На жаль, через військову агресію багато українців були змушені виїхати з України та налагоджувати життя за кордоном, працювати, сплачувати оренду, адаптуватися під місцеві правила гри. Але будьте певні, навіть якщо ваш контактний номер телефону вже не починається з +380, Державна податкова служба України (ДПСУ) усе ще вважає вас своїм абонентом. Звідси ще й досі (на п'ятий рік війни) випливають справді нериторичні запитання: чи маєте ви сплачувати податки з іноземних доходів в Україні, чи виникатиме подвійне оподаткування і чи продовжуєте ви вважатися податковим резидентом України, навіть якщо вже давно проживаєте в іншій країні?
Перш за все, хочу підкреслити, що я абсолютно не засуджую вибір інших податкових резидентств. Мене сумно вражає, що мільйони українців змушені були покинути свої домівки та почати нове життя в інших країнах. Проте важливо усвідомлювати, що інші держави також прагнуть отримувати податкові надходження, тому, щоб уникнути подвійного оподаткування, необхідно діяти обачно. Це лише юридичні поради, які допоможуть захистити ваші фінанси.
Таким чином, українське законодавство надає досить широке визначення терміна "фізична особа-резидент": це особа, яка має постійне місце проживання в Україні. Проте це не єдине важливе мірило. Важливо звернути увагу на те, що комплекс критеріїв, викладених у Податковому кодексі України, дозволяє сформувати чітку схему для визначення вашого статусу резидента.
1. Одним з основних факторів, що визначають ваш податковий статус, є ваше місце проживання. Але не поспішайте святкувати — ситуація не така проста, як здається.
Так, ви живете в Німеччині вже понад три роки. Так, у вас навіть є укладений договір довгострокової оренди з фрау Мюллер. Проте якщо в Україні у вас залишилася нерухомість на праві власності, ще й реєстрація, то саме це вважається місцем вашого постійного проживання. Хоча й довгострокову оренду в іноземній державі не можна списувати з рахунків, тому рухаємося далі.
2. Центр життєвих інтересів. Якщо у вас є житло в обох країнах, ви вважаєтеся резидентом там, де маєте тісніші особисті чи економічні зв'язки (сім'я, бізнес, школа дітей, банківські рахунки).
В Податковому кодексі України зазначається, що для визначення місця перебування центру життєвих інтересів фізичної особи достатньо врахувати місце постійного проживання членів її сім'ї або факт реєстрації особи як підприємця. Проте, на практиці це не просто формальність — це ваш стабільний «якір». Якщо ви виїхали за межі країни, але залишилися зареєстрованим як фізична особа-підприємець, чи у вас в Україні залишилися батьки, податкова служба України наполягатиме на вашому статусі податкового резидента України.
3. Останнім критерієм є загальновідоме правило 183 днів: якщо не вдається встановити центр життєвих інтересів особи, резидентом вважається той, хто перебуває на території України більше ніж 183 дні протягом року.
4. Нарешті, якщо жоден пункт не дав відповіді, вирішальним фактором стає паспорт громадянина України.
Основна проблема полягає в тому, що Україна автоматично вважає всіх своїх громадян резидентами, поки вони не зможуть це спростувати. Навіть якщо ви відповідаєте усім вимогам, українське законодавство не передбачає чіткої процедури, що дозволяє вийти з податкового резидентства. Отже, відповідальність за доведення своєї позиції лягає на вас, поки ви залишаєтеся громадянином України.
Іншою складністю є впровадження CRS (Загального стандарту звітності). Ця система забезпечує автоматизований обмін інформацією, в рамках якого фінансові установи по всьому світу щорічно повідомляють податковим органам рідних країн дані про своїх клієнтів. На сьогоднішній день участь у цій ініціативі взяли понад 120 держав, які звітують про банківські рахунки нерезидентів.
Чудова новина полягає в тому, що в умовах воєнного стану в Україні існує пільговий режим на суму до 250 тисяч доларів. Що саме це означає?
Інформація про іноземні рахунки, де сума не перевищує 250 тисяч доларів, не може бути використана податковими органами для автоматичного нарахування податків. Однак це не знімає з вас обов'язок самостійно декларувати свої доходи. Також це не заважає податковій службі використовувати ці дані для проведення перевірок. Після завершення воєнного стану цей поріг безпеки зникне, а інформація в базі Державної податкової служби залишиться. Тому, якщо ви плануєте продовжувати жити за кордоном, краще заздалегідь подбати про свою безпеку.
По-перше, розірвіть всі "документально підтверджені" зв'язки. Припиніть свою діяльність як фізична особа-підприємець, позбавтеся права власності на нерухомість, знімайтеся з попереднього місця реєстрації, закривайте старі банківські рахунки, а якщо можливо – перевезіть свою сім'ю та батьків. І, звісно, дотримуйтеся обмеження у 183 дні перебування.
По-друге, забезпечте наявність підтверджень вашого нового податкового резидентства.
У вас обов'язково мають бути сертифікат податкового резидента країни, в якій ви проживаєте; довідка про суму сплаченого податку (щоб у разі чого скористатися Конвенцією про уникнення подвійного оподаткування). Також слід мати докази центру життєвих інтересів: укладений договір довгострокової оренди або свідоцтво про право власності на нерухомість за кордоном; довідки з дитячих садків, шкіл або університетів, де навчаються ваші діти; договори на страхування, рахунки за комунальні послуги на ваше ім'я. Ну й, звісно, трудовий договір з іноземним роботодавцем або документи про реєстрацію бізнесу в країні перебування.
Збирайте ці документи заздалегідь, щорічно. Адже всі вже усвідомили, що отримати довідку в Європі — це не просто записатися в четвер ввечері до ЦНАПу і забрати її в п'ятницю вранці?
Звертаю вашу увагу на те, що сертифікат податкового резидента і довідка про сплату податків повинні бути відповідно легалізовані (зазвичай за допомогою апостилю) і офіційно переведені на українську мову.
Тепер коротко про уникнення подвійного оподаткування.
Якщо ви все ж таки втратили битву за своє податкове резидентство і податкові органи вирішили вас "перевірити", існує можливість, що вам не знадобиться вдруге сплачувати податки з усього свого доходу в повному обсязі.
Цей можливість має назву "Конвенція про уникнення подвійного оподаткування" (якщо вона буде підписана між Україною та країною, в якій ви зараз перебуваєте). Завдяки такій конвенції ви можете враховувати податок, сплачений у країні вашого перебування, при виконанні податкових зобов'язань в Україні.
Уявіть, що ви працюєте в Польщі. Місцева податкова служба вже отримала свою частку у вигляді 12% прибуткового податку. Проте, українська податкова також має на вас плани і очікує, що ви сплатите 18% ПДФО. Однак, завдяки угоді про уникнення подвійного оподаткування, вам не потрібно платити обидва податки. Ви просто надаєте довідку про сплачені 12% у Польщі, і ці суми зараховуються в Україні. Таким чином, вам залишиться доплатити лише 6%.
Однак існує один важливий момент — військовий збір. Зазвичай конвенція охоплює лише податок на доходи, тоді як військовий збір у розмірі 5% є нашим специфічним внеском, який не існує в інших країнах. Тому ці кошти потрібно буде сплатити в повному обсязі, незалежно, наприклад, від податкових зобов'язань у Польщі.
#Паспорт #Польща #Україна #Підприємництво #Європа #Українці #Німеччина #Державна податкова служба України #Законодавство #Телефон #Долар #Податок на доходи фізичних осіб #Банківський рахунок #Право власності #Державна прикордонна служба України #Податковий кодекс України #Податкове зобов'язання #Фізична особа #Центр надання адміністративних послуг #Нерезидент #Трудовий договір #Бізнес #Чому #Військовий стан #Податок на прибуток підприємств
