Я не професійний спортсмен. Я підприємець. У мене IT-компанія, я живу і тренуюся в Харкові, на Північній Салтівці. Частину своїх тренувань я роблю під антидроновими сітками.
12 липня на змаганнях IRONMAN Vitoria я посів четверте місце у своїй віковій категорії, що дозволило мені здобути слот на чемпіонаті світу IRONMAN у Коні, Гаваї. Через три тижні, 2 серпня, на IRONMAN 70.3 у Кракові я фінішував п'ятим і отримав другий слот на чемпіонат світу IRONMAN 70.3. Для розуміння ситуації: цього року тільки двоє українських спортсменів пройшли кваліфікацію на змагання в Кону.
Я вирішив поділитися тим, як я тренуюся, а головне -- для чого.
Про старти
IRONMAN WORLD CHAMPIONSHIP — це найпрестижніший триатлонний захід на дистанції Ironman, що щорічно проходить у Kailua-Kona на Гавайях, де цей вид спорту зародився. Змагання включає в себе 3,8 км плавання, 180 км велогонки і завершується марафонською дистанцією у 42,2 км. На відміну від інших триатлонів, участь у цьому турнірі не можна купити. Місця на гонку у Кона розподіляються на відбіркових заходах по всьому світу, і для кожної вікової категорії виділяється лише кілька слотів. Потрапити туди — це приблизно так само складно, як тенісисту досягти Вімблдону.
В Україні триатлоном займається чимало підприємців, і я маю свою думку з цього приводу.
IRONMAN 70.3 WORLD CHAMPIONSHIP — це подія, що представляє собою половину від класичної дистанції IRONMAN: 1,9 км плавання, 90 км велогонки і 21,1 км бігового етапу (півмарафон). Це окремий чемпіонат світу, що потребує власного процесу відбору.
Підготовка до цих двох типів змагань має кардинально різні підходи: для повного айронмена акцент робиться на витривалості, тоді як для "половинки" важливішою є здатність тривалий час підтримувати високу інтенсивність.
Отримати місця на обидва чемпіонати в одному сезоні можуть лише одиниці. Я досі не можу повністю усвідомити, що мені вдалося цього досягти.
Чому я вирішив торкнутися цієї теми?
Не тому, що це спортивна новина. Її прочитають двісті людей, які й самі в темі.
У сфері IT я вже майже 15 років. Протягом цього часу жоден сезон не починався в спокійній обстановці: чи то ринкова криза, пандемія COVID-19, чи повномасштабна війна — кожного разу мені доводилося планувати, враховуючи обставини, які не піддаються контролю.
Пишу це, оскільки в Україні чимало підприємців активно займаються тріатлоном, і, на мою думку, є вагомі причини для цього. У бізнесі важко побачити однозначний результат. Дохід може залежати від кон'юнктури ринку, успіх угоди – від настрою співрозмовника на іншому кінці телефонного дзвінка, а якість кінцевого продукту – від зусиль багатьох людей. Ти можеш дотримуватися всіх правил і все ще зазнати невдачі, або ж вчинити всупереч усім порадам і здобути успіх.
Тріатлон функціонує зовсім інакше. Тут існує секундомір, з яким не можливо знайти спільну мову чи просити про поблажки, навіть якщо ти пережив важкий квартал. Ти або пройшов відбір, або ж ні. Для людини, яка щоденно живе в умовах непередбачуваності, це стає свого роду терапією.
Ось ще один важливий момент. У любителів змагання організовані за віковими категоріями. Я змагаюся не з професіоналами, а з людьми свого віку, які також мають роботу, дітей і рано прокидаються. Моя вікова група є однією з найбільш конкурентоспроможних. Тут зібралися найактивніші учасники, які тренуються майже на рівні професіоналів, а також кількість місць для всіх бажаючих обмежена. Четверте і п'яте місця у цій категорії здобути непросто — вони варті більше, ніж здається на перший погляд.
Якою є підготовка до міжнародних тріатлонних змагань у Харкові?
Я займаюся спортом від 14 до 18 годин на тиждень. Моя тренувальна програма включає плавання, їзду на велосипеді, біг та силові тренування. Крім цього, є робота, яка не зупиняється через мій спортивний сезон. А ще в мене двоє дітей, і їхній час також не підлягає обговоренню.
Велосипед і біг у мене тільки на вулиці. Більша частина тренувань проходить під антидроновими сітками. Довгий виїзд тут не просто "сів і поїхав", як у спортсменів з інших регіонів. Мій маршрут залежить від того, що відбувалося вночі й куди зараз безпечно рухатися. Тому перебираю його майже щоразу заново і завжди маю запасний варіант.
Тривоги вже не заважають мені займатися спортом, але псують мій сон, а це значно гірше. Тренування можна відкласти на пару годин, але ніч, коли вдається виспатися лише дві години, не повернеш. Вона просто забирається з наступного дня. Тому найважливіше рішення, яке я приймаю щодня, полягає в тому, що з плану сьогодні реально, а найголовніше, безпечно виконати.
Були тижні, коли я не потрапляв у басейн (він знаходиться біля військового об'єкта, і туди часто прилітало). Були тренування, які закінчувалися раніше, ніж мали. Дуже багато сесій я робив після новин про влучання у сусідніх районах.
Часом мені ставлять питання: як можна тренуватися, коли навколо постійно щось рухається? І взагалі, яка мета моїх занять спортом?
Дуже легко: для мене заняття спортом — це дві години щодня, коли я самостійно приймаю рішення, а не хтось інший, хто керує цим процесом. Це не спосіб втекти від дійсності, а мій метод зберегти свою ідентичність.
Чотири уроки, які я отримав під час тренувань.
Вони активно займаються як спортом, так і підприємництвом.
Послідовність є більш значущою, ніж інтенсивність.
Один день інтенсивних тренувань не приносить значних результатів. Натомість, справжній прогрес настає за сорок тижнів наполегливої праці, коли ти займаєшся своєю рутинною діяльністю. Найгірші результати я спостерігав саме тоді, коли намагався надолужити пропущене, перевантажуючи себе.
У бізнесі ситуація аналогічна: одноразовий спринт у вихідні не здатен компенсувати квартал, протягом якого команда півтора місяця діяла спонтанно.
Ідеальне планування – це всього лише міф.
План на оптимальні умови в Харкові зазвичай не витримує до середи. Тому кожне моє тренування має спрощений варіант: якщо ситуація незадовільна, я виконую мінімум і не сприймаю це як невдачу.
Той самий підхід я приніс у роботу з дедлайнами. Питання не "що ми зробимо, якщо все піде добре", а "що ми точно зробимо, якщо піде не так".
Відновлення -- частина тренувального процесу
Мій найдорожчий урок. Сон і їжа впливають на результат сильніше за будь-яку хитру методику. Я довго вважав, що відпочинок треба заслужити. Думка про те, що відпочинок потрібно заслужити, призведе рано чи пізно до травми або вигорання.
Дисципліна обходиться дешевше, ніж мотивація.
Протягом приблизно чотирьох днів на тиждень я відчуваю брак мотивації. Однак у мене є чіткий тренувальний план і спортивне взуття, яке чекає на мене біля дверей. Коли все заздалегідь сплановано, я не маю часу на сумніви чи суперечки зі своїми бажаннями.
Що далі?
Наступний етап – Гаваї. Це стане найскладнішим початком у моєму житті. Я зіткнуся з палючим сонцем, високою вологістю та вітром на трасі Квін-Каахуману, де збереться безліч людей, які також тривалий час прагнули до цього моменту.
Я підходжу до цього старту з реалістичними очікуваннями і не прагну до подіуму. Проте в стартовому протоколі буде вказано, звідки я приїхав. Я сподіваюся, що хтось у Коні зверне на це увагу і усвідомить: під цим номером стоїть людина, яка тренувалася під дроновими сітками, але все ж змогла досягти фінішу.
Схоже, що це основна ідея: умови рідко бувають ідеальними або хоча б прийнятними, тому очікувати на їх поліпшення – це марна справа. Важливо діяти в межах своїх можливостей сьогодні, незалежно від ситуації, що склалася. І так, тиждень за тижнем. Іноді це може призвести до результатів, які перевершують твої найсміливіші очікування.
#
