Ілюзія швидкого заробітку.

Коли ми представили результати першої фази дослідження впливу азартних ігор на суспільство, найбільше обговорювалися статистичні дані про поширеність цього явища: 84% українців не вважають себе азартними гравцями, 5% респондентів грали за останній рік, а лише 2% - протягом останнього місяця.

Для Мінцифри, як органу, що понад рік формує політику у сфері азартних ігор та лотерей, було важливо отримати об'єктивну картину. Це дослідження дозволило відокремити факти від припущень і стереотипів. Ми краще зрозуміли масштаб поширення азартних ігор, побачили групи, які потребують більшої уваги, й отримали необхідну основу для подальших рішень.

Проте серед усіх отриманих результатів дослідження є одна цифра, яка варта особливої уваги. 70% українців вважають, що основною причиною, чому люди звертаються до азартних ігор, є бажання заробити гроші.

Пастка швидкого доходу

Людина, яка сприймає азартні ігри як спосіб заробітку, від самого початку заходить у гру з хибним очікуванням. Вона не готова до програшу, адже не сприймає його як можливий результат. Навпаки - кожну невдалу ставку починає розглядати як тимчасову невдачу, яку можна виправити наступною грою. Саме так виникає бажання відігратися, збільшити ставку, дати собі ще один шанс.

Це один із найбільших ризиків. Азартні ігри базуються не на гарантованому доході, а на ймовірностях. Можна виграти, але не слід сприймати гру як засіб стабільного заробітку або спосіб вирішення фінансових труднощів. Коли ці поняття переплутуються, людина починає ухвалювати рішення під впливом емоцій, сподіваючись, що "наступного разу їй неодмінно пощастить".

Міжнародний досвід: регулювати недостатньо

Якщо подивитися на країни, де гральний ринок існує десятиліттями, можна помітити спільну закономірність. Там державна політика спрямована не лише на контроль за бізнесом, а й на формування відповідального ставлення до гри.

У ряді розвинених країн законодавство чітко забороняє рекламу, яка може створити враження легкого доходу або наводити на думку, що азартні ігри здатні вирішити фінансові проблеми. Цю практику застосовують, зокрема, такі країни, як Іспанія, Італія та Португалія.

У Великій Британії вже тривалий час функціонує кампанія під назвою When the Fun Stops, Stop. Основна мета цієї ініціативи - наголосити на тому, що гра повинна залишатися джерелом задоволення, і втрачає свій сенс, коли перестає приносити радість. Британські рекламні норми забороняють зображати азартні ігри як альтернативу професійній діяльності. У цьому контексті регулятор поступово впроваджує оцінки фінансових ризиків, що дозволяє перевіряти фінансову вразливість учасників гри.

Якщо особа витрачає значні гроші, казино повинно проаналізувати, чи відповідають ці витрати її фінансовому становищу (задоволеність борговими зобов'язаннями, наявність прострочених платежів) і, за необхідності, вжити заходів. Цей механізм базується на простій концепції: азартні ігри не повинні призводити до фінансових проблем.

У Канаді ініціатива Random is Always in Play базується на простій концепції: виграш неможливо передбачити, тому уявлення про гарантований прибуток є лише ілюзією. Аналогічно, Бельгія регулярно організовує кампанії перед великими спортивними подіями. Ці кампанії акцентують увагу на ризиках азартних ігор і принципах відповідальної гри в моменти, коли інтерес до ставок зазвичай зростає.

Австралія будує регулювання навколо концепції gambling harm - шкоди від азартних ігор. Нові державні реформи передбачають не лише посилення обмежень реклами, а й розширення програм фінансового консультування для людей, що постраждали через азартні ігри.

Усі ці приклади мають спільну логіку. Держава працює не лише над тим, щоб мінімізувати негативні наслідки азартних ігор, а й над тим, щоб люди від самого початку сприймали їх такими, якими вони є: розвагою з елементом випадковості, а не способом заробити гроші.

Будуємо власну модель

Якщо 70% українців вважають азартні ігри засобом заробітку, це вказує на необхідність змінити таке ставлення.

Протягом минулого року ми активно імплементували політику відповідальної гри. Зокрема, ми посилили контроль за незаконною рекламою, вперше запровадивши штрафи для блогерів, які просувають нелегальний контент. Регуляторна організація PlayCity встановила партнерські відносини з міжнародними цифровими платформами, такими як Google, Meta, YouTube, TikTok, Viber, Kick та Twitch, що дозволяє швидко реагувати на правопорушення.

На сайті PlayCity запустили зручний онлайн-інструмент для скарг на незаконну рекламу та механізми самообмеження. Розширюємо інструменти захисту вразливих груп і працюємо над тим, щоб інформація про ризики азартних ігор була зрозумілою і доступною для людей.

Системний підхід у протидії лудоманії.

Треба розуміти, що ігрова залежність не виникає за один день. Так само не існує одного рішення, яке б могло її подолати.

Україна має перейти до системної моделі. Саме для цього ми розробили першу комплексну Стратегію боротьби з лудоманією до 2035 року.

Ми усвідомлюємо, що ця проблема дійсно існує. Перекидати всю відповідальність на окрему особу було б неправильно, особливо в контексті великої війни, коли це питання виходить за рамки індивідуальних труднощів. Люди, які страждають від залежностей, можуть виявитися більш уразливими до фінансового тиску, шахрайських дій та навіть спроб вербування. Для держави це стає не лише аспектом охорони здоров'я, а й питанням національної безпеки.

Основна концепція стратегії полягає у переході від реагування на наслідки до своєчасного виявлення проблем. Наша мета — забезпечити, щоб люди отримували необхідну підтримку ще до того, як опиняться у фінансових труднощах або втратять контроль над своїм життям. Ми зосереджуємося на профілактиці, психосоціальній освіті, роботі з молодими людьми, підготовці вчителів, а також навчанні медичних працівників і соціальних фахівців. Таким чином, наша система буде діяти на випередження.

У реалізації Стратегії візьмуть участь більше 40 державних установ, кожна з яких має чітко окреслені функції. Міністерство охорони здоров'я займатиметься створенням сучасної системи підтримки для осіб з залежностями, Міністерство освіти - впровадженням заходів профілактики серед дітей та молоді, а Міністерство соціальної політики - наданням допомоги родинам та ресоціалізацією. Міністерство оборони фокуватиметься на ранньому виявленні ризиків у військовій сфері, правоохоронні органи - на боротьбі з нелегальним ринком, тоді як Міністерство цифрової трансформації та PlayCity будуть займатися розвитком цифрових рішень.

Стратегія розрахована на десять років, і це свідоме рішення. Ми не маємо ілюзій, що культуру відповідальної гри можна сформувати за один чи два роки.

Не існує можливості швидко підготувати спеціалістів, трансформувати освітні та медичні системи або ліквідувати тіньовий сектор. Проте саме тривала та скоординована діяльність може стати основою для досягнення істотних змін. Я впевнена, що тільки таким чином можна створити систему, яка не тільки реагує на існуючі проблеми, але й запобігає їх появі.