В умовах політичних гойдалок американської адміністрації та продовження рф війни на виснаження варто розуміти, що гарних сценаріїв тут не буде. Тим більше, складно сказати, що саме може примусити росію припинити агресію.
Вимоги, що ставляться до України, є максимально жорсткими – вони включають визнання територій, які контролюються так званими "російськими" силами. Однак навіть у випадку офіційних поступок з нашого боку, стосовно людей та земель, не існує жодних запевнень, що конфлікт буде завершено і не спалахне знову з ще більшою інтенсивністю.
Більш того, так зване "перемир'я", що ґрунтується на "квазіюридичних" компромісах щодо українських територій, має високий ризик спричинити подальше ослаблення міжнародного права та безпеки. Такий "мир" стане лише формальним "паперовим укриттям", за яким ховається наступна війна та панування "силового права".
У глобальному контексті це може стати каталізатором нових воєн і територіальних суперечок, в Україні — спровокувати внутрішню нестабільність, а для Європи — ще більше загострити питання безпеки.
Світ, що не стане ані безпечним, ані справедливим для нас, перетвориться на "ілюстративний матеріал" для інших міждержавних військових конфліктів, оскільки в такій ситуації залишиться єдине право — право сили. Отже, український випадок виявляється своєрідним випробуванням для європейських країн і міжнародних організацій на здатність до адекватного забезпечення власної безпеки.
Домовленості щодо потенційного миру, які б спиралися на стратегічну відмову від територій, зокрема й Криму та Севастополя, не будуть сприйняті українським суспільством і армією та можуть створити нові лінії напруги зі складними комплексними наслідками для нашої безпеки, майбутнього, міграційної ситуації тощо. Це може дестабілізувати Україну зсередини. Тим більше, що в умовах потенційного, але невизначеного "перемир'я" рф буде всіляко намагатися розхитати Україну та швидко перетворити її на сучасну Грузію із політичними трендами антиєвропейської спрямованості.
Поняття "безпечного миру", яке ми окреслили у матеріалах Національної платформи стійкості та згуртованості, навпаки передбачає прийняття рішень, що відповідають потребам суспільства та не призводять до подальшої дестабілізації України. Натомість, ці рішення повинні відкривати нові можливості для розвитку, європейської інтеграції та реалізації власного геополітичного вибору.
В усіх позитивних сценаріях ключову роль відіграють міжнародні гарантії безпеки. Без них ми можемо говорити лише про умовний "мир через непоразку" - без повного відновлення територіальної цілісності та зі зберіганням загрози подальшої втрати людей і територій. А також, у перспективі, з поширенням або масштабуванням загарбницьких дій рф.
Якщо міжнародна спільнота вирішить піти за таким шляхом і, наприклад, ігноруватиме фактичне квазівизнання Криму "російським", рано чи пізно виникне питання, хто наступним в Європі стане жертвою збройної агресії? Можливо, це будуть країни Балтії? Або Польща? Насправді, жоден з держав, які підпадають під імперські наративи Росії щодо так званих "історичних земель", не може почуватися в безпеці. Поступки України можуть відкрити двері для нових конфліктів у різних куточках світу.
На даний момент у країнах Європейського Союзу існує загальна стратегічна невизначеність стосовно шляхів, засобів та ресурсів для забезпечення миру та його гарантій. Держави НАТО займають обережну позицію щодо можливості надання Україні певних видів озброєнь, аби уникнути подальшого загострення відносин із ядерною Росією.
Одночасно, країни-партнери стикаються з обмеженими ресурсами. Економічна ситуація продовжує погіршуватися. Існуючі політичні кризи, відсутність єдиного бачення щодо подальшої стратегії в умовах війни, а також ризики політичного популізму і зростання правих сил стають все більш актуальними. Внутрішні виклики для партнерів набувають дедалі більшої важливості.
Окрім цього, західні держави не формулюють ясного стратегічного бачення стосовно майбутнього Росії, хоча його основні контури суттєво вплинуть не лише на Україну, а й на загальну ситуацію в регіоні, Європі та Євразії.
У цьому контексті хибна ясність спостерігається, мабуть, лише в Сполучених Штатах, де влада намагається налагодити зв'язки з Росією з метою віддалення її від Китаю та інтеграції в свою сферу впливу, що, в свою чергу, може ослабити Європу та зміцнити позиції США.
Нам також навряд чи варто розраховувати на швидкий розпад рф - інерція імперськості дуже потужна. "Мова ненависті" на адресу Україну десятиліттями домінуватиме у російському суспільстві, навіть якщо путін помре вже завтра. Бо це не він персонально запускає всі ракети і натискає на всі кнопки. Роблять це громадяни рф різної етнічної приналежності, інтегровані в імперський дискурс після століть цілеспрямованої російської асиміляції. Отже критичної маси незгодних, які б змогли переломити ситуацію всередині росії, зараз не існує.
Так звані "іноагенти", що виїхали за межі країни, насправді не мають суттєвого впливу. Російські підприємці знайшли способи обходити санкції, спираючись на фінансові можливості, які пропонує Китай.
Проте все це є лише підставою для формування реалістичного погляду на ситуацію, а не для повної втрати віри у власні можливості. Незважаючи на те, що говорить відомий політик, Україна "має свої козирі", можливо, навіть "флеш рояль" чи "джокера". Незважаючи на постійні обстріли цивільних об'єктів та енергетичної інфраструктури, які росія використовує як інструмент тиску, і її спроби розповсюдити наративи про "втому від війни", українське суспільство залишається міцним і сподівається на справедливість та відновлення.
Як нещодавно підкреслив соціолог Володимир Паніотто, "хоча рівень оптимізму знижується, бажання боротися залишається: число людей, які морально готові до тривалого опору ворогу, вдвічі більше, ніж тих, хто не має такого настрою".
Війна на виснаження засвідчила, що витривалість та опірність населення є так само важливими, як і сучасні військові технології. У світі, де Україна не має жодних гарантій, конфлікт може стати звичним явищем, а мир – лише короткочасною паузою перед новими трагедіями.
#Китай (регіон) #Росія #Польща #Україна #Міжнародні санкції щодо Росії (2014—дотепер) #Європейський Союз #Європа #НАТО #Суспільство #Геополітика #Компроміс #Крим #Озброєння #Північна та Південна Америка #Справедливість (чеснота) #Військова окупація #Міжнародне право #Країни Балтії #Європейська інтеграція #Збройний конфлікт #Грузія (країна) #Євразія #Оптика #Консенсус #Севастополь #Військова галузь #Мир #Війна на виснаження #Щит #Ерозія #Володимир Паніотто #Інерція #Культурна асиміляція
