В Україні було легалізовано наявність кількох громадянств.
Прийняття цього закону стало однією з найзначніших політичних подій тижня. Хоча документ ще потребує схвалення президента, немає сумнівів у тому, що він підпише його. Врешті-решт, це президентський законопроєкт (не зважаючи на те, що його редагували у Верховній Раді), і його ухвалення було обіцянкою Зеленського під час президентських виборів 2019 року. Відтоді президент неодноразово закликав парламент до змін у правилах громадянства, але попередні ініціативи викликали чимало запитань щодо їх якості.
"Українська правда" детально висвітлила, як у Верховній Раді просували цю ініціативу в статті під заголовком "Нові" та "старі" українці: навіщо потрібен закон про множинне громадянство.
Цей текст також підкреслює, що основною перепоною для ухвалення закону була думка про те, що узаконення "подвійного громадянства" нібито суперечить Конституції. Чимало депутатів щиро у це вірять, також ця думка популярна у соцмережах.
Однак це - не так.
Положення про "єдине громадянство" в чинній Конституції набуває іншого значення, яке зовсім не стосується можливості українських громадян володіти паспортами інших країн.
В Україні досі існує можливість для кількох категорій громадян отримувати подвійне громадянство. Від самого початку ухвалення закону про громадянство були закладені норми, які явно дозволяли це, і тисячі українців успішно скористалися цим правом у повній відповідності до закону. Проте для переважної більшості українців насправді діяла "м'яка заборона". Історії про те, як дорослі громадяни України отримували угорські паспорти, суперечили законодавству, але, як правило, не призводили до серйозних наслідків.
Прийнятий в середу законопроєкт вносить суттєві зміни в цю сферу. Список осіб, які мають можливість легально володіти громадянством іншої країни, зберігаючи при цьому український паспорт, значно розширюється. Якщо на сьогодні право на подвійне громадянство є скоріше винятком, то відповідно до нового закону, воно охоплюватиме більшість населення.
Усе це ми детально висвітлили у відео на нашому каналі "ЄвроПравда".
Для тих, хто обирає читання, радимо ознайомитися з більш глибоким текстовим матеріалом.
Однак це не єдине запитання, яке виникає щодо нового законодавства.
Чи поширяться нові правила на Угорщину, яка не є нашим другом? Чи отримають "прощення" ті, хто вже раніше здобув угорські, румунські чи молдовські паспорти? Чи зможуть українці з паспортами інших країн займати "закриті посади", такі як депутати, судді або навіть президент України? Чи не викличе це наплив громадян з Китаю, Філіппін чи, не дай Боже, Росії, які прагнуть стати українськими громадянами? І чому Україні все ж потрібно буде вносити зміни до Конституції щодо громадянства для вступу до Європейського Союзу?
"Європейська правда" провела глибокий аналіз затвердженого законопроєкту, висвітлюючи його основні аспекти та розкриваючи реальні загрози, пов'язані з його реалізацією.
Однією з найпоширеніших критичних думок щодо чинного законодавства є ствердження, що концепція множинного громадянства нібито суперечить Конституції України. Відтак, будь-які спроби реалізувати цю ідею вважаються заздалегідь неконституційними. Ця точка зору базується на поширеному, але неправомірному (принаймні, якщо опиратися на діюче законодавство України) тлумаченні положень української Конституції.
Тому до цього слід приділити особливу увагу.
Безумовно, стаття 4 Конституції стверджує: "В Україні існує єдине громадянство". На цій основі противники закону роблять висновок, що термін "єдине" протиставляється "множинному", і, отже, це вказує на конституційну заборону на наявність громадянств декількох країн одночасно.
Проте, немає жодних обґрунтованих причин для такого розуміння. Діючий законодавчий акт про громадянство, прийнятий 24 роки тому, роз'яснює цей термін наступним чином:
Принцип єдиного громадянства в Україні передбачає, що існує лише одне громадянство – громадянство України, яке не допускає наявності окремого громадянства для адміністративно-територіальних одиниць. У випадку, якщо українець отримав громадянство (підданство) іншої країни чи країн, у правових відносинах з Україною він буде визнаватися виключно громадянином України. Аналогічно, якщо іноземець отримує громадянство України, він у правових відносинах також визнається тільки громадянином України.
Ця стаття також акцентує увагу на тому, що особа може мати декілька паспортів, проте в контексті взаємин з українською державою важливим буде лише українське громадянство. Крім того, не може бути визнане громадянство таких територій, як Крим чи Буджак та подібних.
У цьому й полягала суть запровадження даного терміна в 1996 році, коли Верховна Рада прийняла нову Конституцію України.
Необхідно знову згадати обставини тих часів. У Криму панувала напруга, виникали сепаратистські рухи, підтримувані Росією, символом яких став тодішній "президент республіки Крим" Юрій Мєшков. Відзначалася ідея про запровадження в Криму інших паспортів, відмінних від українських. Тому прагнення чітко закріпити єдине громадянство України, яке б не включало громадянство Криму, Буджаку та подібних територій, було цілком зрозумілим.
Таке тлумачення цієї норми також зафіксоване у стенограмі пленарного засідання, що відбулося 25 червня 1996 року, під час якого депутати поетапно обговорювали проект нової Конституції.
"Згідно з чинною нормою, викладеною у проєкті Конституції, в Україні передбачено єдине громадянство. Це свідчить про те, що паспорти всіх українців є ідентичними", - зазначив голова Верховної Ради, аргументуючи колегам, що ця конституційна стаття не заперечує можливість наявності подвійного громадянства.
Ще один аргумент, який лунає на користь "незаконності" подвійного громадянства - це те, що чинний закон про громадянство вимагає від іноземців, які хочуть стати громадянами України, відмовитися від старого громадянства, а для українців, яких "зловлять" на наявності паспорта іншої держави, передбачена процедура втрати громадянства України.
З цього випливає, що, мовляв, подвійне громадянство є незаконним.
Але це не так!
Закон також визначає ряд обставин, за яких особа має право легально володіти паспортами України та іншої країни, і Українська держава не заперечує проти існування подвійного громадянства. Вона підкреслює, що така особа залишається її громадянином і не звертає уваги на наявність інших паспортів.
Наприклад, дитина, яка народилася в змішаній родині, де один з батьків українського походження, а інший — литовського, має можливість отримати громадянство як Литви, так і України. Згідно з чинним законодавством, вона може зберегти обидва паспорти, без необхідності вибору між ними. Інший приклад — діти, які з'явилися на світ у США, навіть якщо їхні батьки є українцями, також отримують американське громадянство. Або ж українська жінка, що вийшла заміж за іноземця і отримала паспорт іншої держави, має право зберегти своє українське громадянство.
Знову підкреслимо, що це стосується ситуацій, викладених у "старому" законодавстві. Таким чином, концепція множинного громадянства завжди залишалася допустимою в незалежній Україні, проте її регулювання не охоплювало всі можливі випадки.
Термін "єдине громадянство" залишився в законодавстві без змін, проте тепер він охоплює зовсім інші аспекти.
Отже, новий закон про громадянство вже ухвалений і чекає на підпис президента. Він стане чинним через шість місяців після підписання та офіційної публікації. Проте остаточну ясність щодо значення терміна "єдине громадянство" зможе внести лише рішення Конституційного суду. Вже існує провадження, яке стосується тлумачення статті 4 Конституції, ініційоване депутатами у відповідь на президентський законопроєкт, що передбачає розширення прав українців у питаннях множинного громадянства.
Утім, чекати на це рішення, напевно, доведеться суттєво довше, аніж шість місяців до початку дії закону. Річ у тім, що КС зараз заблокований через відсутність кворуму, і це - окрема сумна історія, адже фахівці переконані, що обрання нових суддів блокує влада (детально - у статті "На шляху від євроінтеграції").
Проте, з часом КС неодмінно почне функціонувати.
Автор цих слів впевнений, що суд, ухвалюючи своє рішення, врахує як дискусії 1996 року, так і тривалу практику подвійного громадянства, конституційність якої не піддавалася сумнівам протягом більше ніж 20 років. Крім того, варто зазначити, що відповідно до конституції, Україна рухається у напрямку Європейського Союзу.
А у Євросоюзі немає жодної держави, де подвійне громадянство було б заборонене у принципі.
Більшість держав світу практикує гнучке регулювання статусу громадянства, лише формально заявляючи, що у їхніх відносинах ти є виключно громадянином цієї країни. Яскравим винятком з цього правила є Австрія, де діють одні з найсуворіших обмежень для країн Європейського Союзу. Проте й там не існує абсолютної заборони — законодавство передбачає певні винятки, за яких подвійне громадянство є дозволеним, тоді як в інших випадках воно заборонене.
Понад те, насправді усі громадяни ЄС мають подвійне громадянство. Це - норма договору Євросоюзу.
Згідно зі спільним правом Європейського Союзу, громадяни всіх держав-членів автоматично отримують статус "громадянина Євросоюзу".
Ця історія є унікальною і не пов'язана з поняттям національного громадянства. Зокрема, немає необхідності отримувати другий паспорт з Європи — національний паспорт цілком достатній. Проте, існує юридичний термін, який надає громадянам ЄС певні переваги, включаючи право голосу на виборах. Про це детально розповідала "ЄвроПравда" у своїй статті "Вибори за євростандартом".
А тому Україні, найімовірніше, перед вступом до ЄС ще доведеться вносити зміни до Конституції, у тому числі до ст. 4, щоб виконати це зобов'язання.
Проте, навіть якщо Конституційний Суд вже сьогодні вирішить питання конституційності закону про громадянство, це не гарантує відсутності проблем. Як і будь-яка нова нормативна норма, що впливає на важливі аспекти суспільних відносин, цей закон породжує певні виклики, які потрібно усвідомлювати та активно працювати над їх запобіганням, щоб вони не стали серйозними труднощами.
І водночас - не варто здіймати ґвалт там, де реальних проблем немає, або де зміни до закону не додали нічого нового.
Отже, важливо з'ясувати, яким чином будуть змінені законодавчі норми і які вони мають в даний момент.
Досі закон зобов'язував тих, хто у зрілому віці стає громадянином України, відмовитися від свого попереднього громадянства. А українці, які ставали громадянами інших країн і не мали визначених законом виняткових обставин, були зобов'язані відмовитися від українського паспорта.
Ця норма, втім, на практиці ефективно працювала далеко не завжди. Причому в обох випадках.
Як це було, наприклад, свого часу з героєм України, військовим Олександром Мацієвським, якого росіяни стратили за слова "Слава Україні". Згодом виявилося, що він юридично є також громадянином Молдови. Мацієвський переїхав до України з Кишинева у 2008 році, отримав українське громадянство і підписав зобов'язання вийти з молдовського громадянства - але не зробив цього. Просто не став перейматися довгою процедурою. Можливо, навіть не знаючи, що порушує цим закон.
А приклади, що йдуть в зворотному напрямку, набагато поширеніші і зазвичай є свідомим вибором.
Таким чином, тисячі українців, які здобули угорське громадянство через програму паспортизації закарпатських угорців, а також ті, хто отримав румунські паспорти, посилаючись на своє буковинське походження, не мають наміру відмовлятися від українського паспортного статусу. Це, незважаючи на те, що їхні вчинки суперечать законодавству.
Проте в реальному житті це не супроводжується жодними санкціями. Держава має можливість заявити, що такі особи позбулися українського громадянства, і анулювати їхні паспорти, але на практиці цього не робить. Це пояснюється, зокрема, усвідомленням того, що нинішня ситуація стала певним статус-кво. Масове позбавлення українського громадянства більшості етнічних угорців Закарпаття може призвести до негативних наслідків.
Проте, спостерігалося вибіркове і часом політично обумовлене використання цієї норми з боку держави. Один з найпомітніших, хоча й не єдиний, прикладів – це випадок Ігоря Коломойського, який втратив українське громадянство внаслідок наявності також ізраїльського та кіпрського паспортів. Ми ще не раз повернемося до цієї історії.
Отже, як це зміниться?
Якщо раніше правило про "несумісність" громадянства стосувалося переважної частини українців, а винятки були лише для окремих груп, то зараз запроваджуються три різні схеми, які залежать від того, яке саме є друге громадянство в "сумісника".
Для громадян держави-агресора і держави-окупанта (це такі юридичні терміни) діє спеціальний порядок, на ньому варто зупинитися окремо. За чинним законодавством цей статус має лише Російська Федерація, навіть на Білорусь ці правила не поширюються.
Решта держав світу будуть поділені на дві групи - держави зі спрощеним режимом набуття громадянства і усі інші. Для останньої групи зміни не будуть значними. Зокрема, лишиться старий порядок із майже повною забороною подвійного громадянства.
А от для "спрощеної" групи - зміниться усе.
Громадяни зазначених країн отримають офіційний дозвіл на поєднання громадянства. Не потрібно буде повертати український паспорт, якщо інша країна, така як Австрія, не вимагає цього. Це також стане фактичною "амністією" для тих, хто раніше порушував закон і, наприклад, отримав румунський паспорт, не повідомивши про це українську владу.
А для законослухняних українців, які раніше все ж вийшли з українського громадянства, взявши паспорт країни зі "спрощеного" списку, запроваджується швидка процедура поновлення громадянства України.
Виникає питання: а які держави потраплять до "спрощеного списку"? І чи буде серед них Угорщина? Останнє питання доволі вагоме, зважаючи на загрози нацбезпеці, які походять від проросійського режиму Віктора Орбана.
Відповідь на перше питання, на жаль, досі не визначена
Список країн, що підпадають під спрощені умови, має бути затверджений урядом. Хоча закон вимагає, щоб Кабінет Міністрів враховував позицію цих країн стосовно України, їхню підтримку санкцій та інші аспекти, проте відсутні чіткі критерії. Це створює певні труднощі. Крім того, така ситуація надає партнерам можливість тиснути на Україну, якщо вони прагнутимуть потрапити до "білого списку".
А от щодо того, чи буде у цьому списку Угорщина, відповідь відома - так, поза сумнівом.
Навіть якщо спочатку уряд не визнає Угорщину Орбана "безпечною державою" в контексті подвійного громадянства, Будапешт, безумовно, тиснутиме на Київ у рамках переговорів з ЄС з метою перегляду цього списку та включення Угорщини. Це відбуватиметься, незважаючи на можливу незгоду українських спецслужб, які можуть бути стурбовані безпековими ризиками.
Втім, цілком можливо, що це дасть Україні невеличкий додатковий важіль для дипломатичної торгівлі з чинним угорським режимом.
На завершення, кілька слів про Коломойського.
Спірний олігарх, який зазнав покарання у вигляді позбавлення українського громадянства, тепер матиме можливість без зусиль і проблем відновити його, якщо забажає. Адже Ізраїль, громадянином якого він залишився, майже напевно потрапить до білого списку для мігрантів. Проте варто зазначити, що реальна вигода для Коломойського з цього навряд чи буде значною.
Зрештою, кримінальна відповідальність діє однаково як для українців, так і для іноземців. Імовірно, єдина зміна - що його як громадянина України вже не зможуть видати до США за процедурою екстрадиції, якщо така розпочнеться (але це - навряд).
Для України, як і раніше, особи з подвійним громадянством залишаться лише громадянами України. Таким чином, розширення можливостей для отримання множинного громадянства не матиме значного впливу з точки зору держави. Наприклад, правила перетворення кордону для чоловіків залишаться незмінними.
Податки, варто зазначити, не залежать від громадянства людини. Вони сплачуються в залежності від місця постійного проживання особи (тобто її податкового резидентства) або місця ведення бізнесу, незалежно від наявності паспортів.
Ще один важливий ризиковий аспект, який слід відзначити, стосується прав українських громадян, що володіють паспортами інших країн або країн.
У досконалому суспільстві кожен громадянин користується рівними правами. Проте в реальному житті ситуація є набагато складнішою, і існують обґрунтовані причини для певних обмежень. Наприклад, особа, яка має кілька громадянств, не матиме можливості займати посаду судді, оскільки це прямо заборонено Конституцією України.
Але чи зможе такий громадянин працювати у спецслужбах? А бути держслужбовцем? Наразі це заборонено законом, але публічно лунають заклики до перегляду цієї норми. Чи може такий громадянин обиратися народним депутатом чи навіть президентом України? Тут ситуація протилежна - наразі прямої заборони немає, але напевно є ті, хто хотів би змінити це регулювання, щонайменше для деяких країн.
Ухвалені зміни до закону про громадянство навмисно обходять ці питання.
У парламенті виникла пропозиція терміново врегулювати це питання, і були запропоновані відповідні зміни. Проте це ускладнило й без того складний процес пошуку голосів для ухвалення закону, тому вирішення проблеми було відкладено. Затверджений закон лише зобов'язує Кабінет Міністрів підготувати свою версію законопроєкту, що стосується "особливостей зайняття певних посад у державних установах, інших державних органах та органах місцевого самоврядування громадянами України, які також мають громадянство іноземних держав, зокрема держави-агресора або держави-окупанта".
Варто підкреслити, що питання стосується не тільки тих, хто є громадянами Росії.
Візьмемо як приклад тих самих закарпатських угорців з двома паспортами.
Які можуть бути негативні наслідки, якщо "подвійні громадяни" обіймають звичайні посади в сільських радах Берегівського району? Особливо в тих місцях, де більшість жителів вже володіє двома паспортами. Чи є щось погане в тому, що вони працюють, скажімо, перекладачами в обласній адміністрації?
Водночас виникає суттєве питання, чи доцільно дозволяти особам з подвійним громадянством займати керівні позиції в державних установах, зокрема в органах безпеки.
Напевно, існують інші погляди та міркування, тому перед прийняттям рішення це варте щонайменше відкритої дискусії.
До моменту затвердження нових правил, ситуація залишиться незмінною.
Ще один ризик щодо множинного громадянства, про який доводиться чути - це масове отримання українських паспортів іноземцями, які не мають культурного зв'язку з Україною. Така небезпека є цілком реальною, особливо у період майбутньої відбудови України, але тут законодавець перебачив механізм "протидії".
Згідно з новим законодавством, для отримання громадянства України необхідно пройти три тести: з основ Конституції України, історії країни та знання державної мови. Ці вимоги є більш строгими в порівнянні з попереднім законодавством і забезпечують певну впевненість у тому, що новий громадянин зможе успішно інтегруватися в українське культурне та ціннісне середовище.
Загалом вимоги для росіян, які хочуть стати громадянами України, суттєво посилені. Починаючи з того, що вони мають отримати візу для імміграції в Україну (а це зараз - винятково непроста задача), потім прожити п'ять років, скласти іспит і пройти перевірку СБУ на наявність загроз національній безпеці.
Спрощення процесу українізації може бути досягнуто шляхом служби в Збройних силах України під час активних бойових дій.
Чи можливо обійти ці фільтри? Напевно, так.
Зокрема, якщо "добрий росіянин" має, скажімо, литовське або нідерландське громадянство та бажає переїхати до України, він може пред'явити українським міграційним службам лише свій європейський паспорт і "забути" про свій російський. Це значно спростить процедури та перевірки з боку спецслужб. Проте, ні іспити, ні вимоги щодо тривалості проживання в Україні не скасовуються. Тому навряд чи такі випадки стануть масовими.
Існує значна група громадян Російської Федерації, для яких встановлено окремий порядок. І це цілком обґрунтовано.
Мова йде про українців, які опинилися під російською окупацією.
На захоплених територіях російський паспорт став важливим інструментом для виживання. Ті, хто вирішив отримати цей документ, не підлягають покаранню з боку держави. Це стосується також молоді, яка досягла повноліття в умовах окупації і не має інших документів, окрім російських. Однак, без ретельної перевірки з боку спецслужб не обійтись. Головним критерієм для перевірки є те, що особа не служила добровільно у збройних силах РФ, не брала участі у військових діях проти України і не працювала в окупаційній адміністрації.
І, нарешті, про пільгову категорію, яка додана до закону про громадянство. Це - закордонні українці, представники діаспори, які не лише юридично отримають цей статус, а й вирішать повернутися до України. Їм достатньо буде прожити в Україні лише один рік для того, щоб отримати повноцінний статус громадянина.
Чи буде все це працювати ефективно; чи зможе спрощення втримати українців, у тому числі представників української молоді, тих, хто поїхав до ЄС на початку вторгнення і розмірковує про перехід до європейського громадянства, тощо - питання відкриті.
Проте важливо усвідомлювати, що саме міститься в новому законодавстві і які стереотипи про нього є неправильними. Сподіваємося, що наш матеріал сприяв проясненню цих питань.
Автор: Сергій Сидоренко.
#Паспорт #Президент (державна посада) #Парламент #Росія #Україна #Віктор Орбан #Європейський Союз #Угорщина #Володимир Зеленський #Президент України #Українці #Крим #Збройні сили України #Держава (політичний устрій) #Європейський парламент #Київ #Українська мова #Уряд України #Конституція України #Українське громадянство #Закон України #Литва #Молдова #Ізраїль #Австрія #Українська правда #Секретна служба #Громадянство #Ігор Коломойський #Філіппіни #Історія #Європейська інтеграція #Конституція #Підкарпатська Русь #Кишинів #Угорці #Вікісховище (журнал) #Українська Держава #Амністія #Конституційний Суд України #Біпатрид #Буджак #Румуни #Президентські вибори в Україні 2019 #Юрій Мєшков #Берегівський район
