Ключі до чужих світів: путінські "більшовики" трансформуються в напрямку ленінських ідей.

Як у Росії вилучають іноземні активи

Згідно з результатами "виборів" до Державної Думи, партія "Єдина Росія" здобуде конституційну більшість. Це дозволить їй приймати рішення без урахування елементарних норм, навіть якщо вони носять лише формальний характер: від продовження мобілізаційних заходів до експропріації приватної власності. Причому йдеться не лише про російські активи, а й про іноземні. Наступний етап трансформації путінських "більшовиків" у щось, що нагадує ленінські часи, вже набуває конкретних форм.

Гібридна форма "націоналізації"

21 вересня Володимир Путін підписав указ, згідно з яким 100% акцій компанії Aptar Europe Holding, що належить французькому підприємству, передано під тимчасове управління. Новим керівником компанії стало АТ "Ейч енд Ен", яке є юридичною особою російського підрозділу "Логіки молока" — так тепер іменується націоналізована (на основі ще одного указу Путіна) компанія Danone в Росії, що сталася у 2023 році. Aptar Europe Holding є частиною міжнародного концерну AptarGroup, що має штаб-квартиру у США.

Чотири дні до цього Путін видав ще один указ, згідно з яким російській компанії "Л.Е.В. Менеджмент" були передані в "тимчасове управління" частки в 16 юридичних особах, що мають зв'язок із Nestlé, Auchan, FM Logistic та мережею будівельних гіпермаркетів "Лемана ПРО" (колишній Leroy Merlin).

Формально це ще не націоналізація, оскільки право власності не було передане Російській Федерації. Проте на практиці іноземні акціонери вже фактично втратили контроль над активами. Відповідно до основного указу № 302, виданого 25 квітня 2023 року, тимчасовий керівник виконує функції власника. Ця відмінність — між табличкою на дверях і справжніми ключами від них — є критично важливою для розуміння методів експропріації, що використовуються в путінській політиці, яка спирається на модернізовані ленінські принципи.

Цих лекал особливо не приховують і нинішні "більшовики". Експрезидент РФ, а нині її головний соцмережевий "яструб" Дмитро Медведєв заявив, що після запровадження тимчасового управління західними активами в Росії варто було б перейти до їхнього повного вилучення у державну власність.

Схожий випадок крадіжки вже отримав відповідь з несподіваного напрямку для Москви. Жордан Барделла та кандидатка на пост президента Франції Марін Ле Пен, які є лідерами правої партії "Національне об'єднання", що раніше демонструвала проросійські настрої, висловилися з цього приводу: "Ми не допустимо, щоб Росія, будь-якими засобами, намагалася нав'язати нашій країні свою політику через залякування, погрози, дестабілізацію або психологічний тиск".

У їхньому заяві йдеться про реальне захоплення активів Auchan і Nestlé Кремлем. Як підкреслили Барделла та Ле Пен, цей вчинок є "агресивним актом проти інтересів Франції та європейських держав, і його необхідно рішуче засудити".

Усього мова йде про 16 юридичних осіб з Росії. Компанія Nestlé має шість виробничих потужностей у Росії та налічує приблизно 7 тисяч співробітників. Auchan експлуатує близько 230-241 торгових точок і забезпечує роботою більше 30 тисяч людей. "Лемана ПРО" володіє 112 магазинами.

Особливого цинізму цій експропріації додає той факт, що право керувати ними отримало акціонерне товариство "Л.Е.В. Менеджмент" зі статутним капіталом лише 15 тисяч рублів (менше ніж 8 тисяч грн) і лише одним працівником у штаті. Воно було зареєстроване в Москві у жовтні 2024 року і в 2025 році не здійснювало помітної діяльності. А за тиждень до путінського указу гендиректором компанії став такий собі Андрій Краюшкін, чиї ім'я, прізвище та дата народження збігаються з даними генерал-майора, колишнього першого заступника керівника управління МВС з питань міграції. Це чітка ознака того, що путінська спецоперація з експропріації готувалася заздалегідь.

В результаті тимчасовий лідер отримує все під свій контроль. Іноземці можуть залишатися формальними власниками компанії в офіційних реєстрах, проте не мають можливості здійснювати контроль над нею. Відсутні чіткі строки дії таких рішень, автоматичний судовий перегляд чи зрозуміла процедура повернення активів. Існує лише наступний указ президента Путіна.

З цього можна виділити принаймні п'ять взаємозалежних гібридних стратегій, які використовує Кремль для експропріації:

1. Тимчасове керування: держава або обрана організація бере на себе оперативний та корпоративний контроль, при цьому залишаючи юридичне право власності незмінним.

2. Примусовий продаж: власнику надається можливість залишити ринок тільки після того, як він продасть актив певному покупцеві за значно зниженою ціною.

3. "Податок на вихід": починаючи з жовтня 2024 року, для підприємств з так званих "недружніх держав" мінімальна знижка була збільшена до 60% від оціненої вартості, а "добровільний внесок" до державного бюджету підвищено до 35% від вартості угоди.

4. Судове вилучення: конфіскація власності на користь держави під виглядом "стратегічної безпеки", порушень корупційного характеру, що мали місце в минулому, або підозри в "екстремізмі".

5. Пряма експропріація за спеціальним указом: актив або його частина передається до нової російської організації, тоді як компенсація або заморожується на спеціальному рахунку, або встановлюється в односторонньому порядку.

Від Uniper до Glavprodukt: як "тимчасове" перетворюється на сталий стан

Першими великими об'єктами застосування указу № 302 у квітні 2023 року стали енергетичні активи фінської Fortum і німецької Uniper. "Росмайно" тоді отримало контроль, замінило керівників, а материнські компанії втратили можливість керувати бізнесом.

У липні 2023 року аналогічні події відбулися з компаніями Danone та Carlsberg. Новим керівником російської філії Danone став Якуб Закрієв, який є племінником Рамзана Кадирова. Пізніше президент Путін скасував тимчасове управління компанією, що відкрило можливості для її продажу. Узгоджена сума продажу склала 17,7 мільярдів рублів, з яких Danone отримала 10 мільярдів, а решта коштів була призначена для покриття боргів. Згідно з документами, на які посилалися Reuters та Financial Times, це була знижка у 56% від оцінюваної вартості; сама компанія Danone визнала загальний збиток від виходу на рівні €1,2 мільярдів.

Щодо компанії Carlsberg, то спочатку вона погодилася на продаж свого російського підрозділу — пивоварні "Балтика". Проте Кремль вирішив ввести в дію механізм "зовнішнього управління" щодо цього підприємства. Наприкінці 2024 року було затверджено угоду про передачу компанії місцевому управлінню за суму в $320 млн. Перед подіями, пов'язаними із захопленням, Carlsberg оцінювала цей актив у $1,06 млрд.

Історія американської компанії Glavprodukt демонструє вже наступний етап "націоналізації". У жовтні 2024 року її активи спочатку передали "Росмайну" на "тимчасовій" основі, а вже у липні московський суд постановив повністю передати їх державі.

Трапляються й винятки. У квітні 2024 року під управління "Газпрому" потрапили російські підрозділи Ariston і BSH Hausgeräte. У березні 2025 року Путін повернув Ariston повний контроль. Це показує, що "тимчасове управління" не обов'язково завершується конфіскацією, але водночас свідчить про те, що повернення відбувається виключно за указом Путіна.

Таким чином, незважаючи на те, що юридичні наслідки в кожному з цих випадків відрізняються, принцип вилучення активів залишається незмінним: Кремль формує ситуацію, в якій іноземний власник не має можливості безперешкодно реалізувати свої активи в Росії, після чого бере на себе повноваження визначати, хто і за яку ціну може їх отримати.

На початку 2025 року, ще до оголошення вересневих указів, KSE Institute підрахував загальні прямі втрати іноземних компаній внаслідок списань, захоплень, несправедливих судових рішень та виходу з російського ринку, які перевищили $170 мільярдів. Серед цих втрат понад $57 мільярдів належать 30 компаніям, чиї активи були захоплені. Перед початком війни вартість цих активів оцінювалася в $74 мільярди. Крім того, компанії витратили щонайменше $3 мільярди на "вихідні податки".

За відомими шаблонами

Власне, нічого нового в Росії не відбувається. Паралелі між путінськими та ленінськими більшовиками очевидні. Останні почали з банків: декрет від 14 грудня 1917 року проголосив банківську справу державною монополією. 28 червня 1918 року Раднарком ухвалив декрет про націоналізацію найбільших підприємств гірничої, металургійної, машинобудівної, текстильної, електротехнічної, лісової, хімічної та інших галузей. Згодом державний контроль поширився на всю промисловість, торгівлю та комерційну власність, включно з іноземними активами.

Проте повної тотожності немає. Більшовицька влада відкрито ліквідовувала приватну власність на засоби виробництва й будувала централізовану планову економіку. Путінська ж влада намагається робити вигляд, що зберігає приватну власність як інститут, але робить її умовною. Вона існує доти, доки власник є прийнятним і корисним Кремлю. Але коли Медведєв уже відкрито закликає повернутися до ленінських практик, це означає, що режим уже вставляє свої ключі в чужі двері.