Наталія Бутирська, провідна аналітикиня в Центрі "Нова Європа"

Таким чином, Кім Чен Ин більше не відчуває нагальної необхідності у проведенні переговорів зі Сполученими Штатами лише з метою зменшення санкцій — адже їхня ефективність на даному етапі не достатня, щоб суттєво вплинути на стабільність режиму.

Кім Чен Ин продемонстрував здатність реалізовувати проекти військової потужності поза межами Корейського півострова.

Отже, можна стверджувати, що Сполучені Штати, Китай і Росія фактично визнали Кім Чен Ина як важливого учасника на геополітичній арені?

Частково вірно. Однак важливо підкреслити, що він зумів ефективно використати доступні йому ресурси. Якщо раніше для привернення уваги США йому доводилося вдаватися до показових ракетних запусків, наприклад, у відповідь на військові маневри або візити в регіон, то тепер такої необхідності в нього вже немає.

Кім Чен Ин продемонстрував здатність проєктувати силу за межами Корейського півострова.

Включення Північної Кореї в російську агресію проти України стало новою главою в її історії та стало несподіваним кроком для багатьох держав.

Наприклад, раніше було складно уявити, що Північна Корея може відправити своїх солдатів на фронт, але тепер ми спостерігаємо не тільки за фактом їхньої участі, а й за зростаючим інтересом до цього. Військові Північної Кореї здобувають бойовий досвід, випробовують новітнє озброєння і, що викликає особливе занепокоєння у Південній Кореї, вивчають сучасні технології дронів та їх можливість використання у конфлікті.

Більше того, КНДР отримує технології для виробництва дронів на власній території, і це вже зовсім інший рівень загрози.

Згідно з наявними даними, північнокорейські військові починають використовувати російські методи ведення бою, зокрема тактику малих груп та їх проникнення у "сірі зони". Бійці, які здобули практичний досвід на фронті, повертаються додому в Північну Корею, де діляться отриманими знаннями з товаришами. Це, по суті, свідчить про суттєвий прогрес у їхній військовій підготовці.

Нещодавно я повернулася з Південної Кореї, і мій досвід спілкування там показав, що чимало людей, зокрема військові, дуже серйозно ставляться до цього питання. Сучасний досвід ведення війни, який значно відрізняється від попередніх збройних конфліктів, сьогодні є лише у трьох країнах: Україні, Росії та тепер вже й Північній Кореї.

Чи можна вважати підтримку, яку Північна Корея надає Росії, лише комерційним заходом, або в цій співпраці є певна ідеологічна основа?

В даному випадку відсутній чисто ідеологічний аспект. Проте, існує певна спільна основа. Напрямок, у якому сьогодні розвивається Росія, коливаючись між імперською спадщиною та радянськими традиціями, частково дозволяє російському суспільству зрозуміти, чому режим Путіна настільки активно вкладає ресурси у співпрацю з Північною Кореєю.

Сьогодні мова йде не лише про взаємні вигоди. Співпраця між державами стала набагато більшою за обсягом на різних фронтах: від університетських обмінів і співпраці медичних та культурних установ до організації дитячих таборів. Відомо, що до таких таборів можуть потрапляти й діти з територій України, що перебувають під тимчасовою окупацією.

Практично щотижня відбуваються обміни різними делегаціями на локальному рівні.

Наприклад, на даний момент (інтерв'ю було записане 1 квітня, - прим. ред.) у Північній Кореї знаходиться керівник ТАСС разом із командою журналістів. Російська Федерація та КНДР мають угоду про співпрацю між своїми державними інформаційними агентствами, а також домовленість про спільну боротьбу проти так званої "міжнародної дезінформації" щодо їхніх відносин (посміхається).

Лавров і Путін особисто підкреслюють важливість "братньої підтримки" з боку Північної Кореї для Росії.

- А як до цього ставиться російське суспільство? Адже раніше Північна Корея була радше "страшилкою" і об'єктом жартів.

- На мою думку, російське суспільство, попри значні ресурси і можливості, так і не змогло трансформуватися після розпаду СРСР.

З одного боку, росіяни активно користувалися перевагами глобалізації - відвідували різні країни, жили в Європі, споживали результати іноземних досягнень. З іншого боку, у їхній свідомості все ще панує ностальгія за радянськими часами та уявлення про "велич", що ґрунтується на історичних здобутках минулого.

Тому для багатьох зближення з Північною Кореєю не є проблемою, а навпаки, викликає відчуття ностальгії. Коли росіяни почали відвідувати КНДР, багато хто з них зауважував, що "це нагадує часи Радянського Союзу", і сприймали це досить позитивно. При цьому їх не надто турбували суворі умови контролю, які встановлювала північнокорейська влада: обмеження маршрутів, пересування під наглядом і регуляція контактів.

Важливу роль у цьому процесі відіграє пропаганда. Російські керівники, зокрема Лавров і сам Путін, активно прославляють "братню підтримку" КНДР, підкреслюючи, що жодна інша країна не проявляє такої відданості Росії, як Північна Корея.

Для російського суспільства це пояснення є цілком достатнім, як і в багатьох інших аспектах, зокрема в контексті агресії проти України.