція обійдеться в 100-200 тисяч доларів, а зведення нової заправки з нуля — від 1 до 1,2 мільйона доларів.

Ніхто не може з упевненістю сказати, наскільки ймовірним є укладення угоди між "Приватом" та UPG, особливо після останньої відмови Антимонопольного комітету України.

"Із стовідсотковою впевненістю в нашій країні ніхто нічого не зможе гарантувати, але ця угода суперактивно обговорюється. Щось може й змінитися. З одного боку, UPG може "дати задню" через відмову АМКУ, а з іншого - Кіперман у подібних перемовинах навіть менш передбачувана особистість, ніж його старший партнер Коломойський", - підсумував співрозмовник ЕП в одній з галузевих компаній.