В Україні введено заборону на ароматизовані рідини для електронних сигарет, обмежено продаж компонентів для так званих "самозамісів", а також посилено контроль за обігом нікотинової продукції. Проте результати "контрольних" закупівель, проведених OBOZ.UA, показують, що проблема доступності нікотинових виробів залишається актуальною. Виявилося, що в кожному другому магазині, де реалізуються "самозаміси", не лише продають їх неповнолітнім, а й надають допомогу у виготовленні "курива". Крім того, чеки на покупки практично не видають, а інформацію про виробника знайти на товарі вкрай складно.
Результати цього експерименту доводять, що неповнолітній може без особливих зусиль придбати компоненти для вейпа у звичайному кіоску, а продавець не тільки не перевірить його вік, а й фактично приготує суміш до вживання.
Отже, мова йде не про заплутану незаконну схему, доступ до якої слід шукати через таємні канали, а про продукцію, що продається на виду, прямо в житловому кварталі.
Крім того, питання безпеки самої "продукції" викликає значні сумніви, адже часто написи виконані на звичайних стікерах і майже вручну. Тому обговорювати хоча б якусь легальність таких "курилок" виглядає, м’яко кажучи, недоречно.
"Самозаміси" можна знайти практично в кожному торговому центрі та поблизу великих супермаркетів. Більше інформації - у нашому матеріалі.
"Замісимо самі, бо зламаєте"
Хоча продаж сигарет неповнолітнім все ще знаходиться під контролем, ситуація з вейпами виглядає значно гірше. Це можна легко помітити, спостерігаючи за великою кількістю підлітків, які користуються ними.
Один з учасників – 16-річний Антон – погодився взяти участь у нашій підготовці матеріалів та спробувати придбати "самозаміс" у різних місцях Києва. З етичних причин ми не будемо демонструвати його обличчя, але його молодий вік не залишає сумнівів у тому, що продавці повинні були б вимагати паспорт. Більше деталей про те, чому Антон почав курити в такому ранньому віці, скільки підлітків вживають вейпи та як вони їх отримують, ви зможете знайти в наступних матеріалах OBOZ.UA.
Дивно, але в першому кіоску купити "самозаміс" йому не вдалося - продавець вимагав документ. Проте, на наступній зупинці, в кіоску біля автобусної зупинки на вулиці Олександри Екстер у Деснянському районі Києва, ніяких запитань до віку Антона не виникло. Продавчиня без проблем видала і товар, і чек.
На останок, це дещо вразило молодика. "Це тут можливо. Але інколи трапляється, що реалізують без документів," - зазначив він.
Це підтвердилось уже під час наступної покупки - у магазинчику поряд з пунктом обміну валют біля ТЦ "Фестивальний". Паспорт не попросили, чек не дали - просто поклали перед неповнолітнім на прилавок рідину для куріння.
Але в кіоску, розташованому на території торгового центру, Антону не вдалося придбати "самозаміс". Це його, в принципі, не здивувало — він зазначив, що в подібних місцях завжди просять паспорт. А от в іншому кіоску, що знаходиться неподалік, ситуація могла бути іншою.
Цікаво, що в усіх кіосках, де Антону продавали "самозаміси", йому ще й допомагали їх правильно приготувати. Як зазначали продавці, деякі клієнти вміють ламати капсули, тому краще, щоб "вже вони самі" цим займалися. Ось така турбота про молодше покоління.
Результати: у трьох із п’яти випадків неповнолітній без проблем придбав "самозаміси". Крім того, всі умови були створені так, щоб він міг закурити одразу після виходу з кіоску.
Варто зазначити, що закон суворо забороняє продаж електронних сигарет та рідин до них особам, які не досягли 18 років. У разі, якщо продавець має сумніви щодо віку покупця, він зобов'язаний запросити документ, що підтверджує вік. Що стосується Антона, то його молодий вигляд міг би викликати питання у продавця.
За таке порушення відповідальність передбачена і для бізнесу, і для працівника, який здійснив продаж. До суб'єкта господарювання може бути застосований штраф у розмірі трьох мінімальних заробітних плат, а до продавця - адміністративний штраф від 400 до 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Проте, наявність санкцій у документах не гарантує автоматичного покарання. Щоб це сталося, необхідно зафіксувати порушення, ідентифікувати підприємство, підготувати відповідні документи та передати цю інформацію до органу, що відповідає за контроль ліцензій. На цьому етапі відповідальність часто розпливається між різними державними структурами.
При цьому, йдеться про абсолютно доступний і масовий товар, який можна придбати будь-де - від невеликих кіосків до торговельних центрів і супермаркетів. І проблема в тому, що вейпи вже стали настільки буденним явищем, що їх продають поруч зі звичайними товарами, а покупцеві не потрібно шукати якісь спеціалізовані місця.
Як наслідок, в українському суспільстві вейпи починають сприйматися не як потенційно шкідливий продукт, а скоріше як звичний атрибут повсякденного життя. Це викликає особливі занепокоєння серед підлітків, які більш вразливі до впливу реклами, модних тенденцій та думок своїх ровесників.
До речі, весь придбаний товар ми в Антона забрали і передали в спецiальну лабораторію для перевірки на нікотин та важкі метали. Результати дослідження - у наступних публікаціях.
Самостійно виготовлені стікери без жодних відомостей про компанію-виробника.
Вирішуємо придбати "жижу" самостійно. Знаходимо кіоск на території супермаркету однієї з найбільшої мережі в Україні в Дніпровському районі Києва. За прилавком - юнак, який, схоже, повнолітнім став не так давно. Платимо 350 грн і отримуємо капсулу з ароматизатором, гліцерин та бустер. Коробки продавець не дає, допомогу в змішуванні не пропонує - певно, бачить, що перед ним доросла людина, яка нічого не зламає.
На упаковці з ароматизатором розміщено логотип, назву, склад українською мовою, а також інструкції щодо використання. Відсутня акцизна марка — натомість присутня наклейка, ймовірно, надрукована на звичайному принтері, на якій зазначено назву продукту, ціну та натяк на штрих-код. Інформації про виробника також не надано.
На упаковці гліцерину немає жодних наклейок, включаючи інформацію про виробника. Проте присутні склад українською мовою, умови зберігання, дата виробництва та повноцінний штрих-код. Згідно з цим кодом, гліцерин було виготовлено в Парагваї. І це вся доступна інформація про продукт — глобальні відкриті каталоги не містять публічно закріпленої назви товару за цим штрих-кодом.
Із бустером же ще цікавіше. Це просто пластикова упаковка з саморобною наліпкою "Бустер +". І все, більше жодної інформації.
Розділення товару на декілька складових може стати важливою складовою цієї торгової стратегії. Клієнту пропонуються ароматизатор, гліцерин та бустер як три окремі елементи, які на перший погляд виглядають як різні продукти. Проте продавець відразу ж змішує їх, надаючи покупцеві фактично готову рідину для вживання в електронній сигареті.
Отже, ключовим моментом є не лише те, що зазначено на кожній окремій пляшці, а й те, що врешті-решт реалізується в торговій точці. Якщо комплект складових має чітко визначену мету, продається в комплекті і миттєво стає готовим продуктом, то формальне розподілення товарів не вплине на суть угоди.
Фактично продавці не просто реалізують кілька невідомих речовин. Вони завершують виготовлення продукту безпосередньо за прилавком - іноді для неповнолітнього покупця.
Якщо така продукція юридично є рідиною для електронної сигарети або заправним контейнером, закон встановлює до неї конкретні вимоги. На упаковці мають бути зазначені всі інгредієнти, вміст нікотину та його доза, номер партії, умови зберігання й медичне попередження. Об'єм заправного контейнера не повинен перевищувати 10 мл, а концентрація нікотину - 20 мг на 1 мл.
У свою чергу, етикетки на компонентах, придбаних через OBOZ.UA, не містять навіть найнеобхіднішої інформації: хто є виробником або імпортером товару, де знаходиться підприємство, до якої партії відноситься продукція, а також хто нестиме відповідальність у випадку виявлення небезпечних домішок.
Насправді, споживач не може самостійно перевірити джерело товару, а контрольні органи не завжди оперативно виявляють виробника та не можуть швидко вилучити всю партію у разі виявлення порушень.
Про що це все свідчить? Якщо на товарі не зазначено, хто виробник та імпортер продукції, невідома юридична адреса, складу і не зрозуміло, до кого можна пред'явити претензії - така продукція апріорі є небезпечною. А тому фактично кожен, хто її споживає, ризикує власним здоров'ям.
Більше того, домагатися покарання або компенсації у випадку завдання шкоди буде надзвичайно важко. Це пов'язано з тим, що визначити, хто несе відповідальність за цю продукцію, практично неможливо.
Замість квитанції - маленький листок.
Ще цікавішим виявилась ситуація з видачею чеків. В одному з них чітко зазначено, що продано було ароматизатор - за 250 грн (на самому ароматизаторі, нагадаємо, вказана ціна в 350 грн) та гліцерин - за 100 грн (на пляшці ціни немає). Про бустер - жодної згадки.
На вас також чекають два QR-коди. Один з них направляє до каталогу товарів. Інформації на веб-сайті, де частина подана російською мовою, обмаль:
Його назва - "№741".
* З навігації залишилися тільки поле для пошуку, кнопка для доступу до каталогу, список назв наборів і зображення самих товарів.
Якщо заглянути безпосередньо в самі позиції, то інформації там теж небагато. Лише:
* найменування;
* образец;
* изображение;
* назва виробника - проте, на жаль, більше інформації відсутня;
* ціна;
* номер товара;
* аналіз/думки (однак, нам не вдалося знайти ані те, ані інше в різних категоріях);
* доступність.
Інший QR-код перенаправляє на відеоінструкцію щодо приготування суміші. Це відео знято в непрофесійних умовах, де в кадрі можна побачити лише ароматизатор, гліцерин, бустер і руки чоловіка, який виконує необхідні дії. Вірогідно, саме він і коментує процес українською мовою.
Сама ж інструкція - з позначкою "Не для всіх" - розміщена на каналі Device. Про нього майже нічого не відомо - лише те, що:
* він був створений 25 січня 2025 року;
має шість підписників;
* Відсутні відкриті відеоматеріали.
Чек, до речі, не більше ніж простий папірець, оскільки його оформлення не відповідає встановленим вимогам. Зокрема, на ньому можна побачити:
* частина тексту подана російською;
* Назва компанії, яка займається продажем, вказана неправильно - тільки логотип, без зазначення організаційно-правової форми (ФОП, ТОВ тощо);
* немає адреси торгової локації;
* У тексті відсутні як індивідуальний податковий номер фізичної особи-підприємця, так і код ЄДРПОУ для юридичних осіб, а також відсутня інформація про номер платника ПДВ, не кажучи вже про відсутність згадок щодо підакцизних товарів.
* не вказані реквізити платіжного терміналу;
* відсутній фіскальний номер та інші подібні дані.
Присутність QR-коду не перетворює документ на фіскальний чек. Він зобов'язаний містити усі необхідні реквізити, визначені законодавством, та бути зареєстрованим через РРО або ПРРО. Якщо продавця не можливо ідентифікувати, відсутні адреса торгової точки, податковий номер та фіскальний номер документа, така друкована форма не підтверджує коректність проведення операції.
Водночас, відсутність коректного чека сама по собі ще не доводить, що продавець узагалі не сплачує податків. Це свідчить про можливе порушення правил розрахункових операцій, яке має перевірити ДПС. Окреме питання - чому в документі відображені лише ароматизатор і гліцерин, тоді як бустер, який також передали покупцеві, у ньому взагалі відсутній.
Що це може вказувати? Як правило, відсутність чека свідчить про те, що податки, скоріше за все, не сплачуються, а підприємство функціонує нелегально. Крім того, покупець ризикує не отримати документ, що підтверджує угоду, що, в свою чергу, ускладнює захист його прав у випадку, якщо виникнуть неполадки з товаром чи послугою.
Утім, слід визнати, так працюють не всі. На єдиному чеку, який отримав Антон, зазначено і що він фіскальний, і інформацію про ПДВ, і номер ПРРО тощо. Інша справа, що дали його неповнолітньому.
Що насправді стає нашим придбанням?
Виникає парадоксальна ситуація: товар доступний для покупки, за нього сплачують, і його передають покупцеві, але відстежити шлях продукції від виробництва до торгової точки вкрай важко. Таким чином, людина може мати товар у руках, водночас не маючи достатньої інформації, щоб дізнатися, хто його виготовив, де саме це відбулося і хто несе відповідальність за його якість.
І це вже питання не лише до продавця за прилавком. Адже відсутність прозорості створює проблему і для самого ринку - коли походження продукції неможливо швидко встановити, легальним виробникам складніше конкурувати з тими, хто економить на сировині, дотриманні стандартів або контролі виробництва.
Отже, прозорість у цьому контексті не обмежується лише формальними вимогами до етикетки. Вона стосується контролю за реальним змістом заяв виробника. Адже навіть найкращі норми не матимуть ефекту, якщо споживач не зможе швидко оцінити, наскільки реклама є правдивою, яка справжня вартість продукту і які наслідки можуть виникнути від його вибору.
Коли всі спостерігають, але ніхто не перешкоджає.
Ця історія - не лише про продавців, які не запитують паспорт, навчають підлітків змішувати рідини й замість фіскального чека видають папірець із QR-кодом. Передусім вона демонструє розрив між суворими заборонами на папері та їхнім виконанням на практиці.
Державна податкова служба повинна здійснювати контроль за процесом ліцензування, сплатою акцизних зборів, використанням реєстраторів розрахункових операцій (РРО) та програмних реєстраторів (ПРРО), а також за забороною продажу комплектуючих для так званих самозамісів (продаж або дарування окремих складових для виготовлення рідини для електронних сигарет). Крім того, вона має право накладати фінансові санкції на підприємства. Державна служба України з питань безпеки харчових продуктів та захисту споживачів відповідає за дотримання стандартів щодо складу, маркування та упаковки товарів, а також за захист прав споживачів. Поліція повинна вживати заходів у відповідь на факти продажу неповнолітнім та фіксувати порушення в межах своїх повноважень.
До Міністерства охорони здоров’я виникає інше питання: чи дійсно працює державна політика, якщо, незважаючи на введені обмеження, підлітки продовжують вільно купувати суміші, а невідомі речовини виготовляються прямо на прилавках. Міністерство повинно не зосереджуватися на перемовинах з кіосками, а детально аналізувати рівень вейпінгу серед молоді, його вплив на здоров'я, а також розробляти ефективні механізми для зменшення доступності таких товарів.
Не менше запитань виникає і до народних обранців. Якщо розподіл готової рідини на ароматизатор, гліцерин та бустер дає змогу уникати заборон, необхідно або ліквідувати цю прогалину, або чітко донести до контролюючих органів, як класифікувати продаж таких комплектів. Введення обмежень - це лише перший крок. Другий - забезпечити, щоб їх не можна було обійти, використовуючи три пляшечки і саморобну етикетку.
Особливої уваги вимагає імпортна частина, зокрема нікотин (солі нікотину), який часто завозиться в Україну великими оптовими компаніями. Саме ці підприємства знаходяться під пильною увагою Державної митної служби та Державної податкової служби, які мають в своєму розпорядженні всю інформацію про імпортерів та їх партнерів, яким продається відповідна продукція з "харчовими" ароматизаторами та бустерами.
Водночас, у медіа вже зараз активно розповсюджується інформація про найбільших імпортерів нікотину в Україну із сумнівною репутацією та зв'язками із асоціацією виробників рідин (ВАРЕС). І дивно, що при цьому оновлене Бюро економічної безпеки не реагує на таких суб'єктів - адже це не якісь поодинокі кіоски: йдеться про транснаціональну схему імпорту сировини для реалізації заборонених товарів та ухилення від сплати акцизного податку на мільярди гривень.
У підсумку, кожне відомство контролює лише окремий фрагмент: одне - чек, друге - упаковку, третє - продаж неповнолітньому, четверте - державну політику. Але за кінцевий результат - доступність сумнівної продукції для дітей - відповідального начебто немає. Саме в проміжках між повноваженнями різних органів і виріс тіньовий ринок.
OBOZ.UA надішле результати контрольних закупівель до відповідних державних органів і звернеться з проханням роз'яснити, які дії повинні бути вжиті у відповідь на кожне з виявлених порушень. Крім того, ми дослідимо, чи мають перевірені заклади всі необхідні ліцензії, кому вони належать, звідки постачають свої складові та чи здійснюють продажі за допомогою фіскальних реєстраторів.
У наступних публікаціях OBOZ.UA буде висвітлено причини, чому молодь звертається до вейпінгу, а також способи, якими вони отримують ці пристрої. Крім того, буде представлено результати лабораторних аналізів придбаних вейп-сумішей на наявність нікотину та важких металів. Також буде розглянуто, хто стоїть за постачанням цих товарів та чому тіньовий ринок продовжує залишатися вельми стійким.
#
