Унікальне інтерв'ю для агентства "Інтерфакс-Україна" дав заступник міністра цифрової трансформації, відповідальний за кібербезпеку та хмарні технології, Віталій Балашов.
Ірина Дорош – це ім’я, яке може бути знайомим багатьом.
- Після призначення новою очільницею Мінцифри Оксану Ферчук як змінилися пріоритети міністерства у сфері кібербезпеки та кіберстійкості? На чому зараз зосереджена основна увага, і які завдання є пріоритетними до кінця 2026 року?
- Концептуально наші завдання і мета не змінилися. Можливо, дещо змінилися акценти та пріоритети, але загалом моя робота залишається плюс-мінус такою самою. Єдине, що уряд в особі прем'єр-міністра України поставив на перше місце підготовку до зими та максимальну стійкість. Раніше ми теж працювали над стійкістю, але тепер ці завдання стали ще більш пріоритетними. Тому на перше місце ми також поставили стійкість цифрової інфраструктури та мобільних мереж, щоб мобільні оператори могли забезпечувати роботу своїх мереж в умовах блекаутів.
Ми застосували комплексний підхід, спрямований на кардинальну реформу та стійкий захист фізичної інфраструктури. В даний момент ми продовжуємо цю діяльність, водночас виокремлюючи термінові заходи, які можемо впровадити вже найближчим часом, до приходу зими.
- Які саме події маються на увазі?
- Точно можемо казати про те, що будемо посилювати взаємодію з іноземними партнерами, тому що один із спосібів захистити фізичну інфраструктуру - це вийти за кордон України. Тому наша інфраструктура на плечах наших партнерів - це як тимчасове рішення. Хоча це, звісно, бути може як і тимчасово, так і ні, але це вже зовсім інше питання.
- Чи йдеться, зокрема, про хмарні технології?
Ми ще не запустили наш проект, але вже підготували документ під назвою "Концепція розвитку хмарних послуг в Україні на період 26-31", хоча, можливо, вже слід говорити про 27-32. У цьому документі ми заклали принцип, подібний до американського Cloud First, який передбачає, що при розробці будь-якої системи її слід одразу розглядати для можливого розміщення в хмарі. Проте ми внесли деякі корективи і адаптували цю ідею під назвою Cloud Smart. Наші консультанти запропонували такий підхід, який дозволяє нам за принципом вирішувати, чи переходити в хмару, чи, навпаки, використовувати її лише в разі доцільності.
- Раніше бачила інформацію про концепцію хмарної технології. Ви про цей документ говорите?
У нас є документ під назвою "концепція", який ще не був опублікований. Проте ця концепція вже отримала погодження від більшості зацікавлених сторін, зокрема від інших державних установ і організацій.
Нещодавно ми з командою працювали над уніфікацією деяких термінів, які, особисто для мене, викликають певні сумніви. Однак, процес розробки концепції продовжується й наближається до завершення, і незабаром Україна матиме можливість з нею ознайомитися. Ми плануємо представити її до кінця цього року.
Які ключові ідеї вона висуває?
Cloud Smart є одним із ключових принципів, на які ми спираємося. Одночасно ми фокусуємося на архітектурній моделі гібридної мультихмари, що передбачає інтеграцію різноманітних хмарних платформ і постачальників послуг.
Ми вважаємо, що дотримання принципу мультихмарності є надзвичайно важливим, оскільки це дозволяє знизити ризики, підвищити надійність та забезпечити гнучкість у виборі постачальника.
Ми регулюємо виключно державні організації, водночас бізнес може робити, що хоче, тому що сам бере на себе відповідні ризики. Для бізнесу, який є критичною інфраструктурою, діятимуть додаткові вимоги щодо стійкості, зокрема використання гібридної та мультихмарної моделі. При цьому ми не нав'язуємо конкретних провайдерів - компанії мають обирати їх із доступних на ринку з огляду на власні потреби і ризики.
- А якою є позиція Мінцифри щодо користування хмарними технологіями, що знаходяться саме за кордоном?
- Як із будь-якими технологіями, хмарні рішення мають свої переваги та недоліки. Загалом ми відкриті до співпраці й уже працюємо із закордонними хмарними провайдерами, зокрема великими гіперскейлерами, як-от Amazon, Google та Microsoft. Водночас є певні безпекові обмеження. Для нас неприйнятна співпраця з провайдерами, інфраструктура яких розміщена в недружніх до нас країнах, тимчасово окупованих територіях України тощо.
Також існує перелік умов щодо країн, провайдери з яких не можуть надавати послуги державним ресурсам. Бізнес при цьому має більше можливостей.
Водночас ми не хочемо повністю залежати від інфраструктури за кордоном. В Україні має залишатися копія державних ресурсів, а їхні власники повинні мати процедури швидкого відновлення роботи систем у разі виникнення проблем як в Україні, так і за кордоном.
Наразі ми завершили процес закріплення цього оновлення через постанову Кабінету Міністрів №1009, яка вносить зміни до постанови №205. У нових положеннях особливу увагу приділено стійкості, зокрема, встановлюються відповідні норми та критерії, що визначають вимоги до відновлення систем.
У випадку, якщо систему не вдається відновити автоматично, її власник повинен підтвердити нам, як представникам міністерства, що в разі виникнення будь-яких проблем, як в Україні, так і за її межами, відновлення можливе протягом заздалегідь узгодженого часу.
- Чи були вже прецеденти, коли або з нашого боку, або з іншої країни доводилося швидко відновлюватися?
Ці питання мені не знайомі. Вони швидше сприймаються як ризики, ніж як безпосередні загрози. Проте з огляду на здоровий глузд і національну безпеку, ми не маємо права їх ігнорувати, тому ці ризики беруться до уваги.
- Зі скількома партнерами ви працюєте зараз саме у передачі інформації у хмару?
Ми не здійснюємо передачу даних, а можемо перемістити або скопіювати туди певні автоматизовані системи, що вже працюють з нашою інформацією. Тому я б вживав слово "інфраструктура", яка переноситься, або специфічні програмні рішення, що взаємодіють з даними.
На даний момент немає жодних обмежень на передачу публічної інформації. Раніше це питання було регламентоване законодавством про кіберзахист, яке суворо вимагало, щоб усі державні ресурси залишалися в межах України. Однак постанова №1500, що діє під час воєнного стану і ще шість місяців після його завершення, дозволяє публікацію частини інформації за межами країни. Варто зазначити, що таємна інформація не може бути розміщена за кордоном, тоді як публічна та конфіденційна інформація може бути опублікована.
Знову ж таки, важливо усвідомлювати, що закордонні хмарні рішення не завжди належать іноземним компаніям. Наприклад, українські провайдери GigaCloud та De Novo, а також дата-центр "Парковий", які є частиною Альянсу цифрового суверенітету, мають свої представництва за межами України. Вони здатні надавати послуги української хмари, незважаючи на те, що фізично інфраструктура знаходиться в іншій державі, при цьому управління здійснюється українськими фахівцями.
Цей змішаний підхід є для нас прийнятним. Для резервування державних реєстрів за межами країни можуть залучатися як авторизовані в Україні іноземні постачальники, так і українські фірми з інфраструктурою за кордоном. При цьому всі оператори, незалежно від їхнього походження, проходять однакову процедуру для отримання дозволу на надання послуг державі та критично важливій інфраструктурі.
- Які основні положення містить ця процедура?
На даний момент процес є досить складним і вимагає підтвердження сертифікації безпеки, розташування устаткування, а також надання документів, що підтверджують право власності на нього. Теоретично, цей етап можна пройти, але все залежить від специфіки бізнесу.
В контексті закону про хмарні послуги: одна з причин його зміни - це те, що закладені в цьому законі процедури є досить складними, а іноді навіть неможливими для надавачів хмарних послуг, як-от Amazon, Google чи Microsoft. Для них там суперскладно, і вони за політикою компанії просто за своїми compliance (вимоги, норми - ІФ-У) не можуть надати інформацію.
Тому ми пішли назустріч і трохи спрощуємо цю процедуру, однак не полегшуємо вимоги безпеки до цієї процедури.
Нам дуже важливо, щоб надавачі хмарних послуг як державі, так і критичній інфраструктурі відповідали вимогам національної безпеки, тому до процедури залучена Служба безпеки України (СБУ).
Які інші проекти ви обговорюєте з міністром на цей рік?
Наприклад, в даний момент ми аналізуємо ідею організації повноцінного дата-центру за межами України, де наша країна могла б отримати окрему територію і дипломатичний статус, схожий на статус посольства. Це забезпечило б додатковий рівень правового захисту для інфраструктури та комунікаційних каналів.
Це не означає, що на цій території діятиме українське законодавство, однак такий статус забезпечить додаткові гарантії захисту інфраструктури.
На якому етапі перебуває ця концепція на даний момент?
Це більше, ніж просто концепція - проект активно втілюється в життя. У світі існують успішні приклади реалізації таких ініціатив. Наприклад, Естонія використовує дата-центр у Люксембурзі для зберігання своїх державних даних. Ми також розпочали переговори з Люксембургом та іншими країнами, які пропонують аналогічні рішення.
На даний момент ми не затвердили жоден з запропонованих варіантів, оскільки в першу чергу зосереджуємося на аспектах безпеки. Проте ідея зберігання державних даних за межами країни викликає у нас певний інтерес.
Серед інших напрямів, над якими працює міністерство, - реалізація підходу Secure by Design, за якого безпека має закладатися ще на етапі проєктування продукту. Зараз в Україні є вимоги до безпеки кінцевого програмного продукту, але недостатньо чіткі вимоги до самого процесу його розробки. Тому разом із представниками ринку ми працюємо над формуванням вимог до безпечної розробки програмного забезпечення, яке планується продавати державі. Держава не повинна купувати продукт, якщо немає доказів, що вимоги безпеки дотримувалися протягом усього процесу його створення.
Чи плануєте ви закінчити впровадження нормативних документів цього року?
- Ми вже над цим працюємо. Чи встигнемо завершити вже цьогоріч, не знаю, тому що це може потребувати внесення змін до законодавства.
Оксана Ферчук у своєму інтерв'ю для DOU повідомила, що Міністерство цифрової трансформації має намір впроваджувати нові цифрові рішення для військової сфери. Яку роль у цьому контексті відіграє кібербезпека при розробці цифрових сервісів та застосунків для військових? Які заходи ви вживаєте для захисту цих програм від можливих кібератак і витоків інформації, враховуючи, що вони можуть бути привабливими для противника?
- Кібербезпекова складова важлива не лише для військових застосунків. Методологічно підходи не змінюються: якщо чутливість і важливість даних вища, зокрема у military grade системах, рівень контролю за безпекою має бути вищим, а прийнятні ризики - нижчими.
В основі цього питання лежить управління ризиками. Наприклад, при створенні проекту "Армія+" рішення з кібербезпеки були прийняті ще до початку програмування. Ми прагнемо закріпити цей підхід у нормативних актах, щоб він став стандартом.
Відмінність цивільних та військових систем полягає, перш за все, в рівні ризиків і чутливості даних. Хоча методи захисту мають багато спільного, у військових системах вимоги до ризиків є набагато суворішими, і часто комфорт користувача поступається місцем безпеці.
Наприклад, у системі "Армія+" для того, щоб надіслати рапорт військовому, необхідно знати ID командира. Хоча це менш зручно, цей підхід дозволяє уникнути створення централізованого реєстру, де за іменем можна було б отримати інформацію, що, в свою чергу, знижує ймовірність витоку даних.
Зараз розробляється окрема система з відповідними параметрами захисту, яку має бути інтегровано з "Армія+". Наскільки я знаю, робота над нею триває, але актуального статусу проєкту я наразі не маю.
Обговорюючи кіберінциденти, варто зазначити, що Державний центр кіберзахисту за першу половину 2026 року зафіксував 248 випадків кібератак. Чи є в Міністерства цифрової трансформації власні дані про кількість кіберінцидентів за цей же період? Які зміни відбулися в цьому показнику в порівнянні з першим півріччям 2025 року?
Просто підрахунок кібератак не є достатнім критерієм для оцінки ситуації. Головніше – звертати увагу на їхню складність, мету та можливі наслідки. Автоматизовані напади стали невід’ємною частиною життя для систем, які доступні в інтернеті, тоді як цілеспрямовані атаки вимагають детального розгляду.
Держспецзв'язку та CERT-UA як національна команда реагування є одним із ключових елементів системи кібербезпеки. Крім них у нас є кіберцентри в СБУ, Національному банку України, а також власні команди в державних підприємствах, зокрема у ДП "Дія". Ми, наприклад, свої продукти намагаємося захищати самостійно, щоб, як мінімум, не створювати додаткового навантаження на національну команду там, де маємо власних фахівців і можемо впоратися самі. Тому важливо розвивати власні команди кіберзахисту в державних органах, підприємствах та інших установах, щоб розподіляти навантаження.
Водночас характер кіберзагроз змінюється разом із перебігом війни. На початку повномасштабного вторгнення переважали руйнівні атаки, спрямовані на те, щоб паралізувати державні сервіси і критичну інфраструктуру. Деякі з них взагалі не потрапляла у публічний простір. Були випадки, коли знищувалися цілі серверні організацій. Із найбільш відомих оприлюднених прикладів можна згадати атаку на "Київстар". Згодом акцент змістився на розвідувальні операції, приховану присутність у системах і тривалий збір інформації.
У квітні Reuters інформував про хакерську атаку на електронні поштові скриньки українських прокурорів та слідчих. Які рішення були прийняті державою після цієї інциденту, і яким чином були посилені вимоги щодо безпеки електронної пошти в державних установах і правоохоронних органах?
- Не зовсім коректно оцінювати ситуацію в усій державі за одним конкретним інцидентом. Відповідальність за безпеку інформаційної системи передусім несе її власник. Профільні органи, зокрема CERT-UA, мають допомагати виявляти та ліквідовувати наслідки інцидентів, але не можуть замінити власника системи.
Я вважаю, що не слід займатися мікроменеджментом кожної організації, вказуючи, де і яким чином їй варто зберігати резервні копії. Натомість, власник системи повинен мати ясне уявлення про прийнятний час простою, швидкість відновлення та потенційні втрати даних.
Цей підхід вже офіційно закріплений у нормативно-правових актах, зокрема шляхом авторизації у сфері кібербезпеки, де визначені конкретні контрольні списки. Головним завданням є забезпечення дотримання цих вимог.
У попередньому епізоді подкасту "Люди цифри" ви згадували, що в Україні щодня реєструються спроби кібератак. Яка частка з цих атак, наприклад, у відсотковому співвідношенні, націлена на державну інфраструктуру?
Як на мене, я не звертаю уваги на ці відсоткові дані. Відповідні команди у державному секторі зосереджені на захисті державних інформаційних ресурсів, тоді як приватний сектор піклується про безпеку своєї інфраструктури. Таким чином, статистика, про яку йдеться, в основному відображає атаки на державні інформаційні системи та їх інфраструктуру.
Сьогодні штучний інтелект також знаходить своє місце у світі кіберзагроз. Які ж способи використання цієї технології в сфері кібербезпеки?
Штучний інтелект у сфері кібербезпеки, насамперед, прискорює різноманітні процеси та знижує операційне навантаження, автоматизуючи відомі алгоритмічні рішення. Він здатен аналізувати журнали подій, виявляти патерни можливих атак і оперативно реагувати на загрози.
Штучний інтелект здатен стати потужним каталізатором для професіоналів, виконавши величезну кількість рутинних завдань без втоми та з високою ефективністю. Проте варто зазначити, що він не завжди може виявити нюанси, які помічає досвідчений експерт. Однак технології постійно прогресують і можуть швидко вдосконалюватися.
Штучний інтелект здатний генерувати попередження або самостійно ухвалювати рішення щодо контрзаходів і захисту. Він також автоматизує відомі алгоритми, що знижує залежність від людської участі. Якщо спеціаліст вміє налаштовувати цю технологію, то, насправді, поріг входження у професію стає дещо нижчим.
Отже, можна припустити, що чисельність працівників може зменшуватися внаслідок активнішого впровадження штучного інтелекту?
- Теоретично кількість працівників справді може скорочуватися, але в Україні та світі вже зараз існує значний дефіцит фахівців із кібербезпеки.
Кібербезпека є характеристикою певної системи, що гарантує її стабільність і захист інформації. У зв'язку з цим, спеціалісти в цій галузі залишаться затребуваними, адже з розвитком технологій і зростанням кількості загроз їхня роль лише набуватиме більшого значення.
Давайте повернемося до питання штучного інтелекту. Чи зафіксувало міністерство використання ШІ ворогом під час кібератаки?
- Ми можемо напевне стверджувати, що деякі атаки, які спостерігає Security Operations Center у ДП "Дія", здійснюються із застосуванням штучного інтелекту. ШІ підсилює нападників так само, як і захисників: дозволяє швидше працювати, автоматизувати більше процесів і збільшувати кількість одночасних дій. Деякі атаки ми можемо майже зі 100% впевненістю ідентифікувати як такі, під час яких нападники використовували ШІ.
Ми впроваджуємо професійні комерційні рішення для виявлення та запобігання кібератакам. Розробники цих систем постійно оновлюють їх можливості, реагуючи на нові загрози, а наші експерти застосовують ці інструменти для ефективної протидії атакам і посилення безпеки систем.
Щодо міжнародної кібернетичної підтримки, Україна нещодавно отримала можливість користуватися Резервом кібербезпеки Європейського Союзу. Як планується впровадження цього механізму? Чи вже проводили ви переговори з іншими державами, які могли б надати допомогу у боротьбі з кібератаками?
Механізм резерву є ключовим кроком для України в контексті політичного розвитку та євроінтеграції, а також слугує важливим сигналом підтримки з боку Європейського Союзу. У випадку серйозного кіберінциденту, коли внутрішні ресурси можуть не вистачити, Україна матиме можливість запросити європейських спеціалістів для реагування на ситуацію та проведення розслідування. Це можуть бути як представники державних установ, так і фахівці з приватного сектору ЄС.
У липні Міжвідомча робоча група (МРГ) розглянула та затвердила 48 нових ініціатив у галузі кібербезпеки. Які з цих проєктів мають найбільший потенціал і значення в поточному році, а також які аспекти вони охоплюють?
Усі проєкти, що реалізуються в рамках Талліннського механізму, завжди зосереджені на зміцненні кібербезпеки. Цей механізм має на меті лише підвищення кіберзахисту та стійкості цивільних інфраструктур. Військові ініціативи не підлягають розгляду, оскільки для них існує окремий механізм підтримки, відомий як "ІТ-Рамштайн". Всі проєкти проходять через два етапи відбору: технічний та міжвідомчі робочі групи, які оцінюють їх відповідність потребам України.
Завдяки Талліннському механізму, донори з різних країн мають можливість обирати та фінансувати проєкти, які були верифіковані Україною. Нещодавно були внесені зміни до критеріїв відбору, що зробило їх більш прозорими та суворими.
Наприклад, донорські кошти були використані для певних проектів, про що ми здійснили публічну комунікацію — це стосувалося підтримки з Канади. Канада погодилася на публічне висвітлення своєї допомоги. Загалом реалізували 5 канадських проектів, один з яких стосувався Чорнобильської атомної електростанції.
- Італія з липня очолює Талліннський механізм. Як відбувається зараз ця комунікація її урядом? Зазначалося, що Італія планувала злучити EUR1 млн, а загалом їхня допомога сягатиме EUR 2 млн. Можливо, є вже якісь реалізовані проєкти, і ми можемо про це говорити?
Італія в даний час підтримує принаймні два проєкти в Україні, які реалізуються в Тернопільській та Одеській областях. Мова йде про зміцнення стійкості окремих державних органів і функцій, а не всієї території в цілому.
Насправді Італія надала ще EUR1 млн, про що вона оголосила під час отримання головування у Талліннському механізмі від Великої Британії, яка очолювала його попередні пів року.
Україна спільно з Українським альянсом цифрового суверенітету розпочинає дослідження цифрової екосистеми, щоб оцінити рівень залежності від технологій інших держав. Як ви бачите цю ініціативу в контексті кібербезпеки? Яка наша поточна залежність у цій сфері та які заходи плануються для вирішення цієї проблеми?
Я підтримую ініціативу щодо розробки індексу цифрового суверенітету. Ця концепція виникла під час стратегічної дискусії з Альянсом цифрового суверенітету, а теперішнє дослідження є початковим етапом у цьому процесі. Якщо нам вдасться встановити методику вимірювання цифрового суверенітету, це стане цінним інструментом для ухвалення рішень на основі аналітичних даних.
Водночас цифровий суверенітет не має означати повну ізоляцію України від іноземних надавачів послуг. Досягнення абсолютного цифрового суверенітету, на мою думку, є радше утопією. Наше завдання - захищати національні інтереси. Тому що data-driven decision-making - це те, що у нас має бути. Що більше даних ми збираємо, то ліпші наші рішення.
- Коли планується презентація цього дослідження?
- Тут краще запитати альянс. Ми спілкуємося з ними доволі часто, але з інших питань. Цей трек (дослідження - ІФ-У) важливий, однак у нас є більш термінові і критичні напрями.
В одному з інтерв'ю для DOU Оксана Ферчук підкреслила, що основними перешкодами для експорту "Дії" є законодавчі нюанси та ступінь цифровізації в окремих країнах, а не питання безпеки особистих даних громадян. Проте з урахуванням аспектів кібербезпеки, яким чином Мінцифри має намір презентувати функціонал "Дії" для потенційних країн-партнерів?
Дійсно, питання, з яким стикається експерт "Дії", не є очевидним для більшості людей. Для його вирішення необхідні належні юридичні та технічні умови. "Дія" в значній мірі є продуктом правового середовища, адже її функціонування стало можливим завдяки змінам у законодавстві, які, зокрема, офіційно визнали цифрові документи. Тому в іншій країні спершу повинні бути створені відповідні правові рамки, а також сучасні цифрові реєстраційні системи, автоматизовані платформи та якісні дані. Лише після цього можна почати розробку цифрового продукту, що забезпечить громадянам доступ до документів і державних послуг.
Ми відкриті до допомоги іншим країнам у цьому напрямі й ділимося досвідом. Деякі країни використовують цей досвід для створення власних цифрових застосунків, адаптованих до їхніх правових і технічних умов.
Які держави в даний час ведуть переговори з Мінцифри щодо цієї теми?
- Ми постійно комунікуємо з іншими країнами, зокрема обмінюємося меморандумами та проводимо первинні консультації. За останні пів року, наскільки я пам'ятаю, спілкувалися щонайменше з однією країною в місяць. Це не завжди може бути успіх.
- Міністерка якось розповідала про намір зробити послуги "Дії" більш проактивними, щоб система сама пропонувала людині відповідний сервіс на основі інформації про неї. Як ви бачите реалізацію цього з точки зори кіберзахисту?
Для мене це, безумовно, свідчить про підвищення складності продукту, розширення потенційних вразливостей, виникнення нових механізмів і, відповідно, збільшення ризиків. Саме тому ми вже на етапі розробки залучаємо експертів у сфері кібербезпеки та проводимо оцінку ризиків, пов’язаних із майбутніми рішеннями.
Цей підхід також використовувався під час розробки "Дії". Наприклад, у додатку не передбачено окремої процедури реєстрації користувачів, оскільки формування централізованої бази даних могло б підвищити ймовірність витоку інформації.
Також нова пропозиція в "Дії" буде реалізована подібним чином. Якщо наша мета — покращити зручність для користувачів, ми повинні досягти цього.
Чи триває обговорення цієї концепції? Можливо, вже існує стратегія її втілення?
Це, скоріше, питання для моїх колег, але наша команда з безпеки безумовно підтримуватиме цей напрямок і водночас слідкуватиме за тим, щоб продукт не створювався без дотримання вимог кібербезпеки. Внутрішньо в міністерстві вже існують відповідні стандарти, а інженери з безпеки активно співпрацюють із розробниками "Дії", тому ця процедура буде виконуватися незалежно від моєї особистої участі.
- В медіа неодноразово ширилася інформація про те, що частина українського бізнесу так чи інакше використовують заборонене ПЗ "1С". Чи є випадки використання російського ПЗ у держструктурах?
Державні органи використовують російське програмне забезпечення не з власної волі, а через те, що перехід на альтернативні системи часто є складним і затяжним. Держава обирала, зокрема, російські програми, оскільки вони були адаптовані до потреб українського ринку. Важливу роль у цьому процесі могли відігравати також цінові чинники та інші обставини.
У той же час триває відмова від використання такого програмного забезпечення. Міністерство цифрової трансформації повинно забезпечити умови та мотивацію для розвитку українських ІТ-продуктів, що відповідають потребам держави. Водночас важливо ввести обмеження, щоб використання російського програмного забезпечення стало не лише забороненим, але й економічно та практично невигідним. Процес його витіснення продовжується і, в цілому, має позитивну динаміку.
Ми повинні продовжувати рухатися в цьому напрямку, підтримуючи наших виробників та надаючи їм необхідну допомогу. Саме так ринок має змінюватися і розвиватися.
#Документ #Росія #Україна #Європейський Союз #НАТО #Одеська область #Інфраструктура #Законодавство #Ризик #Суверенітет #Комп'ютерна безпека #Служба безпеки України #Google #Національний банк України #Програмне забезпечення #Естонія #Чорнобильська атомна електростанція #Прикладне програмне забезпечення #Органи державної влади #Італія #Канада #Microsoft #Amazon (компанія) #Концепція #Інтернет-провайдер #Тернопільська область #Люксембург #Хмарні обчислення #Кіберзахист #Центр обробки даних #Кібератака #Штучний інтелект #Бізнес #Велика Британія #«Київстар» #«Інтерфакс-Україна» #Сполучені Штати Америки #Військова справа #Команда реагування на комп'ютерні надзвичайні ситуації — впровадження серед користувачів #1-а рота
