Економічні наслідки угоди з ЄС можуть обійтися Україні в 7,2 мільярда доларів у вигляді експорту: що таке СВАМ і як він трансформує бізнес-середовище.

Запровадження в ЄС механізму вуглецевого коригування імпорту (СВАМ, CBAM) може коштувати Україні до $7,25 млрд експорту до 2030 року. Найбільші ризики виникають для металургії, однак нові правила стосуються також виробників добрив, алюмінію, цементу та іншої продукції, що експортується на європейський ринок.

Згідно з оцінками GMK Center, український експорт може зазнати втрат у розмірі $1,43 млрд вже до 2026 року, а до 2030 року ця сума може зрости до $7,25 млрд. Крім того, Україна може недоотримати приблизно $1,35 млрд у вигляді податкових надходжень та більше $1 млрд у потенційних інвестиціях до 2030 року.

СВАМ - це механізм ЄС, покликаний зрівняти вуглецеві витрати європейських виробників та імпортерів із третіх країн.

Отже, якщо підприємство виготовляє продукцію з високими викидами CO₂ і постачає її до Європейського Союзу, то при імпорті цього товару потрібно враховувати вартість викидів, що утворилися в процесі його виробництва.

Механізм охоплює шість основних категорій: цемент, залізо і сталь, алюміній, добрива, електроенергію та водень. Повноцінний режим СВАМ діє в ЄС із 1 січня 2026 року, пише УНІАН.

При цьому варто зазначити, що це не є звичайним митом, яке українські виробники сплачують безпосередньо на кордоні. Обов'язок щодо декларування імпортованих товарів та отримання СВАМ-сертифікатів лежить на імпортері в Європейському Союзі або його митному агенті.

Вартість сертифіката пов'язана з ціною на дозволи на викиди в рамках європейської системи торгівлі викидами EU ETS. У другому кварталі 2026 року вона складала 75,28 євро за тонну CO₂. Починаючи з 2027 року ціна буде встановлюватися щотижня замість щоквартальної фіксації.

Якщо український виробник вже сплатив вуглецевий податок в Україні, цю суму можна врахувати при визначенні СВАМ. Тому для підприємств критично важливо мати точну інформацію про викиди, які генерує їх виробництво.

Чому це є викликом для України?

Українська промисловість вступає в систему СВАМ у надзвичайно важких обставинах — після тривалого періоду війни, знищення виробничих потужностей, труднощів з логістикою та високих енергетичних витрат.

Згідно з оцінками GMK Center, можливі втрати валового внутрішнього продукту України внаслідок СВАМ можуть збільшитися з 372 мільйонів доларів у 2026 році до 1,75 мільярда доларів у 2030 році.

Для металургії ризики до 2030 року оцінюються приблизно у $1,6 млрд. Найбільші потенційні втрати припадають на прокат - $899 млн, сталеві напівфабрикати - близько $558 млн, чавун - $96 млн та труби - $39 млн.

Суть проблеми не обмежується лише вуглецевим збором. Внаслідок його впровадження українські товари можуть стати дорожчими у порівнянні з конкурентами, що може призвести до ризику втрати позицій на європейських ринках.

Альтернативні маршрути розвитку українського підприємництва.

Для компаній, які експортують продукцію до ЄС, СВАМ означає необхідність уже зараз розбиратися з вуглецевим слідом виробництва.

Європейська комісія у серпні 2026 року навіть опублікувала окремі інструкції для виробників за межами ЄС - щодо розрахунку вбудованих викидів, звітності та виконання вимог СВАМ, зокрема:

* обчислювати реальні викиди промисловості, замість того щоб спиратися лише на стандартні показники ЄС;

Збирати інформацію про викиди, оскільки реальні показники можуть бути застосовані при подачі декларацій;

* інвестувати у зменшення вуглецевої інтенсивності продукції - це безпосередньо впливає на майбутні витрати;

* інтегрувати СВАМ у фінансове та експортне планування, оскільки вартість сертифікатів визначається європейським ринком викидів;

* переглядати контракти з європейськими покупцями, визначаючи, хто нестиме фінансове навантаження від СВАМ.

ЄС уже передбачив механізми для подання даних про викиди. Якщо імпортер використовує такі дані, виробник у третій країні має надати підтверджену інформацію про вбудовані в товар викиди.

Українська промисловість підкреслює, що в умовах війни звичайні європейські норми можуть виявитися надто затратними для країни, тому необхідно розробити спеціальний механізм.

Виконавча директорка Національної асоціації добувної промисловості України Ксенія Оринчак запропонувала розглянути спеціальний режим, за якого кошти, сплачені українськими підприємствами в рамках СВАМ, спрямовувалися б на декарбонізацію самої української промисловості.

Мова йде, зокрема, про шанс застосувати ці фінанси для придбання європейських технологій та обладнання, які потрібні для оновлення виробничих процесів.

Альтернативний варіант – впровадження української системи добровільних платежів на кордоні, з подальшим відшкодуванням коштів компаніям для підтримки проєктів, спрямованих на зменшення викидів.

Цей підхід міг би змінити СВАМ з додаткового фінансового тягаря на потенційне джерело інвестицій для модернізації.

Контекст. Нагадуємо, що в "АрселорМіттал" проаналізували ризики, пов'язані із СВАМ та новими європейськими квотами.