Без належного вирішення питання оподаткування лізингових угод на літаки, Україна може опинитися під загрозою втрати всіх своїх авіаційних компаній, заявив депутат.

Якщо Україні не вдасться вирішити питання з оподаткуванням лізингових платежів за використання літаків, відкриття повітряного простору може призвести до зникнення вітчизняних авіаперевізників.

Про це заявив заступник голови комітету Верховної Ради з питань транспорту та інфраструктури Володимир Крейденко під час круглого столу в Укрінформі на тему: "Нова податкова практика щодо лізингу повітряних суден" .

Він нагадав, що більшість авіакомпаній не купують літаки, а беруть їх у лізинг у закордонних власників, сплачучи гроші за право користуватися.

"Це звичайна міжнародна практика, без якої сучасна авіація фактично не може функціонувати. Протягом багатьох років українські авіакомпанії виконували такі платежі згідно з усталеною практикою та власним розумінням національного законодавства і міжнародних угод. Проте, починаючи з 2024 року, контролюючі органи змінили свої підходи: лізингові платежі за використання літаків стали розглядати як роялті і донараховувати компаніям податки, штрафи та пеню за попередні періоди, у деяких випадках навіть за сім років," - повідомив Крейденко.

Він зазначив, що роялті в основному є винагородою за використання авторських прав, патентів, товарних знаків, технологій або ноу-хау. У випадку операційного лізингу авіакомпанії не отримують жодних прав на технології виготовлення літаків, а лише мають можливість користуватися готовими літальними апаратами. Тому такі операції потребують іншого підходу до оподаткування.

"Особливе занепокоєння викликає той факт, що податкові конфлікти супроводжуються досудовими розслідуваннями стосовно авіаперевізників та їх керівництв. Це створює додатковий тягар для бізнесу, що є особливо ризикованим в умовах воєнного стану. Така ситуація стримує розвиток галузі," - зауважив заступник голови транспортного комітету Верховної Ради.

Безумовно, держава, на його думку, повинна реагувати на випадки, коли компанії чи то приховують доходи, чи підробляють документи, чи використовують фіктивні договори.

"Проте, якщо угода була прозорою, задекларованою, а фінансові транзакції проходили через банки, і суперечка виникла лише внаслідок різного розуміння законодавства, то спочатку її повинні розглядати податкові органи та судові інстанції. Податковий конфлікт не повинен відразу призводити до кримінального переслідування", - зазначив депутат.

Особливо небезпечно змінювати підхід "заднім числом". Бізнес має знати правила до початку будь-яких операцій. Вимога ж сплатити багатомільярдні суми штучно створеної податкової заборгованості стануть неабияким тягарем для авіабізнесу, який в умовах закриття внутрішнього повітряного простору працює з мінімальною рентабельністю.

З початком повномасштабного конфлікту українські авіаперевізники втратили доступ до внутрішнього ринку, частину своїх операцій перенесли за кордон і тепер намагаються зберегти літаки, екіпажі, інженерні кадри та міжнародні контракти. Якщо до наслідків війни додати численні фінансові зобов'язання та кримінальний тиск, компанії можуть зупинити свою діяльність і остаточно переїхати в інші країни. У такому випадку, коли повітряний простір знову відкриється, ми можемо опинитися без українських авіакомпаній, - стверджує народний депутат.

Він висловив ідею організувати консультації з участю представників Міністерства фінансів, Державної податкової служби, Бюро економічної безпеки, Міністерства розвитку громад і територій, а також відповідних комітетів Верховної Ради. Після завершення обговорення Міністерство фінансів повинно опублікувати єдине офіційне пояснення стосовно оподаткування лізингових платежів за використання літаків.

Якщо цей підхід не принесе результатів, і питання не буде вирішене через роз'яснення чи нормативні документи, Крейденко вважає, що, ймовірно, знадобиться внести поправки до Податкового кодексу.

Як повідомлялося, у березні 2026 року Кабінет міністрів створив робочу групу із підготовки до відновлення функціонування аеропортів України. Вона координує дії всіх сторін, залучених до процесу відкриття повітряного простору. За відсутності авіасполучення її пріоритетами є збереження інфраструктури аеропортів та можливостей швидкого відновлення польотів, щойно це дозволить ситуація із безпекою.