Олена Поканєвич, юридична радниця в Truman, у колонці для AIN розповідає, чому АМКУ зараз може ставати бар'єром для оборонних угод, та ділиться роздумами, як змінити цю ситуацію.
Найвагомішим сегментом продовжують залишатися безпілотники, однак швидкий розвиток спостерігається на ринках наземних роботизованих систем та засобів радіоелектронної боротьби.
Справжні розміри цього сектору, напевно, ще вищі. Конфлікт викликає безперервний попит на інноваційні рішення, а технології швидко переходять від етапу розробки до масового виробництва.
Разом з розвитком ринку зростає і зацікавленість інвесторів. Як повідомляє Capital Times, у першій половині 2026 року обсяги M&A-угод у оборонній галузі України збільшилися в 2,5 рази в порівнянні з аналогічними даними за перше півріччя 2025 року.
Для оборонних підприємств України зовнішнє фінансування є не лише джерелом коштів, але й можливістю для розширення виробництв, отримання новітніх технологій і компонентів, а також інтеграції в глобальні ланцюги постачання. Це також відкриває двері до міжнародних ринків і сприяє створенню спільних виробництв з провідними світовими компаніями.
Проте в українському оборонному секторі виникають проблеми з регуляторною системою, яка була розроблена для зовсім інших умов.
Коли антимонопольний контроль стає бар'єром
Суттєві угоди за участю українських оборонних компаній можуть вимагати отримання попереднього погодження від Антимонопольного комітету України.
У випадку звичних угод злиття та поглинання це є звичною практикою: підприємства подають Антимонопольному комітету України відомості про розмір ринку, свої частки, конкурентів, постачальників, споживачів та іншу інформацію, що дозволяє оцінити вплив угоди на конкурентне середовище.
У секторі оборони ця модель часто зустрічає обмеження, викликані особливостями індустрії.
Виникає парадокс: закон вимагає від бізнесу інформацію, яку він об'єктивно не може надати. У результаті АМКУ не розглядає заяви й повертає її учасникам угоди. Для звичайного ринку це насамперед транзакційні витрати. Для оборонного сектору це ризик втратити значно цінніший ресурс -- час.
Ознайомтеся також з матеріалом: Декларація, пітч та подальші дії: як українські оборонні компанії можуть ефективно спілкуватися з інвесторами — стаття.
Ця проблема найбільше стосується великих і прозорих інвесторів. Чим більша угода, тим більше шансів, що вона потрапить під контроль АМКУ щодо концентрацій. У той же час, менші або більш складно організовані угоди можуть залишитися поза увагою, не досягаючи встановлених законодавством меж.
Таким чином, система створює неадекватний стимул. Інвестор, який бажає активно і тривало вкладати значні кошти в український оборонний сектор, може виявитися під більшим тиском з боку регуляторів, ніж той, хто обирає обхідні шляхи, щоб уникнути уваги антимонопольних органів.
Це не свідчить про те, що оборонні злиття та поглинання слід звільнити від державного контролю. Навпаки, в умовах війни державі надзвичайно важливо знати, хто отримує контроль над стратегічними ресурсами, кому передаються технології, чи не виникає небезпечна залежність від певного іноземного постачальника або власника, а також чи не з’являються інші загрози для національної безпеки.
Проте, чи можна стверджувати, що традиційний контроль за концентраціями є оптимальним засобом для одночасного вирішення всіх цих питань?
Європа також прагне знайти вихід, проте Україні немає часу на очікування.
Європейський Союз не передбачає жодних винятків з антимонопольного регулювання для злиттів і поглинань у сфері оборони. Однак, у цій галузі питання конкуренції доповнюються специфічними механізмами, спрямованими на забезпечення національної безпеки.
Конфлікт між Російською Федерацією та Україною суттєво вплинув на різні аспекти. У 2025 році Європейська комісія вирішила переглянути свої методи оцінки концентрацій. Один із наданих консультаційних матеріалів — Topic G3: Публічна політика, безпека та питання ринку праці — піднімає, зокрема, теми, пов'язані з обороною та безпекою.
Ідеться не про новий закон і не про готове рішення. Єврокомісія фактично ставить питання юристам, бізнесу, державним органам та іншим стейкхолдерам: чи достатньо під час оцінки великих угод дивитися лише на ціни, частки ринку та рівень конкуренції, чи варто також враховувати безпеку постачання, оборонні спроможності та геополітичні ризики?
У той же час, європейський та український контексти мають значні відмінності. Для ЄС це, в основному, обговорення того, якими повинні бути майбутні правила. Європа здатна організовувати консультації, аналізувати нові підходи та поступово адаптувати свої регуляції.
Для України це питання вимагає термінових рішень, які необхідно ухвалити вже сьогодні, адже відкладати їх на потім країна не має змоги.
Україні необхідно впровадити спеціалізований підхід до злиттів і поглинань у сфері оборони.
У контексті війни швидкість інтеграції капіталу і технологій перетворюється на критично важливе питання для національної безпеки. Отже, угоди, що передбачають інвестиції в українську оборонну промисловість, не слід розглядати виключно через призму цивільного бізнесу.
Оптимальним рішенням може стати обмежене, тимчасове та цільове звільнення від контролю за концентраціями для угод з іноземним капіталом, що стосуються підприємств оборонно-промислового комплексу.
Такий виняток був би дійсним лише під час воєнного стану та не вплинув би значно на конкурентне середовище в оборонному промисловому комплексі. Він матиме чітко окреслену область використання, буде обмежений у часі та враховуватиме особливості виробництва в сфері оборони.
Водночас, звільнення деяких угод від попереднього контролю концентрацій не призведе до втрати можливості АМКУ реагувати на антиконкурентні практики. У випадку виявлення порушень, орган зможе продовжувати використовувати законодавчо встановлені механізми для захисту конкуренції.
У такому випадку межі цього виключення повинні бути однозначно визначені:
* Він повинен стосуватися лише конкретної категорії угод — концентрацій, що залучають іноземний капітал в оборонно-промислові підприємства.
Запровадження цього механізму повинно бути підкріплене об'єктивними умовами воєнного стану. У контексті, коли оперативність залучення інвестицій та технологій безпосередньо впливає на оборонні можливості держави, затяжні регуляторні процеси можуть призвести до виникнення додаткових ризиків.
Мета впровадження винятку не обмежується лише спрощенням процедур. Основне завдання полягає в прискоренні залучення стратегічних іноземних інвестицій та технологій до оборонно-промислового комплексу України.
#
