Фінансовий моніторинг у новому форматі: які зміни очікують на рахунки українців і що має знати бізнес?

Віталій Соловей Адвокат, партнер Адвокатського обʼєднання "Schendler" та співзасновник ТОВ "Форте Секʼюріті"

Україна просувається до європейських стандартів фінансової відкритості та інтеграції з SEPA.

Фінансовий нагляд стає все більш технологічним.

Українська банківська система вже тривалий час функціонує відповідно до принципів KYC та фінансового моніторингу. Банк проводить аналіз не лише величини окремих трансакцій, але й оцінює, наскільки ці операції відповідають профілю клієнта: його доходам, роду діяльності, звичним оборотам і джерелам фінансування. Тому сама концепція перевірки фінансових транзакцій не є новою. Основні зміни стосуються швидкості обробки, рівня автоматизації та можливості порівнювати більше даних.

Окремий напрям цієї трансформації -- наближення України до стандартів ЄС та приєднання до Єдиної зони платежів у євро (SEPA). Для бізнесу це потенційно означає простіші та дешевші розрахунки в євро, але одночасно -- вищі вимоги до прозорості походження коштів і фінансової поведінки клієнтів.

Що відбувається з Єдиним реєстром рахунків та сейфів?

Найбільше дискусій викликала ідея створення централізованого реєстру банківських рахунків та індивідуальних банківських сейфів. Логіка такого інструменту полягає в тому, щоб уповноважений орган за визначеною законом процедурою міг швидко встановити, в яких установах конкретна особа має рахунки або користується сейфом.

Необхідно розрізняти сам факт наявності рахунку та дані про фінансові кошти, які на ньому зберігаються. Ідея реєстру полягала в фіксації ідентифікаційних даних, таких як інформація про власника, банк, номер рахунку та дату його відкриття. Це не означає автоматичного отримання доступу до залишків, повної хронології транзакцій чи вмісту сейфа.

Важливо зазначити, що статус законодавства потребує уточнення. Урядовий законопроєкт №14327, зареєстрований 23 грудня 2025 року, був відкликаний 16 липня 2026 року. Проте сама реформа залишилася актуальною: Міністерство фінансів включає створення Єдиного реєстру рахунків фізичних і юридичних осіб до заходів, спрямованих на адаптацію законодавства до норм ЄС, з запланованим терміном реалізації у IV кварталі 2026 року. Тому нині правильніше говорити про напрямок реформи, а не про те, що первісна редакція №14327 набула чинності як закон.

Чи означає це кінець банківської таємниці?

Ні, сам факт створення реєстру не свідчить про те, що жоден державний орган матиме безмежний доступ до всіх фінансових операцій громадянина. Банківська таємниця включає набагато більше інформації, ніж може здаватися, і правила її розкриття регулюються законодавством.

Проте практичний ефект реєстру може бути відчутним: державі не доведеться фактично шукати рахунки людини "по банках". Якщо законодавець запровадить централізований механізм, спочатку можна буде встановити, де саме відкриті рахунки, а вже після цього -- за наявності законних підстав -- звертатися по конкретну інформацію. Саме прискорення пошуку та автоматизація доступу до метаданих і є однією з головних змін.

Отже, обговорення повинно охоплювати не лише питання створення реєстру. Куди важливіше з'ясувати, хто зможе отримати до нього доступ, на яких умовах, чи буде зафіксовано кожне звернення, як можна оскаржити неправомірний доступ і наскільки ефективно держава забезпечить захист централізованої інформації.

Які дії вже сьогодні можуть викликати інтерес у банку?

Фінансовий моніторинг вже давно не функціонує за схемою "існує єдина чарівна сума, нижче якої банк не звертає уваги". Насправді, аналізується комплекс різноманітних чинників. До поширених ознак ризику належать:

* значна кількість трансакцій від різних індивідуумів, особливо якщо вони мають регулярний характер;

* кошти, які не відповідають відзначеному банком рівню доходу клієнта;

* застосування індивідуальної картки в ролі основного рахунку для бізнес-діяльності;

* дроблення одного економічно пов'язаного платежу на багато менших операцій;

* різке збільшення оборотів або кількості транзакцій без очевидного пояснення;

* оперативний переказ коштів: гроші швидко отримуються та майже миттєво відправляються далі;

* часті готівкові внески без чіткого пояснення їхнього походження;

* операції з підвищеним ризиком, у тому числі окремі транскордонні платежі чи взаємодія з ризиковими контрагентами.

А як же поріг у 400 тисяч гривень?

Сума 400 тисяч гривень дійсно відіграє важливу роль у законодавстві щодо фінансового моніторингу, але її часто неправильно інтерпретують. Це є критерієм для встановлення певних фінансових операцій, що підпадають під законодавчі вимоги, за наявності необхідних ознак. Це не свідчить про те, що операції, які не перевищують 400 тисяч гривень, автоматично не будуть підлягати контролю з боку банківських установ.

Підозріла фінансова операція може бути оцінена незалежно від її обсягу. Тому, якщо намагатися штучно розділити великий платіж на численні дрібні трансакції, це не робить їх "невидимими". Навпаки, сама організація таких платежів може виявитися фактором ризику.

Яке значення це має для звичайної людини?

Для людини, яка отримує офіційну зарплату, пенсію чи інші зрозумілі доходи, оплачує покупки, комунальні послуги та здійснює звичайні перекази, радикальної зміни щоденного користування банком очікувати не варто.

Питання зазвичай виникають тоді, коли фінансова поведінка різко відрізняється від профілю клієнта. Наприклад, людина декларує невеликий дохід, але через її рахунок систематично проходять значні суми від десятків незнайомих осіб. У такій ситуації банк може попросити пояснити економічний зміст операцій і надати документи про походження коштів.

Отже, найефективніша порада полягає в тому, щоб зберігати документи, що обґрунтовують походження значних або нестандартних надходжень. Це можуть бути контракти, підтвердження угод з продажу майна, документи щодо кредитів чи подарунків, а також довідки про доходи та інші релевантні докази, виходячи з конкретної ситуації.

Фізична особа-підприємець та підприємництво: де більше ризиків?

Для підприємців зміни відчуваються більш інтенсивно. Особливо складною є ситуація, коли бізнес фактично функціонує через особисті банківські картки. У такому випадку клієнти постійно здійснюють платежі за товари або послуги на приватну картку, а призначення і тип цих платежів нагадують про систематичну господарську діяльність.

Банк аналізує не тільки окремий платіж, а й загальний контекст фінансових операцій. Якщо тисячі людей постійно пересилають гроші одній особі, а обсяги транзакцій не відповідають її звичайному профілю, це може викликати додаткові перевірки, запити на документи, обмеження певних операцій або перегляд ризикового статусу клієнта банком.

Отже, підприємствам слід чітко розмежовувати особисті та бізнесові фінанси, здійснювати фінансові розрахунки через відповідні рахунки, правильно оформляти контракти та первинні документи, а також бути готовими до пояснення економічного змісту важливих операцій.

Що Україна отримує в обмін на більшу прозорість?

Зміцнення контролю за AML є лише однією з аспектів цього процесу. Інша сторона полягає в інтеграції фінансової системи України з європейською. Вступ до SEPA може полегшити проведення платежів у євро, скоротити час на перекази та знизити витрати на міжнародні фінансові операції. Це також зробить фінансову інфраструктуру більш стабільною для компаній, які ведуть бізнес з країнами ЄС.

Наразі складається новий баланс: чим легше гроші переходять з однієї країни в іншу та між фінансовими організаціями, тим важливішими стають ідентифікація клієнтів, прозорість джерел фінансування, контроль за санкціями та здатність оперативно реагувати на підозрілі транзакції.

Що можна зробити прямо зараз

Панікувати через кожний переказ не потрібно. Але ігнорувати загальний напрям змін теж не варто. Я б радив: