Директор музею Майдану Ігор Пошивайло вважає, що Небесна Сотня є першими героями в боротьбі проти Росії.

У період Революції Гідності, що відбулася на Майдані у 2013-2014 роках, постраждало близько 2,5 тисяч людей. Протягом протестів правоохоронці вбили 107 активістів. Більшість із них були вбиті в період з 18 по 20 лютого. Пізніше цих загиблих героїв назвали Небесною Сотнею. У інтерв'ю для РБК-Україна директор музею Майдану розповідає про важливість збереження пам'яті про ці події та їх переосмислення в умовах війни.

20 лютого Україна вшановує день пам'яті Героїв Небесної Сотні - на честь всіх, хто віддав життя за свободу та європейське майбутнє країни під час Майдану 2013-2014 років. Цей день - одна з чорних дат Майдану. 20 числа лише за один день загинули 48 мирних учасників протестів та 4 правоохоронці.

Революція Гідності увійшла в історію України як одна з найважливіших подій, що втілює прагнення до свободи. Значення цих подій, особливо на фоні війни, стало ще більш актуальним: Майдан, що відбувся 11 років тому, став переломним моментом у відносинах з російським режимом і об'єднав людей у їхній боротьбі за незалежність та власне майбутнє, вільне від імперських впливів.

Генеральний директор музею Майдану Ігор Пошивайло поділився з РБК-Україна своїми думками щодо сприйняття подій Революції Гідності в умовах нинішньої великої війни. Він також висвітлив, які моменти нашої історії можна вважати переможними та обговорив, чи вдалося Україні здобути ті цінності, за які боролися і загинули люди на Майдані 11 років тому.

Ігоре, чи помічаєте ви, що інтерес до тематики Майдану зменшується, враховуючи, що з тих подій минуло вже 11 років?

- Така тенденція була до повномасштабного вторгнення. А зараз, навпаки, є значне зацікавлення цією темою. Зараз бачимо спробу зрозуміти глибше, що відбувалося тоді, яке відношення події Революції Гідності мали до сьогодення. Які були вивчені важливі уроки, який досвід ми набули.

Навіть міжнародні партнери почали знижувати свій політичний інтерес до Майдану через три роки після його завершення. Проте зараз ми спостерігаємо значний інтерес до виставок і екскурсій, які приваблюють іноземців, державних керівників, політиків, високопрофесійні делегації та представників країн ЄС. Це особливо помітно 21 листопада та 20 лютого.

Музей Майдану, будучи активним учасником у формуванні політики та культури пам'яті, прагне підкреслити безперервність нашої боротьби за незалежність і свободу. Він позиціонує Небесну Сотню як перших героїв російсько-української війни, адже саме в зимку 2014 року відбувся перший важливий бій у конфлікті, що триває донині. Майдан і сучасні бойові дії — це не окремі явища, а складова єдиного процесу, в якому Україна реагує на агресію Російської Федерації, як потенційну, так і реальну. Це усвідомлення має величезне значення.

Тривалість цієї боротьби свідчить про те, що ненасильницький опір мирних громадян еволюціонував у збройний опір проти кремлівської агресії. Це єдиний значний екзистенційний процес, який продовжується і в наш час.

Отже, я не погоджуюсь з думкою про те, що інтерес до Майдану зменшується. Важливо усвідомлювати, що трагічні події на Майдані затінюються іншими болючими моментами, які виникають внаслідок війни, такими як загибель військових та цивільних осіб.

Тому цей біль, емпатія до загиблих - все це зараз відбувається у дуже чутливій формі. І будь-якій притомній людині важко витримати таку тривалість трагічних подій, важко витримати такі величезні масштаби горя. Зараз чутливому громадянину активно відвідувати комеморативні заходи, які сьогодні існують в Україні, надзвичайно важко.

Майдан та сучасний конфлікт - це два невіддільні явища, - зазначив директор музею Майдану Ігор Пошивайло.

Розгляньмо наш історичний календар. Протягом усього року ми практично щодня відзначаємо важливі та складні події. Це і пам'ять про Голодомор, репресії та розстріли, жертви Другої світової війни. Не забуваємо також про Чорнобильську катастрофу, Майдан та новітню війну. Тому, на мою думку, не варто говорити про зменшення інтересу до нашої сучасної історії. Скоріше, ми стикаємось із перенасиченням свідомості людей травматичними подіями.

Схожу ситуацію можна було спостерігати під час першої річниці Майдану у листопаді 2014 року. Тоді ми організували важливу виставку в Музеї Івана Гончара, куратором якої виступили Влодко Кауфман та Катерина Ткаченко. Ми помітили, що учасникам подій, самим майданівцям, було важко відвідувати цю виставку. Вона знову викликала спогади про біль, втрати, загиблих і поранених. Це цілком природні реакції, пов’язані з психічним станом людини та її пам’яттю.

Однак така ситуація не свідчить про те, що ми повинні зменшити обговорення цієї важливої теми. Цими пам’ятними днями на Алеї Героїв Небесної Сотні ми мали честь прийняти близько 40 учнів, які завітали на екскурсію. Їхні вчителі підготували цікаві квести. Вони запитували дітей, чи знають вони, скільки героїв входить до Небесної сотні, який вік наймолодшого та найстаршого з них. Я був приємно здивований, дізнавшись, що діти мають хороші знання з цих питань, орієнтуються у цій інформації і приходять вшанувати пам'ять героїв.

У нинішній час, коли триває велика війна, ми не повинні забувати про значення наших співгромадян, які, не маючи зброї, мужньо вийшли на Майдан, щоб протистояти злочинній владі та силовикам. Їхня боротьба продовжується через їхніх побратимів, які тоді стояли разом з ними на Майдані, а тепер борються на фронті. Серед наших воїнів, які сьогодні захищають країну, є й ті, хто не мав можливості бути на Майдані, адже в той час вони були ще молодими. Тому важливо нагадувати їм про подвиг Небесної Сотні та його значення.

Безумовно, це різні етапи боротьби, проте зв'язок між Майданом і війною очевидний - це глибина нашого громадянського та військового героїзму як відповідь на спроби поневолення України. Це не просто спонтанний протест, а свідомий вибір громадян, як у цивільному, так і в військовому аспектах, боротися за захист України всіма можливими методами.

Які історичні події нашої країни можна асоціювати з подіями на Майдані та самопожертвою героїв Небесної Сотні? Історичний контекст свідчить про те, що це був новий етап у тривалій боротьбі, яка точилася на наших землях протягом кількох століть.

- Так, звичайно. Події, які відбувались в кінці 20 століття, - і Революція на граніті, і подальші Майдани, - є продовженням тих процесів, які тривали в Україні на початку минулого століття. Це і Українська революція, наші перші визвольні змагання - боротьба українського народу за незалежність і державність у 1917-1921 роках, яка охоплювала створення та боротьбу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки та їхню спробу об'єднання.

Ця боротьба продовжується, оскільки попередні етапи не завершилися успіхом. Наприклад, під час Української революції 1917-1921 років, коли відбувалася спроба відновлення незалежності, існували аналогічні обставини, а також потреба в зовнішній підтримці. Важливим було визнання української нації та молодої держави.

У той час ми відчували необхідність у підтримці з боку цивілізованої європейської спільноти на дипломатичних, військових та політичних фронтах. На жаль, наші уряди не змогли донести свої прохання до міжнародної спільноти.

20 лютого - це одна з трагічних дат в історії Майдану. У той день, всього за добу, загинули 48 мирних протестувальників і 4 представники правоохоронних органів.

Тоді існувала необхідність акцентувати увагу на українській нації, її культурі та мові, а також на загрозі, що походила з півночі, від більшовицької Росії. Сьогодні ми спостерігаємо аналогічні події в сучасному контексті. Нам знову потрібно переконувати цивілізований світ у важливості захисту української незалежності та суверенітету, адже це має значення не лише для нас, а й для всього європейського континенту.

Опір України нацизму під час Другої світової війни, а також повоєнні визвольні рухи, такі як боротьба УПА та дисидентський рух, є частинами єдиного процесу, що проявляється в різних формах. Ці явища відображають можливості людей, які залежали від конкретних історичних контекстів і політичних умов того часу.

- Мабуть, треба наголошувати, що в цій боротьбі були і позитивні етапи, ми все-таки щось виборювали.

Звісно. Нельзя стверджувати, що у цій боротьбі не було позитивних моментів. Перемога Майдану принесла важливі результати, особливо у 2014 році, коли розпочалися значні процеси декомунізації. Це сталося вже навесні 2014 року.

Процес деколонізації та дерусифікації продовжується і в наш час. Це також свідчення нашої перемоги. Ми не просто спостерігаємо, а активно боремося за зміни. Кожен етап цього шляху викликає запитання: "Що ми здобули?" Подібні питання неодмінно виникатимуть і після закінчення сучасної війни. Люди запитуватимуть, чи були ці великі жертви виправданими, і які зміни відбулися в результаті.

Коли мова заходить про Майдан та Небесну Сотню, потрібно зазначити, що після цих подій відбулося чимало змін на різних рівнях. Залишаючись всередині цих процесів, іноді важко усвідомити всю глибину, масштаб і значущість таких трансформацій.

Якщо розглядати історію України в широкому контексті, то від часів Святослава Хороброго до періоду Козацької держави та в наступних епохах можна відзначити, що найбільшим досягненням стало те, що український народ зумів вистояти, навіть коли країна перебувала в умовах бездержавності. У часи, коли над нашими землями панували різні імперії та авторитарні режими, ми змогли зберегти свою ідентичність. Ми вижили як нація, зберігши нашу територію, культуру та мову. Відновлення незалежності в 1991 році стало важливим етапом у нашій історії.

Дійсно, не всі народи змогли досягти цього. Безліч країн зникли з глобальної карти за останні кілька століть. Це, безперечно, сталося через відсутність у них стійкого центру.

Озирніться на ситуацію в інших пострадянських країнах, наприклад, у Білорусі. Формально вона вважається державою, але чи можна говорити про існування нації? У цьому світлі кожна наша боротьба, навіть якщо вона закінчується формальною поразкою, приносить свою перемогу. Це етапи на нашому складному історичному шляху, і жоден з них не був би можливий без попередніх зусиль і досягнень.

Вважаю, що навіть після всіх тих подій не всі до кінця усвідомлювали, які зміни приніс Майдан у різних сферах, за які він і був організований. Так, можна скаржитися на те, що процеси відбувалися не так швидко, як хотілося б, і що існують певні проблеми та недоліки. Наприклад, реформа судової системи досі залишається незавершеною.

Але відбулися реформа адміністративна, пройшла децентралізація, економічна, освітня, медична, правоохоронна реформи. Ми маємо вже не радянську міліцію, а національну поліцію, західного зразка освітні процеси та медичні реформи.

Майдан відкрив нові можливості в різних сферах, - зазначив директор музею Майдану.

У нас дуже показова була історія Маркіяна Паславського - американця українського походження, який народився в родині політичних емігрантів в Нью-Йорку, був офіцером рейнджерів найпрестижнішого підрозділу армії США. Він був також бізнесменом, фінансовим банкіром. Маркіян приїхав в Україну, і коли почався Майдан, був у гущі подій. Є світлини з ним на Майдані 20 лютого під час розстрілів Небесної Сотні. Потім він став добровольцем батальйону "Донбас" і загинув під Іловайськом.

На комп'ютері він залишив записки з назвою "Заповіт до дій". Ми вирішили опублікувати ці матеріали. У них міститься чимало інформації про реформи. Він описував, як на початку 2000-х років уявляв, що потрібно зробити в Україні для досягнення значних і позитивних змін. Як американець українського походження і успішний бізнесмен, він мав уявлення про можливості розвитку. Ми детально проаналізували його пропозиції і виявили, що більшість з них врешті-решт були реалізовані.

А найголовніший результат, мені здається, - це зміна свідомості. Це критичне мислення і позбуття насаджених нам століттями московитською пропагандою стереотипів, міфологем, "скрєпів руського міра". Багато людей позбулося їх буквально в перші години повномасштабної агресії 24 лютого.

Також дуже важливий здобуток - на міжнародному рівні. Європейський і американський світи так безвідповідально загравали з путіним всі ці десятиліття, і всі ці загравання наближали до сьогоднішнього моменту, до краху світової системи безпеки.

І сьогодні, коли є загроза демократії й загалом існуванню вільного демократичного світу, українці не капітулювали, а продовжують боротися. Чи змогли б так європейські країни? Велике питання.

- Під час Майдану часто казали, що тоді відбулося утвердження громадянського суспільства. Але і казали теж, що таке єднання пробуджується тільки в кризові моменти, а потім ми повертаємося до наших реалій, де знову сперечаємось.

- Впродовж останнього століття провідну роль відігравала або українська інтелігенція, або політична еліта. Від якої часто й залежала доля України. Від тих же студентів, які не побоялися тодішньої радянської машини і брали участь у Революції на граніті. І несподівано перемогли.

Наші Майдани стали каталізатором для створення суспільства свідомих громадян, які усвідомлювали свою відповідальність за майбутнє країни. Вони виховувалися з розумінням важливості активної участі у долі нації та були готові адекватно реагувати на виклики, що виникають у кризові часи.

Зрештою, ми можемо говорити про появу і утвердження досить потужного громадянського суспільства, яке після перемоги Майдану взялося дієво контролювати і саму владу, навіть постмайданну. Та зрештою представники громадянського суспільства і самі пішли у владу, щоб змінювати політичні еліти.

Майдан став визначною віхою, після якої Україна почала рухатися в напрямку європейських цінностей та демократії.

Ці особи стали основою потужного волонтерського та добровольчого руху, який є серйозною загрозою для авторитарних режимів. У будь-якому випадку, наша влада зазнає змін під впливом активного громадянського суспільства, яке невпинно спрямовує її в необхідне русло для позитивного розвитку нації. Багато людей, що активно брали участь у подіях Майдану, згодом стали на захист країни, коли розпочалась війна в 2014 році, і продовжують виконувати цю місію й досі.

Які заходи передбачені в Києві на дні вшанування пам'яті героїв Небесної Сотні?

По-перше, до 20 лютого ми плануємо відкрити виставку, присвячену монументу Незалежності. Виставка носитиме назву "Герої. Майдан. Війна. Пам'ять" і буде фокусуватися на тих героїчних майданівцях, які загинули під час російсько-українського конфлікту. У самому центрі Києва постійно діють інформаційні стенди, обладнані елементами віртуальної та доповненої реальності (VR і AR). Кожен бажаючий може завітати та дізнатися про події, які відбувалися на Майдані, занурившись у спогади 11-річної давності, спостерігаючи за барикадами та наметовими містечками.

На алеї Героїв Небесної Сотні, поруч з капличкою, до дня пам'яті 20 лютого ми відкрили інформаційний кіоск. У ньому можна знайти дані про кожного героя Небесної Сотні, а також більш широкий контекст подій. Там присутні інтерактивні посилання на корисні ресурси. Також у нас є Інформаційно-виставковий центр і Галерея протестного мистецтва, а також добірка важливих документальних відео про Майдан. Серед них – відео "Люди творять історію", де молодь ділиться своїми свідченнями про події Революції Гідності.

18 лютого разом із партнерами було презентовано мартиролог учасників Революції Гідності, які брали участь у бойових діях і загинули під час війни. Цей цифровий інформаційний стенд розташований на перетині вулиці Грушевського та алеї Магдебурського права в Печерському районі.

20 лютого о 15:00 в синій залі Будинку кіно запрошуємо вас приєднатися до ініціативи родин Героїв Небесної Сотні на показ унікального фільму "Україна. Майдан. Перезавантаження". Стрічка створена військовим журналістом Русланом Ганущаком, який, на жаль, загинув всього місяць тому. Руслан був активним учасником Майдану, військовим репортером, фотографом і військовослужбовцем з позивним "Остап". Чекаємо на вас в синьому залі о 15:00 20 лютого.

Також традиційно 20 лютого у нас буде спільний зі Збройними Силами церемоніал загиблим героям на Алеї Героїв Небесної Сотні. І буде вже щорічна акція "Ангели пам'яті" від Анжеліки Рудницької, "Території А". Відбудеться також музично-поетична акція в нашому інфоцентрі о 12.30. Виставка в Музеї історії міста Києва про наш шлях до ЄС відкрилася 19-го лютого. Заходів чимало.

Відомо, що події на Майдані були ретельно задокументовані: в центрі Києва працювали журналісти з усіх куточків світу, фіксуючи як самі події, так і участь людей у них. У нас є безліч архівних відео, стрімів та фотознімків. Проте стереофотографії, які здатні передати об'єм, масштаб і глибину подій, а також забезпечити ефект занурення, практично не створювалися. Нещодавно невелика група ентузіастів вирішила заповнити цю прогалину і представила нам унікальну колекцію стереофотографій.

Тепер ми з радістю пропонуємо нашим гостям нову можливість: просто надівайте окуляри й поринайте у вражаючий 3D-простір, де перед вами постануть сотні тисяч людей, а також ви зможете детально розглянути кожен елемент на барикадах. Запрошуємо вас відвідати цю виставку та інші цікаві події!

Щорічно 20 лютого проводиться акція "Ангели пам'яті", організована Анжелікою Рудницькою та "Територією А" (facebook.com/Анжеліка Рудницька).

Які кроки слід вжити нам усім, а також які дії повинна вжити держава, щоб ці події залишилися в нашій пам'яті? Як уникнути спотворення фактів і ризику їх забуття?

- Необхідно, щоб в усьому нашому суспільстві існувала культура пам'яті. Важливо, щоб самі люди знаходили час, долучалися до акцій вшанування пам'яті наших загиблих громадян, героїв. Треба щоб у нас всіх виявлялася солідарність. Треба один одного підтримувати, шукати шляхи об'єднання.

Цей факт стане вагомим сигналом не лише для нашого противника, а й для всіх, хто сумнівається в нас: українське суспільство є стійким і єдиним. Ми володіємо глибокою історичною пам'яттю, критичним мисленням, і кожен із нас добре усвідомлює своє минуле. Тому всі спроби нав'язати нам будь-які "альтернативи" приречені на невдачу.

Впевнений, що повернути нас до забуття нашої історії вже не вдасться. Ми вже переступили цю межу. Українці не забудуть, вони не пробачать агресору і готові боротися до останнього, захищаючи свою країну стільки, скільки буде потрібно.

Яким чином сучасна війна впливає на наше розуміння Революції Гідності та подій, що відбувалися на Майдані?

Які уроки ми можемо винести з Революції Гідності в умовах нинішньої повномасштабної війни? Події 2013-2014 років продемонстрували, що українці свідомо обрали шлях до цивілізованого європейського майбутнього, остаточно відмовившись від радянського, комуністичного та імперського спадку.

Другий важливий урок полягає в усвідомленні того, що українці мають силу об'єднуватися і досягати перемог. Почуття солідарності, єдності та готовності допомагати один одному стало ще однією суттєвою характеристикою, яку виявив Майдан.

Третій урок свідчить про те, що українці зарекомендували себе як нація, яка цінує демократичні принципи, де свобода і гідність мають першорядне значення. Жоден політик або авторитарний режим не здатен обманути український народ. Майдан символізує народну владу — протест, що виникає щоразу, коли керівництво ігнорує голос свого народу. Це унікальний спосіб контролю над будь-якою політичною системою.

Події 2013-2014 років привернули увагу світової спільноти до України. Євромайдан виявився одним із найзначніших протестних рухів в історії Європи. Після цих подій про Україну, її національну ідентичність та історичний розвиток почали активно обговорювати в різних куточках світу. Майдан став яскравим свідченням того, що Україна - це окрема країна, яка має свій унікальний шлях, самобутність та право на визначення власного майбутнього.

Ще один ключовий висновок - Україна ніколи не стане частиною жодних спроб відродження Радянського Союзу чи нової Російської імперії. Вона завжди залишатиметься вільною та незалежною державою. Це, безперечно, один із найважливіших уроків Євромайдану.

Найважливіше - пам'ятати про ці уроки та про ті цінності, за які боролися наші герої на барикадах у трагічні дні лютого 2014 року, і які продовжують захищати наші сучасні захисники на передовій.